Рішення

від 15.10.2020 по справі 921/409/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 жовтня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/409/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Коник М.М.

розглянувши справу:

за позовом Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна", вул. Малопідвальна, буд. 12/10, м. Київ, 01001

до відповідача Фермерського господарства "Біатріс", с. Семиківці, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48111

про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та збитків від інфляції у загальній сумі 1 606 588,65 грн.

За участю представників від:

Позивача: адвокат Біла Ольга Василівна

Відповідача: не з`явився

Суть справи:

Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна", надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фермерського господарства "Біатріс", надалі - відповідач, про стягнення заборгованості у загальній сумі 1 606 588,65 грн, з яких: 1 391 518,22 грн основної заборгованості, 170 910,10 грн пені, 21 579,11 грн інфляційних нарахувань та 22 581,22 грн 3% річних.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № СОК-370000003 від 22.02.2019.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.06.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/409/20; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.07.2020, яке було відкладено на 17.08.2020, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/409/20 до судового розгляду по суті на 23 вересня 2020 року на 11:00 год.

У судовому засіданні 23 вересня 2020 оголошено перерву до 14.10.2020 на 11:00 год., про що представників сторін повідомлено під розписку.

Ухвалою від 06.10.2020 судове засідання із розгляду справи по суті, призначене на 14 жовтня 2020 перенесено на 15 жовтня 2020 з підстав викладених у в ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2020 позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у поданих письмових поясненнях б/н та б/д (вх.№6574 від 23.09.2020) позовні вимоги визнав частково та пояснив, що п.4.5. Договору передбачено надання Покупцю знижки, загальна сума якої згідно розрахунків становить 580 165,69 грн, у зв`язку з чим розмір основного боргу за поставлений товар становить 811 352,53 грн. Щодо нарахованої пені зазначив, що позивач не врахувавши розміру знижки штучно підняв суму заборгованості, а тому на його думку пеня розрахована невірно. Щодо інфляційних нарахувань зазначив, що сума зобов`язання була визначена в доларах, а індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, тому вважає що позивач не зазнав інфляційних втрат. Також заявив клопотання про зменшення відсотків річних.

Представник позивач у судовому засіданні та у поясненнях №675 від 06.10.2020 (вх.№7103 від 09.10.2020) щодо доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що у випадку порушення строків оплати, сума знижки зменшується на 1% за кожен день прострочки. Враховуючи, що термін прострочення складає 274 дні вважає, що на жодну знижку відповідач права не має. Також заперечив доводи відповідача, що сума зобов`язання визначена у валюті, а тому правомірно нарахував інфляційні. Щодо зменшення розміру річних заперечив, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від взятих на себе зобов`язань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

22.02.2019 між Приватним акціонерним товариством "Агріматко-Україна" (далі Позивач, Постачальник) та Фермерським господарством "БІАТРІС" (надалі Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №СОК-370000003 (далі Договір), за умовами п.1.1. якого у порядку, строки та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов`язувався передати у власність Покупцеві на умовах ССРТ Тернопільська область, Теребовлянський район, с.Семиківці (згідно з правилами Інкотремс в редакції 2010) товари за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій які є додатками до цього Договору та його невід`ємними частинами, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до Договору вартість, в строки та в порядку, передбаченому Договором та специфікаціями до нього.

Ціни товарів визначаються Сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів указуються в специфікаціях до Договору, які є його невід`ємними частинами. Загальна сума Договору визначається шляхом складання підсумкових сум по Специфікаціях до цього Договору (п.2.1. Договору).

Покупець здійснює обов`язкову часткову попередню оплату у розмірі 20% від суми Договору, яка розраховується згідно п.2.1. Сума та строки попередньої оплати указуються в специфікації (п.4.1. Договору).

На решту суми Постачальник надає Покупцеві відстрочку в оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображені в специфікації.

Відвантаження товару Постачальником здійснюється виключно за умови виконання п.4.1. (п.5.1. Договору).

Передача товару Постачальником представнику Покупця здійснюється виключно за умови надання представником Покупця документу, що підтверджує його повноваження на отримання товару (довіреності) (п.5.2. Договору).

У випадку затримки оплати з вини Покупця, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.6.1. Договору).

Згідно з положеннями, викладеними у ст.259 Цивільного кодексу України, Сторони домовились встановити загальний строк позовної давності - 5 (п`ять) років та спеціальний строк позовної давності, в частині стягнення пені - 5 (п`ять) років (п.9.3. Договору).

Пунктом 10.3. Сторони погодили, що останній вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Специфікаціями №00001 від 22.02.2019, №00002 від 04.03.2019, №00003 від 05.03.2019, №0004 від 08.04.2019, №00005 від 13.05.2019, №00006 від 28.05.2019, №00007 від 31.05.2019 сторонами визначено найменування, кількість, вартість та строк оплати товару.

На виконання умов Договору Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано через Шелевер Ю.В. (Довіреності №6 від 05.03.2019, №27 від 10.06.2019), Фурт І.Ю. (довіреність №26 від 28.05.2019) товар згідно видаткових накладних №305029 від 05.03.2019 на суму 825 382,02 грн, №318035 від 18.03.2019 на суму 83 967,30 грн, №416035 від 16.04.2019 на суму 30 402,04 грн, №422035 від 22.04.2019 на суму 260317,80 грн, №515031 від 15.05.2019 на суму 157 928 грн, №531014 від 31.05.2019 на суму 146 187,50 грн, №611025 від 11.06.2019 на суму 158 460 грн, а всього на суму 1 662 644,16 грн.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525 ЦК України та 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Як стверджує позивач та вбачається із матеріалів справи відповідач оплату товару здійснив частково, і станом на день вирішення справи за ним рахувалася заборгованість в сумі 1 391 518,22 грн.

Зазначену суму заборгованості сторони підтвердили підписаним актом звірки розрахунків.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача 1 391 518,22 грн суми основного боргу з оплати поставленого Позивачем товару за Договором.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, у відповідності до п.6.1. Договору У випадку затримки оплати з вини Покупця, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно розрахунків позивача:

- по специфікації №0001 від 22.02.2019 за період з 04.11.2019 по 03.05.2020 пеня становить 26 691,90 грн;

- по специфікації №0002 від 04.03.2019 за період з 01.10.2019 по 30.03.2020 пеня становить 6 667,40 грн;

- по специфікації №0003 від 05.03.2019 за період з 01.10.2019 по 30.03.2020 пеня становить 66 925,33 грн;

- по специфікації №0004 від 08.04.2019 за період з 02.12.2019 по 31.05.2020 пеня становить 25 661,76 грн;

- по специфікації №0005 від 13.05.2019 за період з 02.12.2019 по 31.05.2020 пеня становить 14 829,31 грн;

- по специфікації №0006 від 28.05.2019 за період з 01.11.2019 по 30.04.2020 пеня становить 15 305,53 грн;

- по специфікації №0007 від 28.05.2019 за період з 02.12.2019 по 31.05.2020 пеня становить 14 828,87 грн, а всього на суму 170 910,10 грн.

Розглянувши надані позивачем розрахунки суми пені, суд приймає їх як правомірні та обґрунтовані.

Також, ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми закону, позивачем нараховано

- по специфікації №0001 від 22.02.2019 за період з 04.11.2019 по 10.06.2020 інфляційних нарахувань на суму 3 737,74 грн та 3 952,14 грн 3% річних;

- по специфікації №0002 від 04.03.2019 за період з 01.10.2019 по 10.06.2020 інфляційних нарахувань на суму 1 198,22 грн та 1 032,45 грн 3% річних;

- по специфікації №0003 від 05.03.2019 за період з 01.10.2019 по 30.03.2020 інфляційних нарахувань на суму 6 473,98 грн та 7 428,70 грн 3% річних;

- по специфікації №0004 від 08.04.2019 за період з 02.12.2019 по 10.06.2020 інфляційних нарахувань на суму 3 733,03 грн та 3 661,78 грн 3% річних;

- по специфікації №0005 від 13.05.2019 за період з 02.12.2019 по 10.06.2020 інфляційних нарахувань на суму 2 157,23 грн та 2 116,05 грн 3% річних;

- по специфікації №0006 від 28.05.2019 за період з 01.11.2019 по 10.06.2020 інфляційних нарахувань на суму 2 121,75 грн та 2 274,11 грн 3% річних;

- по специфікації №0007 від 28.05.2019 за період з 02.12.2019 по 10.06.2020 інфляційних нарахувань на суму 2 157,16 грн та 2 115,99 грн 3% річних, а всього на суму 21 579,11 грн інфляційних нарахувань та 22 581,22 грн 3% річних.

З огляду на встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно Договору №СОК-370000003 від 22.02.2019 товару, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 21 579,11 грн інфляційних нарахувань та 22 581,22 грн 3% річних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).

Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються так як абз. 2 ч.б п.4.5. ст.4 Договору передбачено, що у випадку порушення строків остаточного розрахунку більше ніж на 15 календарних днів, сума розрахованої знижки зменшується на 1% за кожен день прострочки. Враховуючи термін прострочення в 274 дні твердження про застосування знижки безпідставне.

Доводи відповідача про те, що сума зобов`язання визначена в іноземній валюті, спростовуються матеріалами справи. Так, зі специфікацій №№00001-00007 підписаних сторонами в період з 22.02. по 31.05.2019, видаткових накладних видно, що ціна товару вже тоді була зафіксована в гривні. Саме з цієї, гривневої ціни, виходив позивач у розрахунках, доданих до позовної заяви. Підстав перераховувати борг відповідача з поправкою на зміну курсу немає, оскільки курс був зафіксований ще на початку 2019 року.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення річних, відмовляє в його задоволенні. При цьому, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ГК кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідачем не представлено жодних доказів на підтвердження його майнового стану, а тривале невиконання зобов`язання по оплаті товару (274 дні) робить нарахування річних правомірним.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фермерського господарства "Біатріс", с.Семиківці Теребовлянського району Тернопільської області (код 34438448) на користь Приватного акціонерного товариства "Агріматко - Україна", м.Київ, вул.Малопідвальна, буд. 12/10 - 1 391 518 (один мільйон триста дев`яносто одну тисячу п`ятсот вісімнадцять) грн 22 коп. заборгованості, 170 910 (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот десять) грн 10 коп. пені, 21 579 (двадцять одну тисячу п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 11 коп. інфляційних, 22 581 (двадцять дві тисячі п`ятсот вісімдесят одну) грн 22 коп. 3% річних і 24 098 (двадцять чотири тисячі дев`яносто вісім) грн 83 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Сторони мають право оскаржити це рішення до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2020 року.

Суддя Ю.О. Чопко