Ухвала

від 20.10.2020 по справі 925/1009/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20 жовтня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1009/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від прокуратури: Олійник І.А.

від першого відповідача: Весеньова Є.В.- за довіреністю;

від другого відповідача: Колесник Д.В. - адвокат за довіреністю;

від третьої особи ОСОБА_1 - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури (м. Сміла, Черкаська область) в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (м. Черкаси) та до Фермерського господарства "Косенко Іван Іванович" (Черкаська область, м. Кам`янка) про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Прокурором, як позивачем, заявлено позов з вимогами про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 09.06.2015 № 23-3315/14-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 09.06.2015 № 23-3316/14-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 09.06.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 , на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.06.2016 за № 15096023 зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 4,68 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0653;

- визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 09.06.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 , на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.06.2016 за № 15099165 зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 13,1912 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0639.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження. Триває розгляд справи по суті.

В засідання учасники процесу у повному складі не з`явилися, явка представників обов`язковою не визнавалася, а тому немає перешкод у розгляді справи.

10.10.2019 судом зареєстровано клопотання відповідача-2 ФГ "Косенко Іван Іванович" (а.с. 65 том 1) про закриття провадження у справі з підстав, що спір не належить розглядати за правилами господарського судочинства із посиланням на практику Верховного Суду про те, що у правовідносинах сторін спір стосується прав та інтересів фізичної особи, яка отримувала земельні ділянки для ведення фермерського господарства. Такий спір слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 24.12.2019 провадження у справі зупинялося до часу завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи у подібних відносинах № 912/2385/18 за позовом заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" та Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської РДА про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90 577,26 грн.

16.10.2020 судом зареєстровано клопотання від 15.10.2020 першого відповідача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про закриття провадження у справі з підстав, що спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства у відповідності до останньої практики Великої Палати Верховного Суду.

В засіданні представники першого та другого відповідачів провадження у справі просять закрити, а прокурор просить у задоволені клопотання відмовити і вважає, що спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності та заслухавши доводи і пояснення представників учасників судового процесу, суд вважає, що провадження у справі слід закрити з таких підстав:

З матеріалів справи вбачається, що ФГ "Косенко Іван Іванович" зареєстровано 01.03.2006 (витяг з ЄДР а.с. 34 том 1).

На основі якої земельної ділянки вказане Фермерське Господарство було створено, за наявними у справі доказами встановити не вдалося - первинні документи відсутні, представником фермерського господарства така інформація суду не надана.

Наказами (а.с. 17,18) Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 09.06.2015 № 23-3315/14-15-СГ та від 09.06.2015 № 23-3316/14-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", громадянину ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки площею 4,68 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0653 та площею 13,1912 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0639.

Обидві земельні ділянки знаходяться в адмінмежах Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Також між ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та гр. ОСОБА_1 укладено 09.06.2015 договори оренди землі на вказані ділянки, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.06.2016 за № 15096023 зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 4,68 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0653 та за № 15099165 зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 13,1912 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0639 (а.с. 20-22 том 1).

Прокурором надано копії податкових декларацій з плати за землю за 2018-2019 роки (а.с. 26-29) які подані ФГ "Косенко Іван Іванович" яке відзвітувалося до Смілянської ОДПІ про користування земельними ділянками площею 4,68 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0653 та площею 13,1912 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0639 та вказало податкове зобов`язання по розміру орендної плати за землю.

Отже має місце обставина, що після створення Фермерського Господарства його засновник, як громадянин, отримав ще дві земельні ділянки для ведення ФГ, які фактично використовує ФГ "Косенко Іван Іванович".

Прокурор, як позивач, просить визнати незаконними та скасувати накази, якими гр. ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано спірні земельні ділянки в оренду, а також визнати недійсними два договори оренди землі, які прийняті на підставі вказаних наказів.

Згідно наказів земельні ділянки надані громадянину ОСОБА_1 і стороною спірних договорів оренди також є громадянин ОСОБА_1 як вбачається з їх копій, які надані в справу прокурором.

Прокурор доводить, що мало місце порушення норм чинного законодавства, оскільки після створення Фермерського Господарства його засновник, як громадянин, вже не мав права на отримання земельної ділянки для ведення ФГ поза конкурсною основою.

Так, згідно ч. 3 ст. 7, ст. 8 ЗУ "Про фермерське господарство" в редакції станом на час прийняття спірних наказів ГУ Держгеокадастру в Черкаській області -- земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України та частини першої статті 12 Закону України Про фермерське господарство (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Статтею 121 Земельного Кодексу передбачені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

При цьому частиною 3 ст. 134 ЗК України визначено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Частиною 1 ст. 134 ЗК України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Отже, після створення Фермерського Господарства воно не вправі отримувати нові земельні ділянки для ведення ФГ поза межами набуття права на ці ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах).

У постанові ВП ВС від 20.03.2019 по справі № 619/1680/17 викладено правовий висновок про те, що після державної реєстрації ФГ має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення ФГ, в порядку визначеному законом, на конкурентних основах.

Фактично ж після створення ФГ "Косенко Іван Іванович" його засновник отримав дві спірні земельні ділянки у спрощений спосіб, а не на конкурентних засадах (земельних торгах) і передав їх у фактичне користування свого фермерського господарства.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, при вирішенні даного спору суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду відступила від власного правового висновку щодо юрисдикції спорів за участю фермерського господарства, визначивши, що спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Так, у постанові ВП Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17 встановлено подібні до справи № 925/1009/19 обставини, зокрема, що ОСОБА_1 як фізична особа отримав спірні землі в користування вже після створення ним фермерського господарства, у зв`язку із чим відповідно до положень законодавства земля для зайняття фермерською діяльністю вже не підлягала передачі в оренду безпосередньо фізичний особі, а могла лише бути надана фермерському господарству за результатами земельних торгів. На момент прийняття ГУ Держземагентства наказів від 23 грудня 2014 року та від 24 березня 2015 року і укладення відповідних договорів оренди земельних ділянок від 01 квітня 2015 року ОСОБА_1 вже було засноване ФГ Ямбуренко , державна реєстрація якого відбулася 30 грудня 2008 року. Але, отримавши зазначені земельні ділянки в оренду, ОСОБА_1 фактично передав їх у користування ФГ Ямбуренко . Зазначене, у свою чергу, свідчить про спробу ОСОБА_1 отримати спірні земельні ділянки для розширення площ земельних ділянок, які використовуються ФГ Ямбуренко уникнувши при цьому процедури земельних торгів. Із заявою про надання спірних земельних ділянок ФГ Ямбуренко на земельних торгах не зверталось, йому вони не виділялись та в установленому порядку не передавались. Враховуючи викладене вбачається, що в цій справі спірні земельні ділянки були надані в оренду ОСОБА_1 як громадянину України на підставі договорів оренди землі від 01 квітня 2015 року, укладених між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1. Однак ОСОБА_1 оспорювані земельні ділянки отримав із земель сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для створення фермерського господарства та за встановлених обставин справи право користування зазначеними земельними ділянками не могло перейти до раніше створеного ОСОБА_1 фермерського господарства. Відтак, ФГ Ямбуренко не могло набути прав користування та володіння спірними земельними ділянка від ОСОБА_1 як члена та керівника цього фермерського господарства. Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку про необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства. Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження № 14-157цс18) був сформульований висновок, що спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від даного висновку.

Отже спір у справі № 925/1009/19 підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства і протилежні доводи прокурора з цього приводу із посиланням на ранішу по часу прийняття практику Верховного Суду у аналогічних спорах, суд відхиляє.

При зверненні з позовом до Господарського суду Черкаської області прокурором враховано висновки Смілянського міськрайонного суду Черкаської області (ухвала від 19.03.2019) по справі № 696/409/18 про те, що спір повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства з огляду на факт створення фермерського господарства на час виникнення спору щодо надання фізичній особі земельних ділянок для ведення ФГ (а.с. 45 том 1).

Представники всіх учасників справи стверджують, що ухвала Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.03.2019 по справі № 696/409/18 в апеляційному порядку не переглядалася.

У відповідності до ч. 2 ст. 231 ГПК України у разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.

Отже дане обмеження не розповсюджується на випадки, коли провадження закривалося лише ухвалою суду першої інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства.

Суд вважає, що права прокурора на доступ до правосуддя не будуть порушені повторним закриттям провадження у даній справі вже в порядку господарського судочинства, з огляду на таке:

У постанові ВП ВС від 12.11.2019 по справі № 920/40/19 викладено позицію суду у п. 6.18. про те, що Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача, що Сумський окружний адміністративний суд визначив господарську юрисдикцію спору, тому місцевий господарський суд, закривши провадження у справі та надавши власне роз`яснення про розгляд цієї справи в межах цивільної юрисдикції, порушив принцип юридичної визначеності та право позивача на суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Помилка Сумського окружного адміністративного суду у визначенні юрисдикції спору при закритті провадження в адміністративній справі не покладає на господарський суд обов`язку розглянути цю справу з порушенням правил суб`єктної юрисдикції. Навпаки, розгляд справи з порушенням правил суб`єктної юрисдикції буде порушувати право особи на розгляд її справи судом, встановленим законом, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому позивач не позбавлений права на суд в порядку цивільного судочинства.

Також у постанові ВП ВС від 15.05.2019 по справі № 205/8482/15-ц викладено висновок про те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Усі процесуальні кодекси містять вимогу про закриття провадження у справі у разі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного (або адміністративного чи господарського) судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України, пункт 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18), і підстав для відступу не вбачається. Помилковим є висновок, що наявність ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року у справі № 904/2404/15 про припинення провадження у господарській справі є перешкодою для повторного звернення особи до належного суду. Разом із тим визначення Великою Палатою Верховного Суду юрисдикційності даної категорії спорів може бути підставою для поновлення строку на апеляційне чи касаційне оскарження ухвали Господарським судом Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року.

Також така постанова вищої судової інстанції може бути іншою процесуальною підставою для звернення з позовом до належного суду....

Отже, на переконання суду, закриття провадження у справі за правилами господарського судочинства, не порушує права прокурора і не перешкоджає у повторному зверненні до суду цивільної юрисдикції. При повторному зверненні до суду за правилами цивільної юрисдикції прокурор також не позбавлений права змінити склад сторін та предмет спору.

У відповідності до п.1) ч. 1, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За правилами ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" закриття провадження у справі є підставою для повернення сплаченого судового спору з Державного бюджету України за заявою платника. Оскільки на час проведення засідання таку заяву суду не подано, то відповідно, питання про повернення з бюджету судового збору судом у даній ухвалі не вирішується.

Керуючись п1) ч. 1 ст. 231 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом Заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, м. Сміла, Черкаська область) в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (ідентифікаційний код 39765890, м. Черкаси) та до Фермерського господарства "Косенко Іван Іванович" (ідентифікаційний код 34238067, Черкаська область, м. Кам`янка) про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повний текст ухвали складено 21 жовтня 2020

Суддя Н.М. Спаських