Постанова

від 05.03.2021 по справі 910/12094/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2021 р. Справа№ 910/12094/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН СЕРВІС

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020

у справі №910/12094/20 (суддя Бондаренко-Легких Г. П.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Папай Аліни Станіславівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН СЕРВІС

про стягнення 76 128,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Папай Аліна Станіславівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН СЕРВІС (далі - відповідач) про стягнення 76 128,00 грн, з яких 58 560,00 грн основного боргу, 17 568, 00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього грошових зобов`язань в частині сплати вартості наданих послуг за Договором про надання послуги з налаштування СЕД Contentum № 201910 від 01.10.2019 та Договором про врегулювання заборгованості від 12.05.2020, укладеним між сторонами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі №910/12094/20 позов задоволено повністю.

Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 88 080,00 грн, які відповідач прийняв, проте розрахувався за них частково, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 78 080,00 грн.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАН СЕРВІС звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем не доведено своїх позовних вимог та наявної у відповідача суми заборгованості у зв`язку з ненаданням належних доказів на підтвердження часткової оплати заборгованості; позивачем не надано оригіналів документів, якими останній обґрунтовує позовні вимоги; суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН СЕРВІС про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН СЕРВІС на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі №910/12094/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 04.01.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору та викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване отриманням оскаржуваного рішення засобами поштового зв`язку 05.11.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю ЛАН СЕРВІС пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі №910/12094/20, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, фізичній особі - підприємцю Папай Аліні Станіславівні встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

25.01.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, вказуючи, що сума заборгованості за договором була визнана відповідачем шляхом підписання договору про врегулювання заборгованості від 12.05.2020, а твердження останнього про те, що в договорі відсутній підпис і печатка відповідача не відповідає дійсності, оскільки такі наявні у договорі.

Частиною 3 ст. 12 ГПК України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2019 між фізичною особою-підприємцем Папай Аліною Станіславівною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАН СЕРВІС (замовник) було укладено Договір про надання послуги з налаштування СЕД Contentum №201910 (надалі також - Договір).

Відповідно до умов Договору виконавець зобов`язується здійснити тестування та налаштування модулів Договори та Договірні документи системи електронного документообігу Contentum згідно отриманого технічного завдання, а замовник зобов`язується прийняти результат та надати винагороду виконавцю.

Згідно умов п.5.1. Договору сума винагороди за результат робіт протягом календарного місяця становить 22 022,00 грн та має бути перерахована виконавцю упродовж 5 робочих днів після закриття Акту.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем надано відповідачеві послуги у повному обсязі та належної якості, на підтвердження чого подано Акти здачі-прийняття робіт №3 від 16.12.2019 на суму 22 020,00 грн, №4 від 15.01.2020 на суму 22 020,00 грн, №5 від 05.02.2020 на суму 22 020,00 грн та №6 від 28.02.2020 на суму 22 020,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за Договором, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 78 080,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами у справі виникли правовідносини, які за своєю правовою природою мають ознаки договору про надання послуг, за яким у відповідності до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, зі змісту статті 901 Цивільного Кодексу України вбачається, що при наданні послуг оплаті підлягає сам процес діяльності виконавця, а тому чинним законодавством не вимагається оформлення приймання-передачі послуг, оскільки вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідачем не було здійснено в повному обсязі оплати вартості послуг.

12.05.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір про врегулювання заборгованості за договором про надання послуги з налаштування СЕД Contentum №201910 від 01.10.2019, в якому сторонами, зокрема встановлено, що загальна сума заборгованості боржника, тобто відповідача, перед кредитором тобто позивачем станом на дату підписання цього Договору становить 78 080, 00 грн (п. 1.), одночасно сторони погодили наступний графік виплати суми боргу (п.2.):

(1) перший платіж у строк до 31.05.2020 у розмірі 19 520,00 грн.

(2) другий платіж у строк до 30.06.2020 у розмірі 19 520,00 грн.

(3) третій платіж у строк до 31.07.2020 у розмірі 19 520,00 грн.

(4) четвертий платіж у строк до 31.08.2020 у розмірі 19520,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання договору про врегулювання заборгованості від 12.05.2020 відповідачем було здійснено лише перший платіж у розмірі 19 520,00 грн.

Доказів сплати решти заборгованості матеріали справи не містять.

Таким чином, станом на день звернення з позовною заявою до Господарського суду міста Києва заборгованість відповідача в частині сплати основного боргу становить 58560,00 грн.

Доводи апелянта щодо неналежності документів, на підставі яких суд прийняв оскаржуване рішення, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

На підтвердження обставин надання позивачем послуг за договором та прийняття їх відповідачем у матеріали справи надані копії актів прийому-передачі робіт, які засвідчені належним чином адвокатом Шульгою А.В.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що у нього існують сумніви щодо доказів наданих позивачем, оскільки останні надані в копіях.

Як вбачається з матеріалів справи, суд відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про витребування оригіналів документів у позивача, оскільки таке клопотання не відповідало вимогам статті 81 ГПК України, у зв`язку з тим, що відповідач не навів доводів, які б доводили сумніви в достовірності доказів та не навів поважних причин, з яких він не може самостійно подати такі докази та не навів вжитих ним заходів для самостійного отримання ним доказів, а також подав дане клопотання з пропуском строку подання клопотання про їх витребування.

Колегія суддів зазначає, що витребування оригіналів документів для огляду є правом суду, яким він може скористатись за наявності у нього будь-яких сумнівів, однак суд вважає, що акти прийому-передачі робіт не є єдиними документами, які підтверджують наявність відповідних правовідносин між сторонами та надання позивачем послуг, зокрема, в матеріалах справи наявний Договір про врегулювання заборгованості, підписаний обома сторонами.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність підпису та печатки відповідача на копіях документів, наданих позивачем, оскільки відповідні твердження спростовуються безпосередньо копіями відповідних документів, наявних у матеріалах справи. В той же час, колегія суддів звертає увагу, що всі документи додані до позовної заяви завірені адвокатом позивача, відповідно до вимог законодавства, про що свідчить відповідна відмітка на звороті аркуша справи №41.

Також колегія суддів зазначає, що розмір заборгованості відповідачем визнається, про що свідчить договір про врегулювання заборгованості за договором про надання послуги з налаштування СЕД Contentum №201910 від 01.10.2019, в якому сторонами, зокрема встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на дату підписання цього договору становить 78 080,00 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що апелянт фактично не заперечує проти обставин, наведених позивачем щодо факту укладання відповідних договорів та надання послуг. Крім того, відсутність доказів часткової оплати відповідачем заборгованості в розмірі 19 520,00 грн, про що зазначає апелянт, не спростовує факту наявності заборгованості у більшому розмірі, аніж заявлено до стягнення, що не може бути підставою для відмови в позові в частині стягнення 58 560,00 грн, як заявлено позивачем.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду та обставин, на які посилався суд як на підставу для задоволення позову.

Відповідно до статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2020 позивач звертався до відповідача з претензією від 10.08.2020 про сплату заборгованості у розмірі 76 128,00 грн. з урахування штрафу за прострочення зобов`язання у розмірі 30 % від невиплаченої суми боргу. Докази надсилання претензії на адресу відповідача наявні в матеріалах справи.

Пунктом 6 Договору про врегулювання заборгованості від 12.05.2020 встановлено, що у разі, якщо боржник прострочить здійснення будь-якого із платежів, передбачених п. 2 даного Договору, більш як на 21 календарний день, строк оплати по всім платежам, вказаним у п. 2 даного Договору, є таким, що настав, і кредитор має право вимагати від боржника всю суму боргу, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом проти боржника, а також має право нараховувати передбачений п. 5 даного Договору.

З огляду на встановлені вище обставини, позивач є таким, що прострочив сплату заборгованості по другому платежу з 31.07.2020, а отже позивачем правомірно застосовані наслідки, передбачені п. 5 Договору про врегулювання заборгованості від 12.05.2020 у вигляді покладення на відповідача штрафу у розмірі 30 % від всієї суми несплаченого боргу, що становить 17 568,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Отже, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу в даному випадку) вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до беззаперечного висновку, що суд наділений правом, а не обов`язком щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, послуги були надані відповідачеві у січні-лютому 2020 року, а в травні 2020 року відповідач підписав договір про врегулювання заборгованості, чим підтвердив факт надання послуг та повторно взяв зобов`язання оплатити послуги у визначені договором строки частинами, а у випадку повторного прострочення взяв на себе зобов`язання сплатити визначений договором штраф у розмірі 30%.

Таким чином, штраф відповідає звичаям ділового обороту та принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з достатності доказів, що надані сторонами, в т.ч. і для розрахунку суми боргу, у зв`язку з чим колегією не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при ухваленні рішення.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі №910/12094/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН СЕРВІС має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН СЕРВІС на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі №910/12094/20 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі №910/12094/20 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/12094/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз