Постанова

від 19.10.2020 по справі 910/17319/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р. Справа№ 910/17319/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Полякова Б.М.

Остапенка О.М.

за участю секретаря Звершховської І.А.

та представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Мельник В.А. ордер КС №640067 від 03.08.2020р.;

від третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної організації (далі - ДО) "Українське агентство з авторських та суміжних прав"

на рішення господарського суду м.Києва від 20.07.2020р.

(повний текст складено 24.07.2020р.)

у справі №910/17319/19 (суддя Марченко О.В.)

за позовом ДО "Українське агентство авторських та суміжних прав"

до Громадської організації (далі - ГО) "Українська агенція з авторських та суміжних прав" та Stowarzyszenie Autorow ZAIKS (ZAIKS),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" - ОСОБА_2 ,

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 20.07.2020р. по справі №910/17319/19 відмовлено у задоволенні позову ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" до ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" та Stowarzyszenie Autorow ZAIKS (ZAIKS) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" - ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину; витрати зі справи покладено на ДО "Українське агентство авторських та суміжних прав".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" подала апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 20.07.2020р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

У відзиві на апеляційну скаргу ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" просить відмовити ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення господарського суду м.Києва від 20.07.2020р. по справі №910/17319/19 залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на рішення господарського суду м.Києва від 20.07.2020р. по справі №910/17319/19 та призначено її до розгляду на 19.10.2020р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДО "Українське агентство авторських та суміжних прав" (далі - Агентство, ДО УААСП) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (далі - Організація) та Stowarzyszenie Autorow ZAIKS (ZAIKS) про визнання недійсним укладеного сторонами договору від 04.06.2018р. про заміну сторони у договорі про взаємне представництво інтересів від 26.06.2002р. (далі - Договір від 04.06.2018р.).

Позивач просив місцевий суд визнати Договір від 04.06.2018р. недійсним, оскільки заміна Агентства на Організацію була проведена без жодних умов з боку позивача та без жодної оплати Організацією; підстави для підписання Договору від 04.06.2018р. у тексті даного договору відсутні, як і відсутні будь-які письмові погодження Агентства і Організації, угоди чи листи, в яких би містилися обґрунтування щодо необхідності та доцільності виходу позивача з первісного договору.

Заміна сторони у договорі не є відступленням права вимоги і не передбачає оплату стороною якою заміняють іншу сторону такої заміни.

Крім того, Агентство, підписавши Договір від 04.06.2018р., фактично надало свою згоду на заміну сторони у Договорі від 26.06.2002р., відтак обов`язку надавати погодження на таку заміну окремо немає.

Що ж до листувань, укладення угод, або зазначення у Договорі від 04.06.2018р. обґрунтувань необхідності заміни сторони у договорі, то такого обов`язку чинне законодавство України не передбачає.

Крім того, Агентство вказує про те, що станом на 04.06.2018р.р не відбувалося жодних змін ні в управлінні, ані в роботі позивача, відсутні рішення загальних зборів авторів щодо виходу з Договору від 23.03.2002р., відсутні будь-які керівні рішення Міністерства економічного розвитку України чи Кабінету Міністрів України, відсутні будь-які зміни у статуті Агентства.

Проте, станом на день підписання Договору від 04.06.2018р. Статут Агентства не містив обов`язкового отримання дозволу генеральним директором Агентства на укладення вказаного договору у загальних зборів авторів, Міністерства економічного розвитку України чи Кабінету Міністрів України.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої і третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою і третьою статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Абзацами шостим - восьмим пункту 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв`язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2002р. між ДП "Українське агентство авторських та суміжних прав" і ZAIKS було укладено Договір про взаємне представництво інтересів від 26.06.2002р. (далі - Договір від 26.06.2002р., а.с. 37-45 т.1), за умовами статті 1 якого: ZAIKS надає ДО УААСП виключне право видавати на території, на якій діє останній (як зазначено в статті 6 (І)), дозволи на всі види публічного виконання (як зазначено в параграфі ІІІ даної статті) музичних творів з текстом або без тексту, які охороняються відповідно до національного законодавства, двосторонніми угодами і багатосторонніми міжнародними конвенціями в галузі авторського права (копірайт, інтелектуальна власність тощо), як діючих, так і тих, що будуть прийняті і введені в дію протягом дії Договору; виключне право надається в тому обсязі, в якому право публічного виконання зазначених творів було або буде будь-яким способом відступлено, передано або надано ZAIKS його членами для управління їх майновими правами згідно з Статутом і правилами; сукупність таких творів формує "репертуар ZAIKS"; ДО УААСП надає ZAIKS виключне право видавати на території, на якій діє останній (як зазначено в статті 6 (І)), дозволи на всі види публічного виконання (як зазначено в параграфі ІІІ даної статті) музичних творів з текстом або без тексту, які охороняються відповідно до національного законодавства, двосторонніми угодами і багатосторонніми міжнародними конвенціями в галузі авторського права (копірайт, інтелектуальна власність тощо), як діючих, так і тих, що будуть прийняті і введені в дію протягом дії Договору; виключне право надається в тому обсязі, в якому право публічного виконання зазначених творів було або буде будь-яким способом відступлено, передано або надано ДО УААСП його членами для управління їх майновими правами згідно з Статутом і правилами; сукупність таких творів формує "репертуар УААСП".

04.06.2018р. ZAIKS, Агентством (ДО УААСП) і Організацією (ГО УААСП) було укладено Договір про заміну сторони у Договорі про взаємне представництво інтересів від 26.06.2002р. (а.с. 46-48 т. 1), за умовами якого:

- сторони погодилися замінити одну із сторін Договору від 26.06.2002р. (з урахуванням усіх додаткових угод), а саме, передати ГО УААСП усі права та обов`язки ДО УААСП за Договором від 26.06.2002р. (пункт 1 Договору від 04.06.2018р.);

- після підписання сторонами Договору від 04.06.2018р. ГО УААСП стає стороною Договору від 26.06.2002р. і є повним правонаступником ДО УААСП відносно його прав та обов`язків за Договором від 26.06.2002р. (пункт 2 Договору від 04.06.2018р.);

- ZAIKS надає свою згоду на заміну ДО УААСП як сторони у Договорі від 26.06.2002р. на ГО УААСП (пункт 4 Договору від 04.06.2018р.);

- сторони погодилися, що всі подальші виплати, належні ZAIKS та/або ГО УААСП з Договором від 26.06.2002р., повинні здійснюватися з банківських реквізитів/на банківські реквізити ГО УААСП (пункт 5 Договору від 04.06.2018р.);

- Договір від 04.06.2018р. вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення терміну дії Договору від 26.06.2002р. відповідно до його умов (пункт 6 договору від 04.06.2018р.).

Місцевим судом правильно встановлено, що відповідно до розділу 6 "Майно Агентства" Статуту позивача:

- майно Агентства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (пункт 6.1 Статуту);

- майно Агентства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Агентства (пункт 6.2 Статуту);

- джерелами формування майна Агентства є: майно, у тому числі кошти, передані Уповноваженим органом управління; продукція, вироблена Агентством у результаті господарської діяльності; доходи від власної господарської діяльності, а також роялті; кредити банків та інших кредиторів; доходи від цінних паперів та депозитів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування підприємств, організацій та громадян; інші джерела, не заборонені законодавством (пункт 6.3 Статуту);

- відчуження, у тому числі реалізація та придбання транспортних засобів, надання в оренду, списання основних фондів, що є державною власністю і закріплені за Агентством на праві господарського відання, здійснення застави цілісного майнового комплексу Агентства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, передача в іпотеку здійснюються за погодженням з Уповноваженим органом управління в порядку, установленому законодавством; одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану (пункт 6.4 Статуту);

- Агентство в повному обсязі володіє правом власності на створену ним інформацію (пункт 6.5 Статуту);

- збитки, завдані Агентству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами, державними органами чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону (пункт 6.6 Статуту);

- Агентство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до законодавства та мети своєї діяльності (пункт 6.7 Статуту);

- Агентство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом (пункт 6.8 Статуту).

З аналізу наведеного розділу Статуту вбачається, що до переліку майна Агентства не відноситься отримане позивачем за Договором від 26.06.2002р. право на використання творів і збір винагороди за таке використання.

Пунктом 7.4 Статуту Агентства встановлено, що генеральний директор відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, укладає за погодженням з директором управління договори про управління авторськими та суміжними правами, договори з іноземними авторськими та іншими аналогічними організаціями з управління правами на об`єкти авторського права та суміжних прав, договори на збирання та виплату винагороди авторам та іншим правовласникам. На період відсутності генерального директора тимчасове виконання обов`язків керівника Агентства покладається на директора з колективного управління або одного із заступників генерального директора згідно з наказом.

Станом на день підписання Договору від 04.06.2018р. ОСОБА_1 був на посаді директора з колективного управління, а також виконував обов`язки генерального директора.

Тому судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 займаючи обидві посади, мав повноваження, передбачені статутом Агентства, на підписання Договору від 04.06.2018 від імені Агентства.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" у задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи, що порушень діючого законодавства судом апеляційної інстанції не встановлено, судове рішення у справі прийняте з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 20.07.2020р. у справі №910/17319/19 - без змін.

Справу №910/17319/19 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.10.2020р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді Б.М. Поляков

О.М. Остапенко