Рішення

від 22.10.2020 по справі 918/896/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/896/20

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Стафійчук К.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харчові інгредієнти"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харчові інгредієнти" (далі - Відповідач) в якій просить стягнути заборгованість в сумі 172 421,20 грн, пеню в сумі 58 595,80 грн, інфляцію в сумі 2 128,99 грн та 3% річних в сумі 2 401,46 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.03.2017 р. між ТОВ "Компанія Інтерком" та ТОВ "Харчові інгредієнти" було укладено договір купівлі - продажу № 100317, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити в порядку та на умовах передбачених цим договором - інгредієнти для виробництва харчових продуктів, а саме крохмалі, модифіковані крохмалі, стабілізаційні системи (надалі - іменується товар) згідно додатків (специфікацій) та/або рахунків до даного договору, які є невід`ємною частиною цього договору. Позивач зазначає, що за період з 01.01.2020 р. по 01.04.2020 р. останній поставив відповідачу товар, відповідно до видаткових накладних за період з 13.01.2020 р. по 01.04.2020 р., на загальну суму 219 132,00 грн. Проте, в порушення умов договору відповідачем не було здійснено оплату за отриманий товар в строки та обсязі визначеними договором, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 172 421,20 грн. Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2020 р. заборгованість становила 115 421,20 грн, та відповідачем не сплачено за поставлений 01.04.2020 р. товар на суму 57 000,00 грн.

Позивач, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати поставленого товару, відповідно до п. 4.3. та ст. 625 ЦК України, нарахував пеню у розмірі 58 595,80 грн, 3% річних у розмірі 2 401,46 грн, інфляційні у розмірі 2 128,99 грн, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 21.09.2020 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.09.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області усунути недоліки позовної заяви, визначитись із стороною у судовому процесі - відповідачем, зазначивши повне його найменування.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "07" жовтня 2020 року об 10:30 год.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, судове засідання у справі призначене на "07" жовтня 2020 року об 10:30 год. провести в режимі відеоконференції та проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" ( https://easycon.com.ua/ ).

Ухвалою господарського суду від 07.10.2020 року оголошено в судовому засіданні перерву до "21" жовтня 2020 р.

Представник позивача в судове засідання 21.10.2020 року не з`явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 1100936 3 та № 33013 1100938 0, які наявні в матеріалах справи.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2020 року не з`явився. До господарського суду повернулися ухвали суду від 21.09.2020 р. та від 07.10.2020 року, які направлялися на адресу Відповідача, вказану в позовній заяві - 33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 39, поверх 2, офіс 6, з відміткою поштового відділення "відсутність адресата", "адресат відсутній".

Судом за допомогою доступу до ЄДР здійснено запит за № 460101154283 від 06.10.2020 року та отримано витяг, яким підтверджується, що вищевказані ухвали суду були надіслані за належними місцезнаходженнями юридичної особи ТОВ "Харчові інгредієнти".

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Інша адреса відповідача, ніж та, яка зазначена у ЄДР, суду не відома.

Приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

На підставі зазначеного, відповідно до ст. 242 ГПК України, ухвали суду від 29.09.2020 року та від 07.10.2020 року вважаються врученими, а відповідач таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, суд зазначає, що статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представника позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

10.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харчові інгредієнти" (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 100317 (далі - Договір), відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити в порядку та на умовах передбачених цим договором - інгредієнти для виробництва харчових продуктів, а саме крохмалі, модифіковані крохмалі, стабілізаційні системи (надалі іменується товар) згідно додатків (специфікацій) та/або рахунків до даного Договору, які є невід`ємною частиною цього договору. Додатки - заявки покупця на доставку або виробництво товару, специфікації є невід`ємними частинами цього договору. Вказані документи, підписані сторонами, підтверджують факт замовлення покупцем товару, згоду (зобов`язання) продавця на виробництво та/або доставку в узгоджений термін, та згоду (зобов`язання) покупця оплатити замовлений товар у встановлений термін. Рахунки також є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. - п. 2.3. Договору, загальна вартість цього договору складається з сум вказаних в окремих накладних. Ціни на товар визначаються у додатках (специфікаціях) та/або в рахунках і видаткових накладних і приймаються на умовах склад продавця. Кількість, марка, ціна, строки та інші умови продажу конкретної партії товарів визначаються сторонами в додатках (специфікаціях) та/або рахунках і видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 2.7. Договору покупець здійснює 100 % оплату вартості товарів на момент відвантаження зі складу продавця.

Передача товару за цим договором здійснюється за домовленістю сторін, але не пізніше ніж через 30 днів від моменту отримання від покупця письмової заявки та письмового підтвердження зі сторони продавця. Продаж та постачання товарів може здійснюватись в інший спосіб, додатково погоджений сторонами в специфікаціях, або в інших додатках. Що є невід`ємними частинами цього договору (п. 3.1. Договору).

Пунктом 4.3. Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати товарів згідно п. 2.7. покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,2 % від простроченої до сплати суми за кожен день прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року з умовою виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань до повного взаєморозрахунку сторін. Договір автоматично продовжується на кожний наступний рік (п. 11.2. та п. 11.3. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Позивачем, на виконання умов Договору купівлі - продажу № 100317 від 10.03.2017 р., виставлено рахунки - фактури: № 17 від 13.01.2020 року на суму 48 864,00 грн, № 172 від 20.02.2020 року на суму 113 268,00 грн та № 312 від 01.04.2020 року на суму 57 000,00 грн

Позивачем, на виконання умов Договору купівлі - продажу № 100317 від 10.03.2017 р., поставлено відповідачу товар на загальну суму 219 132,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 16 від 13.01.2020 року на суму 48 864,00 грн; № 173 від 20.02.2020 року на суму 113 268,00 грн та № 312 від 01.04.2020 року на суму 57 000,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно до товарно - транспортних накладних: № 6 від 13.01.2020 року, № 48 від 20.02.2020 року та № 97 від 01.04.2020 року, відповідно до вищевказаних рахунків - фактур та видаткових накладних, позивач відвантажив відповідачу товар, вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком", вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харчові інгредієнти". Копії зазначених товарно - транспортних накладних наявні в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій щодо кількості чи якості поставленого товару та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Разом з тим, в порушення умов Договору відповідач не виконав грошове зобов`язання щодо повної сплати позивачу за поставлений товар. Доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 172 421,20 грн (2 153,20 грн по видатковій накладній № 16 від 13.01.2020 року, 113 268,00 грн по видатковій накладній № 173 від 20.02.2020 року та 57 000,00 грн по видатковій накладній № 312 від 01.04.2020 року) за отриманий товар, суду не подано.

Як вбачається з поданого Позивачем акту звірки взаєморозрахунків за період: 01.11.2019 р. по 31.03.2020 р. між ТОВ "Компанія Інтерком" та ТОВ "Харчові інгредієнти", підписаного сторонами та скріпленого печатками останніх, станом на 31.03.2020 р. заборгованість у Відповідача становить 115 421,20 грн.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором купівлі - продажу № 100317 від 10.03.2017 р., позивачем відповідно до п. 4.3 та ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 58 595,80 грн пені (з 13.01.2020 р. по 20.08.2020 р.), 2 401,47 грн 3% річних (з 13.01.2020 р. по 20.08.2020 р.) та 2 128,99 грн інфляційних (з січня 2020 р. по липень 2020 р. включно), згідно вказаного позивачем розрахунку.

Жодних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності заборгованості чи її розміру суду не подано, мотивів на спростування вірогідності залучених до матеріалів справи доказів - не наведено.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору купівлі - продажу.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки вказані видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір, підписи позивача і відповідача про отримання товару та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що факт передачі позивачем товару на виконання умов Договору купівлі - продажу № 100317 від 10.03.2017 р., підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харчові інгредієнти" 172 421,20 грн заборгованості судом визнаються обґрунтованими.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 2.5., 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Враховуючи вищевикладене, зазначений розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені та з урахуванням шести місячного строку від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане .

Перевіривши подані розрахунки та період нарахування пені, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням порядку та періодів нарахування. Так зокрема, позивачем не враховано ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" якою встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не враховано ч. 6 ст. 232 ГК України, якою встановлено, що період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Відтак, враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, пеня за період з 14.01.2020 року по 20.08.2020 року (на суму 2 153,20 грн з 14.01.2020 р. по 14.07.2020 р.; на суму 113 268,00 грн з 21.02.2020 р. по 20.08.2020 р.; на суму 57 000,00 грн з 02.04.2020 р. по 20.08.2020 р.) складає 12 469,88 грн (при заявленому - 58 595,80 грн), а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши подані розрахунки та період нарахування 3 % річних судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням періодів нарахування. Так зокрема, позивачем не враховано п. 2.7 Договору, яким сторони передбачили, що покупець здійснює 100 % оплату вартості товарів на момент відвантаження зі складу продавця, відповідно виникнення боргу слід вважати з наступного дня після відвантаження товару. Відтак, враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, 3 % річних за період з 14.01.2020 року по 20.08.2020 року складає 2 387,34 грн (при заявленому - 2 401,46 грн), а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Враховуючи вищевикладене, перевіривши подані розрахунки та період нарахування інфляційних судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням порядку та періодів нарахування. Так зокрема, позивачем не враховано, що найменший період визначення індексу інфляції складає місяць, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відтак, враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, інфляційних за період з лютого 2020 року по липень 2020 року (включно) складає 1 669, 10 грн (при заявленому - 2 128,99 грн), а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 172 421,20 грн заборгованості, 12 469,88 грн пені, 2 387,34 грн 3 % річних та 1 669,10 грн інфляційних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 2 834,21 грн (188 947,52 х 1,5 %) покладаються на відповідача у справі.

Щодо стягнення з відповідача 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом частин 1 - 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, судові витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, якщо оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивач надав суду: договір № 14/08-20-ЮО про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.08.2020 року, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4604 від 26.07.2011 р., ордер серія КС № 329485 від 07.09.2020 року, виписка з банку ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" від 18.08.2020 р.

За змістом договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.08.2020 року, клієнт (ТОВ "Компанія Інтерком") доручає, а адвокатське об`єднання (адвокатське об`єднання "ЮО "Феміда") бере на себе зобов`язання надати клієнтові юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором, а саме, надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харчові інгредієнти" за договором купівлі - продажу № 100317 від 10.03.2017 р.

Пунктом 9.1. Договору № 14/08-20-ЮО про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.08.2020 року сторони погодили, що юридичну допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієн оплачує в гривнях, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок адвокатського об`єднання зазначений реквізитах до даного договору. Оплата здійснюється на основі щомісячної оплати. Вартість послуг складає 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень. Послуги сплачуються з 1 по 5 число кожного місяця, що передує наданню послуг.

Відповідно до банківської виписки ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" за період - 18.08.2020 р. ТОВ "Компанія Інтерком" (платник) переховано кошти у розмірі 15 000,00 грн, оплата за адвокатські послуги згідно договору № 14/08-20-ЮО від 14.08.20 р. без ПДВ.

Відповідно до ч. ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За висновком суду, заявлені до стягнення позивачем витрати на професійну правчничу допомогу у сумі 15 000 грн. відповідають зазначеним критеріям.

Частиною 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов у справі задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, а відтак суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 12 033 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харчові інгредієнти" (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 39, пов. 2, оф. 6, код ЄДРПОУ 39979069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" (30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Островського, буд. 52, код ЄДРПОУ 39777618) 172 421,20 грн (сто сімдесят дві тисячі чотириста двадцять одну гривню 20 коп) заборгованості, 12 469,88 грн (дванадцять тисяч чотириста шістдесят дев`ять гривень 88 коп) пені, 2 387,34 грн (дві тисячі триста вісімдесят сім гривень 34 коп) 3% річних, 1 669,10 грн (одну тисячу шістсот шістдесят дев`ять гривень 10 коп) інфляційних, 2 834,21 грн (дві тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 21 коп) витрат по сплаті судового збору та 12 033 грн (дванадцять тисяч тридцять три гривні) витрат на правову допомогу.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" (30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Островського, буд. 52, код ЄДРПОУ 39777618).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Харчові інгредієнти" (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 39, пов. 2, оф. 6, код ЄДРПОУ 39979069).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22 жовтня 2020 року .

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua .

Суддя Романюк Р.В.