Постанова

від 19.10.2020 по справі 140/9695/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/9695/20 пров. № А/857/11204/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Макарик В.Я.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року (головуючий суддя В.І. Смокович, м.Луцьк, письмове провадження) у справі № 140/9695/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Сіті Фінанс про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В :

03 липня 2020 року Клітченко Оксана Анатоліївна (далі - Клітченко О.К. , позивачка) звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинського окружного адміністративного суду з позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (далі - відповідач, приватний виконавець), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс (далі - ТзОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс ), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (фактичне збільшення розміру позовних вимог), просив: визнати протиправними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 62389492 від 22 червня 2020 року; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 62389492 від 22 червня 2020 року; скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника від 09 липня 2020 року у ВП № 62389492.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржена постанова є протиправна, оскільки відповідач, в порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження , порушив правила територіальної юрисдикції, пред`явивши виконавчий документ не за місцем виконання.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року позов задоволено:

- визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 62389492 від 22 червня 2020 року;

- визнано протиправною і скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження № 62389492 від 22 червня 2020 року;

- визнано протиправною і скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника від 09 липня 2020 року у виконавчому провадженні № 62389492;

- стягнуто із приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївнина на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1681 грн 60 коп..

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що дії приватного виконавця є законними, обґрунтованими та правомірними, оскільки виконавче провадження було відкрите на підставі виконавчого напису № 13164 від 15 травня 2020 року, заяви стягувача - ТзОВ Фінансова компанія "Сіті Фінанс , у яких місце проживання боржника визначено: м. Київ, вул. Празька, 12/16. Зауважив, що Законом України Про виконавче провадження , Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачено обов`язку приватного виконавця проводи виконавчі дії, спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність. Саме зазначення адреси боржника у виконавчому документі не може бути підтвердженням того, що особа там зареєстрована чи проживає, а виконавець перед винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження зобов`язаний перевірити чи існують підстави для відмови у відкритті такого виконавчого провадження з тих чи інших обставин. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги безпідставними, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області 15 травня 2020 року вчинив виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 13164) про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 29 грудня 2011 року у загальній сумі 11 037 грн 17 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс 12 червня 2020 року звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни із заявою про примусове виконання рішення, якою просило:

- відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №13164 від 15 травня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у сумі 11 037 грн.;

- накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках боржника в межах суми заборгованості;

- у випадку встановлення доходу боржника - звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.

На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. від 15 травня 2020 року № 13164 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. відкрила виконавче провадження № 62389492 про стягнення із боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТзОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс заборгованості у сумі 11 037 грн 17 коп.

Також, в межах вказаного виконавчого провадження відповідач постановою від 08 липня 2020 року, звернув стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника.

Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив з тих підстав, що приватний виконавець безпідставно не взяв до уваги зареєстроване місце проживання позивача, та з порушенням підвідомчості відкрив виконавче провадження №62389492.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими що відповідають нормам матеріального та процесуального права, обставинам справи з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановленні Законом України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень, та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частиною 1 статті 4 Закону №1404 встановлені вимоги до виконавчого документу зокрема у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У частині 3 статті 26 Закону №1404 зазначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404 виконавець, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону №1404-VІІІ у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частиною 3 ст. 22 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів передбачено, що приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 23 того ж Закону у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 вищевказаного Закону виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Частиною другою цієї статті передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

На підставі відомостей, що містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України судом установлено, що виконавчим округом приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни (посвідчення № 0332 від 12 квітня 2019 року) є місто Київ.

Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802; далі - Інструкція №512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно із п. 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5 заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції №512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. (п. 5 Інструкції № 512/5).

Місце виконання рішення, згідно з пунктом 10 розділу III Інструкції №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VІІІ.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналізуючи вищенаведені норми права колегія суддів зазначає, що є визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території, якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VІІІ, якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Частиною 2 статті 24 Закону №1404 передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Як вбачається з матеріалів справи у виконавчому написі № 13164 від 15 травня 2020 року вказана адреса реєстрації боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . При цьому адреса АДРЕСА_2 визначена як місце проживання боржника.

Аналогічні відомості зазначені і в заяві ТзОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс , про примусове виконання рішення.

За результатами дослідження копії договору на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки № 003-02990-291211 від 29 грудня 2011 року, укладеного між ПАТ Дельта Банк , правонаступником якого є ТзОВ Фінансова компанія Сіті фінанс та ОСОБА_1 , судом установлено, що адресою останнього визначено: АДРЕСА_1 .

Окрім того, з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , видно, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 та у подальшому - АДРЕСА_3 .

Водночас, відповідач не надав жодного доказу про зареєстроване місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 . Обставини щодо проживання за вказаною адресою ОСОБА_1 заперечив.

Більше того, як видно з матеріалів справи, з метою отримання інформації про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , відповідач 22 червня 2020 року направляв запити до Державної фіскальної служби України. З відповіді ДФС від 22 червня 2020 року видно, що ОСОБА_1 отримує доходи від податкових агентів за кодами: 13364293, 01289681.

На підставі інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом установлено, що такими податковими агентами є: 1) Волинський регіональний центр з фізичної культури і спорту інвалідів Інваспорт (код ЄДРПОУ 13364293, місцезнаходження юридичної особи: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Привокзальна, 13-А); 2) Громадська організація Волинська територіальна організація всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства Колос (код ЄДРПОУ 01289681, місцезнаходження юридичної особи: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Писаревського, 3).

У постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09 липня 2020 року приватний виконавець зазначив, що боржник ОСОБА_1 отримує дохід - пенсію у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області.

Відтак, на переконання суду, станом на день відкриття виконавчого провадження №62389492 (22 червня 2020 року) у відповідача, як у суб`єкта владних повноважень, не було достатніх підстав вважати, що боржник за виконавчим написом від 15 травня 2020 року ОСОБА_1 проживає або перебуває у АДРЕСА_2 .

Водночас, відповідач володів достатнім обсягом інформації та доказів про те, що ОСОБА_1 зареєстрований, проживає, працює та отримує доходи у місті Луцьку Волинської області.

За приписами Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видасться органом реєстрації. Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Колегія суддів вважає, що зазначення у виконавчому написі однією з адрес реєстрації та фактичного проживання м. Київ, не підтверджує той факт, що місцем проживання/перебування позивача є саме місто Київ.

Отже, у разі пред`явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації, вказаної у виконавчому документі, стягувачем до заяви мали бути приєднані підтверджуючі документи, що дають змогу достовірно встановити, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною стягувачем у заяві.

Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону №1404-УІІІ у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на момент відкриття виконавчого провадження №62389492 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем, на заперечення позовних вимог, докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення чи дії відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що таке прийняте відповідачем необґрунтовано, що дає підстави для визнання його протиправним та скасування.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі № 140/9695/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко В. Я. Макарик