Постанова

від 22.04.2021 по справі 910/17319/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/17319/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав - Гур`єв А.А., адвокат (дов. від 03.11.2020),

відповідача - 1 - громадської організації Українська агенція з авторських та суміжних прав - Мельник В.А., адвокат (дов. від 04.01.2021),

відповідача - 2 - Компанії Stowarzyszenie Autorow ZAIKS (ZAIKS) - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізичної особи ОСОБА_1 - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1 - фізичної особи ОСОБА_2 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав

на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2020 (суддя Марченко О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 (головуючий суддя: Пантелієнко В.О., судді: Поляков Б.М., Остапенко О.М.)

у справі № 910/17319/19

за позовом державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав (далі - ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав )

до: громадської організації Українська агенція з авторських та суміжних прав (далі - ГО Українська агенція з авторських та суміжних прав ) та Компанії Stowarzyszenie Autorow ZAIKS (ZAIKS) (далі - Компанія),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -1 - фізична особа ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.),

про визнання правочину недійсним.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ГО Українська агенція з авторських та суміжних прав та Компанії про визнання недійсним договору від 04.06.2018 про заміну сторони у договорі про взаємне представництво інтересів від 26 червня 2002 року, який укладений Компанією з ГО Українська агенція з авторських та суміжних прав та ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав .

Позовні вимоги, з посиланням на приписи частини третьої статті 92, статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин укладений колишнім керівником позивача ОСОБА_1 з перевищенням ним своїх статутних повноважень на безоплатне передання майна позивача, про що Компанія та ГО Українська агенція з авторських та суміжних прав були обізнані або Компанія могла бути введена в оману представниками ГО Українська агенція з авторських та суміжних прав спільно з ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2020 зі справи № 910/17319/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, у задоволенні позову відмовлено, з підстав його необґрунтованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав у касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Верховний Суд скасувати судові рішення попередніх інстанцій зі справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України), а саме у питанні щодо відношення майнових прав інтелектуальної власності, які перебувають в управлінні організації колективного управління, до майна такої організації.

На думку скаржника, майнові права інтелектуальної власності, які перебувають в управлінні організації колективного управління, є майном такої організації, у зв`язку з чим безоплатна передача цих прав з управління однієї організації колективного управління в управління іншої з боку ОСОБА_1 є перевищенням статутних повноважень.

Скаржник зазначає, що належність майнових прав інтелектуальної власності до майна суб`єкта цивільних правовідносин знаходиться поза будь - яким розумним сумнівом , що у повній мірі відповідає позиції згідно з пунктом 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.12.2012 (заява № 387/03).

Також ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав посилається на те, що Компанія, яка є резидентом Республіки Польща, не була повідомлена судом апеляційної інстанції про розгляд справи в порядку, визначеному Договором між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993.

Доводи інших учасників справи

ГО Українська агенція з авторських та суміжних прав у письмових поясненнях просила у задоволенні касаційної скарги відмовити з посиланням, зокрема, на недоведеність та необґрунтованість її доводів.

Від Компанії відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 15.12.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав на судові акти попередніх інстанцій у справі; розгляд касаційної скарги призначений на 22.04.2021; постановлено повідомити Компанію про розгляд касаційної скарги зі справи відповідно до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, яка ратифікована Україною та Республікою Польща; провадження з розгляду касаційної скарги у справі зупинено, ураховуючи звернення до Міністерства юстиції Республіки Польща із судовим дорученням.

Згідно з ухвалою Суду від 13.04.2021 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 910/17319/19.

Станом на 22.04.2021 до Суду не надходило підтвердження про вручення Компанії судового документа - ухвали суду касаційної інстанції зі справи, яка направлена останній у порядку, визначеному названою Конвенцією.

Водночас Верховний Суд вчинив необхідні та достатні дії, спрямовані на повідомлення Компанії про розгляд касаційної скарги у справі відповідно до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965, яка ратифікована Україною 01.12.2001, а також напряму засобами поштового зв`язку (повідомлення про вручення у січні 2021 року ухвали суду від 15.12.2020 уповноваженій особі Компанії міститься в матеріалах справи), у зв`язку з чим у судовому засіданні 22.04.2021 Суд, порадившись на місці, постановив розглядати касаційну скаргу у справі за відсутності представника Компанії, щодо якої (Компанії) вжито необхідні та достатні дії щодо повідомлення про дату, час та місце судового засідання у суді касаційної інстанції.

Представник ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав брав участь у судовому засіданні 22.04.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду згідно з ухвалою Суду від 21.04.2021.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26.06.2002 державним підприємством Українське агентство з авторських та суміжних прав (далі - УААСП, правонаступником якого є позивач) і Компанією укладено Договір про взаємне представництво інтересів (далі - Договір від 26.06.2002), за умовами якого: Компанія надає УААСП виключне право видавати на території, на якій діє останній (як зазначено в статті 6 (І)), дозволи на всі види публічного виконання (як зазначено в параграфі ІІІ даної статті) музичних творів з текстом або без тексту, які охороняються відповідно до національного законодавства, двосторонніми угодами і багатосторонніми міжнародними конвенціями в галузі авторського права (копірайт, інтелектуальна власність тощо), як діючих, так і тих, що будуть прийняті і введені в дію протягом дії Договору; виключне право надається в тому обсязі, в якому право публічного виконання зазначених творів було або буде будь-яким способом відступлено, передано або надано Компанії його членами для управління їх майновими правами згідно зі Статутом і правилами; сукупність таких творів формує репертуар Компанії ; УААСП надає Компанії виключне право видавати на території, на якій діє останній (як зазначено в статті 6 (І)), дозволи на всі види публічного виконання (як зазначено в параграфі ІІІ даної статті) музичних творів з текстом або без тексту, які охороняються відповідно до національного законодавства, двосторонніми угодами і багатосторонніми міжнародними конвенціями в галузі авторського права (копірайт, інтелектуальна власність тощо), як діючих, так і тих, що будуть прийняті і введені в дію протягом дії Договору; виключне право надається в тому обсязі, в якому право публічного виконання зазначених творів було або буде будь-яким способом відступлено, передано або надано УААСП його членами для управління їх майновими правами згідно зі Статутом і правилами; сукупність таких творів формує репертуар УААСП .

04.06.2018 Компанією, ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав та ГО Українська агенція з авторських та суміжних прав укладений Договір про заміну сторони у Договорі про взаємне представництво інтересів від 26 червня 2002 року (далі - Договір від 04.06.2018), за умовами якого:

- сторони погодилися замінити одну із сторін Договору від 26.06.2002 (з урахуванням усіх додаткових угод), а саме, передати ГО Українська агенція з авторських та суміжних прав усі права та обов`язки ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав за Договором від 26.06.2002 (пункт 1 Договору від 04.06.2018);

- після підписання сторонами Договору від 04.06.2018 ГО Українська агенція з авторських та суміжних прав стає стороною Договору від 26.06.2002 і є повним правонаступником ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав відносно його прав та обов`язків за Договором від 26.06.2002 (пункт 2 Договору від 04.06.2018);

- Компанія надає свою згоду на заміну ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав як сторони у Договорі від 26.06.2002 на ГО Українська агенція з авторських та суміжних прав (пункт 4 Договору від 04.06.2018);

- сторони погодилися, що всі подальші виплати, належні Компанії та/або ГО Українська агенція з авторських та суміжних прав за Договором від 26.06.2002 повинні здійснюватися з банківських реквізитів/на банківські реквізити ГО Українська агенція з авторських та суміжних прав (пункт 5 Договору від 04.06.2018);

- Договір від 04.06.2018 вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення терміну дії Договору від 26.06.2002 відповідно до його умов (пункт 6 договору від 04.06.2018).

Судами попередніх інстанцій також встановлено таке.

Відповідно до розділу 6 Майно Агентства Статуту позивача:

- майно Агентства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (пункт 6.1 Статуту);

- майно Агентства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Агентства (пункт 6.2 Статуту);

- джерелами формування майна Агентства є: майно, у тому числі, кошти, передані Уповноваженим органом управління; продукція, вироблена Агентством у результаті господарської діяльності; доходи від власної господарської діяльності, а також роялті; кредити банків та інших кредиторів; доходи від цінних паперів та депозитів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування підприємств, організацій та громадян; інші джерела, не заборонені законодавством (пункт 6.3 Статуту);

- відчуження, у тому числі, реалізація та придбання транспортних засобів, надання в оренду, списання основних фондів, що є державною власністю і закріплені за Агентством на праві господарського відання, здійснення застави цілісного майнового комплексу Агентства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, передача в іпотеку здійснюються за погодженням з Уповноваженим органом управління в порядку, установленому законодавством; одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану (пункт 6.4 Статуту);

- Агентство в повному обсязі володіє правом власності на створену ним інформацію (пункт 6.5 Статуту);

- збитки, завдані Агентству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами, державними органами чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону (пункт 6.6 Статуту);

- Агентство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до законодавства та мети своєї діяльності (пункт 6.7 Статуту);

- Агентство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом (пункт 6.8 Статуту);

- генеральний директор відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, укладає за погодженням з директором з колективного управління договори про управління авторськими та суміжними правами, договори з іноземними авторськими та іншими аналогічними організаціями з управління правами на об`єкти авторського права та суміжних прав, договори на збирання та виплату винагороди авторам та іншим правовласникам. На період відсутності генерального директора тимчасове виконання обов`язків керівника Агентства покладається на директора з колективного управління або одного із заступників генерального директора згідно з наказом (пункт 7.4 Статуту).

Станом на час підписання Договору від 04.06.2018 ОСОБА_1 обіймав посаду директора з колективного управління позивача, а також виконував обов`язки генерального директора.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Договору від 04.06.2018 з підстав перевищення повноважень колишнім директором позивача при його вчиненні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що: до переліку майна позивача не відноситься отримане позивачем за Договором від 26.06.2002 право; станом на день підписання Договору від 04.06.2018 ОСОБА_1 обіймав посаду директора з колективного управління та виконував обов`язки генерального директора; Договір від 04.06.2018 від імені позивача підписаний уповноваженою на те особою, положення Статуту позивача щодо укладення такого виду договорів дотримані.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, зокрема, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України), а саме у питанні щодо відношення майнових прав інтелектуальної власності, які перебувають в управлінні організації колективного управління, до майна такої організації.

Так, на думку скаржника, майнові права інтелектуальної власності, які перебувають в управлінні організації колективного управління, є майном такої організації, у зв`язку з чим безоплатна передача цих прав з управління однієї організації колективного управління в управління іншої з боку ОСОБА_1 є перевищенням статутних повноважень.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі статтею 421 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до частини першої статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про авторське право і суміжні права організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Згідно з приписами частин третьої та четвертої статті 48 наведеного Закону (у редакції, чинній станом на час укладення оспорюваного правочину) повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й

про взаємне представництво інтересів.

Водночас відповідно до приписів статті 31 названого Закону (у наведеній редакції) автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Згідно з частиною другою статті 39 Закону України Про авторське право і суміжні права майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Отже, організація колективного управління (статус якої станом на час виникнення спірних правовідносин мав позивач), не є суб`єктом авторського права і (або) суміжних прав, а здійснює колективне управління майновими правами, які передаються їй в управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав .

Верховний Суд звертає увагу на безпідставність ототожнення позивачем передачі (відчуження) суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав об`єкта авторського права і (або) суміжних прав (яке відповідно до чинного законодавства є підставою для набуття права власності на відповідне майно іншою особою) з переданням майнових прав на відповідні об`єкти в управління.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, помилковим є твердження скаржника про те, що майнові права інтелектуальної власності, які перебувають в управлінні організації колективного управління, є майном такої організації.

У контексті спірних правовідносин безпідставним є й посилання скаржника на те, що належність майнових прав інтелектуальної власності до майна суб`єкта цивільних правовідносин знаходиться поза будь - яким розумним сумнівом . Так, позивач здійснював колективне управління майновими правами, які передавалися йому в управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі, майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договору з Компанією про взаємне представництво інтересів.

Колективне управління майновими правами не тягне виникнення в організації колективного управління права власності, а, відповідно, й здійснення з власної волі, незалежно від волі інших осіб володіння, користування, розпорядження відповідними об`єктами інтелектуальної власності (майновими правами на них).

У доводах касаційної скарги скаржник також посилається на те, що Компанія, яка є резидентом Республіки Польща, не була повідомлена судом апеляційної інстанції про розгляд справи в порядку, визначеному Договором між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 21.09.2020 про відкриття апеляційного провадження у справі направлена Компанії, яка є резидентом Республіки Польща, засобами поштового зв`язку (повідомлення про вручення 07.10.2020 процесуального документа зі справи уповноваженою особою Компанії міститься в матеріалах справи).

Верховний Суд погоджується з доводом скаржника про те, що Компанія повинна бути повідомлена про розгляд справи в порядку, визначеному Договором між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 або згідно з Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, яка ратифікована Україною та Республікою Польща.

Судом апеляційної інстанції визначеного порядку повідомлення Компанії, яка є суб`єктом господарювання іноземної держави, про розгляд справи дотримано не було.

Водночас відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Скаржник не наділений правом замість Компанії вирішувати, чи вважає остання своє право на належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання у суді апеляційної інстанції порушеним, у зв`язку з чим доводи ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав у відповідній частині Верховний Суд відхиляє.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі Рябих проти Росії , від 09.11.2004 у справі Науменко проти України , від 18.11.2004 у справі Праведная проти Росії , від 19.02.2009 у справі Христов проти України , від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав - залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав , у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на названу Організацію, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 910/17319/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова