Постанова

від 20.10.2020 по справі 200/9279/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року справа №200/9279/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., секретаря судового засідання Антонюк А.С., за участю представника позивача Маліновської А.А., представника відповідача Гламадзіна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 р. у справі № 200/9279/19-а (головуючий І інстанції Череповський Є.В.) за позовом Приватного акціонерного товариство ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу (далі - позивач, ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, ОВПП ДПС), в якій просило: скасувати податкове повідомлення - рішення № 0009694606 від 25.03.2019 р.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року позовні вимоги задоволено, а саме: скасовано податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0009694606 від 25.03.2019 р.; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу судові витрати в розмірі 119210 гривень.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначено, що було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання дотримання податкового та іншого законодавства України в частині сплати військового збору за період з 01.06.2015 по 31.12.2016, за результатами чого складено акт № 116/28-10-46-07-05508186 від 27.09.17, згідно висновків якого встановлено порушення податкового законодавства. 18.10.2017 на підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення, які були предметом судового оскарження у справи № 805/783/18-а. За результатами судового оскарження відповідачем 25 березня 2019 року було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Тобто, питання щодо нарахування первинних штрафних санкцій за січень 2017 року було предметом дослідження у справі № 805/783/18-а та йому було надано оцінку. Апелянт зазначає, що заробітна плата за першу половину місяця (15 календарних днів) має виплачуватись в період з 16 по 22 число, а за другу - з 1 по 7 число, при перевірці сплати військового збору за грудень 2016 року встановлено порушення його не нарахування, не утримання та не сплати. Також апелянт зазначає, що позивач зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму протягом 10 календарних днів, наступних за днем набрання рішення законної сили, а сама до 23.03.2019, проте, станом на дату надання висновку грошове зобов`язання нараховане ППР від 25.03.2019 у сумі 11009497,94 не сплачено.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанцій залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу , зареєстроване як юридична особа, знаходиться на податковому обліку в Добропільській ДПІ (м. Добропілля) Покровсько-Добропільського управління Головного управління ДПС у Донецькій області, зареєстроване за адресою: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1.

З 31.08.2017 по 20.09.2017 Офісом великих платників Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу з питання дотримання податкового та іншого законодавства України в частині сплати військового збору за період з 01.06.2015 по 31.12.2016.

За результатами перевірки відповідачем складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 116/28-10-46-07-05508186 від 27.09.2017, за висновками якого зазначені порушення:

- п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету військового збору в періоді, що перевірявся на загальну суму 11009497,94 грн., а саме: за червень 2015 р. у сумі 246591,37 грн.; за 3 квартал 2015 р. у сумі 956332,74 грн.; за 4 квартал 2015 р. у сумі 1059776,75 грн.; за 1 квартал 2016 р. у сумі 1472195,67 грн.; за 2 квартал 2016 р. у сумі 1594274,30 грн.; за 3 квартал 2016 р. у сумі 1793950,71 грн.; за 4 квартал 2016 р. у сумі 3886376,40 грн.;

- п. п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого подано не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкову звітність за формою 1-ДФ без зазначення нарахованих та перерахованих сум військового збору 2 квартал 2015 р. - 4 квартал 2016 р.

Порушення зазначені в акті перевірки, обґрунтовані тим, що за результатом перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства України в частині сплати військового збору за період з 01.06.2015 по 31.12.2016 позивачем не сплачено зобов`язання з військового збору у розмірі 11009497,94 грн. Відповідачем не заперечується той факт, що за період з 01.06.2015 по 31.12.2016 у позивача відсутня заборгованість з заробітної плати та податку на доходи фізичних осіб.

25.03.2019 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0009694606, яким встановлено порушення п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на суму 11009497,94 грн.

Відповідно до висновку експерта № 02/03-20 від 26.03.2020 щодо документальної обґрунтованості висновків акту № 116/28-10-46-07-05508186 від 27.09.2017, що став підставою для винесення податкового повідомлення - рішення № 0009694606 від 25.03.2019, судовим експертом встановлено, що наданими на дослідження документами на підставі яких відповідно до описової частини Акту Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №116/28-10-46-07-05508186 від 27.09.17р. ґрунтуються висновки про порушення ПрАТ «ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ» пунктів п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 25.03.2019р. №0009694606, висновки Акту про заниження ПрАТ «ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ» зобов`язання зі сплати військового збору за період з червня 2015 року по грудень 2016 року включно в розмірі 11009497,94 грн. документально не підтверджуються. В тому числі: за червень 2015 року визначена Актом сума військового збору не є документально обґрунтованою, а отже документально не підтверджується; за 1-й та 2-й квартали 2016 року визначена Актом сума військового збору документально не підтверджена та є нижчою ніж визначена експертизою на 1715688,17 грн.; за 3-й та 4-й квартал 2015 року, 3-й та 4-й квартали 2016 визначена Актом сума військового збору документально не підтверджена та є вищою, ніж визначена експертизою на 2643726,21 грн.» .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не проаналізував складові суми річного доходу, визначені позивачем у звітності за формою 1-ДФ за період з 01.06.2015 по 31.12.2016, з огляду на що донарахував позивачу зобов`язання з військового збору у тому числі з доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не є об`єктом оподаткування військовим збором, чим фактично порушив положення ст. 163, ст. 165, підпункту 1.7. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пп. 14.1.180. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18та розділом IV цього Кодексу.

Положеннями пп.54.3.5. п.54.3. ст.54 Податкового Кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

За приписами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

За приписами підпункту 1.1. пункту 16- 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Розділом IV Податкового кодексу України регулюється питання податку на доходи фізичних осіб.

Платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (п. 162.1 ст. 162 ПК України).

За підпунктом 1.2. пункту 16- 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Статтею 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об`єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

За підпунктом 1.3. пункту 16- 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до підпунктів 1.4. та 1.5. пункту 16- 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно пп. а б п.176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

- своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

- подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

Отже, вказаними нормами передбачено обов`язок роботодавця здійснювати нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору та подавати у строки податковий розрахунок суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до підпункту 1.7. пункту 16- 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Податкового кодексу України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з положеннями пункту 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються зокрема такі доходи: вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України "Про охорону праці", спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту (пп. 165.1.9); аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із Сімейним кодексом України, у тому числі аліменти, що виплачуються нерезидентом (пп. 165.1.14); вартість вугілля та вугільних або торф`яних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, у тому числі компенсації вартості такого вугілля та вугільних або торф`яних брикетів: працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств; пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менш як 7 років 6 місяців для жінок; на роботах, пов`язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менш як 12 років 6 місяців для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менш як 20 років для чоловіків і не менш як 15 років для жінок; інвалідам і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим знаками "Шахтарська слава" або "Шахтарська доблесть" I, II, III ступенів, особам, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі, коли вони користувалися цим правом до настання інвалідності; сім`ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, що отримують пенсії у зв`язку із втратою годувальника, а також вдовам померлих пенсіонерів, зазначених в цьому підпункті, які за життя мали таке право (пп. 165.1.20); дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу (пп. 165.1.36); інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (пп. 165.1.49).

Відповідно до п. 3.2. наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21 травня 2019 року у справі № 1940/1610/18, необхідним є аналіз складових сум річного доходу при винесенні податкових повідомлень-рішень про донарахування податковим органом зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі проведених документальних позапланових невиїзних перевірок.

Матеріали справи містять: звітність за формою 1-ДФ за період з 01.06.2015 року по 31.12.2016 року, платіжні доручення та банківськи виписки про виплату позивачем заробітної плати, податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за вказаний період, обороти рахунків позивача за номерами 661 та 642, витяги з головної книги щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, самостійно здійснені розрахунки суми зобов`язання з військового збору.

Згідно з довідником ознак доходів, у звітності за формою 1-ДФ, поданою позивачем за період з 01.06.2015 року по 31.12.2016 року, включено, зокрема:

- 127 Інші доходи, крім сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби (підпункт 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу),

- 136 Вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування та іншого майна, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України "Про охорону праці", спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах (підпункт 165.1.9 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу),

- 144 Вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих платнику податку в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (підпункт 165.1.20 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу),

- 140 Аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін (підпункт 165.1.14 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу),

- 157 Дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, статей 177 та 178 розділу IV Кодексу).

Системний аналіз наведених норм права в контексті обставин справи дає підстави для висновку, що з урахуванням положень підпункту 1.7. пункту 16- 1 підрозділу 10 розділу ХХ та статті 165 ПК України, вказані доходи не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не є об`єктом оподаткування військовим збором.

Судом встановлено, що податковий орган не проаналізував складові суми річного доходу, визначені позивачем у звітності за формою 1-ДФ за період з 01.06.2015 по 31.12.2016 та донарахував позивачу зобов`язання з військового збору у тому числі з доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не є об`єктом оподаткування військовим збором.

Вищезазначене також підтверджується висновком судового експерта № 02/03-20 від 26.03.2020 щодо документальної обґрунтованості висновків акту № 116/28-10-46-07-05508186 від 27.09.2017, що став підставою для винесення податкового повідомлення - рішення № 0009694606 від 25.03.2019.

На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0009694606 від 25.03.2019 підлягає скасуванню.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 21.05.2019 року у справі № 1940/1610/18, в якій у тому числі розглядалось питання правомірності винесення податкового повідомлення-рішення про донарахування суми військового збору, суд прийшов до висновку що: визначаючи суму податкових зобов`язань на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітної та уточнюючої, податковий орган не проаналізував складові суми річного доходу, визначені Позивачем. З урахуванням вищевикладеного, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в супереч вимог, передбачених частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення .

Щодо посилання апелянта на дослідження Першим апеляційним адміністративним судом у справі № 805/783/18-а питання щодо застосування санкцій, суд зазначає наступне.

В межах даної адміністративної справи позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0009694606 від 25.03.2019.

Матеріали справи свідчать, що позивач у 2018 році звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2017 року № 0009704607, № 0009694607 на загальну суму 23688412,32 грн., винесених на підставі акту перевірки № 116/28-10-46-07-05508186 від 27.09.2017 року.

Отже, предметом судового оскарження у справі № 805/783/18-а було податкові повідомлення-рішення від 18.10.2017 №0009704607, №0009694607 на загальну суму 23 688 412,32 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року у справі № 805/783/18-а адміністративний позов залишено без задоволення.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі № 805/783/18-а, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18.10.2017 №0009694607 в частині застосування штрафних санкцій 8 254 594,60 грн., суми пені 4423299,78 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18.10.2017 №0009704607 про сплату штрафної санкції в сумі 1020,00 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Зі змісту зазначених судових рішень вбачається, що суди не перевіряли правомірність висновків податкового органу в акті перевірки в частині наявності порушень позивачем вимог законодавства. З мотивувальної частини рішення вбачаєте, що висновок суду ґрунтується на застосуванні положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» .

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, на виконання зазначеного судового рішення в адміністративній справі № 805/783/18-а, на підставі пункту 5 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 за № 1204, складено податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, а саме податкове повідомлення-рішення за № 0009694606 від 25.03.2019, яке є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

Таким чином, позовні вимоги в адміністративній справі № 805/783/18-а та в даній адміністративній справі № 200/2978/19-а не є тотожними, оскільки у вказаних справах не збігається предмет та підстави позову в частині оскаржуваних рішень контролюючого органу.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 820/806/17 (провадження №К/9901/35314/18).

У доповненні до апеляційної скарги відповідач зазначає Додаток № 1 , в якому міститься співставлення даних розділу І Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, наданих платником до податкових органів, даних перевірки та даних експертизи і надані у доповненнях пояснення. У той же час відповідач не надає жодного обґрунтування неможливості надати такий документ та пояснення до суду першої інстанції.

Відповідно до приписів ч. 4-5 ст. 308 КАС України апеляційний суд приймає докази, які не були подані до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Наведена норма КАС України забезпечує межі та обсяг мотивування судового рішення, які певною мірою залежать від судової інстанції, у якій розглядається справа.

Відповідач при поновленні провадження у справі в суді першої інстанції після отримання висновку експерта і до моменту винесення рішення мав час для ознайомлення з матеріалами справи, надання своїх заперечень чи додаткових пояснень у вигляді співставлень, розрахунків, правових позицій тощо, однак не надав нічого. При поданні апеляційної скарги відповідач мав час для надання співставлень, обґрунтувань та розрахунків до апеляційної скарги однак знову ж таки не скористався своїм правом.

Відповідачем не надано жодного доказу неможливості подання Додатку № 1 до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому як доказом судом апеляційної інстанції не приймаються.

Колегія суддів вважає помилковим посилання відповідачу у апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду з огляду на наступне: постановою Верховного Суду від 05.05.2020 року у справі N9 826/678/16 - предметом було скасування ППР щодо донарахувань з підстав нереальності господарських операцій платника податків з контрагентами та порушення позивачем порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп. 138.1.1 гі. 138.1 ст.138, лп.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.149.1 ст.149, п.198.6 ст.198, п, 201.1, п. 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму та занижено податкове зобов`язання по ПДВ; у спразі № 826/27811/15 предметом є скасування ППР щодо донарахувань з підстав нереальності господарських операцій платника податків з контрагентами та порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а також положення пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункт/139.1 статті 139 Г1К України.

Враховуючи те, що предметами вказаних справ є скасування податкових повідомлень - рішень про правильність формування платником податків податкового кредиту та сплати податку на прибуток при взаємовідносинах із контрагентами (нереальність господарських операцій), де встановлено певні особливості щодо: проведення перевірок (надання документів на запит податкового органу); наявності у платників податків первинних документів по здійснених господарських операціях - такі обставини не можна вважати релевантними до обставин даної справи де предметом є скасування ППР про донарахування військового збору, адже для цього необхідним документом є податковий розрахунок за формою 1-ДФ за певний період, по якому проводилась перевірка, який своєчасно подано платником податків та фактично на момент проведення перевірки був у податкового органу.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії .

При цьому, потреба виправити колишню помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки п. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії , п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Тrgo проти Хорватії , п. 67, від 11 червня 2009 року).

Отже, державні органи, які діють як суб`єкти владних повноважень у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися принципу "належного урядування", своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених державою, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати належне виконання своїх обов`язків.

Наведене підтверджене і висновками Верховного суду у тому числі в постанові від 10 березня 2020 р. у справі № 160/1088/19, постанові від 28 травня 2020 року у справі № 826/17201/17, постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 804/15772/15, постанові від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16.

З огляду на наведене порушенням принципу належного урядування є зобов`язання платника податків сплатити податок у розмірі який не відповідає положенням законодавства України, з огляду на що податкове повідомлення-рішення, яке винесено податковим органом - є протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статями 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 р. у справі № 200/9279/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 р. у справі № 200/9279/19-а - залишити без змін.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 жовтня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Суддя-доповідач: А.А. Блохін

Судді: Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко