Рішення

від 24.09.2020 по справі 754/16936/18

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/536/20

Справа №754/16936/18

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2020 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

за участю

секретаря судового засідання Янковенко І.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Джохадзе Н.М. , Шевчука В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Школи І-ІІІ ступенів №308 Деснянського району міста Києва, третя особа: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання незаконної відмови у прийнятті на роботу, зобов`язання прийняти на роботу, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до школи I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва, третя особа - Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, зобов`язання прийняти на роботу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказу Управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 08 вересня 2017 № 1410-К, її було прийнято на роботу на посаду заступника директора з навчальної роботи школи I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва, за строковим трудовим договором з 11 вересня 2017 року по 30 серпня 2018 року.

Наказом школи I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва від 08 вересня 2017 року № 167-К взято до відома, що її взято на роботу на вищезазначену посаду за строковим трудовим договором з 11 вересня 2017 року по 30 серпня 2018 року за посадовим окладом згідно штатного розпису та педагогічного навантаженням по тарифікації.

30 серпня 2018 року її було звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Позивач зазначає, що вона зверталась до директора школи I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва із заявою про прийняття її на роботу, але остання відмовила їй без пояснення причин. Зі спливом майже двох місяців на зазначену вакансію було прийнято іншого працівника.

З огляду на те, що позивач має 28 років педагогічного стажу, у школі №308 працювала сумлінно, добросовісно, зауважень не мала, вважала, що у відповідача були відсутні обставини, які б унеможливлювали прийняти її на роботу.

Також зазначала, що директор школи налаштовувала проти неї інших працівників, чим завдала їй моральну шкоду, що виражається у душевних стражданнях, порушення режиму сну, погіршився стан її здоров`я.

З урахуванням наведеного, посилаючись на статтю 22 КЗпП України, ОСОБА_1 просила суд визнати дії директора школи I-III ступенів №308 Деснянського району м. Києва про відмову у прийнятті її на роботу незаконними; зобов`язати школу I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва прийняти її на роботу на посаду заступника директора з навчальної роботи або вчителем, відповідно до її кваліфікації та заяви; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Клочко І.В. від 07 грудня 2018 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до школи I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва, третя особа - Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, зобов`язання прийняти на роботу, відшкодування моральної шкоди до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22 грудня 2018 року від школи I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому зазначено, що із позивачем укладено строковий договір, по закінченню якого вона була звільнена. Норми трудового законодавства порушені не були. Також зазначено, що ОСОБА_1 є конфліктною людиною, на час роботи у школі писала скарги на інших працівників до вищих інстанцій, чим створювала конфліктні ситуації у педагогічному колективі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Клочко І.В. від 29 грудня 2018 року розгляд зазначеної цивільної справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання у справі.

02 лютого 2019 року від Деснянської районної у м. Києві державної адміністраціїдо суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їхнього представника. Прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали позовну заяву за викладеними в ній обставинами та просили її задовольнити.

Відповідач та представник відповідача позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

Показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 суд не приймає до уваги, оскільки під час допиту в судовому засіданні встановлено неприязні стосунки свідків з позивачем.

Вислухавши сторін та інших учасників справи, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 08 вересня 2017 № 1410-К, ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду заступника директора з навчальної роботи школи I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва, за строковим трудовим договором з 11 вересня 2017 року по 30 серпня 2018 року, з заробітною платою згідно зі штатним розписом та педагогічним навантаженням по тарифікації (а. с. 4).

Наказом школи I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва від 08 вересня 2017 року № 167-К взято до відома, що ОСОБА_1 взято на роботу на посаду заступника директора з навчальної роботи за строковим трудовим договором з 11 вересня 2017 року по 30 серпня 2018 року, за посадим окладом згідно штатного розпису та педагогічного навантаженням по тарифікації (а. с. 5).

27 червня 2018 року ОСОБА_1 надіслала на адресу школи заяву з проханням продовжити з нею трудові відносини як із заступником директора з навчальної роботи (а.с6).

18 липня 2018 року директором школи I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва від 08 вересня 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено про закінчення терміну дії строкового трудового договору 30 серпня 2018 року (а. с. 8).

30 серпня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв`язку із закінчення строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, що не заперечувалось сторонами.

Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, суд вважає заявленіпозовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з таких підстав.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

Відповідно до частини третьої статті 54 Закону України Про освіту від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ (у редакції на час виникнення спірних відносин) педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, порядок їх присвоєння визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац другий частини четвертої статті 54 Закону України Про освіту від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників посада заступника директора до посад педагогічних працівників.

Порядок прийняття на посади педагогічних працівників державного, комунального закладу загальної середньої освіти визначено статтею 26 Закону України Про загальну середню освіту (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною другою статті 26 Закону України Про загальну середню освіту (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що призначення на посаду педагогічних працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу.

Частинами першою, третьою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Отже, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність заступника керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП (Аналогічний по суті висновок зроблений і у постанові Верховного Суду України від 03 листопада 2017 року в справі № 308/8168/15-ц.).

Разом з тим, посилаючись на статтю 22 КЗпП України, ОСОБА_1 просила суд визнати дії директора школи I-III ступенів №308 Деснянського району м. Києва про відмову у прийнятті її на роботу незаконними; зобов`язати школу I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва прийняти її на роботу на посаду заступника директора з навальної роботи або вчителем, відповідно до її кваліфікації та заяви.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 27 червня 2018 року (до закінчення такого строку) направила на адресу школи заяву про намір продовжити дію строкового договору як із заступником директора з навчальної роботи. Відповідач направив позивачці лист з повідомленням про закінчення строку дії трудового договору.

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (частина перша та друга статті 22 КЗпП).

Держава гарантує особі право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості населення за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об`єднаннях громадян, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Не вважається дискримінацією здійснення заходів щодо додаткового сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян (частина перша та друга статті 11 Закону України Про зайнятість населення ).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі №349/81/18 (провадження № 61-43402св18) зазначено, що стаття 22 КЗпП передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених частиною другою статті 22 КЗпП України, так і в інших нормах трудового права. Обов`язку однієї сторони завжди кореспондує право іншої сторони: заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу кореспондується з обов`язком роботодавця укласти такий договір .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ОСОБА_1 не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов`язаний був укласти трудовий договір (запрошення на роботу в порядку переведення, молоді спеціалісти, котрих в установленому законом порядку направлено на роботу в дану організацію, тощо). Перелік обов`язку роботодавця укласти трудовий договір з працівником за правилами КЗпП є вичерпним і такого обов`язку відповідач не порушував. Із дискримінаційною ознакою відмова у прийнятті на роботу ОСОБА_1 не пов`язана. Відповідно до положень статті 21 КЗпП укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом.

Крім того, у матеріалах справи також відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявою про прийняття її на роботу на посаду вчителя.

Проаналізувавши та оцінивши зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про визнання дії директора школи I-III ступенів № 308 Деснянського району м.Києва про відмову у прийнятті її на роботу незаконними; зобов`язання школи I-III ступенів №308 Деснянського району м. Києва прийняти її на роботу на посаду заступника директора з навальної роботи або вчителем, відповідно до її кваліфікації та заяви не підлягають задоволенню.

В свою чергу, загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, та є вина зазначеної особи.

Таким чином, обов`язковою умовою відшкодування моральної шкоди є наявність вини у діях особи, яка заподіяла таку шкоду, а також причинно-наслідкового зв`язку між такими діями і шкодою.

На переконання суду, ОСОБА_1 не доведено факту заподіяння їй моральної шкоди внаслідок відмови у прийнятті відповідачем на роботу, відтак при недоведеності факту наявності такої шкоди та причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини першої - третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Керуючись статтями 1-18, 76, 77 81 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Школи І-ІІІ ступенів №308 Деснянського району міста Києва, третя особа: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання незаконної відмови у прийнятті на роботу, зобов`язання прийняти на роботу, відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

Відповідач - Школа І-ІІІ ступенів №308 Деснянського району м. Києва, код ЄДРПОУ - 22868696, місцезнаходження - м. Київ, вул. Градинська, 6-Б.

Третя особа - Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, код ЄДРПОУ 37415088, місцезнаходження - м. Київ, пр. Маяковського, 29

Повний текст рішення складено 20.10.2020р.

Суддя