Постанова

від 20.10.2020 по справі 911/862/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р. Справа№ 911/862/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі Островерха В.Л.

за участю представників зазначених в протоколі від 20.10.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Агро

на рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020 (повний текст складено та підписано 13.08.2020)

у справі № 911/862/20 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Агро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Грандмаре

про стягнення 28 136,97 грн за договором купівлі-продажу №2 від 01.02.2019

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гермес-Агро (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грандмаре (далі - відповідач) про стягнення 24 466,93 грн основного боргу, 3 670,04 грн штрафу та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №2 від 01.02.2019 в частині сплати за поставлений товар. Крім того, на суму основного боргу позивач нарахував штраф у розмірі 3 670,04 грн згідно з п. 7.2. Договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.08.2020 у справі №911/862/20 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд встановив, що в матеріалах справи наявні докази поставки товару на загальну суму 285 104,15 грн, а не на суму 320 187,04 грн, як стверджує позивач. В свою чергу, відповідач за отриманий товар сплатив 294 019,71 грн та повернув товар на суму 1 700,40 грн. Отже, суд дійшов висновку про те, що у відповідача станом на 12.03.2020 наявна переплата по договору купівлі-продажу №2 від 01.02.2019, а тому позовна вимога про стягнення 24 466,93 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Гермес-Агро звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить долучити до матеріалів справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних №РН-1611 від 03.12.2019 та №РН-1708 від 16.12.2019; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020 у справі №911/862/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ Гермес-Агро в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач в актах звірки розрахунків та розрахунку заборгованості за договором посилався на видаткові накладні №РН-1611 від 03.12.2019 та №РН-1708 від 16.12.2019, які були відсутні в матеріалах справи станом на момент прийняття рішення, проте наявні у позивача, а тому, на переконання останнього, суд першої інстанції зобов`язаний був витребувати вказані накладні.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Агро у справі №911/862/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Агро на рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020 по справі №911/862/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.10.2020. Надано учасникам справи право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, заперечення, скарги до 30.09.2020.

Товариство з обмеженою відповідальністю Грандмаре своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином згідно з ст. 120 Господарського процесуального кодексу України. (далі - ГПК України).

За статтею 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси .

Товариство з обмеженою відповідальністю Грандмаре ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 про відкриття апеляційного провадження у справі №911/862/20 не отримало у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, про що міститься відповідна відмітка у довідці про причини повернення/досилання, а тому відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України є доказом на підтвердження дня отримання рішення (ухвали) суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Разом із апеляційною скаргою позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних №РН-1611 від 03.12.2019 та №РН-1708 від 16.12.2019. Неможливість їх подання заявник обґрунтовує тим, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, а тому, на переконання апелянта, помилковий висновок суду про можливість розгляду справи без виклику сторін, що позбавило позивача надати документи на підтвердження заборгованості.

У відповідності до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Клопотання про залучення доказів не містить документального обґрунтування неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали, що позбавляє апеляційний господарський суд права приймати їх до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 20.10.2020 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020 у справі №911/862/20 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Гермес-Агро (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ла-Маре (далі - Покупець) (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю Грандмаре ) укладено Договір купівлі-продажу № 2 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти товар та оплатити у номенклатурі і кількості, за ціною та на умовах, викладених у даному Договорі та у рахунках-фактурах і накладних. (а.с. 12-13).

Товаром за даним Договором є харчові продукти. Найменування, асортимент, ціна і загальна вартість товару узгоджується сторонами на підставі заявки Покупця і вказуються в товарних накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору. (п. 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.1 Договору сума договору складається із суми вартості всіх переданих Покупцю товарів згідно накладних протягом дії Договору.

Загальна сума Договору складає (орієнтовно) 800 000 (вісімсот тисяч) гривень (п.2.2. Договору).

Пунктами 2.3-2.5 Договору передбачено: оплата за товар здійснюється покупцем згідно з рахунком-фактурою Продавця в національній валюті України в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Продавця (п. 2.3. Договору); Покупець зобов`язується оплатити продукцію протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня одержання продукції на суму, вказану у видатковій накладній. Строк оплати може бути змінений лише за двохсторонньою угодою за наявності заяви Покупця (п. 2.4. Договору); всі грошові кошти, що надійшли від Покупця Продавцю на розсуд Продавця незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу, приймаються в рахунок погашення заборгованості Покупця, що виникла згідно хронологічного порядку раніше (п. 2.5. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору Продавець зобов`язаний не пізніше 3 (трьох) днів відвантажити товар після отримання замовлення Покупця.

Днем одержання товару вважається дата оформлення видаткової накладної. (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору Покупець повинен протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару перевірити відповідність якості визначеним пунктам 3.1, 3.2, 3.3 Договору та у випадку виявлення неналежної якості чи кількості товару повідомити про це Постачальника. Якщо протягом встановленого строку Покупець не повідомить Постачальника про виявлені недоліки товару, товар вважається прийнятим Покупцем по якості і кількості.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлену продукцію Покупець сплачує основну суму боргу, штраф в розмірі 15% від несвоєчасно оплаченої суми боргу; за несвоєчасну та (або) у неповному розмірі оплату вартості товару згідно умов оплати п. 2.4., Покупець оплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 січня 2020 року. (п.8.1. Договору).

Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна зі Сторін письмово не повідомила іншу Сторону про намір розірвати/припинити Договір, строк дії Договору автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік. (п. 8.2. Договору).

Цей Договір вступає в дію з моменту його оформлення сторонами і є чинним до повного виконання сторонами своїх обов`язків по Договору. (п. 10.1 Договору).

Доказів розірвання/припинення Договору матеріали справи не містять, отже Договір є чинним.

У відповідності до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом і зазначене підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору купівлі-продажу позивач передав відповідачу товар за наступними видатковими накладними: № РН-00146 від 01.02.2019 на суму 8 019,36 грн; № РН-00147 від 01.02.2019 на суму 25 687,50 грн; № РН-00182 від 07.02.2019 на суму 5 625,00 грн; №РН-00206 від 12.02.2019 на суму 11 869,86 грн; № РН-00235 від 20.02.2019 на суму 6 721,86 грн; № РН-00321 від 11.03.2019 на суму 13 950,66 грн; № РН-00398 від 25.03.2019 на суму 13 188,06 грн; № РН-00444 від 04.04.2019 на суму 16 038,18 грн; № РН-00509 від 17.04.2019 на суму 20 051,46 грн; № РН-00565 від 02.05.2019 на суму 6 755,22 грн; № РН-00626 від 21.05.2019 на суму 16 467,36 грн; № РН-00668 від 04.06.2019 на суму 5 664,24 грн; № РН-00728 від 03.07.2019 на суму 16 836,37 грн; № РН-0804 від 25.07.2019 на суму 12 036,25 грн; № РН-0897 від 20.08.2019 на суму 15 662,34 грн; № РН-0994 від 02.09.2019 на суму 18 827,76 грн; № РН-1156 від 26.09.2019 на суму 18 074,70 грн; № РН-1266 від 09.10.2019 на суму 16 205,39 грн; № РН-1423 від 31.10.2019 на суму 9 940,19 грн; № РН-1516 від 14.11.2019 на суму 7 193,27 грн та № РН-1549 від 21.11.2019 на суму 20 289,12 грн. (а.с. 18-38).

Всього передано товару на загальну суму 285 104,15 грн.

Крім того, відповідач частково повернув позивачу товар на загальну суму 1 700,40 грн, згідно накладних на повернення № 1-00000001 від 23.01.2020 (1 043,39 грн), № 1-00000002 від 23.01.2020 (465,01 грн), № 1-00000003 від 23.01.2020 (96,00 грн) та № 1-00000004 (96,00 грн). (а.с. 79-82).

На виконання договірних умов, за період з 12.02.2019 по 12.03.2020 відповідачем перераховано на відкритий в банку АТ Прокредит Банк рахунок ТОВ Гермес-Агро 294 019,71 грн з відповідними призначеннями платежів згідно дог. № 2 від 01.02.2019р. . В реквізитах кореспондента по даних виписках банку зазначено Код банку: 321842; Рахунок: 26007053048096; ЄДРПОУ: 42714191; ЛА-МАРЕ ТОВ . Як встановлено судом, ТОВ Ла-Маре є правонаступником ТОВ Грандмаре , про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є у вільному доступі.

Враховуючи наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, про наявність переплати за Договором та необґрунтованість позовних вимог на спірну суму.

Вимога про стягнення штрафу також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною відповідно до вимог абз. 2 ч. 1 ст. 173 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Щодо необхідності витребувати докази судом, то ст. 81 ГПК України не встановлює обов`язку суду витребовувати докази за власною ініціативою.

Суд може витребувати докази з власної ініціативи лише у разі, якщо він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, кожна особа має довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, тобто тягар доказування позовних вимог Законом покладено на позивача.

При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта на те, що він не позбавлений права звернутися до суду за захистом порушеного права за новим позовом, з новими доказами.

За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі Беллет проти Франції суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Отже, позивач не позбавлений права повторного звернення до суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020 у справі №911/862/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Агро задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Гермес-Агро .

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Агро залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020 у справі № 911/862/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Гермес-Агро .

3. Матеріали справи № 911/862/20 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2020.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова