Ухвала

від 21.10.2020 по справі 240/10800/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 240/10800/19

адміністративне провадження № К/9901/25847/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 240/10800/19 за позовом Приватного акціонерного товариства Коростишівський кар`єр до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Коростишівський кар`єр", у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2019 року: № 0015761401, № 0015771401, № 0015801401, № 0015781401, № 0015791401.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, позов задоволено. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 21 червня 2019 року: № 0015761401, № 0015771401, № 0015801401, № 0015781401, № 0015791401.

09 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 240/10800/19, у якій скаржник просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Суд звертає увагу на те, що предметом розгляду цієї справи є п`ять актів індивідуальної дії, а саме визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2019 року:

№ 0015761401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин на 143293,42 грн та штрафом в сумі 35823,36 грн (порушення 3);

№ 0015771401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 243117,00 грн та штрафом в сумі 60779,00 грн (порушення 1);

№ 0015781401, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду згідно декларації № 9307972069 від 21 січня 2019 року в сумі 265769 грн. (порушення 2);

№ 0015791401, яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік згідно декларації № 9310654567 від 20 лютого 2019 року на суму 455694,00 грн. (порушення 1);

- № 0015801401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 19066,00 грн та штрафом в сумі 4767,00 грн (порушення 2).

Підставою касаційного оскарження заявник касаційної скарги визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводить неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, від 12 березня 2019 року у справі № 825/2073/18, від 12 березня 2019 року у справі № 826/3632/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 812/1554/15.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема за приписами пункту першого, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Скаржник посилається на те, що суди не врахували постанови Верховного Суду, при цьому скаржник не вказує, який саме висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, від 12 березня 2019 року у справі № 825/2073/18, від 12 березня 2019 року у справі № 826/3632/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 812/1554/15 не застосовано судами попередніх інстанцій, не обґрунтовує у чому саме полягає помилка суддів при застосуванні відповідної норми права.

При цьому, скаржник не вказує, які саме норми матеріального права неправильно застосовані та/або які норми процесуального права порушені судами попередніх інстанцій (застосовані інакше, ніж Верховним Судом у зазначених постановах), не обґрунтовує подібності спірних правовідносин тим, що були предметом розгляду у справах, у яких касаційним судом зроблено відповідні висновки.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією судів у цій справі з посиланням при цьому на обставини, викладені у акті перевірки, з урахуванням яких суди надавали оцінку обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Більш того, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 826/3632/17 є не доцільними, з огляду на те, що зазначеною постановою справу направлено на новий розгляд, а тому остаточні висновки щодо відповідних норм права Верховний Суд не формулював.

Є також неприйнятним посилання заявника касаційної скарги на рішення Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, від 21 серпня 2018 року у справі № 812/1554/15, оскільки аналіз оскаржуваних судових рішень та вказаних постанов Верховного Суду свідчить про відсутність подібних (тотожних) правовідносин з огляду на те, правовідносини у справах № 826/7760/15 та № 812/1554/15 виникли у 2013, 2014 році, тоді як у цій справі у 2017, 2018 році. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункти 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України змінив декілька редакцій, і зміст зазначених норм Податкового кодексу України чинної редакції (та в редакції чинній станом момент виникнення спірних правовідносин у цій справі) не відповідає змісту цих норм у 2013, 2014 році.

Таким чином, Суд вважає безпідставним посилання відповідача на зазначені у касаційній скарзі висновки Верховного Суду, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Подібність правовідносин між цією справою та наведеними в касаційній скарзі скаржник не доводить.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання на постанову Верховного Суду в частині надання правової оцінки доводам контролюючого органу не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 240/10800/19 - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко