Рішення

від 20.10.2020 по справі 927/427/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2020 року м. Чернігів справа № 927/427/18 (927/559/20) Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Ресурси» в особі ліквідатора Стук І.М., вул. Інструментальна, 34-Д, м. Чернігів, 14037

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»

вул. Жилянська, 9-11, м. Київ, 01033

третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» , площа Спортивна, 1, корпус А, м. Київ, 01601

про визнання недійсним договору,

яка розглядається в межах справи

за заявою КРЕДИТОРА: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт»

вул. Боричів Тік, 35-В, м. Київ, 04070

БОРЖНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Ресурси»

вул. Шевченка, 103, м. Чернігів, 14027

про відкриття провадження у справі про банкрутство

Представники учасників справи не прибули.

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» (надалі - Кредитор) подана заява про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Ресурси» (надалі - Боржник) на підставі ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон про банкрутство), яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2018 була прийнята до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Ресурси» , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Болховітіна В.М.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2018 припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна боржника Болховітіна В.М., боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Болховітіна В.М.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 відсторонено арбітражного керуючого Болховітіна В.М. від виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Ресурси» .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2020 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Ресурси» призначено арбітражного керуючого Стук І.М.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2020 продовжено строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Стук І.М. на шість місяців до 01.11.2020.

22.06.2020 до Господарського суду Чернігівської області, в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Ресурси» , надійшла позовна заява від 19.06.2020 № 19/06-2020/157-02 Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Ресурси» в особі ліквідатора Стук І.М. про визнання недійсним договору згідно якої позивач просить визнати недійсним договір оренди № 01 від 01.01.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Ресурси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що спірний договір був укладений за відсутності згоди іпотекодержателя (ТОВ «Стар Інвестмент Ван» ), а тому в силу прямої вказівки закону (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» ) він є нікчемним.

На думку позивача, спірний договір порушує права та охоронювані законом інтереси як його, так і кредиторів, оскільки є свідомо збитковою угодою; сума орендної плати, вказана в договорі, є мізерно малою в порівнянні з реальною оціночною вартістю майна; договір не містить методики, згідно якої визначений розмір орендної плати, її процентне співвідношення до балансової вартості або до суми амортизаційних нарахувань, а також строки її сплати; також спірним договором не передбачена відповідальність Орендаря (ТОВ «Фактор Нафтогаз» ) за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, штрафні санкції, відповідальність за втрату або знищення майна; крім того, спірний договір не містить строку, на який його укладено; до того ж, ТОВ «Фактор Нафтогаз» систематично порушує строки внесення орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/427/18 (927/559/20); постановлено розгляд позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/427/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Ресурси» за правилами загального позовного провадження; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 27.07.2020.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2020 суддею Сидоренко А.С. заявлено самовідвід у справі № 927/427/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів - Ресурси» (в т.ч. по розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» на дії ліквідатора Стук І.М. та позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів - Ресурси» в особі ліквідатора Стук І.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» про визнання недійсним договору (справа № 927/427/18 (927/559/20)).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2020 №02-01/37/20, справу №927/427/18 (927/559/20) передано на розгляд судді Моцьора В.В.

Ухвалою суду від 31.07.2020 справу №927/427/18 (927/559/20) прийнято до провадження суддею Моцьором В.В., підготовче засідання призначено на 02.09.2020. Також даною ухвалою судом встановлено строки для подання учасниками справи відзиву на позов, відповіді на відзив, письмових пояснень.

10.06.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає. Вважає безпідставним посилання позивача на занижену ціну у договорі оренди, зазначаючи, що у договорі оренди майна сума оцінки вказана лише за речі, що розташовані на земельній ділянці, а в звіті про оцінку майна від 01.07.2019 грошова сума значно вища, оскільки оцінка була проведена в том числі і земельної ділянки, на якій було розташоване це майно. Також зазначає про безпідставність посилання позивача на відсутність згоди іпотекодержателя, оскільки вважає, що передання речі у найм не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб, зокрема, права застави. Крім того, зазначає, що орендарем було сплачено на користь орендодавця суму вимоги арбітражного керуючого Стук І.М. у сумі 60000,00грн і арбітражний керуючий не звертався до орендаря з вимогою змінити умови договору щодо суми по орендній платі. Відповідач вважає, що договір оренди майна відповідає вимогам закону.

У підготовче засідання 02.09.2020 представники учасників справи не прибули, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.09.2020, про що на адресу сторін направлено ухвалу повідомлення від 02.09.2020.

08.09.2020 до суду від арбітражного керуючого Стук І.М. надійшли заперечення на відзив, в яких вона зазначає, що підстави наведені у відзиві є суб`єктивною думкою відповідача і ґрунтуються на вибірковому аналізі норм законодавства України.

У підготовче засідання 24.09.2020 прибув повноважний представник позивача. Суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 06.10.2020, про що на адресу учасників справи направлено ухвалу повідомлення від 24.09.2020.

У судове засідання 06.10.2020 учасники справи не прибули, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 20.10.2020, про що на адресу учасників справи направлено ухвалу повідомлення від 06.10.2020.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, але повноважних представників у судове засідання 20.10.2020 не направили.

З огляду на обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками, відсутність перешкод для розгляду справи, достатність матеріалів справи для розгляду та прийняття відповідного рішення, суд розпочав розгляд справи по суті за відсутності представників сторін, згідно зі статтею 202 ГПК України .

Оцінивши надані докази, наведені обґрунтування сторін, проаналізувавши діюче законодавство, господарський суд ВСТАНОВИВ:

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України , з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України .

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України . За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігів-Ресурси" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Болховітіна Віталія Михайловича, який діяв на підставі постанови Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2018 по справі №927/427/18 (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" (далі - Орендар) укладено договір оренди № 01 (далі - Договір оренди).

Згідно з п. 1.1. Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в платне користування АГНКС, яке знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, сільська рада Ульянівська (Вознесенська), автодорога Чернігів - Терехівка 2 км + 800 м. АГНКС надається Орендареві для торгівлі газом - метаном, газом скрапленим СПБТ та супутніми товарами. Перелік майна зазначається в акті прийому-передачі, який є невід`ємною частиною даного договору.

Загальна вартість майна, що передається в оренду визначається згідно балансової вартості і становить 1 022 218,46грн без ПДВ (п. 1.4 договору).

Відповідно до п.3.4 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігів-Ресурси".

Згідно з п.5.1. Договору щомісячна орендна плата за користування об`єктом оренди становить 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн., без ПДВ).

Передача майна підтверджується актом №1 прийому-передачі від 01.01.2019.

З метою забезпечення виконання основного зобов`язання за договором відкличної відновлювальної кредитної лінії №04КЛ/115/1848ЛОР від 24.09.2013 між ПАТ "Фортуна-банк" (іпотекодержателем) та ТОВ "Чернігів-Ресурси"" (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки №4239 від 24.09.2013, за умовами якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку належне іпотекодавцю на праві власності нерухоме майно - предмет іпотеки, а саме: автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію (АГНКС) на 450 заправок, в складі: операторної, навісу над колонками, вбиральні, виробничо-технічного блоку, дизельної електростанції, трансформаторної підстанції, полоса гальмування та заїзд, полоса розгону та виїзд, крановий майданчик, свічковий майданчик, що розташовані за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, сільська рада Ульянівська, автодорога Чернігів - Терехівка 2 км + 800 м.

Позивач посилається на те, що спірний договір був укладений за відсутності згоди іпотекодержателя (ТОВ «Стар Інвестмент Ван» ). Також, на думку позивача, спірний договір порушує права та охоронювані законом інтереси як його, так і кредиторів, оскільки є свідомо збитковою угодою; сума орендної плати, вказана в договорі, є мізерно малою в порівнянні з реальною оціночною вартістю майна; договір не містить методики, згідно якої визначений розмір орендної плати, її процентне співвідношення до балансової вартості або до суми амортизаційних нарахувань, а також строки її сплати; також спірним договором не передбачена відповідальність Орендаря (ТОВ «Фактор Нафтогаз» ) за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, штрафні санкції, відповідальність за втрату або знищення майна; крім того, спірний договір не містить строку, на який його укладено; до того ж, ТОВ «Фактор Нафтогаз» систематично порушує строки внесення орендної плати.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України ).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи з вимог частини 1 вказаної статті, правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України визначено, що правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 4 , 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України , міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України .

Відповідно до ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 58 Цивільного Кодексу України .

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Приписами ст.761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

У відповідності до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом встановлено, що станом на момент укладення спірного договору (01.01.2019) майно: АГНКС, яке знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, сільська рада Ульянівська (Вознесенська), автодорога Чернігів - Терехівка 2 км + 800 м, належало на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігів-Ресурси" (свідоцтво про право власності САЕ №534491 від 15.10.2012).

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігів-Ресурси" мало право передання майна у найм (оренду).

Однак, судом також встановлено, що 24.09.2013 між ПАТ "Фортуна-банк" (іпотекодержателем) та ТОВ "Чернігів-Ресурси" (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки №4239 з метою забезпечення виконання основного зобов`язання за договором відкличної відновлювальної кредитної лінії №04КЛ/115/1848ЛОР від 24.09.2013. За умовами договору іпотеки іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку належне іпотекодавцю на праві власності нерухоме майно - предмет іпотеки, а саме: автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію (АГНКС) на 450 заправок, в складі: операторної, навісу над колонками, вбиральні, виробничо-технічного блоку, дизельної електростанції, трансформаторної підстанції, полоса гальмування та заїзд, полоса розгону та виїзд, крановий майданчик, свічковий майданчик, що розташовані за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, сільська рада Ульянівська, автодорога Чернігів - Терехівка 2 км + 800 м.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14.04.2019 №167241027 приватним нотаріусом Михайленко С.А. Київського міського нотаріального округу здійснено запис про обтяження на вище перелічене нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження: 2617286).

Тобто, на момент укладення договору оренди (01.01.2019) майно, яке було предметом договору, перебувало в обтяженні згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Реєстраційний номер обтяження: 2617286, дата державної реєстрації: 24.09.2013, підстави виникнення: договір іпотеки №4239 від 24.09.2013, обтяжувач: ПАТ "Фортуна-банк".

Пунктом 9.6. Договору іпотеки встановлено, що Іпотекодавець зобов`язується не розпоряджатися (не відчужувати) предметом іпотеки без попередньої письмової згоди Іпотекодержателя, включаючи зміну права власності на предмет іпотеки або його частину; передачу предмета іпотеки третім особам (оренда (суборенда), лізинг, суперфіцій тощо; поділ (виділ) предмету іпотеки; зміна поштової адреси предмета іпотеки.

Відповідно до абз. 4 ч.3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області у справі №927/427/18 від 18.04.2020 на підставі договору від 22.02.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ФОРТУНА-БАНК" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна" (Покупець) №09 купівлі-продажу майнових прав здійснено заміну ПАТ "ФОРТУНА-БАНК" його правонаступником ТОВ "ЕйПіЕс Україна", назву якого в подальшому змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван".

Докази згоди іпотекодержателя - ТОВ "Стар Інвестмент Ван" на передачу спірного майна в оренду в матеріалах справи відсутні.

Частиною 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Таким чином, наявні підстави для визнання оспорюваного правочину, а саме: договору оренди №01 від 01.01.2019 недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 , ч. 1 ст. 215 ЦК України .

В силу приписів ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, вказаний правочин вважається недійсним з моменту його укладення.

Однак, слід зазначити, що відповідно до ч.4.1, 4.3 договору оренди №01 від 01.01.2019 цей договір набирає чинності з моменту його підписання діє до моменту продажу майна, що орендується, на аукціоні. Дія договору припиняється, зокрема, у разі продажу майна, що орендується, на аукціоні.

Так, 29.06.2020 в електронній торговій системі ProZorro.Продажі відбувся аукціон з продажу майна банкрута, номер лоту UА-РS-2020-06-09-000107-2, на якому було продане майно ТОВ "Чернігів-Ресурси" (код ЄДРПОУ 24835525, юр. адреса: 14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 103) (нерухоме майно, споруди, обладнання та устаткування), що є предметом забезпечення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" (код ЄДРПОУ 42682150), а саме: Автомобільна газонаповнювальна компресорна станція (АГНКС) на 450 заправок, загальною площею 697,5 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 71313174255) загальною кількістю майнових одиниць - 97 майнових одиниць, згідно опису. Місцезнаходження майна: Чернігівська область. Чернігівський район, сільська рада Ульянівська, автодорога Чернігів-Терехівка 2км +800м. Відомості про земельні ділянки, на яких розташоване заставне майно: 1) Земельна ділянка загальною площею 1,0001 га, кадастровий номер 7425585700:03:000:5009; 2) Земельна ділянка загальною площею 0,0004 га, кадастровий номер 7425585700:03:000:5025; 3) Земельна ділянка загальною площею 0,0006 га, кадастровий номер 7425585700:03:000:5024; 4) Земельна ділянка загальною площею 0,3924 га, кадастровий номер 7425585700:03:000:5023.

Переможцем аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН", майно було продано за 4 625 600,00грн.

01.07.2020 ТОВ "Чернігів-Ресурси" в особі ліквідатора Стук І.М та ТОВ "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" підписано акт №1 приймання-передачі майна згідно Протоколу електронних торгів № UА-РS-2020-06-09-000107-2 від 29.06.2020.

01.07.2020 приватним нотаріусом Петрушиною Л.М. видано ТОВ "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, придбане з торгів, яке зареєстроване в реєстрі за № 31118.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ТОВ "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" 06.08.2020 зареєстровано право власності на земельні ділянки: 1) Земельна ділянка загальною площею 1,0001 га, кадастровий номер 7425585700:03:000:5009; 2) Земельна ділянка загальною площею 0,0004 га, кадастровий номер 7425585700:03:000:5025; 3) Земельна ділянка загальною площею 0,0006 га, кадастровий номер 7425585700:03:000:5024.

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ТОВ "ЮМЕН" 18.08.2020 зареєстровано право власності на Автомобільну газонаповнювальна компресорна станція (АГНКС) на 450 заправок, загальною площею 697,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, сільська рада Ульянівська (Вознесенська), автодорога Чернігів - Терехівка 2 км + 800 м та на земельні ділянки: 1) Земельна ділянка загальною площею 1,0001 га, кадастровий номер 7425585700:03:000:5009; 2) Земельна ділянка загальною площею 0,0004 га, кадастровий номер 7425585700:03:000:5025; 3) Земельна ділянка загальною площею 0,0006 га, кадастровий номер 7425585700:03:000:5024.

Тобто, майно, яке є предметом договору оренди №01 від 01.01.2019 було продано на аукціоні.

Таким чином, спірний договір припинив свою дію і вичерпав дію спірних відносин з ТОВ «Фактор Нафтогаз» і не створює жодних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду жодних належних доказів, які спростовують викладені обставини.

За таких обставин, враховуючи, що спірний договір припинив свою дію, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Решта доводів сторін, в тому числі викладених у відзиві на позов, заявах та поясненнях, поданих до матеріалів справи документах та наданих усних пояснень ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судовий збір за подання позовної заяви, відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Керуючись ст. 7 , 9 Кодексу України з процедур банкрутств , ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 22.10.2020.

Суддя В.В. Моцьор