Рішення

від 22.10.2020 по справі 910/12094/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2020Справа № 910/12094/20

Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/12094/20

За позовом Фізичної особи - підприємця Папай Аліни Станіславівни ( АДРЕСА_1 )

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН СЕРВІС" (вул. Артема, буд. 21, м. Київ 53, 04053)

про стягнення 76128,00 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Папай Аліна Станіславівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН СЕРВІС" (далі - відповідач) про стягнення 76128,00 грн, з яких 58560,00 грн основного боргу, 17 568, 00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього грошових зобов`язань в частині сплати вартості наданих послуг за Договором про надання послуги з налаштування СЕД Contentum № 201910 від 01.10.2019 та Договором про врегулювання заборгованості від 12.05.2020, укладеним між сторонами.

Судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу позивач просить покласти на відповідача.

21.08.2020 Господарський суд міста Києва ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи №910/12094/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалу направлено сторонам у справі. . Позивачем вказана ухвала отримана 31.08.2020 року, а ухвала, направлена відповідачеві 29.09.20 року повернулась до суду з приміткою "за закінчення терміну зберігання" (не була вручена відповідачеві понад місяць).

У даному випадку судом враховано, що за приписами ч. 1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2020 у справі №910/12094/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 25.08.2020.

Крім того, судом врахована, що представник відповідача 29.09.200 року подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомився з ними 09.10.2020 року, що свідчить про те, що відповідач міг та був обізнаний про порушення провадження у даній справі.

21.10.2020 року відповідачем у справі подано відзив на позовну заяву, в якому він клопоче про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, просить розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, витребувати у позивача оригінали документів, зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на те, що дана справа при відкритті провадження визначена судом як малозначна з огляду на п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України. Як встановлено ч. 1 ст. 247 ГПК України малозначні справи розглядається тільки в порядку спрощеного позовного провадження, що вирішується судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 250 ГПК України). Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України та статті 247, 249250 ГПК України, справи незначної складності можуть бути визнані судом малозначними та розглядатися в порядку спрощеного провадження. В такому випадку, саме справа незначної складності, за клопотанням відповідача, поданим у строк, встановлений для подання відзиву, може бути розглянута в порядку загального позовного провадження.

Враховуючи те, що дана справа є малозначною, вона не підлягає розглядові в порядку загального позовного провадження.

Суд, враховуючи Перехідні положення ГПК України, введення на території України карантинних обмежувальних заходів, керуючись ст. 119 ГПК України, поновлює відповідачеві строк на подання відзиву у справі та буде оцінювати заперечення, висловлені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів документі у позивача, оскільки таке клопотання не відповідає вимога статті 81 ГПК України, а саме відповідач не обґрунтував, що викликає сумнів в достовірності доказів, не обґрунтував, з яких підстав він не може самостійно подати такі докази та дії, які він вчинив для отримання таких доказів, подав дане клопотання з пропуском строку подання клопотання про витребування доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи між фізично особою-підприємцем Папай Аліною Станіславівною (надалі також - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАН СЕРВІС (надалі також - відповідач, замовник) укладено Договір про надання послуги з налаштування СЕД Contentum №201910 від 01.10.2019 (надалі також - Договір), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов`язується здійснити тестування та налаштування модулів Договори та Договірні документи системи електронного документообігу Contentum згідно отриманого технічного завдання, а замовник зобов`язується прийняти результат та надати винагороду виконавцю.

За твердженнями позивача, ним, на виконання умов Договору було надано послуги відповідачу в повному обсязі та належної якості, на підтвердження чого подано Акти здачі-прийняття робіт №3 від 16.12.2019 на суму 22 020, 00 грн., №4 від 15.01.2020 на суму 22 020, 00 грн., №5 від 05.02.2020 на суму 22 020, 00 грн. та №6 від 28.02.2020 на суму 22 020, 00 грн.

Згідно умов п.5.1. Договору сума винагороди за результат робіт протягом календарного місяця становить 22 022, 00 грн. та має бути перераховано виконавцю упродовж 5 робочих днів після закриття Акту.

Однак, всупереч умов Договору відповідачем не було в повній мірі сплачено надані позивачем послуги за період з листопада 2019 по лютий 2020 та здійснено лише часткову оплату наданих послуг за Актом №3 від 16.12.2019 у розмірі 10 000, 00 грн.

З огляду на що, заборгованість відповідача перед позивачем, на думку останнього, становить 78 080, 00 грн.

24.04.2020 позивач звернувся з претензією до відповідача про сплату заборгованості за Договором у загальному розмірі 78 480, 71 грн. (з урахуванням нарахованих 3 % річних від прострочених сум згідно Актів). Докази надсилання претензії на адресу відповідача додаються.

12.05.2020 між позивачем та відповідачем укладено Договір про врегулювання заборгованості за Договором про надання послуги з налаштування СЕД Contentum №201910 від 01.10.2019, в якому сторонами, зокрема встановлено, що загальна сума заборгованості боржника, тобто відповідача, перед кредитором тобто позивачем станом на дату підписання цього Договору становить 78 080, 00 грн (п. 1.), одночасно сторони погодили наступний графік виплати суми боргу (п.2.):

(1) перший платіж у строк до 31.05.2020 у розмірі 19 520, 00 грн.

(2) другий платіж у строк до 30.06.2020 у розмірі 19 520, 00 грн.

(3) третій платіж у строк до 31.07.2020 у розмірі 19 520, 00 грн.

(4) четвертий платіж у строк до 31.08.2020 у розмірі 19 520, 00 грн.

Натомість, за твердженнями позивача, відповідачем було здійснено лише перший платіж у розмірі 19 520, 00 грн. Другого, третього та четвертого платежу в строк передбачений умовами Договору про врегулювання заборгованості від 12.05.2020 відповідачем не здійснено.

11.08.2020 позивач звернулась до відповідача з претензією від 10.08.2020 про сплату заборгованості у розмірі 76 128, 00 грн. з урахування штрафу за прострочення зобов`язання у розмірі 30 % від невиплаченої суми боргу. Докази надсилання претензії на адресу відповідача наявні в матеріалах справи.

Однак, станом на день звернення з позовною заявою до Господарського суду міста Києва відповідачем наявну заборгованість у розмірі 76 128, 00 грн не сплачено та відповіді на претензію не надано.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 76 128,00 грн в судовому порядку, з яких 58 560, 00 грн - основного боргу, 17 568, 00 грн - штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Папай Аліни Станіславівни підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ГК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК України).

Частинам 1, 2 ст. 613 ЦК України унормовано, що . Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що приймання-передача наданих послуг згідно з цим Договором здійснюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі послуг по факту фактичного отримання результатів виконання робіт (надалі - Акт ). Виконавець надає замовнику Акт, що має бути належним чином оформлений та підписаний сторонами.

Одночасно, умовами п. 4.2. Договору встановлено, якщо замовник в процесі приймання виявив неналежне виконання зобов`язань виконавцем, замовник не підписує Акт та протягом 3 робочих днів з моменту отримання Акту надає письмову мотивовану відмову про не підписання такого Акту з переліком виявлених недоліків. У разі надання письмової відмови від підписання Акту з боку замовника з переліком виявлених недоліків, виконавець зобов`язаний усунути вказані недоліки. Після повного усунення недоліків сторони підписують Акт.

Матеріалами справи підтверджено, що послуги з тестування та налаштування модулів СЕД Contentum Договори та Договірні документи надані позивачем якісно і в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі -прийняття робіт №3 від 16.12.2019 на суму 22 020, 00 грн., №4 від 15.01.2020 на суму 22 020, 00 грн., №5 від 05.02.2020 на суму 22 020, 00 грн. та №6 від 28.02.2020 на суму 22 020, 00 грн. Загальна сума наданих позивачем послуг становить 88 080, 00 грн.

Зазначені Акти підписані сторонами без зауважень щодо обсягу наданих послуг з боку відповідача.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що сума винагороди за результат робіт протягом календарного місяця становить 22 020, 00 грн та має бути перераховано виконавцю упродовж 5 робочих днів після закриття Акту.

28.02.2020 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно п. 1. якої сторони припиняють дію Договору про надання послуг з обслуговування СЕД Contentum №201910 від 01.10.2019 за взаємної згоди сторін.

Абзацом другим п. 1. Додаткової угоди №1 до Договору сторони погодили, що замовник має перед виконавцем заборгованість у сумі 78 080, 00 грн.

24.04.2020 позивач звертався з претензією про сплату заборгованості до відповідача, в якій останній зокрема, вимагав у останнього сплатити загальну суму заборгованості у сукупному розмірі 78 480, 71 грн., з яких 78 080, 00 сума основного боргу та 400, 71 грн трьох % річних від простроченої суми.

12.05.2020 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про врегулювання заборгованості, в пункті 1 якого сторони домовились, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за невиконання зобов`язань за Договором про надання послуги з налаштування СЕД Contentum №201910 від 01.10.2019 складає 78 080, 00 грн.

Разом з тим, сторони шляхом проведення переговорів дійшли згоди щодо наступного графіку виплати заборгованості, що виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуги з налаштування СЕД Contentum №201910 від 01.10.2019 (пункт 2.):

(1) перший платіж у строк до 31.05.2020 у розмірі 19 520, 00 грн.

(2) другий платіж у строк до 30.06.2020 у розмірі 19 520, 00 грн.

(3) третій платіж у строк до 31.07.2020 у розмірі 19 520, 00 грн.

(4) четвертий платіж у строк до 31.08.2020 у розмірі 19 520, 00 грн.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

Пунктом 5 Договору про врегулювання заборгованості від 12.05.2020 сторонами погоджено, що у разі, якщо боржник (тобто відповідач/замовник) прострочить здійснення будь-якого із платежів, передбачених п. 2. Даного Договору, він зобов`язаний сплатити кредитору (тобто позивачу/виконавцю) штраф у розмірі 30 % від невиплаченої суми боргу, вказаної в п. 1 даного Договору - за прострочку понад 30 календарних днів.

Для цілей даного пункту під невиплаченою сумою боргу треба розуміти всю суму боргу, передбачену п. 1 Договору, за мінусом реальних виплат, що здійснені на момент нарахування штрафу; невиплачена сума боргу не залежить від строку настання платежів за графіком, передбаченому у п. 2 даного Договору.

Наявними в матеріалах справи документами встановлено, що позивач 11.08.2020 звертався до відповідача з претензією від 10.08.2020 про сплату заборгованості, в якій зокрема зазначив, що відповідачем було здійснено лише перший платіж у розмірі 19 520, 00 грн. У зв`язку з чим та у відповідності до умов Договору про врегулювання заборгованості від 12.05.2020 заборгованість відповідач перед позивачем становить 76 128, 00 грн.: з яких 58 560, 00 грн сума основного боргу та 17 568, 00 грн 30 % штрафу за прострочення виплати заборгованості понад 30 календарних днів.

Доказів повної сплати заборгованості відповідачем до суду не надано та твердження позивача з приводу відсутності такої сплати не спростовано.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про те, що первинним документами не підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Пунктом 6 Договору про врегулювання заборгованості від 12.05.2020 встановлено, що у разі, якщо боржник прострочить здійснення будь-якого із платежів, передбачених п. 2 даного Договору, більш як на 21 календарний день, строк оплати по всім платежам, вказаним у п. 2 даного Договору, є таким, що настав, і кредитор має право вимагати від боржника всю суму боргу, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом проти боржника, а також має право нараховувати передбачений п. 5 даного Договору.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає, що факт наявності у відповідача суми основного боргу у розмірі 58 560, 00 грн. позивачем доведений та відповідачем у встановленому порядку не спростований, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, судом встановлено, що позивач є таким, що прострочив виплату заборгованості по другому платежу з 31.07.2020, а отже позивачем правомірно застосовані наслідки передбачені п. 5 Договору про врегулювання заборгованості від 12.05.2020 у вигляді покладення на відповідача штрафу у розмірі 30 % від всієї суми невиплаченого боргу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій у вигляді штрафу, що складає 30 % від невиплаченої суми боргу суд встановив, що він є вірним, а отже таким, що підлягає стягненню у розмірі, що заявлений позивачем, тобто у сумі 17 568, 00 грн.

Такими чином, суд погоджується з висновками позивача з приводу того, що строк оплати по всім платежам настав, як те передбачено п. 6 вище зазначеного Договору, з огляду на що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % суд зазначає, таке.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Отже, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу в даному випадку) вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до беззаперечного висновку, що суд наділений правом, а не обов`язком щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає про те, що заявлений розмір штрафу, що складає 30% від суми боргу, який просить стягнути позивач, не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, а тому просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Проте, суд зазначає, що послуги були надані відповідачу в січні-лютому 2020 року, в травні 2020 року відповідач підписав договір про врегулювання заборгованості, де підтверджував факт надання послуг та повторно взяв зобов`язання оплатити послуги у визначені договором строки частинами, а у випадку повторного прострочення - взяв на себе зобов`язання сплатити визначений договором штраф.

Отже, стягнення штрафу у розмірі 30% заборгованості було погоджено обома сторонами, є наслідком тривалого прострочення відповідача щодо оплати наданих послуг, а отже такий штраф відповідає звичаям ділового обороту та принципу верховенства права.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру штрафу, адже відповідач не надав до свого відзиву жодних доказів, які б підтверджували наявність підстав, які передбачені нормами матеріального права для зменшення розміру неустойки судом, відповідно у суду відсутні підстави для задоволення відповідного клопотання.

З приводу заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 469, 46 грн., суд зазначає наступне:

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт , платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано до суду роздруківку із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Юридична компанія ЛЕМВЕЛ , ордер серії АІ №1049665 від 14.08.2020, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3780/10 від 23.10.2008, а також виписку із банку щодо здійснення часткової оплати послуг на суму 7 856, 66 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній договір про надання відповідної допомоги згідно з умовами якого суд зміг дійти висновку про розмір винагороди адвоката, а також детальний опис наданих послуг, на підставі чого суд зміг би з`ясувати співмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та обсягу фактично наданих послуг.

Таким чином, позивачем документально не підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а саме: 15 469, 46 грн., а отже у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК Ураїни, відмовляє позивачу, у відшкодуванні понесених нею витрат на професійну правничу допомогу повністю, та відповідно не покладає такі витрати на відповідача.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги фізичної особи - підприємця Папай Аліни Станіславівни до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН СЕРВІС про стягнення 76 128,00 грн. заборгованості задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН СЕРВІС" (вул. Артема, буд. 21, м. Київ 53, 04053, ідентифікаційний код: 35679122) на користь фізичної особи - підприємця Папай Аліни Станіславівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 58 560 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят) грн. - основного боргу, 17 568 (сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн. - штрафу та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких