Рішення

від 22.10.2020 по справі 179/1157/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року Справа № 179/1157/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області до Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи - Оленівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2020 року Магдалинівська селищна рада Дніпропетровської області звернулася до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до державного виконавця Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Михайлінчик Віктора Миколайовича, в якій просила суд скасувати постанову серії ВП №60771008 від 14.07.2020 р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. на Оленівську сільську раду, винесену державним виконавцем Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Михайлінчик Віктором Миколайовичем.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що в спірній постанові державного виконавця від 14.07.2020 року боржником є Оленівська сільська рада, на яку накладено штраф у сумі 5100 грн. з примусового виконання виконавчого листа по справі № 179/1045/17, який 16.05.2019 року видано Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області. Разом з цим, рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05.12.2017 року по справі № 179/1045/17 зобов`язано саме Магдалинівську селищну раду Дніпропетровської області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) розміром 5,75 умовних кадастрових гектар. Оскільки даний виконавчий документ в Оленівську сільську раду на виконання не пред`являвся, постанова державного виконавця від 14.07.2020 року є протиправною, та такою, яку слід скасувати.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Магдалинівським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у визначений законодавством строк відзиву на позовну заяву не подано.

У відповідності до вимог ст. 165 КАС України пояснення від третіх осіб - Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 щодо позову до суду не надходили.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10.08.2020 року адміністративну справу №179/1157/20 за вказаним позовом передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду виходячи із приписів ст. ст. 20, 29 КАС України.

08.09.2020 року справа №179/1157/20 надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 року зазначена вище справа розподілена та 09.09.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду письмові докази поважності причин його пропуску; уточненої позовної заяви з її копією у відповідності до кількості учасників справи із чітко сформованими та зрозуміло викладеними позовними вимогами; вказати належного відповідача у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, вказати реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України позивача та відповідача (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України для юридичних осіб), надати копії позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів для відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, шляхом подачі до суду відповідної позовної заяви; із зазначенням відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; засвідчених копій документів для суду та для вручення відповідачу та третім особам із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки - «Копія» та у лівому нижньому куті документа - «Згідно з оригіналом» ; належним чином засвідчених копій документів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено Магдалинівській селищній раді Дніпропетровської області строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України у строк до 12.10.2020 року копії: 1) від Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро): копію виконавчого провадження № 60771008 з примусового виконання виконавчого листа №179/1045/17 виданого 16.05.2019 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області; 2) від Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської: докази отримання постанови серії ВП №60771008 від 14.07.2020 р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. на Оленівську сільську раду засобами поштового зв`язку 21.07.2020 року - Магдалинівською селищною радою. Судом попереджено Магдалинівську селищну раду Дніпропетровської області та Магдалинівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Оленівську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської та ОСОБА_1 .

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позовної заяви слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05.12.2017 року у справі №179/1045/17 за позовом ОСОБА_2 до Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право на отримання земельної частки (паю) розміром 5,75 умовних кадастрових арів в КДСП За Мир , як колишнього члена КДСП За Мир . Зобов`язано Магдалинівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) розміром 5,75 умовних кадастрових гектар.

Відповідно до інформації, яка міститься на сайті Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) та відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 60771008, 21.10.2019 року ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області заяву ОСОБА_2 , боржник - Магдалинівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про заміну виконавчого провадження задоволено. Замінено боржника виконавчого провадження, Магдалинівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області на правонаступника - Оленівську сільську раду, ідентифікаційний код 20241542, адреса: 51105, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, село Оленівка, примусове виконанні якого здійснює Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на підставі дубліката виконавчого листа від 16.05.2019 року виданого Магдалинівсіким районним судом Дніпропетровської області по справі № 179/1045/17.

28.11.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про примусове виконання дублікату виконавчого листа по справі №179/1045/17 (6/179/9/19) виданого Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області 16.05.2019 року щодо зобов`язання Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) розміром 5,75 умовних кадастрових гектар.

09.12.2019 року державним виконавцем Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Михайлінчиком В.М. на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 179/1045/17 виданого 16.05.2019 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області (ВП № 60771008, ідентифікатор доступу: 5Е2Е24БГ5Б42). Так, в означеній постанові у якості стягувача зазначено як ОСОБА_2 та боржником як Оленівську сільську раду.

Листом від 21.12.2019 року за вих. №333 сільською головою Оленівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області Н.М. Чекмез на адресу Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області повідомило про те, що розглянула постанову ВП № 60771008 від 09.12.2019р. про відкриття виконавчого провадження щодо зобов`язання Оленівській сільській раді виділити ОСОБА_2 земельну ділянку. Відповідне рішення Магдалинівського районного суду щодо виділення земельної ділянки (паю) ОСОБА_2 , Оленівська сільська рада не отримувала. Також повідомлено, що заява від ОСОБА_1 до сільської ради не надходила.

09.01.2020 року державним виконавцем Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Михайлінчик В.М на підставі ч. 4 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про передачу виконавчого провадження у зв`язку із реорганізацією - Магдалинівському районному відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

10.01.2020 року державним виконавцем Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Михайлінчик В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог ч. 4 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із реорганізацією.

14.02.2020 року за №33/7 листом в.о. старости Н.М. Чекмез виконавчого комітету старостинського округу № 7 Магдалинівської селищної ради на адресу Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області повідомлено про те, що ОСОБА_2 в свій час не отримав сертифіката-документа, що засвідчує право на земельну ділянку (пай) із земель колишнього КДСП За мир . Відповідно, йому не було зарезервовано земельну ділянку на території Оленівської сільської ради, не присвоєно номер паю та не виділено цю земельну ділянку (пай) в натурі. На 01.01.2017 року як і на теперішній час, на території старостинського округу резервної землі немає. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 60-Р від 31.01.2018 року Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад , яким передбачено з 01.02.2018р. здійснити передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність. Отже, виконавчий комітет старостинського округу № 7 Магдалинівської селищної ради не є правонаступником земельних відносин Магдалинівської державної адміністрації Дніпропетровської області.

11.06.2020 року державним виконавцем Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Михайлінчик В.М. на підставі ст. 42 Закону України Про виконавче провадження та відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 175 грн. з Оленівської сільської ради.

14.07.2020 року державним виконавцем Михайлінчик В.М., керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. на Оленівську сільську раду за невиконання рішення суду.

20.07.2020 року за №165/7 на адресу Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) листом в.о. старости Н.М. Чекмез виконавчого комітету старостинського округу № 7 Магдалинівської селищної ради повідомлено про те, що ОСОБА_2 в свій час не отримав сертифіката-документа, що засвідчує право на земельну ділянку (пай) із земель колишнього КДСП За мир . Відповідно, йому не було зарезервовано земельну ділянку на території Оленівської сільської ради, не присвоєно номер паю та не виділено цю земельну ділянку (пай) в натурі. На 01.01.2017 року як і на теперішній час, на території старостинського округу резервної землі немає. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 60-Р від 31.01.2018 року Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад , яким передбачено з 01.02.2018р. здійснити передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність. Отже, виконавчий комітет старостинського округу № 7 Магдалинівської селищної ради не є правонаступником земельних відносин Магдалинівської державної адміністрації Дніпропетровської області.

24.07.2020 року державним виконавцем Михайлінчик В.М. керуючись ст. ст. 3, 27, 40 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892 грн.

11.09.2020 року державним виконавцем Михайлінчик В.М., керуючись вимогами п.11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 179/1045/17 виданого 16.05.2019 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області (ВП № 60771008, ідентифікатор доступу: 5Е2Е24БГ5Б42). Як убачається із даної постанови, виконавчий документ повертається до суду передбаченому ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", а саме направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

17.09.2020 року державним виконавцем Михайлінчик В.М. керуючись ст. 41 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про відновлення виконавчого провадження задля здійснення дій відповідно до ч. 2 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", та керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. на Оленівську сільську раду за повторне не виконання рішення суду без поважних причин.

22.09.2020 року державним виконавцем Михайлінчик В.М., керуючись вимогами п.11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 179/1045/17 виданого 16.05.2019 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області (ВП № 60771008, ідентифікатор доступу: 5Е2Е24БГ5Б42). Як убачається із даної постанови, виконавчий документ повертається до суду передбаченому ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", а саме направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

19.10.2020 року від представника позивача Халатур В.В. до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання щодо приєднання до матеріалів справи рішення №1287-33/VІІ від 30.03.2018 року, та рішення №10-01/VII від 28.12.2019 року. Тож, в означеному клопотанні позивач зазначив про те, що у зв`язку з тим, що Оленівська сільська рада разом з іншими сільськими радами Магдалинівського району увійшла до складу Магдалинівської ОТГ, виникла необхідність надати суду відповідні рішення про добровільне об`єднання територіальних громад та про утворення старостинських округів.

Так, рішенням №1287-33/VІІ від 30.03.2018 року Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області вирішено об`єднатися з територіальними громадами сіл: Дубравка, Кільчень, смт.Магдалинівка Магдалинівської селищної ради, сіл: Жданівка, Грабки, Деконка, Дудківка, Крамарка Жданівської сільської ради, села Казначеївка Казначеївської сільської ради, сіл: Котовка, Степанівна Котовської сільської ради, сіл: Мар`ївка, Олянівка, Трудолюбівка Мар`ївської сільської ради, сіл: Новопетрівка, Виноградівка, Водяне, Шевське Новопетрівської сільської ради, сіл: Олександрівка, Запоріжжя, Малоандріївка Олександрівської сільської ради, села Оленівка Оленівської сільської ради, села Очеретувате Очеретуватської сільської ради, села Першотравенка Першотравенської сільської ради, сіл: Поливанівка, Веселий Гай, Калинівка, Новоіванівка Поливанівської сільської ради, сіл: Почино-Софіївка, Тарасівка, Сікарівка Почино-Софіївської сільської ради, сіл: Шевченківка, Євдокіївка, Тарасівка Шевченківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області у Магдалинівську селищну об`єднану територіальну громаду з центром у смт. Магдалинівка.

Відповідно до п. 1.7 рішення №10-01/VII від 28.12.2019 року Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області утворено на території Магдалинівської селищної ради 12 (дванадцять) старостинських округів: серед яких є як Оленівський старостинський округ № 7 з центром в с. Оленівка до складу якого входить с. Оленівка.

21.10.2020 року на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв`язку від Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшло клопотання щодо залучення доказів про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Так, в означеному клопотанні відповідач зазначив, що 14.07.2020 року складено акт державного виконавця про невиконання рішення суду Оленівською сільською радою. 14.07.2020 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу згідно ст. ст. 63, 75, Закону України Про виконавче провадження у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доход) громадян у розмірі 5100 грн. та направлено до Оленівської сільської раду на виконання рекомендованим листом. 31.07.2020 року на депозитний рахунок Магдалинівського районного ВДВС надійшли кошти у розмірі 5 100 грн. на виконання постанови 14.07.2020 року про накладення штрафу на Оленівську сільську раду. Відповідно до ст. 45 Закону України Про виконавче провадження кошти в розмірі 123 грн. перераховані на витрати виконавчого провадження (платіжне доручення № 807 від 07.08.2020 року), штраф у розмірі 4 977 грн. перерахований на користь держави (платіжне доручення № 813 від 07.08.2020 року).

Вважаючи постанову про накладення штрафу від 14.07.2020 року безпідставною та протиправною, Магдалинівська селищна рада Дніпропетровської області звернулося до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання судом, встановленим законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 74 Закону України Про виконавче провадження в редакції, яка діяла на момент звернення заявою Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області з відповідною до суду позовною заявою, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому Законом.

Отже, у даному випадку, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічний правовий висновок узгоджується у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93 гс 18) та у справі № 127/9870/16- ц (провадження № 14-166 цс 18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425 цс 18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639 цс 18), від 19 травня 2020 року у справі №754/2223/15-ц (провадження №14-568 цс 19).

У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законодавством умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в Законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Така пряма вказівка, зокрема, міститься у частині другій статті 74 Закону України Про виконавче провадження в редакції, яка набула чинності 05 жовтня 2016 року, та відповідно до якої внесені зміни в ЦПК України. Ця редакція нормативного документа підлягає застосуванню у справі відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України.

У нашому випадку, спірні правовідносини виникли з приводу оскарження постанов про накладення штрафу в рамках виконавчих проваджень задля примусового виконання органом державної виконавчої служби наказів, які було видано Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області.

Разом з цим, суд зазначає, що з наведеного можливо дійти також висновку і про те, що пряма вказівка, зокрема, міститься у частині другій статті 74 Закону України Про виконавче провадження в редакції, яка набула чинності 05 жовтня 2016 року, та відповідно до якої внесені зміни в ЦПК України. Ця редакція нормативного документа підлягає застосуванню у справі відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України.

Також, суд вважає за необхідне зазначити і про те, що відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній ОСОБА_1 та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37). Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v.(Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32). Хоча, за деяких обставин виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинно порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37). У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; Sabin Popescu v. Romania (Sabin проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавлено юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi v. Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74).

Відтак, враховуючи вище наведене, суд вважає, що спір у даній справі належить до юрисдикції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (далі Закон № 1404-VIII) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Приписами частини 1 статті 28 Закону № 1404 визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Приписами статті 75 Закону № 1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (стаття 76 Закону України Про виконавче провадження ).

Отже, обов`язковою складовою притягнення боржника або його повноважної особи законодавець встановлює вину цієї особи, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними в розумінні наведених норм статті 75 Закону України Про виконавче провадження можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Частиною першою статті 13 Закону № 1404 визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною 3 статті 18 Закону 1404 визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, зокрема: державний виконавець проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Частиною 4 статті 18 Закону № 1404 передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 яка розроблена відповідно до Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , Закону України Про виконавче провадження , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначено наступне.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункт 6 Інструкції).

Відповідно до пункту 9 Інструкції вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.

У вимозі виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання (пункт 12 Інструкції).

Відповідно до пункту 8 Інструкції, акт це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

Суд зазначає, що Законом № 1404 передбачено, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, проводить перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та приймає відповідне рішення в рамках виконавчого провадження.

Передумовою для прийняття постанови про накладення штрафу є проведення перевірки виконавчого провадження, щодо виконання рішення боржником, суд зазначає, що державний виконавець повинен пересвідчитись чи отримав боржник постанову про відкриття виконавчого провадження, чи сплив строк визначений на виконання рішення боржником визначений постановою про відкриття виконавчого провадження а також пересвідчитись у поважності причин у разі невиконання рішення боржником. За результатами чого державний виконавець складає вимогу про виконання боржником виконавчого документа з визначенням строку виконання рішення а також складає акт в якому зазначаються суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про накладення штрафу державним виконавцем надіслана боржнику у встановлені законом строки і отримана боржником.

З наведених положень статті 75 Закону України Про виконавче провадження випливає, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України Про виконавче провадження .

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 в справі № 821/1568/16.

Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними в розумінні Закону України Про виконавче провадження можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №127/3770/17.

Як вбачається з матеріалів справи, Оленівською сільською радою не виконано виконавчий лист у справі №179/1045/17. Вказаного висновку суд дійшов з урахуванням наступного.

Так, у поданій до суду позовній заяві Магдалинівська селищна рада Дніпропетровської області зазначає, що згідно рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05.12.2017 року у справі №179/1045/17 відкрито виконавче провадження, де стороною провадження є Магдалинівська районна державна адміністрація. Оленівська сільська рада не є правонаступником Магдалинівської районної державної адміністрації і не може відповідати за зобов`язаннями останньої. В повноваження сільської ради не входить розпорядження землями, які знаходяться за межами населених пунктів. Позивач ОСОБА_2 у свій час не отримав сертифікат, що засвідчує право на земельну ділянку (пай) із земель колишнього КДСП За мир . Відповідно, йому не було зарезервовано земельну ділянку на території Оленівської сільської ради, не присвоєно номер паю та не виділено земельну ділянку в натурі на 01.07.2017 року як і на теперішній час на території Оленівської сільської ради (старостинського округу) резервної землі немає. Тому надати земельну ділянку ОСОБА_2 на території Оленівської сільської ради практично неможливо. Таким чином, виконання рішення Магдалинівського районного суду від 05.12.2017 року стосується Оленівської сільської ради і винесена постанова про накладення штрафу на Оленівську сільську раду є незаконною. Магдалинівська районна державна адміністрація не передавала в комунальну власність Оленівській сільській раді земельні ділянки. На території Оленівської сільської ради відсутні землі запасу та землі комунальної власності призначені для ведення товарного сільгоспвиробництва. У зв`язку із цим, виконати рішення суду про надання ОСОБА_2 земельної ділянки Оленівській сільській раді надається неможливим.

Разом з цим, ст. 15 Закону України Про виконавче провадження визначені сторони виконавчого провадження.

Так, за приписами ч. 1 та ч. 2 наведеної статті, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження ).

У контексті наведених положень Закону України "Про виконавче провадження" слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.

При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.

До того ж цей Закон не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").

Так, дійсно, як вже зазначалось вище, рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05.12.2017 року у справі №179/1045/17 зобов`язано Магдалинівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) розміром 5,75 умовних кадастрових гектар.

Разом з цим, 21.10.2019 року ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області заяву ОСОБА_2 , боржник - Магдалинівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про заміну виконавчого провадження задоволено. Замінено боржника виконавчого провадження, Магдалинівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області на правонаступника - Оленівську сільську раду, ідентифікаційний код 20241542, адреса: 51105, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, село Оленівка, примусове виконанні якого здійснює Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на підставі дубліката виконавчого листа від 16.05.2019 року виданого Магдалинівсіким районним судом Дніпропетровської області по справі № 179/1045/17.

Отже, у даному випадку боржником є Оленівська сільська рада, яка і повинна виконати рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05.12.2017 року у справі №179/1045/17 та в свою чергу, виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) розміром 5,75 умовних кадастрових гектар.

Доводи позивача стосовно того, що Оленівська сільська рада разом з іншими сільськими радами Магдалинівського району увійшла до складу Магдалинівської ОТГ судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до інформації, яка міститься на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) Оленівська сільська рада (код ЄДРПОУ 20241542), керівник - ОСОБА_3 , станом на 22.10.2020 року перебуває в стані припинення, про що свідчить інформація від 17.04.2020, 12061270009000258, внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації. Тобто, у даному випадку Оленівська сільська рада не втратила статус правосуб`єктності.

Відтак, з огляду на те, що Оленівською сільською радою у даній справі не надано відповідачеві у даній справі доказів виконання рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05.12.2017 року у справі №179/1045/17 та виконавчого листа у справі №179/1045/17, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 14 липня 2020 року ВП №60771008 прийнята відповідачем з дотриманням принципів, визначених положеннями статті 2 КАС України, та положень Закону України Про виконавче провадження .

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що державний виконавець Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Михайлінчик В.М. при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі та в межах своїх повноважень, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Судові витрати, які підлягають розподілу у відповідності з статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-242, 244-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області до Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи - Оленівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу- відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 272 КАС України.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядок встановлений ч. 6 ст. 287 КАС України.

Суддя С. В. Прудник