Постанова

від 16.02.2021 по справі 754/16936/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року м. Київ

справа № 754/16936/18

провадження № 22-ц/824/130/2021

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Іванової І.В.

суддів - Сліпченка О.І., Сушко Л.П.

при секретарі - Ярмак О.В.

сторони :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Школа І-ІІІ ступенів №308 Деснянського району міста Києва

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року у складі судді Клочко І.В., повний текст складений 20.10.2020 року,

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до школи I-III ступенів № 308 Деснянського району міста Києва, третя особа - Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання незаконною відмови у прийнятті на роботу, зобов`язання прийняти на роботу, відшкодування моральної шкоди.

Вимоги позову ОСОБА_1 мотивує тим, що на підставі наказу Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 08 вересня 2017 року № 1410-К, її було прийнято на роботу на посаду заступника директора з навчальної роботи школи I-III ступенів № 308 Деснянського району міста Києва, за строковим трудовим договором з 11 вересня 2017 року по 30 серпня 2018 року.

30 серпня 2018 року позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

ОСОБА_1 зверталась до директора школи № 308 із заявою про прийняття її на роботу, але остання відмовила їй без пояснення причин, а зі спливом майже двох місяців на зазначену вакансію було прийнято іншого працівника.

Позивач зазначає, що вона має 28 років педагогічного стажу, у школі №308 працювала сумлінно, добросовісно, зауважень не мала, а тому на її думку, у відповідача були відсутні обставини, які б унеможливлювали прийняти її на роботу.

Окрім зазначеного позивач також вказує на те, що директор школи налаштовувала проти неї інших працівників, висловлювала образи, чим завдала їй моральної шкоди, яка виражається у душевних стражданнях, порушенні режиму сну, погіршенні стану її здоров`я.

Отже, посилаючись на викладені обставини ОСОБА_1 просила суд визнати дії директора школи I-III ступенів №308 Деснянського району міста Києва про відмову у прийнятті її на роботу незаконними; зобов`язати школу № 308 прийняти її на роботу на посаду заступника директора з навчальної роботи або вчителем, відповідно до її кваліфікації та заяви, а також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що із позивачем було укладено строковий договір, по закінченню якого вона була звільнена. Також зазначено, що ОСОБА_1 є конфліктною людиною, на час роботи у школі писала скарги на інших працівників до вищих інстанцій, чим створювала конфліктні ситуації у педагогічному колективі.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.

ОСОБА_1 зазначає, що у відповідача до неї склалися особисті неприязні стосунки, що і стало підставою у незаконній відмові у прийнятті на роботу, що на її думку, є порушенням Закону. Жодної догани чи притягнення до відповідальності у неї не було.

Крім того, позивач зазначає, що через незаконну відмову у прийнятті на роботу відповідач завдала їй моральну шкоду, яка виявилась у погіршенні стану здоров`я, душевних хвилюваннях, безсонні, швидкій втомлюваності.

Учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній.

Представники відповідача Школи І-ІІІ ступенів №308 Деснянського району міста Києва заперечували проти задоволення скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Третя особа Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація, просили розгляд справи провести у відсутність їх представника, що відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що на підставі наказу Управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 08 вересня 2017 № 1410-К, ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду заступника директора з навчальної роботи школи I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва, за строковим трудовим договором з 11 вересня 2017 року по 30 серпня 2018 року, з заробітною платою згідно зі штатним розписом та педагогічним навантаженням по тарифікації (а. с. 4).

Наказом школи I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва від 08 вересня 2017 року № 167-К взято до відома, що ОСОБА_1 взято на роботу на посаду заступника директора з навчальної роботи за строковим трудовим договором з 11 вересня 2017 року по 30 серпня 2018 року, за посадим окладом згідно штатного розпису та педагогічного навантаженням по тарифікації (а. с. 5).

27 червня 2018 року ОСОБА_1 надіслала на адресу школи заяву з проханням продовжити з нею трудові відносини після закінчення терміну строкового трудового договору (а.с6).

18 липня 2018 року директором школи I-III ступенів № 308 Деснянського району м. Києва від 08 вересня 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено про закінчення терміну дії строкового трудового договору 30 серпня 2018 року (а. с. 8).

30 серпня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв`язку із закінчення строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Крім того, під час апеляційного розгляду сторони не заперечували, що після отримання трудової книжки та розрахунку, позивач з заявами про прийняття на роботу не зверталась.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (частина перша та друга статті 22 КЗпП).

Держава гарантує особі право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості населення за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об`єднаннях громадян, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Не вважається дискримінацією здійснення заходів щодо додаткового сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян (частина перша та друга статті 11 Закону України Про зайнятість населення ).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 647/2279/17 (провадження № 61-24277св18) вказано, що відповідно до частини другої статті 232 КЗпП суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів, у тому числі інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов`язаний укласти трудовий договір (наприклад, коли у випадках, передбачених законодавством, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний приймати в порядку працевлаштування інвалідів і неповнолітніх, направлених на роботу в рахунок броні; осіб, які були звільнені в зв`язку з направленням на роботу за кордон, призовом на строкову чи альтернативну військову службу і повернулись після закінчення цієї роботи чи служби), або які вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим статтею 22 КЗпП .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 349/81/18 (провадження № 61-43402св18) зазначено, що стаття 22 КЗпП передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених частиною другою статті 22 КЗпП України, так і в інших нормах трудового права. Обов`язку однієї сторони завжди кореспондує право іншої сторони: заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу кореспондується з обов`язком роботодавця укласти такий договір. Суди встановили, що ОСОБА_4 не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов`язаний був укласти трудовий договір (запрошення на роботу в порядку переведення, молоді спеціалісти, котрих в установленому законом порядку направлено на роботу в дану організацію, тощо). Перелік обов`язку роботодавця укласти трудовий договір з працівником за правилами КЗпП є вичерпним і такого обов`язку відповідач не порушував. Із дискримінаційною ознакою відмова у прийнятті на роботу ОСОБА_4 не пов`язана. Відповідно до положень статті 21 КЗпП укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом .

Судом встановлено, що після закінчення терміну дії строкового трудового договору та звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку із закінчення строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, остання не зверталась до відповідача із будь-якими заявами про прийняття її на роботу та відповідно їй не було відмовлено у прийнятті на роботу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: