Ухвала

від 15.10.2020 по справі 461/9364/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/9364/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/970/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 січня 2019 року про арешт майна,

з участюпредставника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а :

цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12018140270001635.

Накладено арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права відчужувати, користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою із кадастровим номером 4610136300:05:019:0014 за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 296.

Контроль за виконанням ухвали покладено на старшого слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 .

Суд першої інстанції мотивує своє рішення тим, що вищевказаний об`єкт нерухомого майна має важливе доказове значення для даного кримінального провадження та є предметом, який набутий кримінально протиправним шляхом. Арешт вищевказаних об`єктів нерухомого майна є розумним та співрозмірним обмеженням права власності щодо виконання завдання кримінального провадження відповідно дост.2 КПК України. Незастосування арешту на вищевказане нерухоме майно унеможливить виконання завдання кримінального провадження (ст.2 КПК України) для встановлення винних осіб, а також відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_9 та створить передумови невстановленим слідством особам для подальшого незаконного використання зазначеного вище нерухомого майна, та його відчуження.Накладення арешту на земельну ділянку забезпечить неможливість його відчуження, ризик якого доведено слідчим та прокурором.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 січня 2019 року, постановити нову у хвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 про арешт земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , із кадастровим номером 4610136300:05:019:0014.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначає, що апелянт в судове засідання 23.01.2019 року не викликався, копію оскаржуваної ухвали Галицький районний суд м. Львова надіслав йому лише 14.08.2020 року, апелянт отримав її лише 21.08.2020 року, що підтверджується витягом із офіційного сайту ПАТ «Укрпошта». Відтак, на думку ОСОБА_6 апелянтом не пропущено строк, встановлений п.3 ч.2 ст.395 КПК України.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_6 покликається на те, що ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 січня 2019 року є необґрунтованою та незаконною, та такою що порушує законні права апелянта у зв`язку із чим підлягає покаранню.

Зазначає, що при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному у ЄРДР за №1201814027001635 від 11.09.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України слідчим СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 було подано клопотання до Галицького районного суду м. Львова про арешт земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:019:0014 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що на переконання слідчого земельна ділянка є об`єктом кримінально-протиправних дій та відповідно речовим доказом.

Вказує, що слідчим зазначено,що при з`ясуванні усіх фактів встановлено, що на вказану ділянку розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд громадянці ОСОБА_9 та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгово-офісних та складських споруд громадянину ОСОБА_6 . Також, слідчим зазначено, що виходячи із даних координат встановлено, що географічне розташування земельної ділянки із кадастровим номером 4610136300:05:019:0014 (адреса: АДРЕСА_1 ) накладається на розташування земельної ділянки із кадастровим номером 4623683700:02:001:1564 (адреса: АДРЕСА_2 ), право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_9 .

Апелянт наголошує, що ним за результатами аукціону ще в жовтні 2013 року придбано в регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області будівлю магазину та будівлю гаражу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №40/01-14/2989 від 20.06.2014 року, земельна ділянка за вказаною адресою відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування.

Вказує, що земельна ділянка із кадастровим номером 4610136300:05:019:0014 (адреса: АДРЕСА_1 ) відноситься до земель міста, а не земель с. Холодновідка Пустомитівського району, а тому Лапаївська сільська рада не могла передавати її у власність ОСОБА_9 . Власником земельної ділянки є Львівська міська рада, а користувачем ОСОБА_6 , а отже, на переконання апелянта, вона не є об`єктом кримінально протиправних дій, та не є предметом, який набутий кримінально протиправним шляхом.

Зазначає, що слідчим не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, оскільки ним не надано доказів, що земельна ділянка відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України у зв`язку із чим винесена постанова про визнання вказаної земельної ділянки речовим доказом є формальною.

Окрім цього, покликається на те, що Львівська міська рада як розпорядник комунальної власності, а саме земельної ділянки 4610136300:05:019:0014 і ОСОБА_6 , як особа, яка має право на користування нею не вчиняли жодних протиправних дій та не мають жодного відношення до кримінального провадження №1201814027001635 від 11.09.2018 року. Наявність арешту на дану земельну ділянку суттєво порушує законні права Львівської міської ради та ОСОБА_10 .

Окрім цього, зазначає, що навіть у разі винесення обвинувального вироку щодо державного реєстратора ОСОБА_11 , це не матиме жодного відношення та наслідків щодо права власності Львівської міської ради на земельну ділянку 4610136300:05:019:0014 та прав ОСОБА_6 як її користувача та власника приміщень на даній земельній ділянці, а отже вказана земельна ділянка не є об`єктом кримінально протиправних дій, та не є предметом, який набутий кримінально протиправним шляхом Львівською міською радою, а у кримінальному провадженні розслідуються саме незаконність дій працівника відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області ОСОБА_11 відтак суд не мав права накладати арешт на земельну ділянку з метою подальшого за її рахунок відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_9 , оскільки така земельна ділянка не належить підозрюваному ОСОБА_11 , а є власністю Львівської міської ради, яка не має жодного відношення до даного кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_12 на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали скарги та кримінального провадження, а також наведені доводи скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу (частина тертя статті 170 КПК України).

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Право звертатися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, відповідно до статті 171 КПК України, має право лише прокурор або слідчий за погодженням з прокурором, а цивільний позивач може заявити таке клопотання лише з метою забезпечення цивільного позову.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 7 частини другої статті 131 КПК України), якізастосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина перша статті 131 КПК України).

Відповідно до частини шостої статті 132 КПК України до клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно із статтями94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого або прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Як вбачається з матеріалів клопотання,слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018140270001635 від 11.09.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Підставою для внесення відомостей в ЄРДР про кримінальне правопорушення слугувала заява ОСОБА_9 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 про те, що 19.04.2017 працівник відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області ОСОБА_11 на підставі поданих ОСОБА_9 документів зареєстрував за нею право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 і надав їй кадастровий номер 4623683700:02:001:1564. В подальшому зі слів ОСОБА_9 , ОСОБА_11 незаконно, без рішення суду, видалив інформацію про згадану вище земельну ділянку та присвоєний їй кадастровий номер. Також ОСОБА_9 повідомляє, що їй стало відомо про те, що на згадану вище земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 претендує інший власник, а житловий будинок, який ОСОБА_9 придбала у ОСОБА_13 згідно договору купівлі-продажу серії 276 від 09.02.2017 придбаний ОСОБА_6 на аукціоні як магазин.

В клопотанні зазначено, що на даний час інформація про земельну ділянку ОСОБА_9 (кадастровий номер 4623683700:02:001:1564) на публічній кадастровій карті відсутня.

В ході досудового розслідування слідчим здійснено тимчасові доступи до речей і документів, в результаті яких вилучено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для обслуговування торгово-офісних та складських споруд на АДРЕСА_1 . Тобто земельної ділянки із кадастровим номером 4610136300:05:019:0014. А також, вилучено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно кадастрового плану земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 координати поворотних точок меж земельної ділянки становлять: Х 5511952,828; 5511937,064; 5511953,885; 5511969,649 та Y 1330047,390; 1329992,465; 1329987,637; 1330042,563. Згідно відомості обчислення площі землекористування за адресою: АДРЕСА_1 , координати становлять: Х 5511964,49; 5511969,87; 5511973,04; 5511977,47; 5511971,93; 5511980,77; 5511972,06; 5511963,96; 5511954,90; 5511945,57 та Y 1330013,43; 1330036,15; 1330033,73; 1330038,46; 1330043,28; 1330074,75; 1330077,40; 1330079,42; 1330054,86; 1330019,91. Виходячи із даних координат встановлено, що географічне розташування земельної ділянки із кадастровим номером 4610136300:05:019:0014 накладається на розташування земельної ділянки із кадастровим номером 4623683700:02:001:1564, право власності на яку було зареєстровано за потерпілою ОСОБА_9 .

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з вказаним клопотанням, слідчий просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку із кадастровим номером 4610136300:05:019:0014, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 4610136300:05:019:0014 за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом кримінально-протиправних дій та відповідно до ст.98 КПК України являється речовим доказом у кримінальному провадженні, та яка постановою слідчого від 22 січня 2019 року визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №12018140270001635.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст.170 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незастосування арешту на вищевказане нерухоме майно унеможливить виконання завдання кримінального провадження (ст.2 КПК України) для встановлення винних осіб, а також відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_9 та створить передумови невстановленим слідством особам для подальшого незаконного використання зазначеного вище нерухомого майна, та його відчуження.Накладення арешту на земельну ділянку забезпечить неможливість його відчуження, ризик якого доведено слідчим та прокурором.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що арешт не може бути накладено на майно, власником якого є Львівська міська рада, а користувачем ОСОБА_6 , враховуючи, що арешт на майно, яке визнано речовим доказом може бути накладено не лише на майно, яке належить виключно учасникам кримінального провадження, а на майно, яке належитьбудь-якій фізичній або юридичній особі.

Зважаючи на вищезазначене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що слідчий суддя, накладаючи арешт на земельну ділянку, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства. Арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно недотримання норм кримінального процесуального законодавства України, слід визнати необґрунтованими.

При перевірці справи в апеляційному порядку допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, на що покликається апелянт в апеляційній скарзі, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, не виявлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 , без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 січня 2019 року про арешт майна, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді