Постанова
Іменем України
01 липня 2021 року
м. Київ
справа № 455/387/15-ц
провадження № 61-16879св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустріним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа - Старосолянська селищна рада Старосамбірського району Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду
від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М. та касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_3 , на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня
2020 року у складі судді Казана І. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування своїх вимог про визнання у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 , - права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 та, відповідно, на земельні ділянки на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області, що також належали цим спадкодавцям, вважала себе єдиною спадкоємицею цього майна, що прийняла спадщину після смерті батьків. Крім цього, майно було набуте батьками у спільну сумісну власність та особисто та не належало до колгоспного двору.
Враховуючи викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог
ОСОБА_1 просила суд визнати її, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , власником вцілому: земельної ділянки площею 0,6133 га на території Старосолянської селищної ради призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:03:000:0109, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 090471 від 04 лютого 2004 року; земельної ділянки площею 0,2262 га на території Старосолянської селищної ради призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:01:000:0158, що належала ОСОБА_4 на підставі державною акта на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 090472 від 04 лютого 2004 року; земельної ділянки загальною площею 0,3882 га на території селища Стара Сіль, з яких 0,15 га призначених для обслуговування житлового будинку кадастровий номер 4625155700:05:001:0132 та 0,2382 га для ведення особистого підсобного господарства, з яких площею 0,0696 га кадастровий номер 4625155700:05:002:0231, що належали ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії II - ЛВ № 060043
від 10 січня 2001 року; житлового будинку з господарським будівлями (будинковолодіння), що знаходиться у АДРЕСА_1 , та складається з А-1 житлового будинку, а-1 веранди, а сходи, Б - сарай, в - буд. для худоби,
Г - вбиральня, К - колодязь, І - огорожа.
У травні 2015 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа - Старосолянська селищна рада Старосамбірського району Львівської області, про визнання права власності у частках на спадкове майно та визнання незаконними державних актів про право власності на землю.
В обґрунтування зустрічного позову зазначила, що вона вважає себе спадкоємцем чоловіка по закону, котрий проживав у спірному будинку як член колгоспного двору і фактично прийняв спадщину після смерті батьків ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5 , а саме на 3/8 частин житлового будинку з господарським спорудами у АДРЕСА_1 та спірних земельних ділянок.
Враховуючи викладене та з урахуванням уточнених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 власником майна в частині 3/8 майна, а саме: житлового будинку з господарським будівлями, що знаходиться в
АДРЕСА_1 ;
3/8 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,6133 га, розташованої на території Старосолянської селищної ради із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:03:000:0109, що належала померлому ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія
ЛВ № 090471 від 04 лютого 2004 року; 3/8 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,2262 га на території Старосолянської селищної ради із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:01:000:0158, що належала померлому ОСОБА_4 на підставі державною акта на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 090472 від 04 лютого 2004 року; 3/8 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,15 га із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132, що належала ОСОБА_5 згідно із державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЛВ №060043 від 10 січня
2001 року; 3/8 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,2382 га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, з яких площею 0,0696 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625155700:05:001:0133 та площею 0,1686 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625155700:05:002:0231 що належали ОСОБА_5 згідно із державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЛВ №060043 від 10 січня 2001 року.
Ухвалою попереднього судового засідання Старосамбірського районного суду Львівської області від 06 травня 2015 року прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частки у спадковому майні в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на частину спірного спадкового майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області
від 28 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 право власності на: будинковолодіння АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,6133 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:03:000:0109, що була оформлена на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 04 лютого 2004 року серія ЛВ № 090471 на ОСОБА_4 ; земельну ділянку площею 0,2262 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району львівської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625155700:01:000:0158, що була оформлена на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 04 лютого 2004 року серії
ЛВ № 090472 на ОСОБА_4 ; земельні ділянки загальною площею 0,3882 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області, з яких: 0,15 га із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132; 0,0696 га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:001:0133; 0,1686 га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:002:0231, що належали ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 10 січня 2001 року
серії ІІ-ЛВ № 060043.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_6 втратив право на частку в майні господарства по АДРЕСА_2 , що належало до суспільної групи господарств - колгоспний двір. У свою чергу таке право залишалось постійно до дня смерті у батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - матері ОСОБА_5 , котра заповіла на випадок смерті все своє майно, на яке мала чи за законом могла мати
право - дочці ОСОБА_1 . Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 стала єдиним спадкоємцем житлового будинку та земельних ділянок у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 та в порядку спадкування за заповітом після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 .
Щодо зустрічного позову, то суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що ОСОБА_6 не реалізував і не робив таких спроб успадкувати майно батьків, а також суду ніким із учасників судового розгляду про це не представлено жодного належного чи допустимого доказу. Не установлено, що чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_6 був спадкоємцем майна своїх батьків, чи вона може претендувати на чуже спадкове майно; ОСОБА_2 суду жодним чином не навела мотивів захисту права власності виходячи із змісту статей 328, 392 ЦК України, у суді встановлено лише можливе право її чоловіка за свого життя претендувати на спадкове майно батьків, що ним не було реалізовано. Отже, ОСОБА_2 не може бути спадкоємцем права на майно, бо таке право не було оформлене і спадкодавець не був власником будь-якого майна (житлового будинку чи земельних ділянок), про що ставить питання у зустрічному позові
ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 лютого
2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на: 3/4 частини будинковолодіння
АДРЕСА_1 ; 3/4 частини земельної ділянки площею 0,15 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132; земельні ділянки на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області: площею 0,0696 га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:001:0133 та площею 0,1686 га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:002:0231.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Старосолянська селищна рада Старосамбірського району Львівської області, про визнання права власності у частках на спадкове майно задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на: 1/4 частину будинковолодіння
АДРЕСА_1 ; 1/4 частину земельної ділянки площею 0,15 га
на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132.
У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що домогосподарство за адресою на АДРЕСА_1 було колгоспним двором, що в суді першої інстанції, також, додатково підтвердили допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Враховуючи те, що спірне будинковолодіння належало до колгоспного двору, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх діти
ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , які станом на
15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні (протилежного чому не доведено та обґрунтованих доводів з приводу чого сторонами не наведено), - після припинення існування колгоспного двору набули по
1/4 частки в майні колгоспного двору, зокрема і в частині спірного будинковолодіння.
Оскільки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх діти ОСОБА_6 , ОСОБА_11 були членами колгоспного двору, що не спростовано, то такі набули по 1/4 частки спірного будинковолодіння на праві власності, хоч і на таке будинковолодіння не було видано свідоцтво про право власності та таке не було зареєстроване у встановленому законом порядку.
Після смерті ОСОБА_4 будинковолодіння стало належати на праві власності трьом особам: ОСОБА_5 - 1/2 частини (1/4 - її власна частка та 1/4 успадкована після смерті чоловіка), ОСОБА_6 та ОСОБА_1 -
по 1/4 частині.
ОСОБА_1 успадкувала після смерті все майно матері, а саме 1/2 спірного будиковолодіння, а також право власності на земельні ділянки площею 0,0696 га та 0,1686 га із кадастровими номерами: 4625155700:05:001:0133 і 4625155700:05:002:0231, які були особисто приватизовані матір`ю позивача згідно із державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 060043 від 10 січня 2001 року. Крім цього, ОСОБА_1 успадкувала належну її матері ОСОБА_5 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,15 га, кадастровий номер: 4625155700:05:001:0132. Однак, зважаючи на те, що земельна ділянка площею 0,15 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132 є приналежністю до спірного будинку, ОСОБА_1 , як попередньо і її мати, може набути право власності лише на частку такої земельної ділянки, яка відповідає їх частці у житловому будинку.
Щодо вимог ОСОБА_2 , то їх суд апеляційної інстанції вважав частково обґрунтованими, оскільки вона, як дружина ОСОБА_6 успадкувала майно чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , (що підтверджується копією спадкової справи № 21-14, заведеної у 2014 році), яким є 1/4 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 та 1/4 частини земельної ділянки площею 0,15 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132, яка є приналежністю до будинку та набута ним у зв`язку із набуттям права власності на частку у будинку.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції всебічно досліджено докази щодо втрати ОСОБА_6 права на частку колишнього члена колгоспного двору, а саме показання свідків ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_12 . Членами колгоспного двору, які не втратили права на частку у його майні до 15 квітня 1991 року, були ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , яким належать по 1/3 частині спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а ОСОБА_6 втратив право на частку в колгоспному дворі, оскільки з 1987 року не брав участі ні своєю працею, ні коштами у веденні спільного господарства двору, не проживав у спірному будинковолодінні, лише рахувався формального прописаним.
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_3 , в якій представник заявника просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, змінити рішення суду першої інстанції, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскільки будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3 відбувалось відповідно до чинного на час його будівництва законодавства на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці на підставі наданого виконавчим комітетом дозволу на його будівництво, а також враховуючи, що цей будинок був повністю збудований і прийнятий в експлуатацію під час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у шлюбі, заявник вважала, що зазначений будинок належав їм на праві спільної сумісної власності на підставі акта про закінчення будівництва і введення в експлуатацію від 26 березня 1985 року та рішення виконавчого комітету Старосолянської селищної ради народних депутатів від 11 червня 1985 року № 67. Крім цього, рішенням зборів уповноважених колгоспу XXII з`їзду КПРС села Стара Сіль Старосамбірського району Львівської області від 01 березня 1968 року не було встановлено факту членства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в колгоспі ані станом на момент зведення спірного житлового будинку (1974 рік), ані станом на день затвердження акта про закінчення будівництва і введення в експлуатацію (1985 року).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 04 грудня 2020 року та від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Старосолянська селищна рада Старосамбірського району Львівської області, про визнання права власності у частках на спадкове майно призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із Книгою обліку трудового стажу Колгоспу ім. XXII з`їзду КПРС
ОСОБА_4 із 1966 року працював у цьому колгоспі, а 01 березня 1968 року відбулось засідання правління колгоспу ім. XXII з`їзду КПРС, де слухали його заяву, котрий просив виділити площу під забудову хати між ОСОБА_13 і ОСОБА_14 . (а. с. 226 - 232, т. 3).
Рішенням зборів уповноважених колгоспу імені XXII з`їзду КПРС села Стара Сіль Старосамбірського району Львівської області протокол № 3
від 01 березня 1968 року зафіксовано про розгляд заяви члена колгоспу імені XXII з`їзду КПРС ОСОБА_4 , який працює (тоді) в тракторній бригаді і проживає в селі Стара Ропа збори уповноважених колгоспу вирішили згідно затвердженого проекту планування і забудови села Стара Сіль, заключення районного архітектора і головного інженера-землевпорядника районного управління сільського господарства виділити за рахунок вільного земельного фонду колгоспу члену колгоспу ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,09 га для будівництва житлового будинку в урочищі Під Панською горою по АДРЕСА_3 .
Крім цього, згодом на реалізацію попередньо згаданого рішення, розглянувши зокрема заяву ОСОБА_4 та виписку правління колгоспу
від 01 березня 1968 року за № 3, - рішенням виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 24 листопада 1968 року № 22 Про відвід земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку в селищі Стара Сіль ОСОБА_4 було визначено виділити земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку громадянину ОСОБА_4 в селищі Стара Сіль між сусідами на присадибних ділянках ОСОБА_15 і ОСОБА_16 в кількості 0,09 га (а. с. 43, т. 1).
Надалі ОСОБА_4 було у визначеному порядку отримано план забудови і
26 березня 1985 року згідно із актом закінчено будівництво та введено в експлуатацію індивідуальний житловий будинок під АДРЕСА_4 .
Після зведення житлового будинку згідно із актом про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку від 26 березня 1985 року комісія вирішила прийняти в експлуатацію індивідуальний житловий будинок громадянина ОСОБА_4 в АДРЕСА_3 (а. с. 45, 46, т. 1).
Рішенням виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 11 червня 1985 року № 67 Про затвердження акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку громадянина ОСОБА_4 було вирішено прийняти цей житловий будинок за цією ж адресою в експлуатацію і зобов`язано особу оформити право власності в Самбірському бюро технічної інвентаризації, але ОСОБА_4 за життя не провів реєстрації будинковолодіння, що відомо із довідок Самбірського МБТІ від 19 вересня 2014 року № 1072 та від 16 січня 2014 року № 35, що будинковолодіння в
АДРЕСА_5 є незареєстрованим. Згідно із довідкою виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району від 07 жовтня 2014 року, також встановлено, що селищна рада рішення про оформлення права власності на будинок
АДРЕСА_5 не видавала (а. с. 42, 47, 107, 108, 109, 115-124, т. 1).
Крім цього, згідно із довідкою виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області № 941
від 07 жовтня 2014 року господарство за адресою по АДРЕСА_1 є колгоспним двором (а. с. 48, т. 1).
Згідно із довідкою виконавчого комітету Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 07 жовтня 2014 року № 943 станом на 01 липня 1990 року та на 15 квітня 1991 року у житловому будинку в АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 (а. с. 51, т. 1).
Зазначене також підтверджено даними оригіналу Будинкової книги та відомостей, що у ній містяться про прописку наведених осіб у спірному будинковолодінні.
Крім цього, із першого запису у Будинковій книзі від 13 квітня 1974 року прописаним значиться ОСОБА_4 , 1935 року народження і стосовно особи також вказано, що він займав посаду тракториста у колгоспі імені XXII з`їзду КПРС (а. с. 125-128, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
Станом на день смерті ОСОБА_4 у спірному будинку була зареєстрована та проживала ОСОБА_5 , яка вступила в управління і володіння майном померлого та набула права власності на спадкове майно за законом в порядку спадкування. Вказане не заперечувалось та не спростовано сторонами та додатково підтверджується, зокрема, довідкою Старосолянської селищної ради № 943 від 07 жовтня 2014 року (а. с. 49, т. 1).
Державні акти на земельні ділянки площею 0,6133 га та 0,2262 га, видані після смерті ОСОБА_4 в 2004 році (а. с. 26, 29, т. 1).
Станом на день його смерті в 2000 році таких ділянок не існувало, вони не були сформовані, виділені в натурі на місцевості та на такі не було видано правовстановлюючих документів, тому таке майно і не могло бути успадковане іншими особами.
ОСОБА_1 на час смерті батька ОСОБА_4 в будинку зареєстрована не була, там не проживала (а. с. 49, т. 1).
Син ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , незважаючи на реєстрацію в будинку на час смерті батька станом на 24 липня 2000 року в будинку фактично не проживав, оскільки одружився в січні 2000 року та фактично проживав за адресою новоствореної сім`ї, за місцем проживання дружини, що сторонами не спростовано (а. с. 81, т. 1).
Окрім цього, ОСОБА_6 не вступив в управління та володіння майном померлого батька, доказів чого суду не представлено.
Відповідно після смерті ОСОБА_4 будинковолодіння стало належати на праві власності трьом особам: ОСОБА_5 - 1/2 частка 1/4 - її власна частка та 1/4 частка успадкована після смерті чоловіка), ОСОБА_6 та
ОСОБА_1 - по 1/4 частки.
Земельна ділянка, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку на час смерті ОСОБА_4 приватизована не була.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .
Спадкоємицею, яка прийняла спадщину після її смерті була ОСОБА_1 , якій рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області
від 27 травня 2013 року було визначено додатковий строк для прийняття спадщини. Крім цього, ОСОБА_1 разом з матір`ю проживали до смерті матері разом однією сім?єю, що підтверджується вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили (а. с. 17-18, т. 1) .
18 червня 2008 року ОСОБА_5 склала заповіт за яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла дочці ОСОБА_1 (а. с. 16, т. 1).
Відповідно ОСОБА_1 успадкувала після смерті все майно матері, а саме
1/2 частину спірного будиковолодіння, а також право власності на земельні ділянки площею 0,0696 га та 0,1686 га із кадастровими номерами: 4625155700:05:001:0133 і 4625155700:05:002:0231, які були особисто приватизовані ОСОБА_5 згідно із державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 060043 від 10 січні 2001 року.
Крім цього, ОСОБА_1 успадкувала належну її матері ОСОБА_5 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,15 га, кадастровий номер: 4625155700:05:001:0132.
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_3 , задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане
до 15 квітня 1991 року мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР у редакції
1963 року, яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Згідно із частиною другою статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент.
Колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 308/3775/14-ц.
Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.
Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові
від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц.
Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня
1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові
від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81 ЦПК України), встановивши, що спірне домоволодіння відносилось до колгоспного двору, станом на день набрання чинності Закону України Про власність , у ньому були зареєстровані та проживали четверо осіб, у тому числі позивач і відповідач у справі, обґрунтовано вважав, що спірне домоволодіння належало до колгоспного двору, членами якого на той час були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх діти ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , які станом на 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні та після припинення існування колгоспного двору набули по 1/4 частці в майні колгоспного двору, зокрема і в частині спірного будинковолодіння.
Крім цього, ОСОБА_1 успадкувала належну її матері ОСОБА_5 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,15 га, кадастровий номер: 4625155700:05:001:0132.
Однак, зважаючи на те, що земельна ділянка площею 0,15 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132 є приналежністю до спірного будинку, ОСОБА_1 , як попередньо і її мати, може набути право власності лише на частку такої земельної ділянки, яка відповідає їх частці у житловому будинку.
Так, згідно зі статтею 30 ЗК України (в редакції чинній до 2002 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.
Аналогічні норма закріплена і у статті 120 ЗК України.
З урахуванням того, що після смерті ОСОБА_4 його 1/4 частину будинковолодіння успадкувала його дружина ОСОБА_5 , яка у свою чергу заповіла все належне їй майно своїй дочці ОСОБА_1 , то суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав за ОСОБА_1 право власності на: 3/4 частини спірного будинковолодіння АДРЕСА_1 ; 3/4 частини земельної ділянки площею 0,15 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132, а також вцілому на земельні ділянки на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району: площею 0,0696 га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:001:0133 та площею 0,1686 га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 4625155700:05:002:0231.
Також обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 , як дружина ОСОБА_6 , успадкувала майно чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким є 1/4 частина будинковолодіння АДРЕСА_1 та 1/4 частина земельної ділянки площею 0,15 га на території Старосолянської селищної ради Старосамбірського району Львівської області із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625155700:05:001:0132, яка є приналежністю до будинку та набута ним у зв`язку із набуттям права власності на частку у будинку.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_6 втратив право на частку колишнього члена колгоспного двору є необґрунтованими, оскільки спростовуються наявними у справі доказами.
Інші доводи касаційної скарги у їх сукупності зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 01.07.2021 |
Оприлюднено | 13.07.2021 |
Номер документу | 98235584 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Хопта Сергій Федорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні