Рішення

від 19.10.2020 по справі 640/6983/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року м. Київ № 640/6983/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ТА ВІ ДИЗАЙН" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Ві Та ВІ ДИЗАЙН (далі - позивач та/або ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДПС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 року №0014611401, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 року №0014631401, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 року №0014621401, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ГУ ДФС у місті Києві не дотримано передбачений законом порядок проведення документальної позапланової виїзної перевірки та порядок оформлення результатів перевірки та стверджує, що не виконання контролюючим органом підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відсутності підстав для її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Окрім цього, ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН вказує, що його взаємовідносини з ТОВ Бліц Профіт та ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, а висновки контролюючого органу щодо порушення податкового законодавства є хибними.

Представником ГУ ДФС у місті Києві подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де наведено доводи на спростування тверджень контролюючого органу.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з наданням пояснень та їх документальних підтверджень не у повному обсязі на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2018 року №26653/10/26-15-14-01-05 по взаємовідносинам з ТОВ Бліц Профіт за вересень 2015 року та ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест за липень 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Ві Та ВІ ДИЗАЙН з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Бліц Профіт за вересень 2015 року, що містяться в податковій декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток за 2015 рік та по взаємовідносинах з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест за липень 2017 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток за 2017 рік, за наслідком якої складено акт від 30.10.2018 року №672/26-15-14-01-05/34415111 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки зафіксовано наступні порушення.

1. підпункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 150495 грн., в тому числі за 2017 рік та занижено податок на прибуток на загальну суму 51925 грн., у тому числі за 2016 рік - 12 913 грн. та за 2017 рік - 39 012 гривень;

2. пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 73 446 грн., в тому числі: за серпень 2017 року у сумі 46 687 грн., за жовтень 2017 року у сумі 25 759 гривень.

Тут і надалі разом висновки акту перевірки.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення вих. 15 від 07.11.2018 року, за наслідком розгляду яких листом від 16.11.2018 року №103746/10/26-15-14-01-05 висновки акту перевірки від 30.10.2018 року №672/26-15-14-01-05/34415111 залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 року №0014631401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 73 446, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 18 362, 00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 року №0014611401, яким ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями у розмірі 51 925, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 12 981, 00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2);

- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 року №0014621401, яким визначено суму завищеного позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік у сумі 150 495(далі - оскаржуване та/або спірне рішення №3).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями підпункту 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Так, у позовній заяві позивач посилається на те, що запит контролюючого органу від 08.06.2018 року №26653/10/26-15-14-01-05 складено з порушенням вимог статті 73 ПК України, однак незважаючи на це відповідь ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН надано в повному обсязі та у строки встановлені ПК України листом від 10.07.2018 року вих.4.

Оцінюючи доводи позивача в цій частині суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Як вбачається зі змісту запиту контролюючого органу від 08.06.2018 року №26653/10/26-15-14-01-05, він містить підстави для надіслання запиту, перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати та печатку контролюючого органу.

Тобто, формально запит відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України.

Щодо підстав для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, то в даному випадку - це абзац 3 пункту 73.3 статті 73 ПК України - виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, чим в даному випадку є аналіз податкової звітності позивача (декларацій ПДВ) за вересень 2015 року, липень 2017 року, в яких міститься інформація про формування показників по взаємовідносинах з ТОВ Бліц Профіт та ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-інвест .

За таких обставин, доводи позивача в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення адміністративного позову. Більше того, суд звертає увагу, що матеріли адміністративної справи не містять доказів оскарження ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН наказу ГУ ДФС у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки останнього.

Оцінюючи наявність/відсутність порушень допущених позивачем, які зафіксовані в акті перевірки суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

В свою чергу, пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід встановлено, що Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) це загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2000 року № 20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 ПК України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що вимоги, які пред`являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлені ті реквізити, які мають бути обов`язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію.

Отже, первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв`язку з конкретним постачальником.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи суд звертає увагу на наступне.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Бліц Профіт .

Судом встановлено, що між ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН та ТОВ Бліц Профіт укладено договір постачання товару №0207/15 від 02.09.2015 року, у відповідності до якого на умовах даного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар (далі - договір №0207/15).

Згідно із пунктом 1.2 договору №0207/15 найменування, одинця виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), передбачається у накладній, яка додається до кожної поставки.

Покупець оплачує поставлений продавцем товар за узгодженою сторонами ціною, передбаченою у видатковій накладній, яка додається до кожної поставки (п. 2.1 договору №0207/15).

Відповідно до пункту 4.1 договору №0207/15 постачання здійснюється на умовах доставки товару за рахунок і транспортом продавця.

На підтвердження реальності вчинення господарської операції позивачем надано до суду наступні документи: рахунок-фактура №0000457 від 14.09.2015 року, видаткову накладну №457 від 14.09.2015 року.

Між тим, в акті перевірки зафіксовано факт оплати ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН грошових коштів на рахунки ТОВ Бліц Профіт згідно платіжних доручень від 29.10.2015 року №1001366903 на суму 11 041, 71 грн. та від 17.05.2016 року №1001540729 на суму 80 972, 56 грн. Дані платіжні доручення наявні в матеріалах справи.

Також в акті перевірки зафіксовано, що в платіжному дорученні від 29.10.2015 року №1001366903 зазначено договір №0209/15 від 02.09.2015 року, згідно якого проводиться оплата за товар, проте, такий договір до перевірки надано не було (7 аркуш акту перевірки).

Аналізуючи наведені доводи суд вважає їх недостатніми для висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій, оскільки надані первинні документи, на думку суду, свідчать про наявність описки в платіжному дорученні від 29.10.2015 року №1001366903 в четвертій цифрі номеру договору.

Окрім цього, зі змісту акту слідує, що висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Бліц Профіт базується також на матеріалах судової справи №757/76592/17-к.

Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2018 року у справі №757/76592/17-к ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 КК України на підставі статті 49 КК України звільнено, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017000000002367 від 24.07.2017 року - закрито.

У вказаній ухвалі також зазначено про те, що: TOB Бліц Профіт , без відома ОСОБА_1 , який формально рахувався засновником Товариства, в період з липня 2015 року незаконно здійснювала конвертацію безготівкових коштів в готівку, а також незаконно формувала податковий кредит з податку на додану вартість та витрати з податку на прибуток підприємства на користь ТОВ АСК-Інвест-Трейд (код ЄДРПОУ - 39661894), ТОВ Тек Юніон (код ЄДРПОУ - 39676979), ТОВ Транс- Кепітал Україна (код ЄДРПОУ - 39608186), ТОВ Інтерметресурс (код ЄДРПОУ - 39877075), ТОВ Арсторг (код ЄДРПОУ - 39808237) ТОВ Пром-Рент (код ЄДРПОУ - 39008190), ТОВ ДРС (код ЄДРПОУ - 34687389), що дало змогу останнім безпідставно зменшити суму податків, які підлягали сплаті до бюджету держави, та як наслідок ухилитися від їх сплати.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у придбанні за попередньою змовою групою осіб суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України. .

Суд акцентує увагу на тому, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2018 року у справі №757/76592/17-к не містить в собі посилань на нереальність господарських операцій TOB Бліц Профіт безпосередньо з ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН .

За таких обставин доводи контролюючого органу із посиланням на матеріли кримінальної справи №757/76592/17-к, як підстави для висновку про неправомірність формування позивачем податку на додану вартість із зазначеним контрагентом є безпідставними.

При цьому, суд враховує позицію викладену в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №826/3498/15, у відповідності до якої факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод в кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з врахуванням обставини, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Як вже було вказано судом вище, ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН надано до суду копію договору №0207/15 від 02.09.2015 року, рахунок-фактуру №0000457 від 14.09.2015 року, видаткову накладну №457 від 14.09.2015 року. Інших первинних документів до суду не надано.

Між тим, позивач у позовній заяві посилається на обставини подальшої реалізації придбаного у TOB Бліц Профіт товару іншим суб`єктам господарювання, однак жодних доказів на підтвердження вказаного не надає.

Звіт про обсяг товарів за період з 01.07.2017 року по 31.01.2019 року, який долучений позивачем до позовної заяви не може підтверджувати подальшу реалізацію придбаного у ТОВ Бліц Профіт товару, за відсутності інформації щодо загальної кількості товару у позивача станом на час отримання товару від його контрагента, а відтак прослідкувати, що саме товар отриманий від ТОВ Бліц Профіт був реалізований ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН у власній господарській діяльності не вбачається за можливе.

Також, акт інвентаризації станом на 01.02.2019 року не може підтверджувати факт реалізації отриманого товару, оскільки останній фіксує виключно наявність відповідного товару на підприємстві станом на 01.02.2019 року та не розкриває обставин від кого отримано товар, кому реалізовано тощо.

Крім цього, матеріали не містять в собі пояснень позивача щодо транспортування товару, умов зберігання товару, місце поставки тощо. Варто також зазначити, що в акті перевірки зафіксовано відсутність укладення ТОВ Бліц Профіт договорів щодо перевезення на користь позивача товару. Таким чином не можливо прослідкувати яким чином транспортувався та де зберігався товар. Також позивачем не надано до суду документів, що підтверджують облік на підприємстві товару, придбаного у ТОВ Бліц Профіт .

Разом з цим, у контексті вищевикладеного суд враховує, що позивачем не надано до суду як і не надано до перевірки сертифікатів відповідності товарів, дозволи та свідоцтва щодо поставленого товару тощо.

При цьому, суд наголошує, що дані документи не є первинними в розумінні закону, однак зважаючи на відсутність інших документів, у тому числі щодо транспортування, подальшої реалізації придбаного товару та/або використання у власній господарській діяльності, суд приймає доводи контролюючого органу в цій частині не на користь позивача.

Також, суд враховує висновки акту перевірки щодо відсутності поставлення товару ТОВ Бліц Профіт по номенклатурі від інших контрагентів, який в подальшому був реалізований позивачу.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН не надано до суду всіх належних та достатніх доказів на підтвердження реальності вчинення господарської операції з ТОВ Бліц Профіт згідно умов договору №0207/15 від 02.09.2015 року.

Щодо взаємовідносин ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест суд звертає увагу на наступне.

Між позивачем та ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест укладено договір постачання товару №700500 від 10.07.2017 року (далі - договір №700500), у відповідності до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити це товар.

Згідно із пунктом 1.2 договору №700500 найменування, одинця виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), передбачається у накладній, яка додається до кожної поставки.

Покупець оплачує поставлений продавцем товар за узгодженою сторонами ціною, передбаченою у видатковій накладній, яка додається до кожної поставки (п. 2.1 договору №700500).

Відповідно до пункту 4.1 договору №700500 постачання здійснюється на умовах доставки товару за рахунок і транспортом продавця.

На підтвердження реальності виконання договору №700500 позивачем надано до суду рахунок-фактуру №L-000700500 від 10.07.2017 року, видаткову накладну №L-000700500 від 10.07.2017 року, товарно-транспортну накладну від 10.07.2017 року №700500. Інших первинних документів по вказаному договору до суду не надано.

Проаналізувавши надані документи, суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна не містить в собі прізвища та ініціалів, посади хто здійснив відпуск товару, відсутня печатка підприємства, яке здійснило відпуск, дані про відповідальну особу вантажовідправника із печаткою.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест укладено також договір постачання товару №700550 від 03.07.2017 року, на підтвердження виконання якого ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН надано до суду товарно-транспортну накладну №700550 від 03.07.2017 року, рахунок-фактуру №L-000700550 від 03.07.2017 року, видаткову накладну №L-000700550 від 03.07.2017 року; договір постачання товару №700551 від 13.07.2017 року, на підтвердження виконання якого надано до суду товарно-транспортну накладну №700551 від 13.07.2017 року, рахунок-фактуру №L-000700551 від 13.07.2017 року, видаткову накладну №L-000700551 від 13.07.2017 року; договір постачання товару №442 від 01.12.2017 року, на підтвердження виконання якого ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН надано до суду рахунок-фактуру №L-0000442 від 01.12.2017 року, видаткову накладну №L-0000442 від 01.12.2017 року, товарно-транспортну накладну №L-0000442 від 01.12.2017 року, платіжне доручення від 25.07.2017 року №61, №62 від 27.07.2017 року, №63 від 27.07.2017 року, від 09.01.2018 року №349.

Також, ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН надано до суду договір про відступлення права вимоги від 31.05.2018 року №17, повідомлення про відступлення права вимоги від 31.05.2018 року, договір про відступлення права вимоги №21 від 11.07.2018 року, повідомлення про відступлення права вимоги від 11.07.2018 року, платіжні доручення про сплату коштів у відповідності до договір про відступлення права вимоги на користь ТОВ Бар Мастер (№683 від 23.07.2018 року), ТОВ Алор Опт (№602 від 06.06.2018 року).

Досліджуючи вказані документи, суд наголошує на тому, що надані позивачем товарно-транспортні документи не містять в собі прізвища та ініціалів, посади хто здійснив відпуск товару, відсутня печатка підприємства, яке здійснило відпуск, дані про відповідальну особу вантажовідправника із печаткою.

В даному випадку, ці обставини є суттєвими, оскільки поставка товару здійснювалась за рахунок та транспортом ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест . Печатки ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест відповідні товарно-транспортні документи не містять.

Окрім цього, суд вважає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин подальшої реалізації товару придбаного у ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест та/або використання його у власній господарській діяльності.

Звіт про обсяг товарів за період з 01.07.2017 року по 31.01.2019 року, який долучений позивачем до позовної заяви не може підтверджувати подальшу реалізацію придбаного у ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест товару за відсутності інформації щодо загальної кількості товару у позивача станом на час отримання товару від його контрагента.

Також акт інвентаризації станом на 01.02.2019 року не може підтверджувати факт реалізації отриманого товару, оскільки останній фіксує виключно наявність відповідного товару на підприємстві станом на 01.02.2019 року та не розкриває обставин від кого отримано товар, кому реалізовано тощо.

Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що подані ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН податкові накладні та податкові декларації не свідчать про реальність виконання укладених ним договорів постачання із його контрагентами.

При цьому, при наданні оцінки спірних операцій ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН із ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест суд приймає також до уваги висновки акту перевірки в частині відсутності у контрагента штатних працівників та основних засобів.

Також, суд враховує відсутність в матеріалах справи сертифікатів відповідності на товар, умови надання яких передбачено укладеними договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН не надано до суду всіх належних та достатніх доказів на підтвердження реальності вчинення господарських операцій з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест за умовами укладених договорів постачання товару.

Суд наголошує, що матеріли адміністративної справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження подальшої реалізації позивачем товару отриманого від ТОВ Бліц Профіт та ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест , відсутні документи щодо транспортування товару ТОВ Бліц Прфіт , надані документи щодо транспортування товару ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест містять в собі суттєвими дефекти, що вказані судом вище.

Разом з цим, суд відхиляє посилання позивача щодо порушення контролюючим органом Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, наказу Державної фіскальної служби України №543 від 28.07.2015 року Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ , оскільки вказане не впливає на вирішення спору по суті, не підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

Підсумовуючи вищевикладене суд погоджується із висновками відповідача про завищення ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 150 495 грн., в тому числі за 2017 рік, заниження податку на прибуток на загальну суму 51 925 грн., у тому числі за 2016 рік - 12 913 грн. та за 2017 рік - 39 012 гривень та заниження податку на додану вартість на загальну суму 73 446 грн., в тому числі: за серпень 2017 року у сумі 46 687 грн., за жовтень 2017 року у сумі 25 759 гривень.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого ним судового збору та витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ві Та ВІ ДИЗАЙН (04073, м. Київ, вул. Куренівська, б. 18, код ЄДРПОУ 34415111) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева