Рішення

від 05.10.2020 по справі 640/18954/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2020 року №640/18954/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому адміністративному проваджені адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Метал-Мейк", про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач, АТ "Українська залізниця") до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (також далі - відповідач) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Метал-Мейк" (далі - третя особа, ТОВ "УВК "Метал-Мейк") , в якому позивач просить суд:

- визнати дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №910/6207/19 неправомірними;

- зобов`язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 08.08.2019 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.08.2019, винесених в рамках виконавчого провадження ВП №59739667 (далі - оскаржувані постанови) .

Ухвалою суду від 04.11.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/18954/19 (далі - справа) , яку вирішено розглядати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) .

При цьому, ухвалами суду від 13.02.2020 р. та від 10.08.2020 р. витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №59739667.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №59739667 є безпідставним, оскільки судове рішення виконане АТ "Українська залізниця" в добровільному порядку.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані дії та постанови вчинені (прийняті) ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Третя особа письмових пояснень на позовну заяву до суду не подавала, заявила клопотання про розгляд справи без її участі.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, судом встановлено, що вірним найменуванням відповідача станом на час прийняття даного судового рішення є Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (також далі - відповідач) .

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

18.07.2019 р. Господарським судом міста Києва у справі №910/6207/19 видано судовий наказ про стягнення з АТ "Українська залізниця" (боржник) на користь ТОВ "УВК "Метал-Мейк" (стягувач) грошові кошти в розмірі 179942,43 грн. (далі - Наказ №910/6207/19) .

08.08.2019 р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59739667 по примусовому виконанню Наказу №910/6207/19.

Крім того, того ж 08.08.2019 р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. в межах виконавчого провадження ВП №59739667 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника (позивача) виконавчий збір у розмірі 17994,24 грн.

30.08.2019 р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. в межах виконавчого провадження ВП №59739667 прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з боржника (позивача) витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 301,00 грн.

06.09.2019 р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №59739667.

Вважаючи вказані вище дії та постанови про (щодо) стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження прийнятими (вчиненими) протиправно, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (тут і надалі в редакції станом на час існування спірних правовідносин) (далі - Закон №1404-VIII) , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до частини четвертої статті 18 Закону №1404-VIII, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно статті 3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За змістом частини другої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, виконавчий збір за своєю суттю є штрафною санкцією, яка застосовується до боржників за невиконання в добровільному порядку вимог виконавчих документів та як наслідок вчинення органом Державної виконавчої служби примусового виконання рішення.

Крім того, системний аналіз положень статті 27 Закону №1404-VIII дає підстави вважати, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 15.02.2018 по справі №910/1587/13.

Разом з тим, відповідно до положень частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних постанов позивач посилався на те, що ним добровільно виконано судове рішення, а саме, 12.08.2019 р. перераховано на користь ТОВ "УВК "Метал-Мейк" 179942,43 грн., на підтвердження чого надано копію платіжного доручення №2066231 від 12.08.2019 р.

Із зазначеними твердженнями суд не погоджується, оскільки такі дії вчинені після відкриття виконавчого провадження ВП №59739667, а згідно з нормами Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, нормами Закону №1404-VIII не пов`язується стягнення виконавчого збору із фактом отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з того, що інших підстав для визнання протиправними дій (постанови) щодо стягнення в межах виконавчого провадження ВП №59739667 з боржника виконавчого збору позивачем не зазначено, а судом не встановлено, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з позивача витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

За змістом ч.ч. 1 - 3 ст. 42 Закону №1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до оскаржуваної постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, відповідачем вирішено стягнути з позивача 301,00 грн.

Як дослівно зазначено в мотивувальній частині вказаної постанови "В ході проведення виконавчих дій понесено витрати виконавчого провадження". Проте, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу понесення витрат в сумі 301,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 30.08.2019 р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є протиправною, прийнятою без дотримання вимог законодавства, з порушенням норм Закону №1404-VIII, а тому підлягає скасуванню, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття вказаної постанови, визнання її протиправною та скасування, на переконання суду, є належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині зобов`язання державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.08.2019 р., прийнятої в межах виконавчого провадження ВП №59739667, не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Метал-Мейк", про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії є таким, що підлягає задоволенню частково.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов, викласти зміст резолютивної частини постанови, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає частина сплаченої суми судового збору у розмірі 1921,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б; код ЄДРПОУ 34979022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Метал-Мейк" (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 37-А, нежиле приміщення №2; код ЄДРПОУ 39939419), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. щодо стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №59739667 при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва №910/6207/19 від 18.07.2019 р.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, прийняту 30.08.2019 р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. в межах виконавчого провадження ВП №59739667.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Стягнути на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" частину сплаченого ним судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко