Постанова

від 26.01.2021 по справі 640/6983/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Справа № 640/6983/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ВІ ТА ВІ ДИЗАЙН на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

ВІ ТА ВІ ДИЗАЙН

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВІ ТА ВІ ДИЗАЙН (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2018 №№ 0014611401, 0014631401, 0014621401.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що матеріли адміністративної справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження подальшої реалізації позивачем товару отриманого від ТОВ Бліц Профіт та ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест , відсутні документи щодо транспортування товару ТОВ Бліц Прфіт , надані документи щодо транспортування товару ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест містять в собі суттєвими дефекти, що вказані судом вище.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позов повністю, наполягаючи на реальності спірних операцій.

При цьому, апелянт вважає, що такі операції підтверджують всіма необхідними документами і звертає увагу на те, що у матеріалах справи містяться, зокрема документи, які підтверджують не лише факт придбання ним товарів у ТОВ Бліц Профіт та в ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест , а й факт його подальшої реалізації.

Апелянт звертає увагу на те, що ним надано до суду першої інстанції акт інвентаризації товару та звіт про обіг товарів за період з 01.07.2017 по 31.01.2019, якими підтверджується подальший рух саме товарів, що були ним придбані у вказаних контрагентів у межах спірних операцій.

Разом з тим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено докази в цій справі, а саме договір постачання товару від 01.12.2017 № 442, первинні документи, складені за операціями по цьому договору, та відповідну податкову звітність.

Крім того, апелянт вказує, що товари, які були ним придбані в ТОВ Бліц Профіт та в ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест за своїм призначенням відповідають виду його господарської діяльності - торгівля спеціалізованими товарами для проведення різного роду святкових заходів (свічки, кулі, корони, маски тощо).

Також апелянт зазначає, що він здійснює саме таку діяльність з 2011 року, реалізуючи товари магазинам роздрібної торгівлі, зокрема ТОВ Фудком , ТОВ Експансія , ТОВ Метро Кеш енд Кері Україна , ТОВ Епіцентр К , ТОВ Еко , ТОВ Сільпо-Фуд , ТОВ Твич , ТОВ Радія тощо, з якими він також має сталі господарські правовідносини.

Водночас, апелянт звертає увагу на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо безтоварності спірних операцій через ненадання до перевірки сертифікатів їх відповідності, дозволів, свідоцтв тощо та зазначає, що такі товари в основній масі взагалі не потребують отримання таких документів.

Апелянт також вказує, що в нього наявні складські приміщення (склад площею 407 кв.м.), в яких він зберігає свій товар, зокрема й той, що був ним придбаний у ТОВ Бліц Профіт та в ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест .

При цьому, апелянт наполягає на необґрунтованості висновків контролюючого органу, які також були враховані судом першої інстанції, щодо безтоварності спірних операцій через відсутність у зазначених контрагентів штату працівників та вказує, що такі операції не потребують значного штату працівників.

Крім того, апелянт також посилається на безпідставність проведення відповідачем перевірки, за результатами якої винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 26.01.2021.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на своїй правовій позиції, наводячи висновки з акта перевірки та стверджуючи про необґрунтованість доводів апелянта та правильність висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, у своєму відзиві відповідач також посилається на наявність кримінального провадження № 42017000000002367, яке порушено у відношенні посадової особи контрагента позивача - ТОВ Бліц Профіт .

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю ВІ ТА ВІ ДИЗАЙН (далі - ТОВ ВІ ТА ВІ ДИЗАЙН ) (код ЄДРПОУ 34415111) зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві як платник ПДВ.

1. Між ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН та ТОВ Бліц Профіт укладено договір постачання товару № 0207/15 від 02.09.2015, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору найменування, одинця виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), передбачається у накладній, яка додається до кожної поставки.

Покупець оплачує поставлений продавцем товар за узгодженою сторонами ціною, передбаченою у видатковій накладній, яка додається до кожної поставки (п. 2.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору постачання здійснюється на умовах доставки товару за рахунок і транспортом продавця.

На підтвердження реальності вчинення господарської операції позивачем надано до суду наступні документи: рахунок-фактури № 0000457 від 14.09.2015, видаткову накладну № 457 від 14.09.2015.

Оплата товару, отриманого позивачем на підставі зазначеного договору, підтверджується платіжними дорученнями від 29.10.2015 № 1001366903 на суму 11 041, 71 грн. та від 17.05.2016 № 1001540729 на суму 80 972, 56 грн.

2. Між позивачем і ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест укладено договір постачання товару № 700500 від 10.07.2017, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити це товар.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору найменування, одинця виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), передбачається у накладній, яка додається до кожної поставки.

Покупець оплачує поставлений продавцем товар за узгодженою сторонами ціною, передбаченою у видатковій накладній, яка додається до кожної поставки (п. 2.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору постачання здійснюється на умовах доставки товару за рахунок і транспортом продавця.

На підтвердження реальності виконання договору № 700500 позивачем надано рахунок-фактуру № L-000700500 від 10.07.2017, видаткову накладну №L-000700500 від 10.07.2017, товарно-транспортну накладну від 10.07.2017 № 700500.

3. Також між позивачем і ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест укладено:

- договір постачання товару № 700550 від 03.07.2017, на підтвердження виконання якого ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН надано до суду товарно-транспортну накладну № 700550 від 03.07.2017, рахунок-фактуру № L-000700550 від 03.07.2017, видаткову накладну № L-000700550 від 03.07.2017;

- договір постачання товару №700551 від 13.07.2017, на підтвердження виконання якого надано до суду товарно-транспортну накладну № 700551 від 13.07.2017, рахунок-фактуру № L-000700551 від 13.07.2017, видаткову накладну №L-000700551 від 13.07.2017;

- договір постачання товару № 442 від 01.12.2017, на підтвердження виконання якого ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН надано до суду рахунок-фактуру № L-0000442 від 01.12.2017, видаткову накладну № L-0000442 від 01.12.2017, товарно-транспортну накладну № L-0000442 від 01.12.2017, платіжне доручення від 25.07.2017 № 61, № 62 від 27.07.2017, № 63 від 27.07.2017, від 09.01.2018 № 349.

4. ТОВ Ві Та ВІ ДИЗАЙН укладено договір про відступлення права вимоги від 31.05.2018 № 17 та надано відповідне повідомлення про відступлення права вимоги від 31.05.2018, договір про відступлення права вимоги №21 від 11.07.2018 року, повідомлення про відступлення права вимоги від 11.07.2018, платіжні доручення про сплату коштів у відповідності до договору про відступлення права вимоги на користь ТОВ Бар Мастер (№ 683 від 23.07.2018), ТОВ Алор Опт (№ 602 від 06.06.2018).

Далі, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з наданням пояснень та їх документальних підтверджень не у повному обсязі на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2018 № 26653/10/26-15-14-01-05 по взаємовідносинам з ТОВ Бліц Профіт за вересень 2015 року та ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест за липень 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Ві Та ВІ ДИЗАЙН з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Бліц Профіт за вересень 2015 року, що містяться в податковій декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток за 2015 рік та по взаємовідносинах з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест за липень 2017 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток за 2017 рік, за наслідком якої складено акт від 30.10.2018 № 672/26-15-14-01-05/34415111.

У висновках зазначеного акта перевірки відповідачем зафіксовано наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

1) підпункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 150495 грн., в тому числі за 2017 рік та занижено податок на прибуток на загальну суму 51925 грн., у тому числі за 2016 рік - 12 913 грн. та за 2017 рік - 39 012 гривень;

2) пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 73 446,00 грн., в тому числі: за серпень 2017 року у сумі 46 687,00 грн., за жовтень 2017 року у сумі 25 759,00 грн.

Позивачем на вказаний акт перевірки подано заперечення вих. 15 від 07.11.2018, за результатами розгляду яких листом від 16.11.2018 № 103746/10/26-15-14-01-05 висновки акту перевірки від 30.10.2018 № 672/26-15-14-01-05/34415111 залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2018:

1) № 0014631401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 73 446,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 18 362,00 грн.;

2) № 0014611401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями у розмірі 51 925,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 12 981,00 грн.;

3) № 0014621401, яким позивачу визначено суму завищеного позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік у сумі 150 495,00 грн.

Позивач, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ та з податку на прибуток, а також формування ним відповідного від`ємного значення, належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів установила, що видами економічної діяльності ТОВ ВІ ТА ВІ ДИЗАЙН за КВЕД є роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; неспеціалізована оптова торгівля; надання інших допоміжних комерційних послуг тощо.

Позивачем на праві оренди використовується складське приміщення (склад № 17) загальною площею 407 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 18 та офісне приміщення (офіс № 404) площею 151 кв.м. за цією ж адресою.

Предметом операцій позивача за договорами постачання товару, укладеними з ТОВ Бліц Профіт і з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест були свічки, ковпачки, кульки латексні, дудочки з кульками, короні паперові, маски.

Товарність операцій з вказаними контрагентами за період, що був предметом податкової перевірки, підтверджується рахунками фактури, видатковими та податковими накладними /т. 1 а.с. 57-60, 65-66, 71-74, 79, 83-85, 146-160/

Здійснення оплати товару позивачем, поставленого за договорами з ТОВ Бліц Профіт і з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест , підтверджується відповідними платіжними дорученнями /т. 1 а.с.93-97, 100/.

Транспортування товару від ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 18 підтверджується товарно-транспортними накладними /т. 1 а.с. 64, 70, 78, 86/.

Транспортування товару ТОВ Бліц Профіт , відповідно до умов договору, здійснювалося силами і засобами постачальника, тобто зазначеного контрагента позивача.

Крім того, придбання позивачем товару у ТОВ Бліц Профіт і з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест за спірними операціями та фактична наявність такого товару на складі позивача підтверджується звітом про обіг товарів та актом інвентаризації /т.1 а.с. 101-130/.

Разом з тим, судова колегія установила, що товар, придбаний позивачем у ТОВ Бліц Профіт і з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест у подальшому був ним реалізований іншим суб`єктам господарювання, зокрема ТОВ Фудком , ТОВ Експансія , ТОВ Метро Кеш енд Кері Україна , ТОВ Епіцентр К , ТОВ Еко , ТОВ Сільпо-Фуд , ТОВ Твич , ТОВ Радія , ТОВ Альянс Маркет , ТОВ Симпатик , ТОВ Ексім Тркйд Транс Фуд , ТОВ Тавріч плюс , ТОВ Таврія І , ТОВ Пакко Холдинг , ТОВ Фінест , ТОВ Омега , ТОВ Гловер 2018 , і від таких операцій отримано економічний прибуток.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Отже, матеріалами справи підтверджується товарність операцій позивача з ТОВ Бліц Профіт і з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест за відповідними договорами постачання, за якими ним було сформовано спірні показники податкової звітності, зокрема підтверджується ділова мета таких операцій та економічний ефект від їх вчинення.

Разом з тим, відповідачем не лише не спростовано вказаних обставин, а й взагалі, як вбачається з матеріалів перевірки та його доводів, не досліджувалося подальше використання позивачем товару, придбаного у зазначених контрагентів.

При цьому, доводи відповідача про те, що у відношенні директора ТОВ Бліц Профіт ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження, колегія суддів відхиляє, оскільки у межах вказаного кримінального провадження та, зокрема в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2018 у справі № 757/76592/17-к, на яку посилається відповідач, зазначено про операції з іншими контрагентами та не міститься жодних відомостей про позивача.

Більш того, вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, а зазначене кримінальне провадження закрито.

Крім того, відповідачем не доведено, що між позивачем і ТОВ Бліц Профіт та/або ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Твердження відповідача про те, що контрагентыв позивача відсутні матеріально-технічні можливості та штат робітників для виконання зобов`язань за договорами постачання, укладеними з позивачем, є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Більш того, колегія суддів відзначає, що умови договорів поставки і товар, який постачався позивачу ТОВ Бліц Профіт і ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест (свічки на торт, маски паперові, свитки тощо) не потребують залучення великої кількості працівників для їх виконання.

Водночас, апеляційний суд відзначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували, що вказаними контрагентами не залучалися інші суб`єкти господарювання для виконання їх зобов`язань перед позивачем.

Посилання відповідача на те, що позивачем не підтверджено транспортування товару, судова колегія також відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, за договором з ТОВ Бліц Профіт постачання здійснювалося контрагентом позивача, а по операціям з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест позивачем надано відповідні товарно-транспортні накладні.

При цьому, судова колегія зазначає, що певні недоліки вказаних ТТН, зокрема відсутність даних особи, які здійснила відпуск товару, не тягне за собою втрату ними статусу належних документів та не позбавляють платника права на податкові пільги.

Крім того, ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені для обліку їх руху, а тому обставини, на які посилається відповідач, не є достатньою та необхідною правовою підставою для невизнання реальності господарських операцій з поставки товару.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а та від 13.02.2018 у справі № 804/79/15.

Доводи відповідача про ненадання позивачем сертифікатів якості, паспортів на товар апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки такі документи жодним чином не спростовують правомірності формування позивачем показників його податкового обліку.

Тож, доводи відповідача щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ Бліц Профіт і з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест є необґрунтованими та безпідставними, а його твердження про те, що такі операції є непідтвердженими, спростовуються матеріалами цієї справи.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем, відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України, під час розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції було надано докази, які підтверджують доводи його позову щодо товарності спірних операцій.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 21.11.2018 №№ 0014611401, 0014631401, 0014621401, необхідності їх скасування та задоволення позову повністю.

Отже, судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено обставини цієї справи і порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю ВІ ТА ВІ ДИЗАЙН підлягає задоволенню, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в цій справі в розмірі 4608,14 грн. (платіжне доручення від 28.03.2019 № 1176, т. 1 а.с. 16) та за подання апеляційної скарги в розмірі 6912,12 грн. (платіжне доручення від 05.11.2020 № 2032, т. 2 а.с. 54), що разом складають 11520,26 грн.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ВІ ТА ВІ ДИЗАЙН - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2018 №№ 0014611401, 0014631401, 0014621401.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВІ ТА ВІ ДИЗАЙН (код ЄДРПОУ 34415111) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 11520,26 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять гривень та двадцять шість копійок) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 26 січня 2021 року.

Головуючий суддя

Судді: