Постанова

від 16.06.2021 по справі 200/9279/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 200/9279/19-а

адміністративне провадження № К/9901/31828/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

представника Позивача: Маліновської А.А.,

представника Відповідача: Єгорова А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків)

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року (суддя Череповський Є.В.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року (судді Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариство "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу"

до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу (надалі також - Позивач, ПАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу ) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (надалі також - Відповідач, Офіс великих платників податків ДПС (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків), в якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2019 року № 0009694606.

В обґрунтування позову зазначило, що оскаржуваний індивідуальний акт прийнято Відповідачем без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки сума зобов`язання з військового збору в спірному податковому повідомленні-рішенні, в порушення вимог підпункту 1.7. пункту 16- підрозділу 10 розділу ХХ, статті 163, статті 165 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) розрахована Відповідачем з урахуванням доходів, які не є базою оподаткування військовим збором, шляхом множення загальної суми доходу, відображеної в графі 3а довідок 1-ДФ на 1,5 %.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, позовні вимоги задоволено, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 25 березня 2019 року № 0009694606.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, зазначив, що податковий орган не проаналізував складові суми річного доходу, визначені Позивачем у звітності за формою 1-ДФ за період з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2016 року, з огляду на що донарахував зобов`язання з військового збору у тому числі з доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не є об`єктом оподаткування військовим збором, чим фактично порушив положення статтей 163, 165, підпункту 1.7. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №200/9279/19-а, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову повністю.

У відзиві на касаційну скаргу представник Позивача просив в задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

За змістом встановлених під час розгляду справи обставин, за результатами проведеної перевірки складено акт від 27 вересня 2017 року № 116/28-10-46-07-05508186, згідно з висновками якого Позивачем порушено вимоги:

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету військового збору в періоді, який перевірявся на загальну суму 11 009 497,94 грн., а саме: за червень 2015 р. у сумі 246 591,37 грн.; за 3 квартал 2015 р. у сумі 956 332,74 грн.; за 4 квартал 2015 р. у сумі 1 059 776,75 грн.; за 1 квартал 2016 р. у сумі 1 472 195,67 грн.; за 2 квартал 2016 р. у сумі 1 594 274,30 грн.; за 3 квартал 2016 р. у сумі 1 793 950,71 грн.; за 4 квартал 2016 р. у сумі 3 886 376,40 грн.

На підставі цього акта прийнято податкове-повідомлення-рішення від 18 жовтня 2017 року № 0009704607, № 0009694607 на загальну суму 23688412,32 грн.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у справі №805/783/18-а, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 18 жовтня 2017 року №0009694607 в частині застосування штрафних санкцій 8 254 594,60 грн., суми пені 4423299,78 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 18 жовтня 2017 року №0009704607 про сплату штрафної санкції в сумі 1020,00 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

У справі №805/783/18-а суди, скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2017 року № 0009704607 в частині, не надавали оцінки висновкам, що слугували фактичною підставою для його прийняття, а саме щодо порушення Позивачем вимог підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України. Висновки судів у наведеній справі стосувались лише щодо неможливості застосування штрафних санкцій та пені.

Офісом великих платників податків ДФС на виконання зазначеного судового рішення в адміністративній справі № 805/783/18-а 25 березня 2019 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0009694606, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на суму 11 009 497,94 грн.

Фактичною підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки виявлені під час перевірки та зазначені в акті перевірки, обґрунтовані тим, що Позивачем не сплачено військовий збір у розмірі 11 009 497,94 грн. При цьому, Відповідачем не заперечується той факт, що за період з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2016 року у Позивача відсутня заборгованість з заробітної плати та податку на доходи фізичних осіб.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

При цьому, Відповідач підставою касаційного оскарження визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Контролюючий орган наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що протягом 2017 - 2019 років, в ході адміністративного оскарження та протягом судового оскарження при розгляді справ №805/151/18-а та № 805/783/18-а ПАТ ДТЕК ШКД додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надавались. Проте, Позивач при розгляді справи за №200/9279/19-а надав до суду платіжні доручення та банківські виписки про виплату Позивачем заробітної плати, податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за вказаний період, обороти рахунків Позивача за номерами 661 та 642, витяги з головної книги щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Крім того, Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що висновок експерта не містить достовірної інформації щодо обсягів доходу, з якого сплачується військовий податок.

3.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу Позивач посилається на те, що при винесені рішення, судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції дотримано норми матеріального і процесуального права, враховано практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини при застосуванні норм права в податкових спорах, здійснено захист прав і інтересів платника податків, що порушені виключно фіскальним підходом з боку суб`єкта владних повноважень. Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи дослідили належним чином обставини справи та всі долучені сторонами на підтвердження своєї правової позиції докази, внаслідок чого прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Позивач вважає, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій зробили обгрунтований, та такий, що грунтується на положеннях чинного законодавства висновок про те, що платники податків зобов`язані сплачувати військовий збір виключно у розмірі 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування за виключенням доходів, що звільняються від оподаткування військовим збором за статтею 165 Податкового кодексу України.

Позивач стверджує, що дані акта перевірки та додатка 1 до акта перевірки про суми нарахованих та виплачених доходів на підставі яких Відповідачем розраховано військовий збір не відповідають даним 1-ДФ Позивача

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, заслухавши представників Відповідача, Позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правильність наданої судами попередніх інстанцій правової оцінки оскаржуваному Позивачем індивідуальному акту в контексті недотримання Відповідачем частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при їх прийнятті, Суд звертає увагу на наступне правове регулювання спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до положень підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Так, пунктом 162.1 статті 162 ПК України передбачено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

За змістом підпункту 1.2 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Статтею 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об`єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до підпунктів 1.4 та 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Отже, вказаними нормами передбачено обов`язок роботодавця здійснювати нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору та подавати у строки податковий розрахунок суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Податкового кодексу України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з положеннями пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються зокрема такі доходи:

- вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України "Про охорону праці", спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту (підпункт 165.1.9);

- аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із Сімейним кодексом України, у тому числі аліменти, що виплачуються нерезидентом (підпункт 165.1.14);

- вартість вугілля та вугільних або торф`яних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, у тому числі компенсації вартості такого вугілля та вугільних або торф`яних брикетів: працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств; пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менш як 7 років 6 місяців для жінок; на роботах, пов`язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менш як 12 років 6 місяців для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менш як 20 років для чоловіків і не менш як 15 років для жінок; інвалідам і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим знаками "Шахтарська слава" або "Шахтарська доблесть" I, II, III ступенів, особам, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі, коли вони користувалися цим правом до настання інвалідності; сім`ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, що отримують пенсії у зв`язку із втратою годувальника, а також вдовам померлих пенсіонерів, зазначених в цьому підпункті, які за життя мали таке право (підпункт 165.1.20);

- дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу (підпункт 165.1.36);

- інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (підпункт 165.1.49).

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, що подавались Відповідачу, Позивачем за період з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2016 року включено до складу доходів наступні види доходів з відповідними ознаками:

- (127) Інші доходи, крім сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби (підпункт 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу),

- (136) Вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування та іншого майна, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України "Про охорону праці", спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах (підпункт 165.1.9 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу),

- (144) Вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих платнику податку в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (підпункт 165.1.20 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу),

- (140) Аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін (підпункт 165.1.14 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу),

- (157) Дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, статей 177 та 178 розділу IV Кодексу).

Отже, судами встановлено, а Відповідачем на підставі належних та допустимих доказів, поданих до суду першої інстанції, не спростовано, що на підставі спірного у справі податкового повідомлення-рішення донараховано зобов`язання з військового збору у тому числі з доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, та не є об`єктом оподаткування військовим збором.

Вищезазначене, як встановлено судами попередніх інстанцій, також підтверджується висновком судового експерта від 26 березня 2020 року № 02/03-20.

Поряд із цим, Відповідач вважає, що ці висновки спростовуються Додатком № 1 до акта перевірки від 27 вересня 2017 року №116/28-10-46-07-05508186.

Однак, такий документ, хоч і значиться додатком до клопотання від 13 вересня 2019 року, проте був відсутній в матеріалах справи на час розгляду справи в суді першої інстанції (том 4, а.с.40-55).

Згідно з частиною четвертою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Подаючи до суду апеляційної інстанції Додаток №1, Відповідачем, як зазначив суд апеляційної інстанції, не надано жодного доказу неможливості подання його до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З урахуванням цього, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог процесуального закону не прийняв цей Додаток № 1 як доказ.

Щодо посилань Відповідача на подання Позивачем до суду документів, які не подавались до перевірки, як підстави для неврахування Судами поданих під час розгляду справи доказів, то Суд звертає увагу на таке.

Як свідчить зміст касаційної скарги, Відповідач не спростовує ту обставину що неподання документів до перевірки було обумовлене об`єктивною причиною - відсутність доступу до документації, комп`ютерних баз та систем товариства, внаслідок втрати контролю над здійсненням своєї господарської діяльності з підстав захоплення невідомими особами майна товариства, починаючи з 13 березня 2017 року, на підтвердження чого додано сертифікати Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини. Зміст судових рішень, акта перевірки, висновку експерта свідчить про те, що висновки щодо суті спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем фактично формувались на підставі таких доказів як податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а не інших документів.

У цих розрахунках, поданих Позивачем в тому числі до суду, чітко відображено ознаки доходів та суми нарахованих виплачених доходів, а також суми нарахованих та перерахованих податків. Ці розрахунки подавались Відповідачу щомісячно, як це передбачено правилами ПК України, та були предметом аналізу Відповідачем під час контрольного заходу за результатами якого прийнято спірне у справі податкове повідомлення-рішення.

За таких обставин не є релевантним для цілей цих правовідносин цитування Відповідачем висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 5 травня 2020 року у справі №826/678/16, від 29 травня 2020 року у справі №826/27811/15, адже у цих справах була визначальною умова наявності та подання до перевірки первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій, а не звітності, що наявна у інформаційних системах податкового органу, на підставі якої і сформовано висновки щодо протиправної поведінки податкового органу.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимог наведених норм, Відповідачем не доведено у встановленому чинним законодавством порядку обґрунтованість та правомірність рішення податкового органу.

Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх