Ухвала

від 21.10.2020 по справі 420/1595/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

21 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1595/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши клопотання Головного управління ДФС в Одеській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА КОМПАНІЙ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2019р. задоволено позов ТОВ "ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА КОМПАНІЙ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На зазначене рішення суду Головне управління ДФС в Одеській області 13.06.2019 року подало апеляційну скаргу, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2019 року було залишено без руху через несплату судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику через не усунення недоліків апеляційної скарги.

Копію вказаної ухвали суду апеляційної інстанції Головне управління ДФС в Одеській області отримало 09.09.2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

12.05.2020 року Головним управлінням ДФС в Одеській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2019р. разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 року визнано не поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 р., зазначені апелянтом в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та залишено апеляційну скаргу без руху для надання апелянту можливості усунути недоліки поданої апеляційної скарги, шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням документально підтверджених поважних причин пропуску такого строку, а також надання доказів сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду Головним управлінням ДФС в Одеській області подані клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також клопотання про відстрочення сплати судового збору.

У поданих клопотаннях ГУ ДФС в Одеській області посилалось на те, що причиною пропуску строку на апеляційне оскарження є неможливість сплати судового збору, яка обумовлена відсутністю відповідного фінансування. Апелянт зазначає, що неможливість сплати судового збору пов`язана з ненадходженням коштів, а також наявністю постійних арештів рахунків. Апелянт зазначив, що податковим органом упродовж року вживались заходи щодо виділення відповідного фінансування, однак, Головне управління ДФС не могло усунути ті перешкоди та труднощі щодо своєчасності сплати судового збору, які виникли внаслідок відсутності належного фінансування з боку Кабінету Міністрів України.

У підтвердження цьому апелянт надав листи Головного управління ДКС України в Одеській області від 26.04.2019 року, від 18.11.2019 року, від 25.11.2019 року, від 25.11.2019 року, від 28.11.2019 року, від 29.11.2019 року про стягнення коштів, а також листи від 15.10.2019 року, від 27.01.2020 року, від 27.02.2020 року, від 27.03.2020 року, від 27.04.2020 року, адресовані голові ДПС України та в.о. голови Державної фіскальної служби України.

Також у поданих клопотаннях апелянт зазначив, що затверджений кошторис контролюючого органу на 2020 рік не містить будь-яких коштів за КЕКВ 2800 для сплати судового збору.

Зазначені вище обставини апелянт вважає такими, що створюють дійсні істотні перешкоди для своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції.

Апелянт також посилається на те, що Закон не виключає можливість поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір.

В силу положень ст. 299 КАС України, апелянт вважає, що у скаржника є можливість протягом року з моменту винесення рішення здійснити його апеляційне оскарження.

З огляду на викладене, апелянт просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити такий строк.

Розглянувши подані клопотання, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 295 КАС України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В даному випадку повторна апеляційна скарга була подана Головним управлінням ДФС в Одеській області більше ніж через 8 місяців після отримання ухвали апеляційного суду про повернення первинної скарги. В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скаржник посилався на відсутність фінансування на сплату судового збору.

Колегія суддів зазначає, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір", органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору. Податкові органи є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відсутність у податкового органу коштів, призначених для цієї мети і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов`язків, не може вважатися поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період.

Стосовно доводів апелянта про те, що сплата судових витрат є перешкодою в доступі до правосуддя, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, вказані податковим органом підстави для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження не відповідають наведеним вище критеріям.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що станом на момент розгляду поданих апелянтом клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апелянтом не сплачено визначену суму судового збору.

Таким чином, подання в даному випадку повторної апеляційної скарги із суттєвим пропуском строку на апеляційне оскарження не пов`язано навіть із виникненням можливості у апелянта сплати судового збору, а апелянтом не вказано жодної причини, яка б перешкоджала йому реалізувати право на апеляційне оскарження раніше, ніж через 6 місяців після повернення первинно поданої апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року та поновлення такого строку, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження за поданою Головним управлінням ДФС в Одеській області слід відмовити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.

Зважаючи на висновок суду про відсутність підстав для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає недоцільним розгляд клопотання ГУ ДФС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 295, 296, 299, 321, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА КОМПАНІЙ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Бойко А.В. Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.