Постанова

від 13.10.2020 по справі 455/387/15-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 455/387/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.

Провадження № 22-ц/811/1250/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:60

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні відповідачки ОСОБА_1 , її представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , позивачки ОСОБА_4 , її представниці ОСОБА_5 , представника третьої особи Старосолянської селищної рада Старосамбірського району Львівської області - Фолиса О.Д.,розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області в складі судді Казана І.С. від 28 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно; зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Старосолянська селищна рада Старосамбірського району Львівської області про визнання права власності у частках на спадкове майно , -

в с т а н о в и л а :

рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 лютого 2019 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою та проживаючою в АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , - у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_8 , - право власності на:

- будинковолодіння АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0.6133га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:03:000:0109, що була оформлена на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №090471 від 04.02.2004 року на ОСОБА_7 ;

- земельну ділянку площею 0.2262га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:01:000:0158, що була оформлена на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №090472 від 04.02.2004 року на ОСОБА_7 ;

- земельні ділянки загальною площею 0,3882га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району, з яких: 0,15га із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132; 0,0696га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:001:0133; 0,1686га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:002:0231, що належали ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №060043 від 10.01.2001 року.

У зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Старосолянська селищна рада Старосамбірського району Львівської області, - про визнання права власності у частках на спадкове майно та визнання незаконними Державних актів про право власності на землю, - відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто із ОСОБА_1 у користь ОСОБА_4 1712,42 (одну тисячу сімсот дванадцять гривень 42коп.) грн. понесених документально підтверджених судових витрат.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12 березня 2019 року виправлено описку у рішенні Самбірського міськрайонного суду Львівської області по цивільній справі №455/387/15-ц 2/452/110/2019 та вказано, вважати написаним у судовому рішенні у резолютивній частині перший абзац: Позов ОСОБА_4 задовольнити .

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 лютого 2019 року оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача ОСОБА_4 по первісному позові задовольнити частково та визнати за ОСОБА_4 5/8 ідеальної частки будинковолодіння АДРЕСА_2 ; 5/8 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,6133 га. на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:03:000:0109, що була оформлена згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №090471 від 04.02.2004 року на ОСОБА_7 ; 5/8 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,2262 га. на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:01:000:0158, що була оформлена на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №090472 від 04.02.2004 року на ОСОБА_7 , 5/8 ідеальної частки земельної ділянки загальною площею 0,3882 га. на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області, з яких: 0,15 га., із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132; 0,0696 га., із цільовим призначення для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:001:0133; 0,686 га., із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:002:0231, що належали ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії II -ЛВ № 060043 від 10.01.2001 року, а зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково та визнати за нею 3/8 ідеальної частки будинковолодіння АДРЕСА_2 ; 3/8 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,6133 га. на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:03:000:0109, що була оформлена згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 090471 від 04.02.2004 року на ОСОБА_7 ; 3/8 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,2262 га. на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:01:000:0158, що була оформлена на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 090472 від 04.02.2004 року на ОСОБА_7 , 3/8 ідеальної частки земельної ділянки загальною площею 0,3882 га. на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області, з яких: 0,15 га., із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132; 0,0696 га., із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:001:0133; 0,1686 га., із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:002:0231, що належали ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії II -ЛВ № 060043 від 10.01.2001 року. Вказує, що згідно довідки виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області №941 від 07.10.2014 року, господарство за адресою в АДРЕСА_2 належало до суспільної групи господарств - колгоспний двір, що підтверджується рішенням зборів уповноважених колгоспу від 01.03.1968 року про виділення земельної ділянки члену колгоспу. Зазначає, що відповідно до довідки виданої виконкомом Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 07.10.2014 року у житловому будинку в АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали батько позивача ОСОБА_7 , мати позивача ОСОБА_8 , рідний брат - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Також, зазначає, що згідно довідки виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 07.10.2014 року №943, на день смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в будинку АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали дружина покійного ОСОБА_8 та син - ОСОБА_9 . Звертає увагу на те, що спадкування майна ОСОБА_7 здійснюється за законом, оскільки при житті він заповіту не складав. Вважає, що спадкоємцями майна ОСОБА_7 є його дружина ОСОБА_8 , син ОСОБА_9 та дочка ОСОБА_11 . Вказує, що з дня народження і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її покійний чоловік ОСОБА_9 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_2 в колгоспному дворі разом з батьком ОСОБА_7 та матір`ю ОСОБА_8 та сестрою ОСОБА_12 . При житті ОСОБА_9 заповіт не складав, тому спадкування його частки у колгоспному дворі здійснюється за законом. Будучи дружиною померлого, вона звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом до Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області від 06 лютого 2014 року, як спадкоємець майна першої черги, відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України. Вважає, що вона має право на набуття частини спадкового майна, яке належало і на яке мали право батько чоловіка, ОСОБА_7 , мати чоловіка ОСОБА_8 та її чоловік ОСОБА_9 , а саме на частку 3/8 (1/4 частки після смерті чоловіка ОСОБА_9 та 1/3 частки при спадкуванні після смерті чоловіка батька ОСОБА_7 ):

- 3/8 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 ;

- 3/8 частини земельної ділянки площею 0,6133 га. на території Старосолянської селищної ради призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:03:000:0109, що належала померлому ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 090471 від 04.02.2004 року. З витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 92 від 24.10.2014 року відомо, що грошова оцінка земельної ділянки складає 1178,62 грн.;

- 3/8 частини земельної ділянки площею 0,2262 га. на території Старосолянської селищної ради призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:01:000:0158. що належала померлому ОСОБА_7 на підставі Державною акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 090472 від 04.02.2004 року. З витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 93 від 24.10.2014 року відомо, що грошова оцінка земельної ділянки складає 434,70 грн.;

- 3/8 частини земельної ділянки загальною площею 0,3882 га. на території селища Стара Сіль, з яких 0,15 га. призначених для обслуговування житлового будинку та 0,2382 га. для ведення особистого підсобного господарства, що належали померлій ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії II - ЛВ № 060043 від 10.01.2001 року.

Вказує, щодокумент що, підтверджує право власності на житловий будинок з господарським спорудами за адресою в АДРЕСА_2 не було отримано головою колгоспного двору і забудовником житлового будинку ОСОБА_7 , а тому отримати правовстановлюючі документи на житловий будинок в даний час, після смерті його забудовника і співвласників майна не можливо. Зазначає, щооригіналів державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у неї немає і вони втрачені. Отже, дублікат Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку може бути видано лише громадянину, який має право на земельну ділянку. Оскільки, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 особи, які мали право на земельні ділянки померли, то в даний час, отримати дублікати цих Державних актів є неможливо. Оскільки, через неможливість представити нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, належного спадкодавцеві, вона не може отримати свідоцтво про право власності на частку у спадковому майні, іншого способу захисту порушеного права на спадкування майна немає, то за захистом права на спадкове майно вона змушена звернутися до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити рішення в мотивувальній частині, та викласти її в редакції, зазначеній в розділі ІІ апеляційної скарги. Зазначає, що із резолютивною частиною рішення суду першої інстанції погоджується, проте ознайомившись із повним його текстом, не визнає висновки суду, які складають мотивувальну частину цього рішення. Вважає, що обґрунтування суду першої інстанції про віднесення будинковолодіння у АДРЕСА_2 до колгоспного двору є помилковим. Зазначає, що з моменту затвердження виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акта державної комісії про прийняття збудованого громадянином індивідуального житлового будинку цей громадянин набував статусу власника житлового будинку. Оскільки будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3 а відбувалось відповідно до чинного на час його будівництва законодавства на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці на підставі наданого виконавчим комітетом дозволу на його будівництво, а також враховуючи що цей будинок був повністю збудований і прийнятий в експлуатацію під час перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у шлюбі, вважає, з огляду на законодавчі положення у своєму взаємозв`язку, що зазначений будинок належав їм на праві спільної сумісної власності на підставі Акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію від 26.03.1985 та рішення виконавчого комітету Старосолянської селищної ради народних депутатів від 11.06.1985 №67. Крім того, рішенням зборів уповноважених колгоспу ХХІІ з`їзду КПРС села Стара Сіль Старосамбірського району Львівської області від 01 березня 1968 року не було встановлено факту членства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в колгоспі ані станом на момент зведення спірного житлового будинку (1974 рік), а ні станом на день затвердження Акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію (1985 рік), й матеріали справи не містять жодних доказів про такі обставини. Відтак, висновок суду про віднесення спірного житлового будинку до колгоспного двору є неправильним. Звертає увагу, що ОСОБА_9 станом на момент смерті ОСОБА_7 не вчинив жодних дій, які б свідчили про фактичний вступ в управління або володіння майном, оскільки постійно проживав з ОСОБА_13 , а також не подавав нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини, тому можна дійти висновку, що він не прийняв спадщини після смерті батька ОСОБА_7 . У той же час, на день смерті з ОСОБА_7 проживала його дружина ОСОБА_8 , яка в подальшому доглядала за спірним майном та вживала необхідних заходів для його збереження. Відтак, лише ОСОБА_8 прийняла спадщину за померлим ОСОБА_7 , шляхом фактичного вступу в управління спірним майном. Викладене свідчить про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_7 лише його дружиною - ОСОБА_8 , яка у свою чергу, склала заповіт від 18.06.2008 року, й заповіла своїй дочці ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом буде мати право. Зазначений заповіт є дійсним та не скасованим. Зазначає, що єдиним власником спірного майна і є ОСОБА_4 , а відтак суд першої інстанції прийняв правильне по суті позовних вимог рішення, проте мотиви, якими керувався суд при його винесенні, на думку ОСОБА_4 , є помилковими. Крім того звертає увагу, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не були членами колгоспу, а відтак, ці обставини додатково підтверджують належність спірного нерухомого майна до спільної сумісної власності подружжя.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки та її представників на підтримання їх апеляційної скарги та в заперечення скарги позивачки, позивачки та її представниці на підтримання їх апеляційної скарги та в заперечення скарги відповідачки, представника третьої особи, який при вирішенні спору поклався на розсуд суду та в підтримання скарги позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви осіб, що беруть участь у справі в межах доводів позовної заяви ОСОБА_4 , зустрічної позовної заяви, заперечення на зустрічний позов, зустрічної позовної заяви в порядку ст. 31 ЦПК України, заперечення на заяву в порядку ст. 31 ЦПК України, відзиву на зустрічну позовну заяву, заяви про зміну підстав позову, відзиву на заяву про зміну підстав позову, відповіді на відзив, апеляційних скарг, відзивів на них, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 3, 4, главу 5, ст. 141 ЦПК України, ст.ст. 14, 1216, 1223, 1258, 1259, 1261, 1267, 1268, 1269, 1270, 1272, 1278 ЦК України, ст.ст. 100, 101, 109,112, 120-127 ЦК УРСР (1963 року), ст.ст. 2-4,11-13, 15, 19 Закону України Про власність , п.п. 3, 6, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , ст. 19 Конституції України, п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. №8 Про незалежність судової влади , та задовольняючи позов ОСОБА_4 і відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , виходив з того, що згідно Книги обліку трудового стажу Колгоспу ім. XXII з`їзду КПРС ОСОБА_7 із 1966 року працював у цьому колгоспі, а 1 березня 1968 року відбулось засідання правління колгоспу ім. XXII з`їзду КПРС, де слухали його заяву, котрий просив виділити площу під забудову хати між ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . Рішенням зборів уповноважених колгоспу імені XXII з`їзду КПРС села Стара Сіль Старосамбірського району Львівської області протокол №3 від 01 березня 1968 року зафіксовано про розгляд заяви члена колгоспу імені XXII з`їзду КПРС ОСОБА_7 , який працює (тоді) в тракторній бригаді і проживає в селі Стара Ропа збори уповноважених колгоспу вирішили згідно затвердженого проекту планування і забудови села Стара Сіль, заключення районного архітектора і головного інженера-землевпорядника районного управління сільського господарства виділити за рахунок вільного земельного фонду колгоспу члену колгоспу ОСОБА_7 земельну ділянку загальною площею 0,09га для будівництва житлового будинку в урочищі Під Панською горою по АДРЕСА_4 особою було у визначеному порядку отримано План забудови і 26.03.1985 року згідно Акту закінчено будівництво та введено в експлуатацію індивідуальний житловий будинок під АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_3 - стара нумерація, тепер АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 24.11.1968 року №22 Про відвід земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку в селищі Стара Сіль ОСОБА_7 було визначено виділити земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку громадянину ОСОБА_7 в селищі Стара Сіль між сусідами на присадибних ділянках ОСОБА_16 і ОСОБА_17 в кількості 0,09га. Після зведення житлового будинку згідно Акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку від 26.03.1985 року комісія вирішила прийняти в експлуатацію індивідуальний житловий будинок громадянина ОСОБА_7 в АДРЕСА_3 . Рішенням виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 11.06.1985 року №67 Про затвердження акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку громадянина ОСОБА_7 було вирішено прийняти цей житловий будинок за цією ж адресою в експлуатацію і зобов`язано особу оформити право власності в Самбірському бюро технічної інвентаризації, але ОСОБА_7 за життя не провів реєстрації будинковолодіння, що відомо із довідок Самбірського МБТІ від 19.09.2014 року №1072 та від 16.01.2014 року №35, що будинковолодіння в АДРЕСА_2 (відповідно АДРЕСА_3 є незареєстрованим. Згідно довідки виконкому Старосолянської селищної ради Старосамбірського району від 07.10.2014 року, що селищна рада рішення про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_5 не видавала. Окрім наведеного судом встановлено, що згідно довідки виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області №941 від 07.10.2014 року господарство за адресою в АДРЕСА_6 належало до суспільної групи господарств - колгоспний двір, що однозначно підтверджене рішенням зборів уповноважених колгоспу, про що було вказано вище. Згідно довідки виконкому Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 07.10.2014 року №942 відомо, що станом на 01.07.1990 року та на 15.04.1991 року у житловому будинку в АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали батько позивача ОСОБА_7 , мати позивача ОСОБА_8 , рідний брат ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , - позивач у цивільній справі. Зазначене є також підтверджене даними дослідженої судом Будинкової книги та відомостей, що у ній містяться про прописку (тепер реєстрацію) наведених осіб у спірному будинковолодінні, а разом з тим із першого запису від 13.04.1974 року прописаним значиться ОСОБА_7 , 1935 року народження і стовно особи також вказано, що він займав тоді посаду тракториста у колгоспі імені XXII з`їзду КПРС. Отже, як установлено із наведеного та в судовому засіданні, домогосподарство за адресою в АДРЕСА_2 було колгоспним двором, що в суді також показали допитані свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 . Із показань допитаної свідка ОСОБА_21 також установлено, що вона проживала по-сусідству із родиною ОСОБА_22 . ОСОБА_23 був призваний на строкову службу до Армії у 1985 році, потім був на роботі в Якутії з рідним братом свідка у період із весни 1988р. по 1992р.; у 1995 році одружився та проживав до 2004 чи 2005 року в дружини ОСОБА_24 ; до батьківського будинку прибував по святах. На час смерті батька у 2000р. він жив у будинку першої дружини, також на час смерті матері в 2009р. він у цьому будинку не проживав. Періодично до будинку навідувалася ОСОБА_25 , котра брала участь в його утриманні. Коли ОСОБА_23 одружився з ОСОБА_1 , то вони разом проживали у с. Морозовичі в її будинку. Сторона відповідача суду вказала недовіряти наведеним показанням свідка, оскільки вона працює в підпорядкуванні чоловіка позивачки сільського голови ОСОБА_19 . Але суд не погодився із такою позицію, оскільки свідком суду повідомлено про такі деталі (період перебування на заробітках, час і місце проживання із першою дружиною), що не могли бути відомі жодним чином відповідачу ОСОБА_1 , - про час, коли ОСОБА_23 ще не був із нею знайомий. Свідок ОСОБА_13 суду показала, що вона одружилася із ОСОБА_9 у січні 2000р. та проживали в її будинку по АДРЕСА_7 до кінця жовтня 2009р.; батько чоловіка помер у липні 2000р., він працював у колгоспі трактористом, був інвалідом 2-ї групи. Допитаний свідок ОСОБА_26 суду показав, що із ОСОБА_9 був не менше трьох років на заробітках у Сибіру, - 1988-1991рр., потім ще у 1992-1993рр. були разом на тимчасових роботах у Москві, у 1994 році ліс різали. У ці періоди ОСОБА_23 лише на свята приїжджав до батьківського будинку в село. Наведені свідками аргументи були також здобуті у судовому засіданні з допитаної безпосередньо позивача-відповідача ОСОБА_4 , котра підтвердила про будівництво будинку на земельній ділянці, отриманій від колгоспу, про власне проживання у цьому будинку та рідного брата ОСОБА_27 , про перебування останнього на тимчасових роботах, про його перший шлюб та окреме проживання поза спірною адресою у АДРЕСА_2 . Всі наведені вище показання перерахованих осіб не мають розбіжностей, узгоджуються між собою та відсутні будь-які протиріччя, через що суд надав їм віри та прийшов до переконання, що ОСОБА_9 у такий спосіб не проживання у житловому будинку в АДРЕСА_2 втратив членство у колгоспному дворі, а відтак, не міг претендувати на часткову власність у будинковолодінні з тих правових підстав чи внаслідок можливого тоді у встановлений законом строк ймовірного спадкування майна батьків; у період із лютого 2011р. по серпень 2013р. до дня власної смерті не набув жодних правових підстав на проживання у цьому будинку та даних про таке судом із жодних представлених сторонами доказів не здобуто, а тому суд прийшов до висновку, що встановлено ряд обставин, які мають істотне значення для вирішення даного спору. Зокрема, що ОСОБА_9 втратив право на членство у колгоспному дворі, за період укладеного шлюбу із ОСОБА_1 із 2011р. по час смерті у 2013р. не вчиняв жодних дій з оформлення спадкування після смерті своїх батьків, напротивагу чому ОСОБА_4 постійно реалізовувала свої спадкові права, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні із урахуванням наведеного, копій спадкових справ ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 . Тому, беручи до уваги норми Цивільного Закону, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 стала єдиним спадкоємцем житлового будинку та земельних ділянок у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_8 . Ураховуючи вимоги норм Законів, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_9 втратив право на частку в майні господарства за адресою в АДРЕСА_6 , що належало до суспільної групи господарств - колгоспний двір. У свою чергу таке право залишалось постійно до дня смерті у батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 - матері ОСОБА_8 , котра заповіла на випадок смерті все своє майно, на яке мала чи за законом могла мати право, - дочці ОСОБА_4 . Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 27.05.2013 року, яке набрало законної сили, по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_27 було позивачу визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_8 . Окрім цього про реалізацію спадкових прав ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердили допитані свідки та ствердила сама позивач, що вона фактично забезпечена житлом, але постійно мала намір успадкувати батьківський будинок як після смерті батька, так і матері, котра останніх років десять перед смертю хворіла, а тому вона її догляд здійснювала за місцем власного проживання; у селище Стара Сіль до спірного будинку періодично навідувалась і його утримувала; у зв`язку з чим відповідач у цій цивільній справі ОСОБА_1 може претендувати на частку в спадковому батьківському майні, їй невідомо; чому потягнуло вирішення такого спору в суді - ОСОБА_4 вважає позицію відповідача безпідставною. Напротивагу цьому та у зв`язку із таким висновком суду про задоволення первинного позову, суд прийшов до висновку, що в зустрічному позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю у тому числі виходячи з того, що ОСОБА_9 не реалізував і не робив таких спроб успадкувати майно батьків, а також суду ніким із учасників судового розгляду про це не представлено жодного належного чи допустимого доказу. Дійсно у період із 10.02.2011 року по 11.08.2013 року до дня смерті ОСОБА_9 перебував у зареєстрованому шлюбі та проживав із ОСОБА_1 . У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду із зустрічним позовом про визнання права власності у частках на спадкове майно та визнання незаконними Державних актів про право власності на землю, але ні в своїй письмовій позиції, ані в доданих до позову письмових даних, ані з показань свідків не установлено, що її чоловік ОСОБА_9 був спадкоємцем майна своїх батьків, чи вона може претендувати на чуже спадкове майно; ОСОБА_1 суду жодним чином не навела мотивів захисту права власності виходячи із змісту ст. ст. 328, 392 ЦК України, у суді встановлено лише можливе право її чоловіка за свого життя претендувати на спадкове майно батьків, що ним не було реалізовано. Отже, ОСОБА_1 не може бути спадкоємцем права на майно, бо таке право не було оформлене і спадкодавець не був власником будь-якого майна (житлового будинку чи земельних ділянок), про що ставить питання у зустрічному позові ОСОБА_1 , - право на майно це не є правом власності на майно. Тому помилковою і безпідставною є позиція відповідача-позивача у зустрічному позові до ОСОБА_4 , через що суд у цьому відмовив. Разом з тим суд звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не мала суб`єктивного права на оскарження Державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4625155700:03:000:0109, 4625155700:01:000:0158, що були видані у 2004 році на ім`я ОСОБА_7 чи нормативних документів, що передували їх видачі також на його ім`я, оскільки були прийняті чи видані вже після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судом ураховано наведені раніше правовідносини, пояснення про це сторін під час провадження у цивільній справі та свідків у сукупності з поданими матеріалами та судом з`ясовано про відсутність у відповідача-позивача ОСОБА_1 суб`єктивного права, про захист якого нею подано власний позов до відповідача-позивача ОСОБА_28 , тобто її позовні вимоги про визнання незаконними Розпоряджень та недійсними Державних актів спрямовані на захист неіснуючого суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу; пред`явлені в цій частині позовні вимоги не ґрунтуються на законі, тобто заявлені з підстав, не передбачених законодавством. Як раніше було наведено, що суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_4 , а відтак, визнання за нею права власності вцілому і, на ці ж земельні ділянки правовстановлюючі документи про що спадкоємцю були видані вже після його смерті, ураховуючи, що первинне рішення про включення особи до списків на розпаювання земель були сформовані за життя ОСОБА_7 у 1996 році, про що суду посвідчив представник третьої особи ОСОБА_19 , у подальшому було виготовлено технічну документацію на ці землі, тому формально видані Державні акти на право власності на земельні ділянки серій ЛВ №090471, ЛВ №090472 від 04.02.2004 року на ім`я ОСОБА_7 по суті є знівельованими та не можуть бути вже ніким використані, про що встановлено у спірних правовідносинах. Тому недоцільно визнавати їх недійсними, а за судовим рішенням визнати ОСОБА_4 власником цих земельних ділянок у порядку спадкування із цими ж кадастровими номерами. Решту спірні земельні ділянки загальною площею 0,3882га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району із кадастровими номерами 4625155700:05:001:0132; 4625155700:05:001:0133 і 4625155700:05:002:0231 належали ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №060043 від 10.01.2001 року. У зв`язку з таким вирішенням цивільного спору (первинного і зустрічного позовів) суд не може залишити поза увагою питання становища ОСОБА_1 на можливе пред`явлення позову до ОСОБА_4 щодо відшкодування шкоди, оскільки як було вказано раніше за ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У той же час, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця. Тому до спадщини переходять: обов`язки, що випливають з цивільно-правових договорів (крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця); обов`язки з відшкодування матеріальної шкоди (збитків); обов`язки по відшкодуванню моральної шкоди (присудженої судом за життя спадкодавця); обов`язки по виплаті неустойки у вигляді штрафу або пені (присудженої судом за життя спадкодавця); витрати на утримання догляд, лікування, поховання спадкодавця (але не більш, ніж за 3 роки); обов`язки за договором оренди житла з викупом. На переконання суду таке право у неї може бути через встановлене у судовому засіданні, що під час спільного проживання із ОСОБА_9 ними сплачувалось за комунальні послуги, були замінені вікна, двері у спірному будинку, чи проводились будь-які ремонтні роботи, було отримано фінансовий кредит для цього, - докази про що слід представити у новому спорі, що нею були використані особисті кошти. Тому, враховуючи наведене, суд прийшов до такого вирішення спору виходячи із засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства, аналізуючи пояснення сторін, подані ними суду матеріали; також із опитаних осіб - сторін у справі, із показань свідків. Оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 таким чином як вона ставить власні питання суд відмовив за безпідставністю позовних вимог; судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України. Під час провадження в справі відповідачем-позивачем ОСОБА_1 не подано суду клопотань про доказування чи про звільнення від доказування існування у спадкодавця її чоловіка нереалізованого права на спірний будинок чи під ним земельну ділянку із посиланням на пропущений ним строк спадкування, - коли насправді вона на думку суду переслідує мету отримати компенсацію, а не стороннє спадкове майно не маючи на це юридичного права.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції лише частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону; обставини, які суд вважав встановленими - лише частково доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

3.04.2015р. ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила постановити рішення , яким визнати її, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом майна ОСОБА_8 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом майна ОСОБА_9 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , власником вцілому:

- земельної ділянки площею 0,6133 га. на території Старосолянської селищної ради призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:03:000:0109, що належала ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №090471 від 04.02.2004 року.

- земельної ділянки площею 0,2262 га. на території Старосолянської селищної ради призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:01:000:0158. що належала ОСОБА_7 на підставі Державною акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 090472 від 04.02.2004 року.

- земельної ділянки загальною площею 0,3882 га на території селища Стара Сіль, з яких 0,15 га. призначених для обслуговування житлового будинку кадастровий номер 4625155700:05:001:0132 та 0,2382 га для ведення особистого підсобного господарства, з яких площею 0,0696 га кадастровий номер 4625155700:05:002:0231, що належали ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії II - ЛВ № 060043 від 10.01.2001 року.

- житлового будинку з господарським будівлями (будинковолодіння), що знаходиться в АДРЕСА_2 , та складається з А-1 житлового будинку, а-1 веранди, а сходи, Б-сарай, в-Буд. для худоби, Г-Вбиральня, К-колодязь, І-огорожа.

24.01.2017р. ОСОБА_29 та ОСОБА_30 в інтересах ОСОБА_4 подала суду заяву в порядку ст. 31 ЦПК України, у якій були аналогічні уточнені вимоги, але із зміною підстав позову.

28.09.2018р. ОСОБА_31 в інтересах ОСОБА_4 подав суду заяву про зміну підстав позову.

В обґрунтування своїх вимог про визнання у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_8 , - права власності на будинковолодіння АДРЕСА_2 та, відповідно, на земельні ділянки на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області, що також належали цим спадкодавцям, - сторона позивача вважає себе єдиною спадкоємицею цього майна, що прийняла спадщину після смерті батьків. Крім цього, майно було набуте батьками у спільну сумісну власність та особисто та не належало до колгоспного двору.

6.05.2015р. ОСОБА_1 подала суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 , у якій просила постановити рішення, яким визнати її власником майна, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , в частині 3/8 спірного майна, а саме:

- житлового будинку з господарським будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області від 05 серпня 2003 року №248 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №090471 від 04.02.2004 року земельної ділянки площею 0,6133 га. розташованої на території Старосолянської селищної ради цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:03:000:0109, що належала ОСОБА_7 .

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області від 05 серпня 2003 року №248 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №090472 від 04.02.2004 року земельної ділянки площею 0,2262 га. розташованої на території Старосолянської селищної ради цільове призначення якої для ведення товарного сільськогогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:01:000:0158, що належала ОСОБА_7 .

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 04.03.1996 року №11 в частині виділення земельної ділянки гр. ОСОБА_8 та Державний акт на право власності на землю серії ІІ - ЛВ №060043 від 10.01.2001 року а земельні ділянки загальною площею 0,2882 га. на території селища Стара Сіль, з яких 0,15 га. цільове призначення для обслуговування житлового будинку кадастровий номер 4625155700:05:001:0132 та 0,03882 га. цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, з яких площею 0,0696 га. кадастровий номер 46255155700:05:001:0133 та площею 0,1686 га. кадастровий номер 4625155700:05:002:0231 що належали ОСОБА_8 .

Ухвалою суду від 06.05.15р. у прийнятті до спільного розгляду вимог про визнання недійсними Державних актів було відмовлено та запропоновано особі звернутись із адміністративним позовом у цій частині.

8.06.2017р. ОСОБА_1 подала суду уточнену зустрічну позовну заяву, у якій просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 власником майна в частині 3/8 майна, а саме:

- житлового будинку з господарським будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

3/8 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,6133 га. розташованої на території Старосолянської селищної ради цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:03:000:0109, що належала померлому ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 090471 від 04.02.2004 року.

3/8 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,2262 га. на території Старосолянської селищної ради цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:01:000:0158, що належала померлому ОСОБА_7 на підставі Державною акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 090472 від 04.02.2004 року.

3/8 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,15 га. цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132, що належала ОСОБА_8 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЛВ №060043 від 10.01.2001 року.

3/8 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,2382 га. цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, з яких площею 0,0696 га. цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625155700:05:001:0133 та площею 0,1686 га. цільове призначення якої для ведення особистого селянсьткого господарства, кадастровий номер 4625155700:05:002:0231 що належали ОСОБА_8 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЛВ №060043 від 10.01.2001 року.

В обґрунтування зустрічного позову зазначила, що вона вважає себе спадкоємцем чоловіка по закону, котрий проживав у спірному будинку як член колгоспного двору і фактично прийняв спадщину після смерті батьків ОСОБА_7 та матері ОСОБА_8 , а саме всього на час смерті був власником 3/8 частин житлового будинку з господарським спорудами у АДРЕСА_2 та спірних земельних ділянок.

Як вбачається із матеріалів справи та частково правильно встановлено судом першої інстанції, - згідно Книги обліку трудового стажу Колгоспу ім. XXII з`їзду КПРС ОСОБА_7 із 1966 року працював у цьому колгоспі , а 1 березня 1968 року відбулось засідання правління колгоспу ім. XXII з`їзду КПРС, де слухали його заяву, котрий просив виділити площу під забудову хати між ОСОБА_14 і ОСОБА_32 (Т. 3 а. с. 226 - 232).

Рішенням зборів уповноважених колгоспу імені XXII з`їзду КПРС села Стара Сіль Старосамбірського району Львівської області протокол №3 від 01 березня 1968 року зафіксовано про розгляд заяви члена колгоспу імені XXII з`їзду КПРС ОСОБА_7 , який працює (тоді) в тракторній бригаді і проживає в селі Стара Ропа збори уповноважених колгоспу вирішили згідно затвердженого проекту планування і забудови села Стара Сіль, заключення районного архітектора і головного інженера-землевпорядника районного управління сільського господарства виділити за рахунок вільного земельного фонду колгоспу члену колгоспу ОСОБА_7 земельну ділянку загальною площею 0,09 га для будівництва житлового будинку в урочищі Під Панською горою по АДРЕСА_7 .

Крім цього, згодом на реалізацію попередньо згаданого рішення, розглянувши зокрема заяву ОСОБА_7 та виписку правління колгоспу від 1.03.1968 року за №3 , - рішенням виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 24.11.1968 року №22 Про відвід земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку в селищі Стара Сіль ОСОБА_7 було визначено виділити земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку громадянину ОСОБА_7 в селищі Стара Сіль між сусідами на присадибних ділянках ОСОБА_16 і ОСОБА_17 в кількості 0,09га (Т. 1 а. с. 43).

Надалі особою було у визначеному порядку отримано План забудови і 26.03.1985 року згідно Акту закінчено будівництво та введено в експлуатацію індивідуальний житловий будинок під АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_6 .

Після зведення житлового будинку згідно Акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку від 26.03.1985 року комісія вирішила прийняти в експлуатацію індивідуальний житловий будинок громадянина ОСОБА_7 в АДРЕСА_3 (Т. 1 а. с. 45, 46).

Рішенням виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 11.06.1985 року №67 Про затвердження акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку громадянина ОСОБА_7 було вирішено прийняти цей житловий будинок за цією ж адресою в експлуатацію і зобов`язано особу оформити право власності в Самбірському бюро технічної інвентаризації, але ОСОБА_7 за життя не провів реєстрації будинковолодіння, що відомо із довідок Самбірського МБТІ від 19.09.2014 року №1072 та від 16.01.2014 року №35, що будинковолодіння в АДРЕСА_2 (відповідно АДРЕСА_3 є незареєстрованим. Згідно довідки виконкому Старосолянської селищної ради Старосамбірського району від 07.10.2014 року, також встановлено, що селищна рада рішення про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_5 не видавала (Т. 1 а. с. 42, 47, 107, 108, 109, 115- 124).

Крім цього, згідно довідки виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області №941 від 07.10.2014 року господарство за адресою в АДРЕСА_2 являється колгоспним двором (Т. 1 а. с. 48).

Згідно ж довідки виконкому Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 07.10.2014 року № 943 вбачається, що станом на 01.07.1990 року та на 15.04.1991 року у житловому будинку в АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали батько позивача ОСОБА_7 , мати позивача ОСОБА_8 , рідний брат ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , - позивач по справі (Т. 1 а. с. 51).

Зазначене також підтверджено даними оригіналу Будинкової книги та відомостей, що у ній містяться про прописку наведених осіб у спірному будинковолодінні.

Крім цього, із першого запису у Будинковій книзі від 13.04.1974 року прописаним значиться ОСОБА_7 , 1935 року народження і стовно особи також вказано, що він займав посаду тракториста у колгоспі імені XXII з`їзду КПРС (Т. 1 а. с. 125- 128).

Відтак, судом першої інстанції було правильно встановлено, що домогосподарство за адресою в АДРЕСА_2 було колгоспним двором , що в суді першої інстанції, також, додатково підтвердили допитані свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 .

Також відповідно до ст. ст. 100, 101, 109, 120-127 ЦК УРСР (1963 року), в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

В особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його) . У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності. Право власності одного або кількох громадян з числа зазначених в частині другій цієї статті на частину будинку не позбавляє права інших з цих громадян мати у власності другу частину (частини) цього ж будинку. Проте в багатоквартирному будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників подружжя, що проживає спільно, їх неповнолітні діти можуть мати лише одну квартиру.

Особисті трудові доходи і заощадження члена колгоспного двору, а також майно, придбане ним на особисті кошти або одержане в порядку спадкоємства чи дарування, є особистою власністю окремих членів колгоспного двору, якщо ці доходи, заощадження і майно не передані ними у власність колгоспного двору. В особистій власності громадянина, який є членом колгоспного двору, не може бути майно, яке відповідно до статуту колгоспу може належати тільки колгоспному двору.

Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. При відсутності згоди спір про володіння, користування або розпорядження майном колгоспного двору вирішується судом за позовом будь-якого члена двору, який досяг шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть такий позов пред`явити за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а позов в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, може бути пред`явлений їх батьками (усиновителями) або опікуном.

По угодах, укладених главою колгоспного двору, відповідає своїм майном колгоспний двір, якщо з обставин справи не випливає, що угода укладена в особистих інтересах самого глави двору.

Інші члени двору відповідають по своїх зобов`язаннях своїм особистим майном і своєю часткою в майні двору (стаття 123 цього Кодексу), якщо з обставин справи не випливає, що угода укладена в інтересах двору. Стягнення відшкодування за шкоду, заподіяну злочинною дією члена колгоспного двору, може бути звернене на майно двору, якщо вироком суду встановлено, що це майно придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом, або збільшилось за рахунок цих коштів. Перелік майна колгоспного двору, на яке не може бути звернене стягнення по претензіях кредиторів, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом Української РСР.

Частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

При виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору, які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

При поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів.

Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

Працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

У власності господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сільському господарстві, що ґрунтується виключно на особистій праці членів господарства, крім майна, зазначеного в статті 120 цього Кодексу, може бути робоча худоба і сільськогосподарський реманент, необхідні для обробітку ділянки землі, відведеної в користування цим громадянам. Майно господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сільському господарстві, зазначене у частині першій цієї статті, належить їм на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). До відносин сумісної власності господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сільському господарстві, застосовуються правила статей 121-126 цього Кодексу. В особистій власності окремих членів господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сільському господарстві, не може бути майно, зазначене в частині першій цієї статті.

За ст.ст. 2-4, 11-13, 15, 19 Закону України Про власність , право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими . Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Власність в Україні існує в різних формах. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту.

Суб`єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Суб`єктами права власності в Україні відповідно до цього Закону можуть бути також інші радянські республіки, Союз РСР, інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства. Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам. Допускається об`єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших держав. Громадяни, юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб`єктів права власності. Власник, здійснюючи свої права, зобов`язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. При здійсненні своїх прав і виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержувати моральних засад суспільства. У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов`язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.

Суб`єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства. Громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства користуються правами і несуть обов`язки щодо належного їм на території України майна нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються.

Праця громадян є основою створення i примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Об`єктами права власності громадян є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці. Склад, кількість і вартість майна, що може бути у власності громадян, не обмежується, крім випадків, передбачених законом. Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.

Член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Громадяни мають право використовувати належне їм майно для ведення господарської та іншої не забороненої законом діяльності. Громадяни мають право передавати належне їм майно у тимчасове користування іншим громадянам, юридичним особам та державі. Громадяни мають право відчужувати належне їм майно. Умови і порядок відчуження національних, культурних та історичних цінностей встановлюються спеціальним законодавством України. Право приватної власності може бути передано у спадщину громадянам, юридичним особам, державі.

Також, відповідно до п.п. 3, 6, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , вирішуючи спори про право приватної власності на майно, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст.13 Закону "Про власність" об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення, набуті з передбачених законом підстав. Роз`яснити судам, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" ( 697-12 ) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних . Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім`я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;

г) згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" ( 885-12 ) загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.

Роз`яснити судам, що передбачені Законом "Про власність" положення щодо спільної власності громадян на майно, надбане внаслідок їх спільної праці, поширюються на придбання його як при веденні особистого підсобного господарства, в тому числі членами колишнього колгоспного двору, так і в інших випадках. Згідно з цими положеннями право на майно може бути визнано не лише за громадянами, які є родичами, а й за іншими особами, коли буде встановлено, що вони входили до складу сім`ї і брали трудову участь у його придбанні. Відповідно до чинного законодавства власником вкладу, внесеного у кредитну установу (крім нажитого подружжям), є особа, на ім`я якої його внесено, тому інші члени сім`ї не вправі вимагати визнання за ними права на цей вклад з мотивів внесення його за рахунок спільної праці. В цьому разі частка коштів, належна іншим членам сім`ї, може бути стягнена з вкладника за їх позовом.

Враховуючи вказані вище норми закону та їх роз`яснення судом касаційної інстанції, а, також, те, що спірне будинковолодіння належало до колгоспного двору, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх діти ОСОБА_9 , ОСОБА_18 котрі станом на 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні (протилежного чому не доведено та обґрунтованих доводів з приводу чого сторонами не наведено), - після припинення існування колгоспного двору набули по ј частки в майні колгоспного двору, зокрема і в частині спірного будинковолодіння.

Також, відповідно до пункту 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в Державних будівельних нормах А.3.1-3-94 Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється, що по об`єктах, які збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається Бюро технічної інвентаризації.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх до експлуатації відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючих документів.

Вказане відповідає, також, правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 140/3261/17.

Враховуючи вказане, оскільки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх діти ОСОБА_9 , ОСОБА_18 були членами колгоспного двору, що не спростовано, то такі набули по ј частки спірного будинковолодіння на праві власності, хоч і на таке будинковолодіння не було видано свідоцтво про право власності та таке не було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Посилання позивачки ОСОБА_11 вибірково на певні докази в обґрунтування того, що спірне будинковолодіння не належало до колгоспного двору, а було збудовано індивідуально ОСОБА_7 за час шлюбу з ОСОБА_8 - колегія суддів вважає безпідставними, зважаючи на наведені вище допустимі, належні, достовірні та достатні докази.

Згодом, після набуття у власність згаданими чотирма особами по ј спірного будинковолодіння, а саме ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_7 , батько позивачки.

Станом на день смерті батька позивачки ОСОБА_7 у спірному будинку була зареєстрована та проживала матір позивачки ОСОБА_8 , яка вступила в управління і володіння майном померлого та набула права власності на спадкове майно за законом в порядку спадкування. Вказане не заперечувалось та не спростовано сторонами та додатково підтверджується, зокрема, Довідкою Старосолянської селищної ради №943 від 07.10.2014р.(Т.1 а.с. 49). До такого майна належала ј спірного будинковолодіння, про що йшлося вище.

Жодного іншого майна із спірного спадкодавцю ОСОБА_7 на час смерті не належало. Державні акти на земельні ділянки площею 0,6133га та 0,2262 (Т.1 а.с.26, 29), видані після смерті ОСОБА_7 в 2004 році.

Станом на день його смерті в 2000 році таких ділянок не існувало, вони не були сформовані, виділені в натурі на місцевості та на такі не було видано правовстановлюючих документів, тому таке майно і не могло бути успадковане іншими особами.

Вказані державні акти колегія суддів вважає нікчемними, такими, що не посвідчують право власності за особою, яка в них вказана, так як правовстановлюючі документи видані з прямим порушенням вимог закону, а саме ст.ст. 24-26, 30, 328 ЦК України, відповідно до яких особа яка померла не може набувати прав та нести обов`язки, зокрема, і право власності на майно, в даному випадку спірне (загадані дві земельні ділянки).

Відповідно право власності на згадані земельні ділянки, яке не було набуте спадкодавцем, не може визнаватися в порядку спадкування за будь-якими особами, в тому числі і за рішенням суду.

Крім цього, ОСОБА_4 на час смерті батька ОСОБА_7 в будинку зареєстрована не була, там не проживала ( довідка Т.1 а.с. 49). Так, вона теж перебувала у шлюбі та проживала зі своїм чоловіком за іншою адресою. Також, відсутні і будь-які докази, що вона вступила в управління та володіння спадковим майном померлого. Спадщини відповідно вона не прийняла - докази цього в матеріалах справи відсутні

Син же ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , незважаючи на реєстрацію в будинку на час смерті батька станом на 24.07.2000 року в будинку фактично не проживав, оскільки одружився в січні 2000 року (Т.1 а.с. 81) та фактично проживав за адресою новоствореної сім`ї, за місцем проживання дружини, що сторонами не спростовано.

Окрім цього, такий не вступив в управління та володіння майном померлого батька, доказів чого суду не представлено.

Відповідно після смерті ОСОБА_7 будинковолодіння стало належати на праві власності трьом особам: ОСОБА_8 - Ѕ частини (ј - її власна частка та ј успадкована після смерті чоловіка), ОСОБА_9 та ОСОБА_4 - по ј частині.

Земельна ж ділянка, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку на час смерті ОСОБА_7 приватизована не була.

Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати позивачки - ОСОБА_8 .

Спадкоємицею, яка прийняла спадщину після її смерті була ОСОБА_4 , якій рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 травня 2013 року було визначено додатковий строк для прийняття спадщини. Крім цього, позивачка разом з матір`ю проживали до смерті матері разом однією сім?єю, що підтверджується вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили (а.с. 17-18) .

Крім цього, ОСОБА_8 склала 18.06.2008 року заповіт (Т.1 а.с.16) за яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла дочці ОСОБА_4 .

Відповідно ОСОБА_4 успадкувала після смерті все майно матері, а саме Ѕ спірного будиковолодіння, а також право власності на земельні ділянки площею 0,0696 га та 0,1686 га із кадастровими номерами: 4625155700:05:001:0133 і 4625155700:05:002:0231, які були особисто приватизовані матір`ю позивачки згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №060043 від 10.01.2001 року.

Крім цього, ОСОБА_4 успадкувала належну її матері ОСОБА_8 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,15 га, кадастровий номер: 4625155700:05:001:0132.

Однак, зважаючи на те, що земельна ділянка площею 0,15 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132 є приналежністю до спірного будинку, ОСОБА_4 , як попередньо і її мати, може набути право власності лише на частку такої земельної ділянки, яка відповідає їх частці у житловому будинку.

Так, згідно статті 30 Земельного Кодексу України (в редакції чинній до 2002 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу , і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу .

Аналогічні норма діяла і згодом, а саме ст. 120 ЗК України.

Отже, первісні позовні вимоги є частково підставними та такі слід було задовольнити частково, а саме слід було визнати за ОСОБА_4 право власності на: ѕ частини спірного будинковолодіння АДРЕСА_2 ; ѕ частини земельної ділянки площею 0,15 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132, а також вцілому на земельні ділянки на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району: площею 0,0696га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:001:0133 та площею 0,1686га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:002:0231. В задоволенні решти первісного позову слід було б відмовити.

Щодо вимог ОСОБА_1 , то такі теж слід вважати частково обґрунтованими, оскільки така як дружина ОСОБА_9 успадкувала майно чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , (що підтверджується копією спадкової справи №21-14, заведеної у 2014р. Т.1 а.с. 193/222), яким є ј частини будинковолодіння АДРЕСА_2 та 1/4 частини земельної ділянки площею 0,15 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132, яка є приналежністю до будинку та набута ним у зв`язку із набуттям права власності на частку у будинку.

Відтак, зустрічний позов ОСОБА_1 слід було б задовольнити частково та визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/4 частину спірного будинковолодіння АДРЕСА_2 та 1/4 частину земельної ділянки площею 0,15 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132. В задоволенні решти позову слід було б відмовити.

Зважаючи на вказане доводи апеляційних скарг слід визнати частково обґрунтованими та такі слід задоволити частково.

Рішення ж суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог первісного та зустрічного позовів частково, про що йшлося.

Вказане також відповідає вимогам ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1222, 1225, 1233, 1235, 1258, 1261, 1268, 1269, 1272, 1278 ЦК України та ст.ст. 525, 527, 529, 548, 549, 562ЦК УРСР.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 лютого 2019 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на:

- ѕ частини будинковолодіння АДРЕСА_2 ;

- ѕ частини земельної ділянки площею 0,15 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132;

- земельні ділянки на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району:

?площею 0,0696га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:001:0133 та

?площею 0,1686га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:002:0231.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Старосолянська селищна рада Старосамбірського району Львівської області про визнання права власності у частках на спадкове майно- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/4 частину будинковолодіння АДРЕСА_2 ;

- 1/4 частину земельної ділянки площею 0,15 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19.10.2020р.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Р.В. Савуляк

М.М. Шандра