Рішення

від 06.10.2020 по справі 640/13995/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2020 року №640/13995/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі представника позивача Якімлюк Н.О. та представника відповідача Заруцького Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Україна" (далі - позивач, ТОВ "Скай Трейд Україна") до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010100504 від 03.04.2020 року ГУ ДПС у м. Києві, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 201648,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00003974207 від 06.04.2020 року ГУ ДПС у м. Києві, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3177260,09 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00003984207 від 06.04.2020 року ГУ ДПС у м. Києві, яким застосовано штрафні (фінансові санкції) на підставі п.1 ст. 127 ПК України, чим збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору в сумі 264771,68 грн.;

- визнати протиправним та скасувати вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ю-155 від 06.04.2020 року, якою зобов`язано сплатити суму боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 48624,79 грн. (далі - оскаржувана вимога);

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00003994207 від 06.04.2020 року, яким застосовано штрафні санкції в сумі 24312,40 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/13995/20 (далі - справа) , розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, а ухвалою суду від 04.08.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані рішення та вимога є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані рішення та вимога прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

З 27.01.2020 р. по 06.03.2020 р. відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 30.09.2019 р., за результатами якої складено акт перевірки від 16.03.2020 р. №292/26-15-05-04-03/39455232 (далі - Акт перевірки) .

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 7 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" від 29.11.1999 р. №290, п. 5, 6, 7, 9.4 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" від 31.12.1999 р. №318, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (зі змінами), п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України") ТОВ "Скай Трейд Україна" занижено податок на прибуток всього у сумі 746317,00 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 584999,00 грн., за 1 квартал 2017 року в сумі 128099,00 грн., за 9 місяців 2019 року у сумі 33219,00 грн.;

- пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, із врахуванням пп. 14.1.180, пп. 14.1.195, пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 1956815,99 грн. (в тому числі за 2018 рік - 647335,80 грн., 2019 рік - 1309480,19 грн.);

- пп. 1.1, пп. 1.3, пп. 1.5 п. 16' 1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ст. пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на суму 163068,00 грн. (в тому числі за 2018 рік - 53944,65 грн., 2019 рік- 109123,35 грн.);

- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464 -VI, в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 48624,79 грн. (в тому числі за 2018 рік - 22933,24 грн., за 2019 рік - 25691,55 грн.).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані:

- податкове повідомлення-рішення від 03.04.2020 р. №0010100504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 201648,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 161318,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - 40330,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 р. №00003974207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3177260,09 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 1956815,99 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - 1220444,10 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 р. №00003984207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по військовому збору у розмірі 264771,68 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 163068,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - 101703,68 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2020 р. №Ю-155, з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування на загальну суму 48624,79 грн., з яких недоїмка - 48624,79 грн.;

- рішення від 06.04.2020 р. №00003994207 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 24312,40 грн.;

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказані вище рішення залишені без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що податкове зобов`язання у податковому повідомленні-рішенні від 03.04.2020 р. №0010100504 відповідачем визначене позивачу у зв`язку з тим, що ТОВ "Скай Трейд Україна", на думку відповідача, протиправно не відображено у складі доходів кредиторську заборгованість ТОВ "Трейд Марк Компані", ТОВ "Орлан-Транс-Груп" та ТОВ "Діана Люкс Логістик", по якій минув строк позовної давності, в т.ч. яка не може бути погашена у зв`язку з ліквідацією суб`єкта господарської діяльності, на загальну суму 896208,00 грн., з яких:

1) 711662,00 грн. - заборгованість ТОВ "Трейд Марк Компані", що виникла на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних на поставки товарів (послуг) (учнівські набори, канцелярські товари в асортименті, послуги з пакування та сортування, суборенда нежитлового приміщення тощо), складених за період з 02.03.2016 р. по 28.09.2016 р.;

2) 59500,00 грн. - заборгованість ТОВ "Орлан-Транс-Груп", що виникла на підставі рахунків-фактур та актів наданих послуг (транспортні послуги, експедиторські послуги тощо), складених за період з 02.06.2016 р. по 30.09.2016 р.;

3) 125046,00 грн. - заборгованість ТОВ "Діана Люкс Логістик", що виникла на підставі рахунків-фактур та актів наданих послуг (транспортно-експедиційні послуги), складених за період з 02.08.2016 р. по 30.09.2016 р.

Відповідно до пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України, платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

При цьому, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291, до інших операційних доходів відносяться: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); доходи від операційної оренди активів; доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, господарського суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних безоплатно оборотних активів та субсидій; інші доходи від операційної діяльності.

Враховуючи вказані вище норми та наявні в матеріалах справи докази, суд не погоджується із твердженнями відповідача щодо протиправного не відображення у складі доходів кредиторської заборгованості ТОВ "Трейд Марк Компані", ТОВ "Орлан-Транс-Груп" та ТОВ "Діана Люкс Логістик", по якій минув строк позовної давності, в т.ч. яка не може бути погашена у зв`язку з ліквідацією суб`єкта господарської діяльності, на загальну суму 896208,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не надано суду належних доказів на підтвердження наявності безнадійної заборгованості ТОВ "Трейд Марк Компані", ТОВ "Орлан-Транс-Груп" та ТОВ "Діана Люкс Логістик" та в результаті яких саме господарських операцій вона виникла.

При цьому, на підтвердження оплати позивачем наданих ТОВ "Трейд Марк Компані", ТОВ "Орлан-Транс-Груп" та ТОВ "Діана Люкс Логістик" послуг (товарів) на загальну суму 896208,00 грн. позивачем надано суду платіжні доручення від 04.10.2016 р. №176, 181, 182, від 07.10.2016 р. №187, від 11.10.2016 р. №193, від 12.10.2016 р. №194, №195, від 20.10.2016 р. №238, №239, 240, від 08.11.2016 р. №264, №265, а також угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладену 30.11.2016 р. між ТОВ "Скай Трейд Україна" та ТОВ "Трейд Марк Компані".

Враховуючи вищезазначене, податкове повідомлення-рішення від 03.04.2020 р. №0010100504 прийняте відповідачем безпідставно, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що податкові зобов`язання у податкових повідомленнях-рішеннях від 06.04.2020 р. №00003974207, №00003984207, вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ю-155 від 06.04.2020 р. та рішенні про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00003994207 від 06.04.2020 р. відповідачем визначені позивачу у зв`язку з тим, що ТОВ "Скай Трейд Україна" вчинено дії спрямовані на приховування трудових відносин в рамках укладених з ФОП ОСОБА_1 договорів №10/10 від 10.10.2018 р., №14/11 від 14.11.2018 р., №26/11 від 26.11.2018 р. та №20/03 від 20.03.2018 р., приховування доходів у вигляді заробітної плати нарахованої (виплаченої) на користь вищезазначеної фізичної особи шляхом укладання з фізичною особою - підприємцем договорів при одночасному перебуванні її у трудових відносинах з ТОВ "Скай Трейд Україна".

Згідно з п. 162.1 ст. 162 та п. 163.1 ст. 163 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пп.пп. 14.1.195, 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПК України, працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими

Згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

При цьому, відповідно до пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Крім того, згідно з пп.пп. 1.1, 1.2, 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як клієнтом, та ФОП ОСОБА_1 , як виконавцем, укладено договори про надання інформаційних послуг №10/10 від 10.10.2018 р., №14/11 від 14.11.2018 р., №26/11 від 26.11.2018 р. та №20/03 від 20.03.2018 р., за умовами яких виконавець зобов`язувався надати клієнту або вказаним ним особам інформаційні послуги (консультування клієнта з питань аналітики цінових пропозицій та збору інформації щодо якості та комплектності пакунку малюка у соціальних мережах; збір інформації необхідної клієнту стосовно його підрядників та їх аналітика; пошук потенційних партнерів клієнту для співпраці).

За надання послуг за вказаними вище договорами ТОВ "Скай Трейд Україна" у відповідності до п.п. 5.1, 5.2 договорів зобов`язалося сплачувати виконавцю грошові кошти у розмірі, визначеному відповідно до актів наданих послуг та погоджених сторонами. Всі результати надання послуг за договорами про надання інформаційних послуг №10/10 від 10.10.2018 р., №14/11 від 14.11.2018 р., №26/11 від 26.11.2018 р. та №20/03 від 20.03.2018 р. підтверджуються відповідними актами приймання - передачі наданих послуг.

На думку податкового органу, з огляду на те, що ОСОБА_1 займає посаду Директора з управління персоналом ТОВ "Скай Трейд Україна", то виплати за договорами про надання інформаційних послуг №10/10 від 10.10.2018 р., №14/11 від 14.11.2018 р., №26/11 від 26.11.2018 р. та №20/03 від 20.03.2018 р. на користь такої особи як фізичної особи-підприємця мають прирівнюватися до заробітної плати, з чим суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець за договором про надання послуг, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Відповідно до положень Кодексу законів про працю України, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За договором про надання послуг оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Договори, що укладені із ОСОБА_1 не містять ознак трудових договорів, зокрема:

- обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години;

- обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку;

- обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою;

- регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано посадову інструкцію Директора з управління персоналом, якою чітко визначені обов`язки та права такого працівника.

Виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за договорами про надання інформаційних послуг №10/10 від 10.10.2018 р., №14/11 від 14.11.2018 р., №26/11 від 26.11.2018 р. та №20/03 від 20.03.2018 р. не було можливе у рамках здійснення ним своїх трудових функцій на підприємстві, адже такі права не передбачені відповідною посадовою інструкцією такого працівника.

У період, що перевірявся, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , як зазначив позивач та не заперечувалось відповідачем, сплачував податок від отриманого доходу за договорами про надання послуг. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 є самостійним суб`єктом господарювання, та у розумінні ПК України є самостійним платником податку з отримуваного ним доходу.

Отже, висновки викладені в Акті перевірки про заниження ТОВ "Скай Трейд Україна" податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, військового збору та про заниження суми фонду оплати праці, на який нараховується єдиний соціальний внесок є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.04.2020 р. №00003974207, №00003984207, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-155 від 06.04.2020 р. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00003994207 від 06.04.2020 р. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16, від 01.10.2018 у справі №569/17904/17.

Крім того, сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, що міститься в постанові від 22.12.2018 р. у справі №826/856/18.

На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивачем надано договір про надання правової допомоги від 08.02.2019 р. №38-LS/19, укладений між ТОВ "Скай Трейд Україна" та Адвокатським об`єднанням "Ес Ел Ей", розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 06.10.2020 р. та платіжне доручення №322 від 25.06.2020 р. на суму 96000,00 грн., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5270/10 від 19.12.2014 р., серії КС №5425/10 від 08.10.2015 р., серії КС №7316/10 від 01.03.2019 р.

При цьому, згідно розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 06.10.2020 р., до таких витрат включено:

1) зустріч із клієнтом та усна консультація на суму 5000,00 грн.;

2) аналіз первинної документації та Акту перевірки, надані клієнтом на суму 20000,00 грн.;

3) досудове врегулювання спору (підготовка скарги на рішення ГУ ДПС у м. Києві до ДПС України, виготовлення копій документів) на суму 10000,00 грн.;

4) дослідження судової практики вирішення спорів, що виникають зі спірних правовідносин на суму 10000,00 грн.;

5) зустріч із клієнтом для обговорення правової позиції на суму 5000,00 грн.;

6) підготовка позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва та виготовлення копій письмових доказів на суму 20000,00 грн.;

7) представництво інтересів клієнта в суді на суму 10000,00 грн.

З вказаного вище розрахунку вбачається, правова допомога, визначена в п.п. 1 - 5 такого розрахунку, стосується досудового врегулювання спору, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, визначену в п.п. 6, 7 розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 06.10.2020 р., у розмірі 30000,00 грн.

Крім того, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 21020,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Україна" (місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 3-В, офіс 33; код ЄДРПОУ 39455232) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0010100504 від 03.04.2020 р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00003974207 від 06.04.2020 р.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00003984207 від 06.04.2020 р.

5. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ю-155 від 06.04.2020 р.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00003994207 від 06.04.2020 р.

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Україна" понесені ним витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

8. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Україна" сплачений ним судовий збір у розмірі 21020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко

Рішення у повному обсязі складено 15.10.2020 р.