Постанова

від 21.10.2020 по справі 240/10178/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10178/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

21 жовтня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. ,

за участю: секретаря судового засідання Шпикуляка Ю.В.

представника позивача: Швеця А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця Мілоцького Олега Леонідовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Компанія РОС" до приватного виконавця Мілоцького Олега Леонідовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2020 року приватне підприємство "Компанія РОС" (далі ПП "Компанія РОС") звернулося до суду з позовом до приватного виконавця Мілоцького О.Л., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-ТОВ "Порше Мобіліті", в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. про відкриття виконавчого провадження №62397427 від 22.06.2020; про відкриття виконавчого провадження №62409729 від 22.06.2020; про стягнення основної винагороди від 22.06.2020 по виконавчому провадженню №62397427 та про стягнення основної винагороди від 22.06.2020 по виконавчому провадженню №62409729.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року позов задоволено:

-визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. про відкриття виконавчого провадження № 62397427 від 22.06.2020;

-визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. про відкриття виконавчого провадження № 62409729 від 22.06.2020;

-визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. про стягнення з боржника основної винагороди від 22.06.2020 по виконавчому провадженню № 62397427;

-визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. про стягнення з боржника основної винагороди від 22.06.2020 по виконавчому провадженню № 62409729.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що виконавче провадження відкрито за місцезнаходженням майна боржника, яке вказав стягувач, на підтвердження чого надав фотознімки.

Також скаржник вказав, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, а відтак підстави для повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із його пред`явленням не за місцем виконання були відсутні.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Решта учасників справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ПП "Компанія РОС" є боржником за договором застави транспортного засобу №50013276 від 24.12.2015.

02.06.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розумовською М.А. на підставі статті 91 Закону України "Про нотаріат" та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, вчинено виконавчий напис №440.

Вказаним виконавчим написом звернено стягнення з ПП "Компанія РОС" на автомобіль марки VOLKSWAGEN модель GOLF, 2015 року випуску, чорного кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , легковий комбі-В, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності позивачу, місцезнаходження якого: м.Житомир, пр.Незалежності, буд. 91/1.

22.06.2020 ТОВ "Порше Мобіліті" звернулося до приватного виконавця Мілоцького О.Л. із заявою про виконання виконавчого провадження, у якій просив: відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання нотаріального припису №440 від 02.06.2020; накласти арешт на грошові кошти; оголосити у розшук транспортний засіб; грошові кошти від реалізації транспортного засобу перерахувати на банківські рахунки стягувача.

У вказаній заяві позивач повідомив, що транспортний засіб перебуває за адресою: м. Київ, вул.Віскозна, 3-Д, на підтвердження чого надав приватному виконавцю фото.

23.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мілоцьким О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62397427 з виконання виконавчого напису №440, виданого 02.06.2020 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Розумовською М.А., про звернення стягнення на транспортний засіб. Поряд з цим, у межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 15425,22 грн., в розмірі 10 відсотків, які стягуються з боржника.

У межах виконавчого провадження на вказані транспортні засоби, які належать позивачу на праві приватної власності постановами приватного виконавця від 24.06.2020 та від 22.06.2020 накладено арешт та внаслідок повного виконання боржником вимог виконавчого документу такий арешт постановами приватного виконавця з майна боржника знято.

Позивач не погоджуючись з постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва про відкриття виконавчого провадження від 22.06.2020 ВП №62397427 та від 23.06.2020 ВП №62409729 та з постановами про стягнення з боржника основної винагороди у ВП №62409729 від 23.06.2020 та ВП №62397427 від 22.06.2020, у зв`язку з чим звернулося до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець, володіючи відомостями про місцезнаходження боржника та його майна за межами Київського виконавчого округу, прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців, відкрив виконавче провадження та вчинив заходи примусового виконання виконавчого напису.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

П.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст. 5 Закону №1404-VIII).

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII врегульовано, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII регламентовано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У частині першій та другій статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі Закон №1403-VIII) зазначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

В той же час, частинами першою та другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника- юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом ст.19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження.

При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Відповідно до частини п`ятої статті 25 Закону №1403-VIII виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За правилами п.3 ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника-фізичної особи.

Крім того, п.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

При цьому, згідно п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Так, пунктом 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ врегульовано, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За змістом п. 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Аналіз вищенаведених правових норм, дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах виконавчого округу останнього, в іншому випадку-виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням боржника є м.Житомир, проспект Незалежності, 91/1, інд.10001 та останній перебуває на обліку у ГУ ДПС у Житомирській діяльності.

При цьому, в матеріалах справи міститься довідка ПП "Компанія РОС" відповідно до якої, рухоме та нерухоме майно, яке є власністю позивача на території м. Києва та Київської області відсутнє.

Крім того, відповідно до копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, транспортні засоби, за реєстраційними номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4, які перебували у заставі, зареєстровані за адресою: м. Житомир, вул.Ватутіна, 91/1 .

Також, у матеріалах виконавчого провадження №62397427 та №62409729 наявна копія договорів застави транспортного засобу (а.с.124-126, 150-152), у яких адресою боржника значиться також адреса: м.Житомир, вул.Ватутіна, 91/1.

Адресою боржника (ПП "Компанія РОС"): 10001, м.Житомир, проспект Незалежності, 91/1 зазначено і в заяві про відкриття виконавчого провадження.

В той же час, в обґрунтування правомірності винесених оскаржуваних постанов відповідач стверджує, що у тексті заяв ТОВ "Порше Мобіліті" від 22.06.2020 про відкриття виконавчих проваджень по примусовому виконанню написів №440, №441 виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розумовською М.А. про звернення стягнення на транспортні засоби, які належать боржнику, стягувач зазначив, що транспортні засоби перебувають за адресою: м.Київ, вул.Віскозна, буд.3а, у зв`язку із чим останній вважає, що правомірно прийняв до виконання виконавчі документи за місцезнаходження майна боржника.

Так, частиною 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з ч.5 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець Мілоцький О.Л. не володів достовірною інформацією про місцезнаходження майна боржника у м. Києві, оскільки стягувач до заяви не додав належні підтверджуючі документи.

Щодо посилань відповідача на копії фотознімків, на яких зображені транспортні засоби, які знаходяться у власності позивача, то як вірно зауважено судом першої інстанції перевірити вказану інформацію за такими фотоматеріалами немає можливості, оскільки будь-яких відомостей щодо адреси за якою вони зроблені такі не містять.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. правил територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки останній володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу, що у свою чергу суперечить Закону № 1404-VІІІ та Інструкції № 512/5.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19.

Відповідно до ч.1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 271, 272, 287, 304, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу приватного виконавця Мілоцького Олега Леонідовича залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.