Постанова

від 21.10.2020 по справі 805/491/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2020 року

Київ

справа №805/491/17-а

адміністративне провадження №К/9901/51211/18, №К/9901/49339/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про стягнення заробітної плати та інших виплат при звільненні, відшкодування майнової і моральної шкоди, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 і Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року (суддя Олішевська В.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді Казначеєв Е.Г., Ястребова Л.В.),

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - ТУ ДСА України в Донецькій області), в якому з урахуванням поданої при новому розгляді справи заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.12.2017 остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь:

- заробітну плату за вересень і жовтень 2014 року в сумі 2805,29 грн;

- компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 742,65 грн,

- грошову допомогу до щорічної основної оплачуваної відпустки в розмірі 1545,20 грн,

- середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 50495,04 грн;

- компенсацію втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 3894,42 грн,

- інфляційні витрати в сумі 10539,33 грн;

- три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 2393,64 грн;

- збитки, завдані простроченням зобов`язання (упущена вигода), в сумі 10982,87 грн.

- моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

2. На обґрунтування позову зазначив, що з 25 вересня 2009 року він працював судовим розпорядником у Кіровському районному суді м. Макіївки Донецької області та був звільнений з цієї посади за власним бажанням 31 жовтня 2014 року. У день звільнення відповідач не провів із ним остаточного розрахунку, а саме: не виплатив заробітну плату за вересень і жовтень 2014 року, компенсацію за невикористану щорічну відпустку, грошову допомогу до основної оплачуваної відпустки. У зв?язку з цим уважав, що з відповідача має бути стягнута заборгованість із цих виплат, а також притягнуто його до відповідальності, встановленої трудовим і цивільним законодавством, за затримку розрахунку при звільненні.

ІІ. Рішення судів попередніх інстанцій

3. Справа розглядалася судами неодноразово.

4. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року позов задоволено частково: стягнуто з ТУ ДСА України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за вересень, жовтень 2014 року в розмірі 2833,60 грн і грошову компенсацію за невикористані дні щорічні відпустки в розмірі 1236,07 грн (з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення грошової допомоги до щорічної основної оплачуваної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу.

6. Постановлено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з ТУ ДСА України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суми матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1218 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.04.2015 по 17.04.2018 в розмірі 47479,38 грн та компенсації втрати частини доходу - заробітної плати за вересень-жовтень 2014 року - за період з 14.04.2015 по 17.04.2018 відповідно до вимог Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" і постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" (з урахуванням податків, зборів обов`язкових платежів).

7. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

8. У касаційній скарзі ТУ ДСА України в Донецькій області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

9. За доводами відповідача, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, які визначають особливості правового регулювання оплати праці працівників установ, розміщених на тимчасово неконтрольованій Україною території, та з порушенням норм процесуального права дійшли помилкових висновків щодо продовження роботи Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області та виконання позивачем своїх службових обов?язків після серпня 2014 року. Зазначає також про необґрунтованість судових рішень у частині стягнення на користь позивача компенсації за невикористану частину відпустки, розрахунок якої проведено судами на підставі неналежних доказів, а також безпідставне стягнення судом апеляційної інстанції допомоги на оздоровлення, виплата якої при наданні державному службовцю щорічної відпустки є правом, а не обов?язком керівника апарату суду.

10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмовлених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14.01.2018.

11. На обґрунтування скарги позивач зазначає про неповне встановлення судами обставин справи в частині дати укладення ним трудового договору з Кіровським районним судом м. Макіївки Донецької області, внаслідок чого судами неправильно розраховано кількість днів невикористаної ним щорічної відпустки за період з 25.05.2013 по 31.10.2014 (29 днів замість правильних 39 днів). Стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при визначенні періоду затримки розрахунку при звільненні (має визначатися як період з дня звільнення по день фактичного розрахунку), обчисленні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (не враховано підвищення тарифних ставок і окладів у розрахунковому періоді), визначенні суми компенсації втрати частини доходу (під доходом, крім заробітної плати, слід розуміти також грошову компенсацію за невикористану відпустку, допомогу на оздоровлення та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні). Не погоджується позивач і з судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування відповідачем майнової і моральної шкоди, вважаючи, що положення цивільного законодавства поширюються на спірні правовідносини. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не розглянув його заяву про збільшення розміру позовних вимог від 14.01.2018, і ці порушення не були виправлені судом апеляційної інстанції.

12. Позивачем заявлені клопотання про розподіл судових витрат з урахуванням понесених ним витрат під час касаційного розгляду справи, а також про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

13. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки учасники справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце її розгляду; у судове засідання не прибули, заявивши клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

14. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.

ІV. Встановлені судами фактичні обставини справи

15. З 25 вересня 2009 року ОСОБА_1 працював на посаді судового розпорядника Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області.

16. Наказом керівника апарату Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 31.10.2014 №24-К ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 31 жовтня 2014 року за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), Закону України "Про державну службу".

17. З наказом про звільнення позивач ознайомлений 31 жовтня 2014 року.

18. 10 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ТУ ДСА України в Донецькій області з вимогою про надання довідок щодо роботи у Кіровському районному суді м. Макіївки Донецької області із зазначенням посади, часу, стажу роботи і розміру заробітної плати, щодо середнього заробітку за останній рік роботи та щодо невиплачених при звільненні сум.

19. У листі від 29.04.2015 №05-2362-05 ТУ ДСА України в Донецькій області повідомило позивачу, що нарахування і виплата йому заробітної плати можуть бути здійснені після відновлення роботи суду або в разі його переведення до іншого суду, що знаходиться на підконтрольній Україні території. З доданої до листа довідки про заробітну плату за 2014 рік убачається, що заробітна плата виплачувалася ОСОБА_1 по серпень 2014 року включно, інформації про наявність заборгованості з виплати заробітної плати не вказано.

20. 22 червня 2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату йому заборгованості в розмірі 42451,40 грн на підставі статей 83, 116, 117 КЗпП, статті 24 Закону України "Про відпустки", статті 57 Закону України "Про державну службу", статті 34 Закону України "Про оплату праці", статей 536, 612, 623, 625 Цивільного кодексу України.

21. Листом від 12.07.2016 №07-957-16 ТУ ДСА України в Донецькій області відповіло ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення йому зазначених виплат, ураховуючи, що після видання головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ розпорядження від 02.09.2014 №27/0/38-14 "Про визначення територіальної підсудності справ" Кіровський районний суд м. Макіївки Донецької області припинив свою роботу зі здійснення правосуддя і його працівники не виконують свої службові обов?язки. Водночас на підставі рішення Ради суддів України від 23.12.2014 №76 заробітна плата працівникам апаратів судів за період, протягом якого такі працівники обіймали посади в судах, що розміщувалися на тимчасово неконтрольованій території, підлягає виплаті в разі їх зарахування до апаратів судів, розміщених на територіях, підконтрольних українській владі. Крім того, повідомлено, що ТУ ДСА України в Донецькій області, здійснюючи нарахування при звільненні працівників місцевих загальних судів, керується інформацією, викладеною керівником апарату чи головою суду у копії відповідного наказу, яка має бути завірена належним чином та містити відомості, облік яких веде кадрова служба відповідного органу. Копія наказу про звільнення позивача із займаної посади не містить інформації про наявність у останнього невикористаної відпустки та необхідність виплати відповідної компенсації. При цьому матеріальна допомога на оздоровлення надається лише у випадку надання щорічної відпустки. У листі також зазначено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачено бюджетних призначень на утримання Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області.

V. Позиція Верховного Суду

22. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

23. Строки виплати заробітної плати встановлені у статті 115 КЗпП та передбачають відповідні виплати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

24. Аналогічні норми щодо визначення заробітної плати і строків її виплати закріплені у статтях 1 і 24 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці".

25. Згідно зі статтею 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

26. За змістом частин першої і другої статті 142 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів загальної юрисдикції, крім Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів, здійснює Державна судова адміністрація України.

27. Указом виконуючого обов?язки Президента України від 14.04.2014 №405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", відповідно до якого на території Луганської та Донецької областей розпочата антитерористична операція.

28. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 12.08.2014 №1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції обумовлено змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - місцевими загальними судами, апеляційними судами, що визначаються головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

29. В силу частини четвертої статті 1 цього Закону Державна судова адміністрація України складає перелік місцевих та апеляційних судів, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції і в яких неможливо здійснювати правосуддя, та направляє відповідні подання до голів вищих спеціалізованих судів для прийняття рішень, передбачених частинами першою і другою статті 1 цього Закону.

30. На підставі прийнятих в установленому законом порядку рішень про зміну меж або завершення антитерористичної операції в разі відновлення належних умов діяльності місцевих судів, апеляційних судів, які знаходяться в районі, де проводилася антитерористична операція, Державна судова адміністрація України направляє до відповідного вищого спеціалізованого суду подання про можливість відновлення роботи відповідного місцевого, апеляційного суду. Голова відповідного вищого спеціалізованого суду видає розпорядження про відновлення роботи визначеного в поданні Державної судової адміністрації України місцевого або апеляційного суду (частина перша статті 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції").

31. Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 "Про визначення територіальної підсудності справ" відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції", на підставі подань Державної судової адміністрації України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам (вх. N913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. N10027/0/30-14 від 01 вересня 2014 року), територіальну підсудність цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, адміністративних справ, кримінальних проваджень, підсудних Кіровському районному суду м. Макіївки Донецької області, визначено Краматорському міському суду Донецької області.

32. Постановою від 07.11.2014 №595 Кабінет Міністрів України затвердив Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок) та установив, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки.

33. За правилами, визначеними пунктами 3-4 Тимчасового порядку, заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.

34. Заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов`язки.

35. Відповідно до пункту 4 рішення Ради суддів України від 23.12.2014 №76 Державну судову адміністрацію України зобов?язано забезпечити виплату заробітної плати працівникам апаратів судів, які зараховані до апаратів судів, розміщених на території, підконтрольній українській владі, за період, протягом якого такі працівники апаратів обіймали посади в судах, що розміщувалися на тимчасово неконтрольованій території, з дня останнього нарахування до дня зарахування до штату суду, до якого працівника апарату суду зараховано на підставі довідок, виданих територіальними управліннями Державної судової адміністрації України в Донецькій та Луганській областях, але не більше ніж за чотири місяці.

36. Задовольняючи позов у частині стягнення на користь позивача заробітної плати за вересень-жовтень 2014 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з 20.08.2014 ТУ ДСА України в Донецькій області було переміщено на контрольовану територію і продовжувало функціонувати, у зв?язку з чим відповідно до приписів пунктів 3, 4 Тимчасового порядку та статті 116 КЗпП мало виплатити працівнику апарату місцевого суду ОСОБА_1 належну йому заробітну плату при звільненні.

37. Суди також дійшли висновку, що розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 не припинено роботу Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області, і відповідач не надав належних та достовірних доказів невиконання позивачем своїх службових обов?язків у вересні-жовтні 2014 року або оголошення простою в роботі суду.

38. Проте такі висновки зроблені судами внаслідок неправильного тлумачення положень Тимчасового порядку, яким не передбачено фінансування бюджетних установ, розміщених на тимчасово неконтрольованій території, а умовами для виплати заробітної плати працівникам установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, визначено повернення території під контроль органів державної влади України або переміщення установи на контрольовану територію із продовженням її функціонування і виконанням працівниками своїх обов`язків. Остання умова у контексті рішення Ради суддів України від 23.12.2014 №76 означає зарахування працівників судів, що розміщуються на тимчасово неконтрольованій території, до апаратів судів, розміщених на території, підконтрольній українській владі.

39. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був працівником Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області, територіальну підсудність справ якого було змінено згідно з розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14.

40. Аналіз статей 1 і 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" дає підстави для висновку, що розпорядження Голови відповідного вищого спеціалізованого суду про зміну територіальної підсудності судових справ, яке прийняте на підставі подання Державної судової адміністрації України із зазначенням переліку місцевих та апеляційних судів, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції і в яких неможливо здійснювати правосуддя, свідчить про припинення роботи відповідного місцевого, апеляційного суду.

41. Припинення роботи Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області додатково підтверджується прийнятим на час апеляційного розгляду цієї справи рішенням Вищої ради правосуддя від 25.01.2018 №182/0/15-18, яким на виконання частини сьомої статті 147 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIIІ "Про судоустрій і статус суддів" затверджений Перелік судів, роботу яких припинено.

42. У зв?язку з цим для вирішення питання щодо наявності у позивача права на виплату заробітної плати за період з вересня по жовтень 2014 року, протягом якого він обіймав посаду в суді, розміщеному на тимчасово неконтрольованій території, факт переміщення ТУ ДСА України в Донецькій області на підконтрольну українській владі територію не має жодного значення, тоді як юридично значимими обставинами є повернення м. Макіївки Донецької області під контроль органів державної влади України і відновлення роботи Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області, або зарахування позивача до апарату суду, розміщеного на території, підконтрольній українській владі.

43. Беручи до уваги, що місто Макіївка Донецької області і на сьогоднішній день залишається у затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, Головою відповідного вищого спеціалізованого суду не видано розпорядження про відновлення роботи Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області, а з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у встановленому порядку не був зарахований до апарату будь-якого суду, розміщеного на території, підконтрольній українській владі, то відсутні підстави для виплати позивачу заробітної плати за спірний період.

44. Крім того, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, ухвалив рішення про стягнення на користь позивача заробітної плати, яка не була йому нарахована, розрахувавши її розмір на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, який не підлягає застосуванню у цьому випадку, та за відсутності в матеріалах справи навіть табелів обліку використання робочого часу, на підставі яких можливе таке нарахування.

45. Рішення про стягнення на користь позивача грошової компенсації за невикористані дні щорічні відпустки обґрунтоване судами попередніх інстанцій посиланням на статтю 35 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу", статтю 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки" і статтю 83 КЗпП, а кількість днів невикористаної щорічної відпустки обрахована на підставі розрахункових листів про суми проведених ОСОБА_1 виплат.

46. Разом з тим, суди залишили поза увагою, що в наказі про звільнення позивача з роботи відсутні відомості про кількість днів невикористаної щорічної відпустки, хоча облік такої інформації ведеться кадровою службою суду і при звільненні працівника апарату суду зазначається в наказі про його звільнення, що видається керівником апарату суду відповідно до його повноважень, визначених у статті 152 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

47. Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

48. У розумінні статей 73-76 КАС України докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

49. Розрахункові листи не є первинною кадровою документацією, а також достовірним і достатнім джерелом інформації про кількість днів невикористаної щорічної відпустки працівника за певний період, тому самостійно проведений судами розрахунок відповідної грошової компенсації не може вважатися законним і обґрунтованим.

50. Що стосується допомоги на оздоровлення, то її виплата на час виникнення спірних правовідносин була передбачена статтею 35 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" і постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

51. У пункті 2 вказаної постанови зазначалося про право керівників органів у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

52. При цьому, з урахуванням наданого Конституційним Судом України в рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці", допомога для оздоровлення не входить до гарантованих державою виплат, передбачених у статті 12 Закону України "Про оплату праці", що становлять частину належної працівнику заробітної плати.

53. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув з відповідача в порядку статті 116 КЗпП суму допомоги на оздоровлення, виплата якої є правом керівника органу, не пов?язана зі звільненням працівника та не входить до обсягу належної йому заробітної плати.

54. Оскільки решта позовних вимог є похідними від вимог про стягнення сум при звільненні, то відсутні підстави для їх задоволення.

55. За наведених обставин та виходячи з приписів статті 351 КАС України, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

56. З урахуванням постановленого судом касаційної інстанції рішення у справі, судові витрати не розподіляються, а також відсутні підстави для розгляду заявленого ним клопотання про встановлення способу та порядку виконання судового рішення.

Керуючись статтями 345, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

2. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області задовольнити.

3. Скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року в частині задоволених позовних вимог.

4. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

5. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

6. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська