Постанова

від 19.10.2020 по справі 766/7651/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/7651/20 Головуючий у 1-й інстанції: Бочко Ю.І.

Номер провадження: 33/819/385/20 Доповідач: Калініна О.В.

Категорія: ст. 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі:

судді Калініної О.В.

при секретарі Осипенко С.С.

за участю адвокатів: Сініло Т.В.

Сідєльнікової Є.І.

Борка А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області від 07 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадженні у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 38 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати. Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Свої вимоги мотивує тим, що постанова винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що суд формально підійшов до розгляду справи, дав неналежну та необ`єктивну оцінку доказам, які є у справі, неповно з`ясував усі фактичні обставини, що мають значення для справи.

Звертає увагу, що з двох учасників ДТП, суд самостійно наділив ОСОБА_2 процесуальними правами потерпілого, у зв`язку з чим представництво його інтересів здійснював адвокат, втім статус іншого учасника пригоди ОСОБА_3 , суд визначив у якості свідка.

Судом у постанові зазначено, що відповідно до вимог п.2 п.11.1, 11.5, 11.3, 13.1, 2.3, виконуючи поворот ліворуч, він обов`язково повинен був надати перевагу в русі автомобілю, що рухався у зустрічному напрямку, проте у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що він порушив вимоги п.11.3 ПДР України.

При цьому, судовим експертом у висновку №289-АТ від 19.08.2020 року, вказано, що ОСОБА_1 повинен дотримуватися вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР.

За таких обставин апелянт вказує на незрозумілість за порушення якого саме пункту ПДР йому висунуто звинувачення.

Зміст постанови не відповідає вимогам ст. 283, 284 КУпАП. У судовому рішенні не наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та не зазначені мотиви відхилення доказів, на він посилався, проігноровані його письмові пояснення.

Судом не здійснено аналізу доказів, зокрема, не досліджено схема ДТП та характер механічних пошкоджень транспортних засобів.

Звертає увагу і на те, що судом було лише частково задоволено клопотання його захисника про призначення автотехнічної експертизи у справі, оскільки з 4 питань, які пропонувалися адвокатом на вирішення експерту, судом поставлено лише 2. При цьому, мотивів прийняття такого рішення, судом не наведено.

Вважає, що судом порушено вимоги процесуального законодавства, а саме ст. 251 КУпАП, оскільки не об`єктивно надано оцінку наявному у справі висновку судового експерта від 19.08.2020 №289-АТ.

Суд надав очевидну перевагу поясненням потерпілого і свідка ОСОБА_4 , які перебувають у цивільному шлюбі, а тому свідок, є зацікавленою особою.

Водночас, суд критично віднісся до пояснень свідка ОСОБА_5 , яка висловила своє бачення причин та умов ДТП, наголосила на перевищенні швидкості водієм автомобіля ВАЗ та зіткнення з автомобілем Toyota , який був у нерухомому стані.

Наголошує, що суд у категоричній формі відхилив його позицію про те, що на момент зіткнення, його автомобіль стояв, а водій автомобіля ВАЗ не дотримався швидкісного режиму та мав технічну можливість попередити настання ДТП, та те, що дії ОСОБА_2 знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП.

Вважає, що ДТП спричинив саме водій автомобіля ВАЗ, який рухався з перевищенням швидкості руху, про що свідчать покази самого ОСОБА_2 , покази свідків, наявність гальмівного шляху, зафіксований у схемі ДТП та висновок експерта.

Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного перегляду.

Адвокати Сініло Т.В. та ОСОБА_6 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Адвокат Борко А.Л. заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату , час та місце апеляційного розгляду були повідомлені завчасно, належним чином. Причини неявки не повідомили, заяви про відкладення апеляційного розгляду не подавали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить дійшов наступного висновку.

Мотиви суду.

Апеляційний суд відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КУпАП розглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги та виходячи з обсягу і змісту доказів, що були предметом дослідження суду першої інстанції, зважаючи на те, що апелянтом та його захисниками не було надано нових доказів під час апеляційного розгляду і не було заявлено клопотання про повторне дослідження доказів. Не було заявлено клопотань і про повторний допит свідків, повноту відображення показань яких оспорює апелянт.

За змістом ст.124 КУпАП адміністративна відповідальність особи настає у випадку порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, згідно положень ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як видно із оскаржуваної постанови судом встановлено, що 06.05.2020 року о 17:00 год. в м. Херсоні по вул. Некрасова 82а ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota Hilux НОМЕР_1 не надав перевагу в русі при повороті ліворуч зустрічному автомобілю ВАЗ 217030 НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого автомобіль Toyota Hilux здійснив зіткнення з ВАЗ 217030, в результаті чого ВАЗ внаслідок некерованого руху зіткнувся з автомобілем Opel Vectra ВТ90 80АМБ, що належить ОСОБА_7 під керуванням ОСОБА_8 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками та пасажир автомобіля ВАЗ ОСОБА_9 отримала легкі тілесні ушкодження. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив п. 11.3 ПДР України.

Отже зі встановлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення вимог п.11.3 ПДР. Викладене формулювання суті скоєного правопорушення з посиланням на конкретний пункт правил дорожнього руху, не викликає сумнівів у його розумінні, а тому є безпідставними доводи апелянта про те, що є незрозумілим за порушення саме яких правил дорожнього руху він має нести відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що для дослідження суду першої інстанції було надано докази - протокол про адміністративне правопорушення від 06.05.2020 року, схема місця ДТП, письмові пояснення водіїв пошкоджених під час ДТП транспортних засобів - ОСОБА_8 , ОСОБА_1 ОСОБА_2 , які були надані ними під час фіксування обставин ДТП.

Також вбачається, що під час судового розгляду судом було допитано учасників ДТП - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , а також свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

За клопотанням Войткова Д.В. та його захисників судом першої інстанції було призначено судову автотехнічну експертизу і експертом було надано висновок № 289-АТ від 19.08.2020 року.

За результатами дослідження цих доказів суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п 11.3 ПДР внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів.

Посилання суду у мотивувальній частині постанови ще і на необхідність дотримання водієм вимог п. 11.1, п. 11.5, п. 13.1, п 2.3. ПДР при здійсненні повороту наліво не свідчить про те, що ОСОБА_1 визнано винуватим ще у порушені і цих норм ПДР, оскільки з постанови вбачається, що при викладенні суті правопорушення у вчиненні якого визнано ОСОБА_1 винуватим, суд чітко зазначив, що цими діями він порушив п 11.3 ПДР.

Встановлені судом обставини відповідають обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення від 06.05.2020 року, в якому зазначено про порушення ОСОБА_1 вимог п.11.3 ПДР.

Апеляційний суд, як вже було зазначено, перевіряє висновки суду виходячи з обсягу доказів, що були надані до суду першої інстанції.

Жоден із доказів для суду не має наперед визначеної сили і має оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами.

Вказуючи в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального закону при призначенні експертизи, а саме в частині визначення питань, що поставлені перед експертом, апелянт та його представник не заявляли клопотання під час апеляційного розгляду про призначення повторної чи додаткової експертизи.

При цьому ОСОБА_1 в апеляційній скарзі послався на те, що суд безпідставно відхилив висновки експертизи № 289-АТ, оскільки вони спростовують його винуватість у ДТП.

З матеріалів провадження, зокрема пояснень ОСОБА_1 у суді першої інстанції та письмових пояснень, наданих під час фіксування обставин ДТП, вбачається, що рухаючись по вул. Некрасова він мав намір повернути наліво та перетнути зустрічну смугу руху для здійснення зупинки біля магазину автозапчастин Час пік , що знаходиться біля лівого краю проїзної частини.

Отже за таких обставин він мав надати перевагу у русі автомобілю, що рухався по зустрічній смузі руху та пересвідчитися у безпечності своїх дій для інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом п.11.3 Правил дорожнього руху на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

Апелянт посилається на те, що суд безпідставно не взяв до уваги його письмові пояснення по суті справи.

Вбачається, що заперечуючи свою винуватість у скоєнні ДТП ОСОБА_1 у письмових поясненнях до суду вказував, що перед маневром зупинився на своїй смузі руху, не створював небезпеки для руху водію автомобіля ВАЗ 217130, який знаходився на відстані близько 200 метрів і рухався з великою швидкістю.

Під час розгляду справи в суді, як видно із постанови, ОСОБА_1 дав усні пояснення, які відрізняються від письмових. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що пояснення в суді стали наслідком нав`язування йому судом і адвокатом протилежної сторони своєї точки зору, що в реальності не відповідає дійсності.

Проте, апеляційний суд приходить до висновку, що і письмові пояснення і усні пояснення ОСОБА_1 не можуть бути покладені в основу висновку про його невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки суперечать встановленим судом обставинам справи і сукупності інших доказів у справі.

Так, схема місця ДТП, яка підписана всіма учасниками дорожньо-транспортної пригоди без зауважень, і зміст якої не оспорюється в апеляційній скарзі, а також висновок експерта № 289-АТ від 19.08.2020 року, який в апеляційній скарзі не оспорюється, спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що він зупинив автомобіль на своїй смузі руху та доводять, що він виїхав на смугу зустрічного руху, що створило небезпеку для руху водію автомобіля ВАЗ 217030, і зіткнення з автомобілем ВАЗ 217130 відбулося на зустрічній смузі руху.

Такі обставини підтверджені і потерпілим ОСОБА_2 , поясненнями свідка ОСОБА_4 , і не спростовані свідком ОСОБА_5 та іншим учасником ДТП - ОСОБА_8 .

Доказів того, що в момент зіткнення автомобіль під керування ОСОБА_2 , змінив траєкторію руху та здійснив виїзд на зустрічну для нього полосу руху, на якій знаходився автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і до апеляційної скарги.

Суд першої інстанції обґрунтовано піддав аналізу пояснення всіх учасників ДТП по обставинам керування транспортними засобами, оскільки це є обов`язковим для встановлення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП у діях особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд на власний розсуд надав неоднаковий процесуальний статус водіям постраждалих у ДТП автомобілів - ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , що вплинуло на реалізацію ними права на захист, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, апеляційний суд вважає неприйнятними, оскільки процесуальний статус, в якому вони були допитані, не впливає на висновки суду щодо фактичних обставин, за яких сталася ДТП. Пояснення як ОСОБА_2 так і ОСОБА_8 оцінені у сукупності з іншими доказами. У разі порушення їх прав, зокрема права користуватися правовою допомогою під час розгляду справи вони мають процесуальні способи їх захисту.

Твердження апелянта про те, що суд очевидно надав перевагу поясненням потерпілого та пасажирки ОСОБА_4 , які перебувають у цивільному шлюбі є безґрунтовними, оскільки як видно зі змісту постанови, судом проаналізовано пояснення учасників ДТП та кожного із допитаних ним свідків, а висновки суду не ґрунтуються виключно на показаннях потерпілого ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що судом не здійснено аналізу схеми дорожньо-транспортної пригоди та характер механічних пошкоджень, апелянт не зазначає, як ці докази доводять неправильність висновків суду про його винуватість, на чому він наполягає.

Отже за матеріалами справи вбачається, що саме водій автомобіля Toyota Hilux НОМЕР_1 ОСОБА_1 , не дотримуючись вимог надати перевагу у русі транспортному засобу, що рухається зустрічною смугою руху, створив для нього перешкоди та спричинив аварійну ситуацію. При цьому посилання апелянта на те, що в момент зіткнення його автомобіль не рухався, а стояв, не впливають на висновок про те, що саме він створив аварійну ситуацію, оскільки на момент зіткнення його автомобіль знаходився на зустрічній смузі руху, як то відображено у наявних в матеріалах справи доказах.

ОСОБА_1 під час розгляду справи не посилався на те, що у дорожній ситуації, що склалася він об`єктивно не міг бачити автомобіль ВАЗ 217130.

Експерт у своєму висновку № 289-АТ зазначив, що з технічної точки зору у дорожній обстановці, що досліджувалася невідповідність дій водія автомобіля ВАЗ 217030 вимогам п. 12.4 та п. 12.3 ПДР знаходиться у причинному зв`язку із настанням ДТП.

Експерт вказав, що вирішення питання про те дії кого із водіїв знаходяться у причинному зв`язку із настанням ДТП передбачає врахування не тільки технічних чинників, що створили умови для виникнення даної пригоди, але і повно об`ємну оцінку поведінки учасників події, що може бути здійснено тільки судом в силу своїх повноважень.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що у причинно - наслідковому зв`язку з ДТП перебувають дії водія автомобіля ВАЗ 217130 з посиланням на вищезазначені висновки експерта, апеляційний суд виходить із того, що у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення потребує встановлення причинного зв`язку між діями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні наслідку у виді зіткнення автомобілів і їх пошкодження.

З огляду на конкретні обставини справи, зважаючи на те, що автомобіль Toyota Hilux НОМЕР_1 , який не надав перевагу у русі транспорту, що рухається по зустрічній смузі, першим допустив порушення ПДР, виїхав на смугу зустрічного руху, чим створив аварійну ситуацію, апеляційний суд вважає вірними висновок суду, що його дії знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із ДТП, а тому не вбачається підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Висновки експерта щодо дій водіїв з технічної точки зору не мають для суду наперед визначеної сили, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУАП підлягає встановленню та аналізу причинний зв`язок між порушеннями та ДТП як з технічної точки зору так і з точки зору юридичної конструкції складу адміністративного правопорушення.

Те, що ОСОБА_2 не зміг уникнути зіткнення, не може бути підставою для спростування висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п 11.3 ПДР, наслідком чого стала ДТП, оскільки дії іншого водія були обумовлені створенням аварійної ситуації, яку допустив ОСОБА_1 внаслідок грубого порушення Правил дорожнього руху.

Висновки щодо протиправності дій водія ОСОБА_2 та ступеню його участі у спричиненні наслідку у виді зіткнення не можуть бути зроблені в межах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки предметом оцінки, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції є дії ОСОБА_1 в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Твердження апеляційної скарги про те, що судом було розглянуто справу поверхнево, надано упереджену оцінку доказам не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Вказуючи на неповноту встановлення судом фактичних обставин справи апелянт не просив повторно дослідити докази, нові докази не подавав, не вказав які саме обставини залишилися невстановленими.

Встановивши наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, та врахувавши, що на час прийняття постанови закінчився визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності, суд підставно закрив провадження відповідно до положень п. 7 ч 1 ст. 247 КУпАП.

Посилання апелянта на те, що суд самостійно відшукував докази його винуватості є безпідставними, як видно з матеріалів справи суд дослідив лише надані йому сторонами по справі докази.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують за результатами апеляційного розгляду підстав для скасування постанови суду та закриття справи щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, як про те просить апелянт не встановлено, а відтак апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову судді від 07.09.2020 року без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області від 07 вересня 2020 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Копію постанови направити учасниками справи у порядку ст. 295 КУпАП.

Суддя

Херсонського апеляційного суду (підпис) О.В. Калініна