Постанова

від 22.10.2020 по справі 910/1233/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2020 р. Справа№ 910/1233/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Крайтек Україна

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2020

у справі № 910/1233/20 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Мелешко Сергія Сергійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Крайтек Україна

про стягнення 153 063,37 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Мелешко Сергій Сергійович (далі - ФОП Мелешко С.С., позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Крайтек Україна (далі - ТОВ Крайтек Україна , відповідач) про стягнення 153 063,37 грн, з яких 150 969,36 грн основного боргу та 2 094,01 грн 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг № 2502019 від 25.02.2019 щодо своєчасної їх оплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2020 у справі №910/1233/20 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Крайтек Україна на користь ФОП Мелешко С.С. 150 574,36 грн основного боргу, 2 094,01 грн 3% річних, 2 290,03 грн витрат по сплаті судового збору, в іншій частині в позові відмовлено повністю.

Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що надання позивачем послуг відповідачеві підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передавання послуг; в порушення взятих на себе зобов`язань за договором відповідачем здійснено часткову оплату наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та підлягає стягненню разом із нарахованими на неї 3% річних за період прострочення; враховуючи, що при здійсненні розрахунку позивачем було допущено арифметичну помилку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Крайтек Україна звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вказував на те, що на підтвердження позовних вимог позивачем, окрім підписаних обома сторонами Актів приймання-передавання послуг та відповідних їм Протоколів узгодження змісту та ціни послуг №№ 1-3, було надано суду також непідписані зі сторони замовника Акти приймання-передавання послуг та відповідні їм Протоколи узгодження змісту та ціни послуг №№4-8, які містили лише печатку відповідача, у зв`язку з чим суд дійшов передчасного та помилкового висновку про те, що відповідні послуги за такими актами та протоколами були замовлені, а їх результати прийняті відповідачем; судом не враховано приписів ч. 3 ст. 58-1 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків; у договорі сторони встановили обов`язкову письмову форму для надання замовлення відповідачем, шляхом підписання відповідного Протоколу узгодження змісту та ціни послуг; суд не врахував, що у зв`язку з допущеним порушенням позивачем умов договору на підставі пункту 5.4 договору вартість послуг була зменшена відповідачем на суму застосованого штрафу, а також не встановив, що відповідач здійснив оплату наданих послуг у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Крайтек Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2020 у справі №910/1233/20; розгляд апеляційної скарги встановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено ФОП Мелешко С.С. строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2020 у справі № 910/1233/20.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що скаржник в апеляційній скарзі підтвердив факт надання/виконання послуг і посилається виключно на формальні причини, зокрема, на відсутність підпису на Протоколах до договору; матеріалами справи підтверджується, що апелянт здійснював оплату за надані послуги навіть за тими Протоколами та Актами, які апелянтом не були підписані; наявність або відсутність підпису на вказаних в апеляційній скарзі документах не є підтвердженням відсутності факту надання послуг за договором і саме на апелянта покладається обов`язок довести реальність та об`єктивність того, що послуги дійсно не були надані.

30.09.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній наголошував на тому, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не встановив та не з`ясував, що надані позивачем Протоколи узгодження змісту та цін послуг № 7-8, а також Акти приймання-передавання послуг № 7-8 не були підписані з боку відповідача, а тому суд дійшов передчасного та помилкового висновку про те, що відповідні послуги були замовлені у позивача, а їх результати прийняті відповідачем; суд невірно визначив порядок здійснення відповідачем оплати за послуги, які були фактично надані та не визначив, що оплати, які здійснював відповідач, здійснювалися в рахунок попередньо наданих послуг, а тому у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем по сплаті фактично наданих послуг; відповідач належним чином приймав та оплачував послуги, надані позивачем за Актами №№ 1-6, проте, у період з 01.08.2019 відповідач не замовляв будь-яких робіт та не отримував результат їх виконання; відсутність підпису на Протоколах узгодження змісту та ціни послуг №№ 7-8, а також в Актах приймання-передавання послуг №№ 7-8 підтверджує факт того, що послуги не замовлялися відповідачем та не надавалися позивачем.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25.02.2019 між ТОВ Крайтек Україна (у тексті договору - замовник) та ФОП Мелешко С.С. (у тексті договору - виконавець) було укладено договір про надання послуг № 2502019 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника за плату (винагороду) надати йому послуги відповідно до умов договору та завдання замовника (далі - послуги).

Згідно з п. 1.2 договору конкретний перелік, зміст (обсяг) послуг, строки надання та вартість послуг погоджується сторонами у протоколі узгодження змісту та ціни послуг (далі - протокол), що також вважається технічним завданням замовника та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.5 договору замовник зобов`язується оплачувати послуги у порядку та у розмірах, передбачених договором та відповідним протоколом.

У п. 4.1 договору погоджено, що визначення вартості послуг здійснюється шляхом встановлення сторонами фіксованої ціни за конкретні послуги під час конкретного періоду, про що сторони до початку надання послуг підписують відповідний протокол. Факт надання послуг виконавцем замовнику за цим договором засвідчується актом приймання-передавання послуг, який погоджується і підписується сторонами в останній день періоду надання послуг, вказаного у протоколі, та який є підставою для здійснення розрахунків.

За наявності у замовника зауважень щодо надання послуг за договором, замовник надсилає виконавцю протокол розбіжностей, де він вносить запис про суть та причини своїх зауважень. Замовник сплачує ту суму, яка ним не оспорюється. Розмір винагороди за результати послуг, що становить предмет спору сплачується після вирішення суперечок між сторонами. В такому випадку замовник не несе жодних штрафних санкцій за затримку виплати спірної суми (п. 4.4. договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022.

Посилаючись на те, що на підставі вказаного договору в період з лютого по вересень 2019 року позивачем було надано відповідачеві послуги на загальну суму 485 124,48 грн, проте відповідачем взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих послуг виконано лише частково, а саме, сплачено 334 550,12 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 150 969,36 грн основного боргу та 2 094,01 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення ФОП Мелешко С.С. та ТОВ Крайтек Україна договору про надання послуг № 2502019 від 25.02.2019 було спрямоване на отримання останнім таких послуг та одночасного обов`язку із здійснення їх оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору сторонами складено наступні протоколи узгодження змісту та ціни послуг:

№ 1 від 25.02.2019, яким визначено надання у період з 25.02.2019 до 28.02.2019 включно таких послуг: дослідження ринку IT-послуг, розробка програмного забезпечення, вартістю 15.866,48 грн;

№ 2 від 01.03.2019, яким визначено надання у період з 01.03.2019 до 29.03.2019 включно таких послуг: консультування з питань інформатизації, розміщення інформації на веб-вузлах, аналіз ринку трудових ресурсів, аналіз розробленого програмного забезпечення, вартістю 73,377,00 грн;

№ 3 від 01.04.2019, яким визначено надання у період з 01.04.2019 до 30.04.2019 включно таких послуг: дослідження ринку серверного програмного забезпечення, тестування програмного забезпечення, розробка документації програмного забезпечення, аналіз ефективності використання ПЗ, вартістю 71.361,00 грн;

№ 4 від 31.05.2019, яким визначено надання у період з 02.05.2019 до 31.05.2019 включно таких послуг: дослідження ринку ІТ-послуг, розробка програмного забезпечення, консультування з питань інформатизації, розміщення інформації на веб-вузлах, аналіз ринку трудових ресурсів, аналіз розробленого програмного забезпечення, дослідження ринку серверного програмного забезпечення, вартістю 72.335,00 грн;

№ 5 від 03.06.2019, яким визначено надання у період з 03.06.2019 до 27.06.2019 включно таких послуг: тестування програмного забезпечення, розробка документації програмного забезпечення. аналіз ефективності використання ПЗ, дослідження ринку ІТ-послуг, розробка програмного забезпечення, консультування з питань інформатизації, розміщення інформації на веб-вузлах, вартістю 70.558,00 грн;

№ 6 від 01.07.2019, яким визначено надання у період з 01.07.2019 до 31.07.2019 включно таких послуг: дослідження ринку ІТ-послуг, розробка програмного забезпечення, консультування з питань інформатизації, розміщення інформації на веб-вузлах, аналіз ринку трудових ресурсів, аналіз розробленого програмного забезпечення, вартістю 67.440,00 грн;

№ 7 від 01.08.2019, яким визначено надання у період з 01.08.2019 до 30.08.2019 включно таких послуг: дослідження ринку серверного програмного забезпечення, тестування програмного забезпечення, розробка документації програмного забезпечення, аналіз ефективності використання ПЗ, дослідження ринку ІТ-послуг, вартістю 67.835,00 грн;

№ 8 від 02.09.2019, яким визначено надання у період з 02.09.2019 до 20.09.2019 включно таких послуг: розробка програмного забезпечення, консультування з питань інформатизації, розміщення інформації на веб-вузлах, аналіз ринку трудових ресурсів, вартістю 46.352,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що обома сторонами було підписано Акти приймання-передавання послуг на загальну суму 485 124,48 грн, а саме:

№ 1 від 28.02.2019 на суму 15 866,48 грн,

№ 2 від 29.03.2019 на суму 73 377,00 грн,

№ 3 від 30.04.2019 на суму 71 361,00 грн,

№ 4 від 31.05.2019 на суму 72 335,00 грн,

№ 5 від 27.06.2019 на суму 70 558,00 грн,

№ 6 від 21.07.2019 на суму 67 440,00 грн,

№ 7 від 30.08.2019 на суму 67 835,00 грн,

№ 8 від 20.09.2019 на суму 46 352,00 грн.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про обсяг наданих позивачем послуг за договором, а також передчасного висновку про наявність у відповідача заборгованості у сумі 150 574,36 грн, з огляду на те, що такий розмір заборгованості не підтверджений належними та допустимими доказами.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, факт здійснення господарської операції з надання послуг підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції Закону України № 1724-VIII від 03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (надалі - Положення №88) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх позовних вимог та, зокрема, обсягу наданих послуг, позивачем було додано до позовної заяви копії вищезазначених Актів приймання-передавання послуг за період з лютого по вересень 2019 року.

Разом з тим, Акти приймання-передавання послуг №№4-8 та відповідні їм Протоколи узгодження змісту та ціни послуг №№ 4-8 безпідставно прийняті судом першої інстанції як належні та допустимі докази, що підтверджують факт надання послуг позивачем відповідачеві, оскільки такі акти та протоколи не були підписані зі сторони ТОВ Крайтек Україна .

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що наявний на вказаних документах відтиск печатки ТОВ Крайтек Україна не може підтверджувати факт замовлення та прийняття відповідачем, а також надання позивачем відповідних послуг, оскільки за приписами ч. 3 ст. 58-1 ГК України наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Водночас, у поданій апеляційній скарзі та відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач визнає факт надання позивачем послуг за Актами приймання-передавання послуг №№ 1-6 та відповідними Протоколами узгодження змісту та ціни послуг №№ 1-6, заперечуючи лише факт замовлення ним та надання позивачем послуг, починаючи з 01.08.2019, а саме, за Актами приймання-передавання послуг №№ 7-8 та Протоколами узгодження змісту та ціни послуг №№ 7-8.

Наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача про здійснення оплати відповідачем за актами, які також не були підписані останнім, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що здійснення оплати за надані послуги за лютий-липень 2019 року за Актами приймання-передавання послуг №№ 1-6 не свідчать про визнання відповідачем факту надання позивачем послуг в інший період - серпень-вересень 2019 року за Актами приймання-передавання послуг №№7-8, відповідно й свого обов`язку оплатити їх.

Таким чином, враховуючи сукупність наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем та прийняття відповідачем послуг за Актами приймання-передавання послуг №№ 1-6 та Протоколами узгодження змісту та ціни послуг №№ 1-6 на загальну суму 370 937,48 грн.

За приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.3 договору сторони погодили, що оплата наданих згідно договору послуг здійснюється у гривнях у безготівковому порядку, шляхом перерахування суми винагороди, вказаної у відповідному акті, замовником на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання сторонами відповідного акту.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок та встановлено місцевим господарським судом, відповідачем на рахунок позивача було сплачено грошові кошти у загальній сумі 334 550,12 грн, а саме: 06.03.2019 в сумі 15 866,48 грн, 29.03.2019 в сумі 73 377,00 грн, 08.05.2019 в сумі 71 361,00 грн, 14.06.2019 в сумі 30 000,00 грн, 01.07.2019 в сумі 42 335,00 грн, 26.07.2019 в сумі 70 558,00 грн, 05.09.2019 в сумі 21 052,64 грн, 01.10.2019 в сумі 10 000,00 грн.

Отже, надані позивачем послуги за Актами приймання-передавання послуг №№ 1-5 були оплачені відповідачем у повному обсязі, що визнається як позивачем, так і відповідачем.

Разом з тим, послуги за Актом приймання-передавання послуг №6 на суму 67 440,00 грн було оплачено відповідачем лише у сумі 31 052, 64 грн, тобто заборгованість останнього за вказані послуги становить 36 387,36 грн.

При цьому, доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції можливості замовника в порядку п. 5.4. договору зменшити розмір оплати у разі порушення виконавцем відповідних умов договору, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та не заперечував належне виконання позивачем умов договору.

У відповідності до п. 5.4 договору, у разі порушення з боку виконавця умов п. 3.3 договору, замовник зменшує розмір оплати, визначений у Протоколі поточного періоду на 50% та залишає за собою право спочатку шляхом переговорів, а потім, за умови, коли сторони не дійдуть до взаємних домовленостей, у судовому порядку, згідно із чинним законодавством України, вимагати від виконавця відшкодування понесених збитків за несанкціоноване використання ресурсів замовника, у тому числі відшкодування втраченого/пошкодженого майна замовника, виходячи з його балансової вартості.

Тобто, за змістом вказаної умови договору право замовника зменшити розмір оплати виникає лише у випадку порушення виконавцем п. 3.3 договору.

Однак, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції відповідачем не було надано будь-яких доказів, що підтверджують порушення зі сторони виконавця умов договору, а відтак, і право замовника в односторонньому порядку зменшити розмір оплати наданих виконавцем послуг.

У зв`язку з наведеним та з огляду на те, що в апеляційній скарзі не зазначено поважності причин, які перешкоджали відповідачеві надати вказані заперечення та докази на їх підтвердження суду першої інстанції, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про здійснення за Актом приймання-передавання послуг №6 належної оплати (у повному обсязі) у сумі 31 052,64 грн з посиланням на санкцію, застосовану відповідачем в порядку п. 5.4. договору.

Разом з тим, колегія суддів також відхиляє доводи позивача про здійснення відповідачем часткової оплати за Актами приймання-передавання послуг №№7-8, а саме, 05.09.2019 в сумі 21 052,64 грн та 01.10.2019 в сумі 10 000,00 грн, з огляду на те, що вказані суми, за відсутності в призначенні платежу посилання на те, що їх сплачено за відповідними актами, зараховуються на заборгованість, що виникла у попередній період, тобто у даному випадку на заборгованість за Актом приймання-передавання послуг №6.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви та наведених у ній розрахунках, позивачем допущено помилку у визначенні вартості наданих послуг за Актом приймання-передавання послуг №6, яка становить 67 440,00 грн, а не 67 835,00 грн, як помилково вказує позивач.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги законодавства, з огляду на те, що позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження факту надання послуг за Актами приймання-передавання послуг №№7-8 на загальну суму 114 187,00 грн та відповідно факту наявності заборгованості відповідача з їх оплати, зважаючи на заперечення останнього щодо факту надання таких послуг, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем в цій частині порушення ТОВ Крайтек Україна його прав, за захистом яких він звернувся до суду, та про відмову у стягненні з відповідача 114 187,00 грн основного боргу за надані послуги у період серпень-вересень 2019 року.

Водночас, з огляду на визнання відповідачем факту надання у липні 2019 року послуг за Актом приймання-передавання послуг №6 на суму 67 440,00 грн, доведеність позивачем настання строку здійснення їх оплати та наявність в матеріалах справи доказів лише часткової їх оплати на суму 31 052, 64 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з ТОВ Крайтек Україна на користь ФОП Мелешко С.С. заборгованості за договором про надання послуг №2502019 від 25.02.2019 у сумі 36 387,36 грн.

Крім суми основного боргу, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 2 094,01 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення за Актами приймання-передавання послуг №№6-8, починаючи з 27.07.2019 по 27.01.2020.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи невірно визначену позивачем та судом першої інстанції суму заборгованості за Актом приймання-передавання послуг №6, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаної вимоги та стягнення з відповідача на користь позивача 676,53 грн 3% річних, нарахованих за загальний період прострочення з 27.07.2019 по 27.01.2020, а саме: на заборгованість у сумі 67 440,00 грн за період з 27.07.2019 по 04.09.2019; на заборгованість у сумі 46 387,36 грн (з урахуванням часткової оплати 05.09.2019 в сумі 21 052,64 грн) за період з 05.09.2019 по 30.09.2019; на заборгованість у сумі 36 387,36 грн (з урахуванням часткової оплати 01.10.2019 в сумі 10 000,00 грн) за період з 01.10.2019 по 27.01.2020.

Разом з тим, вимоги про стягнення 3% річних у загальній сумі 1 414,38 грн, які нараховані за Актами приймання-передавання послуг №№7-8, не можуть бути задоволені, оскільки виникнення у сторони права на їх стягнення є правовим наслідком порушення зобов`язання, факт наявності якого позивачем належними та допустимими доказами не доведений.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Крайтек Україна на користь ФОП Мелешко С.С. 37 063,89 грн, з яких 36 387,36 грн основного боргу та 676,53 грн 3% річних. В іншій частині позову, а саме, у стягненні з відповідача на користь позивача 114 582,00 грн основного боргу та 1 417,48 грн 3% річних необхідно відмовити.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги ТОВ Крайтек Україна , наявність підстав для її часткового задоволення та часткового скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2020 у справі №910/1233/20, з ухваленням у відповідній частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 4, 14 ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з наведеним, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Крайтек Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2020 у справі №910/1233/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2020 у справі №910/1233/20 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Крайтек Україна (01042, місто Київ, вул. Саперне поле, будинок 14/55; ідентифікаційний код 35744751) на користь Фізичної особи - підприємця Мелешко Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 36 387 (тридцять шість тисяч триста вісімдесят сім) грн 36 коп. основного боргу, 676 (шістсот сімдесят шість) грн 53 коп. 3% річних, 555 (п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 85 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мелешко Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Крайтек Україна (01042, місто Київ, вул. Саперне поле, будинок 14/55; ідентифікаційний код 35744751) 2 610 (дві тисячі шістсот десять) грн 15 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови.

5. Матеріали справи №910/1233/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз