Ухвала

від 21.10.2020 по справі 914/2689/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21.10.2020 р. Справа №914/2689/20

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Металстандарт

до відповідача: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

про: стягнення 9604,50грн.,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Металстандарт до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 9604,50грн.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне:

згідно з п.8 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Всупереч наведеному, позовна заява не містить зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Крім того, Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (ч.4 ст.162 ГПК України).

Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України Про судовий збір , судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, розмір якого становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Відповідно до ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 гривні.

Відповідно до поданої позовної заяви, позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, а саме, стягнення 9604,50грн. заборгованості.

Враховуючи викладене, а також те, що до позовної заяви не додано документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону, за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2102,00грн., оскільки 1,5 відсотка ціни позову становлять 144,07грн. (114845,34/100*1,5=144,0675?144,07), що є меншим 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 2102,00грн.

Попри це, хоч і в п.7 переліку доданих до позовної заяви документів позивачем зазначено квитанція про сплату судового збору , проте, під час розкриття конверта, надісланого позивачем, такий додаток позовної заяви відсутній.

Також, суд звертає увагу позивача, на те, що згідно ч.5 ст.91 ГПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п.5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

В порушення вказаних вимог, позивачем, окрім накладної, не засвідчено належним чином копії інших документів, долучених до позовної заяви, оскільки відмітка про засвідчення копії документа не містить слів Згідно з оригіналом .

Також, суд звертає увагу позивача на наступне:

згідно з ч.1 ст.10 ГПК України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

За приписами частини 1 статті 12 Закону України Про судоустрій і статус суддів судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Відповідно до ст.10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999р. (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

З огляду на зазначене, позовна заява разом із долученими до неї документами повинні бути викладені державною (українською) мовою, або належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну (українською) мову (аналогічна позиція Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладена в ухвалі від 11.02.2019р. у справі №904/712/18, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http:// http://reyestr.court.gov.ua/Review/79748507; ухвалі від 04.02.2019р. у справі №26/17-4058-2011, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79588409; ухвалі від 18.01.2019р. у справі №922/234/18, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79369738).

Згідно з ст.79 Закону України Про нотаріат , нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при зверненні із позовною заявою позивачем разом із документами, які викладені іноземною мовою, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади цих документів державною мовою. Проте, заявником разом із позовною заявою, яка викладена українською мовою, подано копії документів (зокрема, додатки №1, №2, №3), частково викладені іноземною мовою без належним чином засвідчених перекладів таких.

Суд враховує положення ч.3 ст.12 Закону України Про судоустрій і статус суддів , якими закріплено, що суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно ч.4 ст.10 ГПК України, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Беручи до уваги вищевказане, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Металстандарт до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 9604,50грн. слід залишити без руху.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Металстандарт до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 9604,50грн. - залишити без руху.

2. Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити позивачу, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя М.Р. Король