Рішення від 12.10.2020 по справі 913/365/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року Справа № 913/365/20

Провадження №19/913/365/20

Розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (вул. Гагаріна, 87, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)

про стягнення 8 082 460 грн 27 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - Єфременко О.О., адвокат, довіреність №14-192 від 17.05.2019;

від відповідача - представник не прибув

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» про стягнення пені в сумі 4891492 грн 45 коп., 3 % річних у сумі 814436 грн 55 коп., інфляційних втрат у сумі 2376531грн 27 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі - продажу природного газу №18-328-Н від 08.10.2018 щодо своєчасної оплати поставленого природного газу.

Ухвалою суду від 25.06.2020 відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 27.07.2020.

Ухвалою суду від 27.07.2020 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 17.08.2020.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №01-02-45/1260 від 20.07.2020 просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Просив зменшити розмір неустойки до 1 гривні.

Ухвалою суду від 17.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 23.09.2020 та відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 31.08.2020.

Позивач у відповіді на відзив №39/5-1325-20 від 21.08.2020 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 31.08.2020 відкладено розгляд справи у підготовчому провадженні на 14.09.2020.

Відповідач у письмових запереченнях №01-02-45/1544 від 09.09.2020 просив зменшити розмір 3 % річних та інфляційних втрат та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.09.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 28.09.2020.

Ухвалою суду від 28.09.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.10.2020.

Представник відповідача в судове засідання 12.10.2020 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд зазначає наступне.

08.10.2018 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , яке в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Луганськгаз» , яке в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу №18-328-Н, за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язався передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п.1.2 договору).

Продавець передає покупцеві з 01.10.2018 по 31.10.2018 (включно) природний газ обсягом до 20100,000 тис. куб. м. (п.2.1 договору, у редакції додаткової угоди №2 від 25.10.2018).

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу газу (п.6.1 договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав з цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п.9.3 договору).

Згідно з п.11.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2018, і діє в частині продажу природного газу до 31.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання вказаних умов договору позивач передав, а відповідач в жовтні 2018 року прийняв природний газ на суму 73 397 453 грн 27 коп., який останній оплатив несвоєчасно, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 27.11.2018 по 16.04.2019 в сумі 4 891 492 грн 45 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені за період з 27.11.2018 по 16.04.2019 в сумі 4 891 492 грн 45 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом повністю.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 27.11.2018 по 15.04.2019 в сумі 814 436 грн 55 коп. та інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по березень 2019 року в сумі 2 376 531 грн 27 коп. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних за період з 27.11.2018 по 15.04.2019 в сумі 814 436 грн 55 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню судом повністю.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по березень 2019 року в сумі 2 376 531 грн 27 коп., суд зазначає, що позивачем неправильно визначено величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Ураховуючи наведене, суд здійснив власний розрахунок інфляційних витрат за період з грудня 2018 року по березень 2019 року, зроблений за допомогою програми "Законодавство", в межах заявленого позивачем періоду, згідно з яким з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 2 348 718 грн 50 коп.

Відносно клопотання відповідача №01-02-45/1261 від 20.07.2020 про максимальне зменшення розміру штрафних санкцій та клопотання відповідача, викладеного у письмових запереченнях №01-02-45/1544 від 09.09.2020, про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеного клопотання АТ «Луганськгаз» послалось на те, що підприємство займає монопольне становище на ринку надання послуг з розподілення природного газу для споживачів Луганської області, є суб`єктом природних монополій і наразі перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані, що підтверджується Звітом про фінансові результати за 2019 рік і станом на 31.03.2020 та Балансом (Звітом про фінансовий стан) на 31.12.2019 і за І квартал 2020 року.

Починаючи з квітня 2014 року здійснення підприємством господарської діяльності у Луганській області стало неможливим у зв`язку з проведенням антитерористичної операції.

Через дію незаконних озброєних воєнізованих формувань та угруповань на території, не підконтрольній владі України у межах Луганської області, товариство фактично позбавлено права володіння та користування майном, яке перебуває у власності та господарському віданні АТ «Луганськгаз» і його відокремлених структурних підрозділів. Загальна сума втрачених основних засобів складає 311 807 340 грн 60 коп.

Зазначив, що фактично основним доходом підприємства є кошти, що надходять за транспортування природного газу (розподіл).

Статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.553 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 14.04.2020 у справі №916/188/17, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань. Крім того, необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.

В свою чергу зменшення розміру пені, 3 % річних та інфляційних фактично нівелює мету існування неустойки як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне виконання умов договору, та може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності, що призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та про відмову у задоволенні вказаних клопотань відповідача про їх зменшення.

Ураховуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір згідно платіжного доручення №0000005640 від 03.06.2020 у розмірі 121 237 грн 00 коп., у той час як, виходячи з розміру заявлених позовних вимог, повинен був сплачений судовий збір у сумі 121 236 грн 90 коп.

З огляду на викладене, на цей час існує переплата судового збору в загальній сумі 00 грн 10 коп., який відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір" може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір у розмірі 121 236 грн 90 коп. покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» про стягнення 8 082 460 грн 27 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (вул. Гагаріна, 87, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 05451150) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 4 891 492 грн 45 коп., 3% річних у сумі 814 436 грн 55 коп., інфляційні втрати в сумі 2 348 718 грн 50 коп., судовий збір у сумі 120 819 грн 71 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному пп.17.5 пп.17 ч.1 розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.10.2020.

Суддя Т.В. Косенко