Постанова

від 25.02.2021 по справі 921/409/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2021 р. Справа №921/409/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Фермерського господарства «Біатріс» від 10.11.2020

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 15 жовтня 2020 року (повний текст рішення складено 22 жовтня 2020 року, суддя Чопко Ю.О., м.Тернопіль)

у справі № 921/409/20

за позовом Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» , м.Київ

до відповідача Фермерського господарства «Біатріс» , с.Семиківці, Теребовлянський район, Тернопільська область

про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та збитків від інфляції у загальній сумі 1606588,65 грн.

представники:

від позивача - Семеняка Вадим Володимирович,

від відповідача - Хомич Ярослав Вікторович.

15.06.2020 до Господарського суду Тернопільської області звернулося Приватного акціонерного товариства (надалі - ПрАТ) «Агріматко-Україна» з позовом до Фермерського господарства (надалі - ФГ) «Біатріс» про стягнення заборгованості 1 391 518,22 грн. основної заборгованості, 170 910,10 грн. пені, 21 579,11 грн. інфляційних втрат та 22 581,22 грн. 3% річних.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № СОК-370000003 від 22.02.2019 та неповною оплатою ним вартості поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2020 позов у даній справі задоволено. Вказане рішення мотивовано наступним:

1) матеріалами справи підтверджується факт часткової оплати відповідачем вартості отриманого ним товару і виникнення у зв`язку з цим заборгованості перед позивачем в розмірі 1 391 518,22 грн.;

2) розглянувши надані позивачем розрахунки сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, місцевий господарський суд взяв їх до уваги як обґрунтовані, правомірні та такі, що підлягають задоволенню;

3) суд відхилив низку доводів відповідача, якими він обґрунтовував менший розмір основної заборгованості, безпідставність нарахування інфляційних втрат та необхідність зменшення розміру 3% річних, а саме:

- про необхідність застосування у спірних правовідносинах знижки на товар на підставі підпункту б п.4.5. ст.4 договору, - оскільки абзацом 2 вказаного підпункту передбачено поступове зменшення знижки у випадку порушення строків остаточного розрахунку; при цьому, з огляду на значний термін прострочення відповідача (274 дні), застосування знижки безпідставне;

- про безпідставність нарахування інфляційних втрат на суму зобов`язання, що визначена в іноземній валюті, - оскільки зі специфікацій №№00001-00007 та видаткових накладних, підписаних сторонами в період з 22.02.2019 по 31.05.2019, вбачається, що ціна товару зафіксована в гривнях;

- про необхідність зменшення суми 3% річних на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, - оскільки відповідач не надав жодних доказів на підтвердження свого майнового стану, а тривале невиконання ним зобов`язання по оплаті товару (274 дні) робить нарахування річних правомірним.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 811 352, 53 грн. основного боргу, а в решті позовних вимог - відмовити.

У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:

1) пунктом 4.5 договору передбачено надання покупцю знижки, загальна сума якої згідно розрахунку відповідача, наведеного в апеляційній скарзі, становить 580 165,69 грн, у зв`язку з чим розмір основного боргу за поставлений товар становить 811 352,53 грн.;

2) у останньому абзаці п. 4.5 договору передбачено, що у випадку порушення строків остаточного розрахунку більше ніж на 15 днів, сума розрахованої знижки зменшується на 1% за кожен день прострочення. На думку скаржника, зміст цього абзацу підпадає під визначення пені, просто позивач обмежив нарахування пені сумою знижки штучно піднявши суму заборгованості розраховуючи курс 42 грн. за євро, який ніколи не існував на ринку обміну валют. Крім того, у п. 6.1 договору передбачена пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у разі затримки оплати з вини покупця. На думку скаржника, вказане свідчить про те, що позивач невірно розрахував пеню з перевищенням облікової ставки НБУ;

3) в усіх специфікаціях згідно договору ціна за товар визначена із використанням доларового еквіваленту в гривнях. Водночас, у постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі № 6-771цс15 вказано, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. У зв`язку з цим, на думку скаржника, позивач не зазнав інфляційних втрат;

4) виходячи зі змісту пункту 5.5 укладеного сторонами договору, положень статтей 611, 625, 692 ЦК України, ст.233 ГК України та висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у зменшенні розміру 3% річних.

Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:

1) безпідставними є твердження відповідача про те, що він має право на отримання знижки по вартості товару відповідно п. 4.5 договору, оскільки договір передбачає, що у випадку порушення строків остаточного розрахунку більше ніж на 15 календарних днів, сума розрахованої знижки зменшується на 1% за кожен день прострочки. Відповідно до специфікацій до договору остаточний розрахунок за всіма специфікаціями повинен бути здійснений відповідачем не пізніше 01.11.2019. Ця умова договору відповідачем не виконана до теперішнього часу і термін прострочення складає 410 днів станом на 19.02.2021, у зв`язку з чим відповідач не має права на знижку;

2) посилання відповідача на те, що вартість товару визначена за дуже високим курсом необґрунтована. Сума договору була визначена сторонами добровільно, відповідно до статтей 632, 691,706 ЦК України. Як вбачається зі специфікацій до договору та акта звірки взаєморозрахунків від 09.01.2020, ціна договору встановлена в гривнях і відповідач погодився з сумою боргу, яка виникла на день подання позовної заяви. Таким чином, посилання відповідача на те, що ціна товару сформована в валюті та підлягає якомусь перерахунку, не відповідають дійсності;

3) позивач не здійснював нарахування курсової різниці, тому обґрунтовано нарахував інфляційні втрати згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України;

4) твердження скаржника про порушення судом першої інстанції принципу справедливості у спірних правовідносинах - безпідставні. Принцип справедливості у господарських правовідносинах полягає в належному виконанні сторонами своїх договірних обов`язків. При цьому, у спірних правовідносинах відповідач користується грошовими коштами позивача більше року та ухиляється від своїх прямих обов`язків зі сплати боргу та затягує вирішення справи в суді.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

22.02.2019 між ПрАТ "Агріматко-Україна" (постачальник) та ФГ "Біатріс" (покупець) було укладено договір поставки №СОК-370000003, відповідно до якого постачальник зобов`язався у порядку, строки та на умовах, визначених договором, передати у власність покупцеві на умовах СРТ Тернопільська область, Теребовлянський район, с.Семиківці (згідно з правилами Інкотремс в редакції 2010) товари за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій, які є додатками до цього договору та його невід`ємними частинами, а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях вартість, в строки та в порядку, передбаченому договором та специфікаціями.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів указуються в специфікаціях до договору, які є його невід`ємними частинами. Загальна сума договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п.2.2, строки поставки товару узгоджуються сторонами та відображаються в специфікаціях.

Розділом 4 договору встановлено наступні положення щодо порядку оплати та цін:

- покупець здійснює обов`язкову часткову попередню оплату у розмірі 20% від суми договору, яка розраховується згідно п.2.1. Сума та строки попередньої оплати указуються в специфікації (п.4.1);

- на решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку в оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображені в специфікації (п.4.2);

- ціни на товари є договірними і вказані у специфікаціях (п.4.3);

- ціни на товари, які постачальник придбавав за зовнішньоекономічними контрактами або контрактами, в яких розрахунки прив`язані до курсу іноземних валют, мають окремий порядок формування (п.4.4).

- на момент проведення остаточного розрахунку, сума, що підлягає сплаті відповідно до п.4.2 договору (тобто сума, по якій надано відстрочку по оплаті), підлягає коригуванню у бік зменшення, якщо курс встановлений AT "ОТП Банк" (м. Київ) для безготівкових операцій для іноземної валюти, що зазначена у специфікації, зменшився більш ніж на два відсотки по відношенню до договірного курсу, визначеного сторонами в специфікації. Постачальник надає покупцю знижку на ціну товару, яка розраховується за формулою З = Сп - Сп * (Ко / Кд), відповідно до якої: З - сума знижки, Сп - узгоджена сторонами сума в гривнях, розрахована за договірним курсом, Кд - договірний курс, Ко - курс імпортної валюти, зазначеної в специфікації до гривні, встановлений AT "ОТП Банк" (м. Київ) для безготівкових операцій на день розрахунку (підпункт б п. 4.5).

При цьому, у абзаці 2 вказаного підпункту встановлено, що у випадку порушення строків остаточного розрахунку більше ніж на 15 календарних днів, сума розрахованої знижки зменшується на 1% за кожен день прострочки.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що відвантаження товару постачальником здійснюється виключно за умови виконання п.4.1.

У пункті 9.3 договору сторони домовились встановити загальний строк позовної давності - 5 років та спеціальний строк позовної давності в частині стягнення пені - 5 років.

Пунктом 10.3 сторони погодили, що останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вказаний договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

До вказаного договору сторони також підписали низку специфікацій на загальну суму 1662644,16 грн, якими визначили найменування та кількість товарів, які підлягають поставці, їх вартість та загальну ціну, строки поставки та строки внесення попередньої оплати за товар та повного розрахунку за цей товар, а саме:

1) специфікація №00001 від 22.02.2019 (поставка 4 видів насіння на загальну вартість 262807,08 грн., строк поставки - до 28.02.2019, строк внесення попередньої оплати в сумі 40638,28 грн. - до 22.02.2019; строк погашення товарного кредиту в сумі 222168,80 грн. - до 01.11.2019);

2) специфікація №00002 від 04.03.2019 (поставка 2 видів насіння на загальну вартість 58538,24 грн., строк поставки - до 06.03.2019, строк внесення попередньої оплати в сумі 8997,09 грн. - до 05.03.2019; строк погашення товарного кредиту в сумі 49541,15 грн. - до 30.09.2019);

3) специфікація №00003 від 05.03.2019 (поставка 2 видів насіння на загальну вартість 588004 грн., строк поставки - до 13.03.2019, строк внесення попередньої оплати в сумі 90724 грн. - до 05.03.2019; строк погашення товарного кредиту в сумі 497280 грн. - до 31.10.2019);

4) специфікація №0004 від 08.04.2019 (поставка 1 виду насіння та крапельної стрічки на загальну вартість 290719,84 грн., строк поставки - до 19.04.2019, строк внесення попередньої оплати в сумі 43961,19 грн. - до 12.04.2019; строк погашення товарного кредиту в сумі 246758,65 грн. - до 29.11.2019);

5) специфікація №00005 від 13.05.2019 (поставка 1 виду насіння на загальну вартість 157928 грн., строк поставки - до 14.05.2019, строк внесення попередньої оплати в сумі 23528 грн. - до 14.05.2019; строк погашення товарного кредиту в сумі 134400 грн. - до 29.11.2019);

6) специфікація №00006 від 28.05.2019 (поставка 1 виду насіння на загальну вартість 146187 грн., строк поставки - до 29.05.2019, строк внесення попередньої оплати в сумі 21867 грн. - до 28.05.2019; строк погашення товарного кредиту в сумі 124320 грн. - до 31.10.2019);

7) специфікація №00007 від 31.05.2019 (поставка 1 виду добрива на загальну вартість 158460 грн., строк поставки - до 07.06.2019, строк внесення попередньої оплати в сумі 24064 грн. - до 04.06.2019; строк погашення товарного кредиту в сумі 134396 грн. - до 29.11.2019).

Водночас, у всіх вищеперелічених специфікаціях: зазначено, що валютою закупівлі є євро; ціна товару зазначена у валютному еквіваленті; встановлено, що договірний курс становить 42 грн/євро. Відповідно до вказаних даних погоджена ціна в гривнях.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв вищезазначений товар у повному обсязі, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні №305029 від 05.03.2019 на суму 825382,02 грн, №318035 від 18.03.2019 на суму 83967,30 грн, №416035 від 16.04.2019 на суму 30402,04 грн, №422035 від 22.04.2019 на суму 260317,80 грн, №515031 від 15.05.2019 на суму 157928 грн, №531014 від 31.05.2019 на суму 146187,50 грн, №611025 від 11.06.2019 на суму 158460 грн, а всього на суму 1662644,16 грн.

З банківських виписок по рахунку ПрАТ Агріматко Україна , а також з акта звірки взаєморозрахунків від 09.01.2020, що підписаний обома сторонами, вбачається, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на загальну суму 271125,24 грн.

При цьому, фактичні оплати здійснювались відповідачем наступним чином: 04.03.2019 було здійснено платежі на суму 43 801,18 грн. та 8 997,09 грн., 05.03.2019 - платіж на суму 90 724,67 грн.,10.04.2019 - на суму 58 144,00 грн., 15.05.2019 - на суму 23 528,00 грн., 31.05.2019 - на суму 21 867,00 грн., а 11.06.2019 - на суму 24 064,00 грн.

Вказані фактичні обставини не заперечуються жодною з сторін даного спору.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, у кожній із підписаних сторонами специфікацій встановлено чіткі строки здійснення оплати за поставлені товари.

Відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 1 391 518,22 грн. Зазначену суму заборгованості сторони підтвердили підписаним актом звірки розрахунків.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної суми основного боргу за договором поставки №СОК-370000003 від 22.02.2019.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника про необхідність застосування при розрахунках між сторонами знижки, що передбачена п. 4.5 договору.

Так, з огляду на значну різницю між фактичним та договірним курсом іноземної валюти євро у відношенні до національної валюти України, така знижка повинна була нараховуватись на суму товарного кредиту по кожній специфікації відповідно до формули, що зазначена у підпункті б п. 4.5 договору.

Однак, як було зазначено вище, абзацом 2 вказаного підпункту встановлено, що у випадку порушення строків остаточного розрахунку більше ніж на 15 календарних днів, сума розрахованої знижки зменшується на 1% за кожен день прострочки.

З огляду на це, колегія констатує, що з 16-ого календарного дня прострочення за кожною окремою специфікацією, сума знижки за кожною почала поступово спадати (за специфікацією №1 - з 06.11.2019, за специфікацією №2 - з 05.10.2019, за специфікацією №3 - з 05.11.2019, за специфікацією №4 - з 04.12.2019, за специфікацією №5 - з 03.01.2020, за специфікацією №6 - 05.11.2019, за специфікацією №7 - з 04.12.2019), поки заборгованість не вийшла на рівень, при якому знижка не обчислюється (за специфікацією №1 - з 03.02.2020, за специфікацією №2 - з 02.01.2020, за специфікацією №3 - з 02.02.2020, за специфікацією №4 - з 02.03.2020, за специфікацією №5 - з 01.04.2020, за специфікацією №6 - 02.02.2020, за специфікацією №7 - з 02.03.2020).

Враховуючи те, що за жодною із специфікацій відповідач не здійснив повної оплати, а лише вносив суми передоплат, які в окремих випадках були дещо більшими, ніж узгоджені у цих специфікаціях, позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача суми основної заборгованості без врахування положень підпункту б п. 4.5 договору.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що механізм, що міститься у підпункті б п. 4.5 договору є прихованим нарахуванням пені. Як було зазначено вище, сторонами чітко узгоджено договірну ціну у специфікаціях. З огляду на це, надання постачальником знижки, що встановлена у підпункті б п. 4.5 договору, не може за жодних обставин трактуватись як нарахування пені. Така знижка, в контексті умов договору, є заохоченням покупця здійснювати вчасний розрахунок згідно умов договору.

Також, з огляду на закріплені у законодавстві принципи свободи договору та обов`язковості його умов, колегія суддів відхиляє заперечення скаржника, що пов`язані із невідповідністю встановленого у договорі курсу іноземної валюти (євро) до національної грошової одиниці України реальному курсу.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6.1 договору, у випадку затримки оплати з вини покупця, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Розмір пені, встановлений у п.6.1 договору, відповідає положенням Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє відповідні твердження скаржника.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача сум пені та 3% річних. Однак, при розрахунку вказаних сум слід враховувати механізм зміни договірної ціни, що закріплений у підпункті б п. 4.5 договору. Вказаний підпункт не містить жодних вказівок щодо диспозитивності його застосування постачальником, а, отже, у відповідні періоди за кожною окремою специфікацією, які зазначені судом вище, він діяв.

Здійснивши власний перерахунок сум пені та 3% річних в межах заявлених позивачем строків із врахуванням зміни ціни за кожною специфікацією згідно підпункту б п. 4.5 договору, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягають стягненню менші суми, ніж були заявлені позивачем у позовній заяві, а саме - 138123,88 грн. пені та 19215,60 грн. трьох процентів річних.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке:

За змістом статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, якщо така була предметом договору, індексації не підлягає. З огляду на це, норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі №6-771цс15.

Як було зазначено вище, усі сім специфікацій, які є додатками до договору поставки визначають, що валютою закупівлі є євро; ціна товару у кожній специфікації зазначена у валютному еквіваленті; у кожній специфікації також встановлено, що договірний курс становить 42 грн/євро. Відповідні умови специфікацій узгоджуються зі змістом п. 4.4 договору.

Таким чином, оскільки між сторонами виникли правовідносини на специфікацій, ціни на товар відповідно до яких були визначені в іноземній валюті - євро, місцевий господарський суд помилково застосував до цих грошових зобов`язань положення закону в частині нарахування індексу інфляції.

З огляду на наведене, в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 21579,11 грн. інфляційних втрат слід відмовити повністю.

Стосовно доводів апелянта про безпідставність відмови судом першої інстанції у зменшенні трьох процентів річних, то такі судова колегія вважає безпідставними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З положень цих статтей, а також ст. 74 ГПК України, вбачається, що зменшення розміру штрафних санкцій чи неустойки є правом суду, а не його обов`язком, а також, що саме на особу, яка заявляє перед судом відповідне клопотання, покладено обов`язок довести перед судом ті обставини, які закон пов`язує з можливістю застосування судом свого права на зменшення розміру штрафних санкцій чи неустойки.

Оскільки відповідачем не було надано жодних доказів в підтвердження відповідних обставин, самі лише його покликання на норми закону та правові позиції Верховного Суду не достатні для застосування судом положень ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних та апеляційних вимог.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Біатріс» задоволити частково.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15 жовтня 2020 року у справі № 921/409/20 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Біатріс" (48111, с.Семиківці, Теребовлянський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 34438448) на користь Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (01001, м.Київ, вул.Малопідвальна, буд. 12/10, ідентифікаційний код 30725226) 1 391 518, 22 грн. основної заборгованості, 138 123, 88 грн. пені, 19 215, 60 грн. 3% річних та 23 232, 83 грн. судового збору за подання позову до місцевого господарського суду.

В частині стягнення 32 786,22 грн. пені, 3 365,62 грн. 3% річних та 21 579, 11 грн. інфляційних втрат - в позові відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (01001, м.Київ, вул.Малопідвальна, буд. 12/10, ідентифікаційний код 30725226) на користь Фермерського господарства "Біатріс" (48111, с.Семиківці, Теребовлянський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 34438448) 2 642,22 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Тернопільської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 05.03.2021.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік