Рішення

від 19.10.2020 по справі 200/1810/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 р. Справа№200/1810/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 38652962, місцезнаходження: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 175) до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради (код ЄДРПОУ: 30255822, місцезнаходження: 84190, Донецька область, Слов`янський район, с. Дмитрівка, вул. Пушкіна, 34) про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) до повного усунення порушень, шляхом заборони експлуатації об`єкту.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18 березня 2020 року.

10 березня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача.

18 березня 2020 року судом відкладено підготовче засідання до 15 квітня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 06 травня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року відкладено підготовче засідання до 20 травня 2020 року.

20 травня 2020 року судом відкладено підготовче засідання до 17 червня 2020 року.

17 червня 2020 року судом відкладено підготовче засідання до 22 липня 2020 року.

22 липня 2020 року судом відкладено підготовче засідання до 12 серпня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23 вересня 2020 року.

23 вересня 2020 року судом відкладено розгляд справи на 19 жовтня 2020 року.

16 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла заява відповідача про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

19 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У судове засідання, призначене на 19 жовтня 2020 року, сторони не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Керуючись положеннями ст. 205 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) приміщень та території Амбулаторії №6 Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. В ході перевірки виявлені чисельні порушення, які є такими, що впливають на ризик виникнення пожежі, створюють перешкоди її гасінню, вільній евакуації людей при виникненні пожежі, тим самим створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Вважає, що виявлені порушення є підставою для застосування до відповідача заходів реагування у відповідності зі статтею 70 Кодексу цивільного захисту України.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що позивачем не доведено, що виявлені порушення викликають необхідність застосування саме заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації певних будівель, споруд і приміщень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до вимог Доручення Прем`єр-міністра України від 11.12.2019 №44205/1/1-19 з метою здійснення контролю за виконанням вимог Кодексу цивільного захисту України, на підставі Наказу 13 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області № 278 від 11.12.2019 р. Про проведення позапланової перевірки визначено посадову особу, якій доручено провести перевірку Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради . (а.с. 32-33)

На підставі посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №49 від 11.12.2019 року заступником начальника з організації запобігання надзвичайним ситуаціям 13 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області підполковником служби цивільного захисту Макаренко О.М., начальником відділення запобігання надзвичайним ситуаціям 13 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області капітаном служби цивільного захисту Оленяк О.Г., інспектором відділення запобігання надзвичайним ситуаціям 13 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області прапорщиком служби цивільного захисту Сергєєвим С.С., провідним інспектором Селидівського міського відділу ГУ ДСНС України у Донецькій області Масло Д.С. проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради , розташованого за адресою: амбулаторія №1 м. Селидове, вул. Черняховського, 48; амбулаторія №2 м. Селидове, вул. Московська, 43; амбулаторія №3 смт. Цукурине, вул. Центральна, 20, амбулаторія №4 м. Гірник, вул. Центральна, 25; амбулаторія №5 смт. Курахівка, вул.. Миру, 19а; амбулаторія №6 м. Українськ, вул. Купрієнка, 20, щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) складено акт щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №47 від 12.12.2019 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акта перевірки, в ході її проведення встановлено, що у будівлях Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради порушено нормативно-правові акти з питань пожежної безпеки, які стали підставою для звернення до суду з метою застосування заходів реагування, оскільки можуть створювати загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:

Амбулаторія №6 м. Українськ, вул. Купрієнка, 20:

- Не обладнано приміщення системою протипожежного захисту відповідно до ДБН 8.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" (порушено пункт 1.2 глави 1 розділу V НАПБ А.01.001-2014);

- Не розроблено та не вивішено на видимих місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі згідно вимог ДСТУ 7313:2013 Знаки безпеки та системи евакуаційні фотолюмінісцентні (порушено пункт 5 розділу II НАПБ А.01.001-2014);

- Не забезпечено приміщення знаками безпеки відповідно до ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" (порушено пункт 1.6 глави 1 розділу IV НАПБ А.01.001-2014);

- Допущено відкрите прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів по горючим основам (конструкціям) віконного блоку у приміщенні батьківської кімнати (порушено пункт пункт 1.12 глави 1 розділу IV НАПБ А.01.001-2014);

- Не укомплектовано пожежні крани-комплекти у приміщеннях пожежними рукавами однакового з ними діаметра та стволами, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з`єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними (порушено пункт 2.2 глава 2 Розділу V НАПБ А.01.001-2014);

- Не утримуються складеними в гармошку або подвійну скатку, приєднаними до крана та ствола пожежні плоскоскладальні рукава в пожежних кран-комплектах (порушено пункт 2.2 глава 2 Розділу V НАПБ А.01.001-2014);

- Навісні шафи для пожежних кран- комплектів виконано таким чином, що не мають отворів для провітрювання і пристроїв для опломбування та візуального огляду їх без розкриття (порушено пункт 2.2 глава 2 Розділу V НАПБ А.01.001-2014);

- Пожежні кран - комплекти не справні для використання (порушено пункт 2.2 глава 2 Розділу V НАПБ А.01.001-2014);

- Не оброблено дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лаги) засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (порушено пункт 2.5. глави 2 розділу ІІІ НАПБ А.01.001-2014);

- Не обладнано в підвальному приміщенні електричні світильники ковпаками (розсіювачами) (порушено пункт 2.5 глави 2 розділу ІІІ НАПБ А.01.001-2014);

- Допущено експлуатацію тимчасової електромережі в підвальному приміщенні (порушено пункт 1.8 глави 1 розділу IV НАПБ А.01.001-2014);

- З`єднання, відгалуження та оконцювання жил проводів у розподільчих та відгалужувальних коробках підвального приміщення здійснено без допомоги опресування, зварювання, паяння або затискачів (порушено пункт 1.6 глави 1 розділу IV НАПБ А.01.001-2014);

- Не встановлено на дверях сходових кліток та коридорів пристрої для самозапилення (порушено пункт 2.37 глави 2 розділу III НАПБ А.01.001-2014);

- Не встановлено біля місць розташування пожежних гідрантів покажчики (об`ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світлрвідбивних покриттів) 3 нанесеними на них: для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева) (порушено пункт 2.1. глави 2 розділу V НАПБ А.01.001-2014);

- Не укомплектовано пожежний щит (стенд) первинними засобами пожежогасіння (порушено пункт 311.глави 3 розділу V НАПБ А.01.001-2014);

- Встановлено грати на вікнах першого поверху, які розкриваються, розсуваються або знімаються (порушено пункт 2.16 глави 2 розділу III НАПБ А.01.001-2014);

- Не забезпечено шляхи евакуації евакуаційним освітленням (порушено пункт 2.31 глави 2 розділу III НАПБ А.01.001-2014);

- Працюючий персонал не забезпечено засобами індивідуального захисту органів дихання згідно діючих нормативних актів (порушено Пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ).

Примірник акта перевірки уповноважена особа відповідача - директор отримала 12.12.2019 року, про що свідчить підпис вказаної посадової особи в акті перевірки, що відповідачем не заперечується. Зауважень або пояснень щодо результатів виявлених порушень представник відповідача не подавав.

В ході розгляду справи, представник відповідача надав договір №01/20ПКД на розробку проектно-кошторисної документації від 28.01.2020 року, кошторис №1 на проектні роботи, зведений кошторис, протокол погодження договірної ціни, календарний план виконання проектно-кошторисної документації, завдання про проектування, робочий проект системи пожежної сигналізації, системи керування евакуюванням та системи передавання тривожних сповіщень, оголошення про проведення відкритих торгів, повідомлення про намір укласти договір, рішення Селидівської міської ради від 27.11.2019 року №7/50-1503 Про придбання у комунальну власність територіальної громади м. Селидове нежитлової будівлі , рішення Селидівської міської ради від 23.03.2020 року №7/54-1649 Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 18.12.2019 року №7/51-1537 Про бюджет м. Селидове на 2020 рік (а.с. 69-105)

Крім того, в матеріалах справи наявний акт комісійного обстеження приміщення амбулаторії №6 за адресою: м. Українськ. вул. В.Куприєнка, 20 Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради від 13 травня 2020 року, відповідно до якого в результаті обстеження встановлено: Розроблено та вивішено на видимих місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі згідно вимог ДСТУ 7313:2013 Знаки безпеки та системи евакуаційні фотолюмінісцентні ; забезпечено приміщення знаками безпеки відповідно до ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір"; Демонтовано відкрите прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів по горючим основам (конструкціям) віконного блоку у приміщенні батьківської кімнати; демонтовано тимчасову електромережу в підвальному приміщенні; встановлено на дверях сходових кліток та коридорів пристрої для самозачинення.

Залишається не усунутим: Не обладнані приміщення системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту"; не укомплектовано пожежні крани-комплекти у приміщеннях пожежними рукавами однакового з ними діаметра та стволами, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з`єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола не однотипні; не утримуються складеними в гармошку або подвійну скатку, приєднаними до крана та ствола пожежні плоскоскладальні рукава в пожежних кран -комплектах; навісні шафи для пожежних кран-комплектів виконано таким чином, що не мають отворів для провітрювання і пристроїв для опломбування та візуального огляду їх без розкриття; пожежні кран - комплекти не справні для використання; не оброблено дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лаги) засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності; не обладнано в підвальному приміщенні електричні світильники ковпаками(розсіювачами); з`єднання, відгалуження та оконцювання жил проводів у розподільчих та відгалужувальних коробках підвального приміщення здійснено без допомоги опресування, зварювання, паяння або затискачів; не встановлено біля місць розташування пожежних гідрантів покажчики (об`ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них: для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева); не укомплектовано пожежний щит (стенд) первинними засобами пожежогасіння; встановлено грати на вікнах першого поверху, які не розкриваються, розсуваються або знімаються; не забезпечено шляхи евакуації евакуаційним освітленням; працюючий персонал не забезпечений засобами індивідуального захисту органів дихання згідно діючих нормативних акті.

З пояснень наданих в підготовчому засіданні представником відповідача зазначено, що Комунальному некомерційному підприємству Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради надано нове окреме приміщення, в якому зроблено капітальний ремонт, яке розташовано за адресою: Донецька область, м. Українськ, вул. Ватутіна, 18.

19 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла декларація про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками від 13 жовтня 2020 року №ДЦ101201013911, відповідно до якої на замовлення Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради вважати закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації будівлю за адресою: Донецька область, м. Українськ, вул. Ватутіна, 18.

З метою недопущення спричинення шкоди життю та здоров`ю людей позивач просив застосувати відповідні заходи реагування.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування заходів реагування, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до положень ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбаченихзаконом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року №877-V(далі - Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V), державний нагляд (контроль) є діяльністю уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 1статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 64 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 7403-VI встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (частина 2 статті 64 Кодексу цивільного захисту України).

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи (частина 3статті 64 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі - Положення №1052), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

У пункті 3 вказаного Положення визначено, що основними завданнями ДСНС України є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Пунктом 6 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого указом Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013 Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій передбачено, що ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Пунктом 4 Положення Про Державну службу України з надзвичайних ситуацій затвердженого постановою КМУ від 16 січня 2015 року №1052 передбачено, що ДСНС виконує покладенні на неї завдання, у тому числі складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту (підпункт 48 п. 4 Положення).

Пунктом 7 вказаного положення передбачено, що ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно п.п. 27 п. 4 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 № 3 (у редакції Наказу ДСНС України від 21.09.2017 №507) Головне управління відповідно до покладених на нього завдань на відповідній території організовує і здійснює безпосередньо та через підпорядковані підрозділи державний нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання.

В силу пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожеженебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до частини 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту Україниу разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожеженебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Положеннями статті 70 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Пункт 2 розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014р. № 1417, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (далі - Правила пожежної безпеки): Ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Пункт 4 розділу І Правил пожежної безпеки: пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Пункт 16 розділу ІІ Правил пожежної безпеки: посадові особи та працівники проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях .

Пунктом 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки визначено: Будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту .

Пункт 1.6 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки визначає, що з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів. Місця з`єднання жил проводів і кабелів, а також з`єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Втрати опору ізоляції на стиках повинні бути не більше втрат опору ізоляції на цілих жилах цих проводів і кабелів.

Згідно пункту 2.5 глави 2 розділу III, у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності. Необхідність обробляння засобами вогнезахисту дерев`яних елементів інших конструкцій будинків визначається відповідними нормативними документами за видами будинків.

З наявних у справі доказів судом установлено, що відповідачем частково усунуті виявлені позивачем порушення вимог законодавства.

Разом з тим, за результатами аналізу ст. ст. 67, 68, 70 КЦЗ України, суд установив, що застосування заходів реагування судом здійснюється шляхом:

повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць;

повного або часткового зупинення експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів;

зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

При цьому, суд звертає увагу, що законодавець розмежовує об`єкти застосування таких заходів реагування, однак також потрібно відмітити, що ч. 12 ст. 67 КЦЗ України передбачає зупинення експлуатації об`єктів та зупинення роботи підприємств, ч. 2 ст. 68 КЦЗ України передбачає зупинення роботи підприємств, щодо об`єкту вказівка відсутня, ч. 2 ст. 70 КЦЗ України розмежовує зупинення роботи підприємств та зупинення експлуатації об`єктів.

ГУ ДСНС у Донецькій області просить суд застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Амбулаторії №6 комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради , яка розташована за адресою: Донецька область, м. Українськ, вул. Віталія Купрієнка, 20.

Отже, суд вважає, що положення ст. ст. 67-70 КЦЗ України не передбачено, як спосіб реалізації заходів реагування, заборону експлуатації.

Суд вважає, що правові наслідки зупинення експлуатації та заборони експлуатації є різними. Заборона експлуатації є більш суворим заходом, що виключає можливість здійснення будь-яких дій у певному об`єкті, як-то з метою його збереження, охорони, технічної підтримки тощо.

Більше того, обсяг повноважень суду обмежений заходами передбаченими ч. 2 ст. 70 КЦЗ України, якими є повне або часткове зупинення роботи, експлуатації, зокрема, об`єкту/будівлі, виконання робіт, надання послуг.

Суд тлумачить вказану норму ґрунтуючись на граматичному (лексичному) способі тлумачення вважає, що зупинення (як віддієслівний іменник) виконує роль дієслова та стосується усіх перелічених іменників таких як: робота підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг.

Проте, суд не уповноважений законом застосовувати заходи реагування шляхом заборони експлуатації.

З викладеного суд робить висновок, що позивачем, суб`єктом владних повноважень, обрано неналежний спосіб реалізації владних повноважень.

Більше того, суд вважає, що формулювання позовних вимог у подібний спосіб створює ситуацію правової невизначеності, оскільки передбачає застосування одразу двох заходів реагування: часткового зупинення роботи Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради , як підприємства та зупинення експлуатації будівлі Амбулаторії №6 комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради .

У ситуації, що склалася потребує вирішення питання щодо повноважень суду на самостійне обрання способу захисту.

Стаття 245 КАС України визначає повноваження суду при вирішенні справи.

1. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

2. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

Отже, процесуальний закон не уповноважує суд на зміну способу реалізації владних повноважень позивача - суб`єкта владних повноважень.

Також, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 28.11.2018 року справа № 814/2742/17 про те, що повноваження адміністративного суду у разі задоволення позову визначені у ч. 2 ст.245 КАС України. Однак, наведений у ній перелік не є вичерпним. Повноваження адміністративного суду можуть бути передбачені також іншими законами. Одним із таких є Кодекс цивільного захисту України, який передбачає судовий порядок застосування заходів реагування (ст. 67, 68, 70).

Як відзначалося вище, КЦЗ України передбачає застосування заходів реагування виключно у вигляді зупинення роботи/експлуатації/надання послуг.

У продовження вказаного, Верховний Суд, аналізуючи проблематику спорів за позовами суб`єктів владних повноважень дійшов таких висновків (постанова від 07.09.2018 справа № 824/2473/15-а).

Спільною ознакою вимог, які можуть бути предметом позову суб`єкта владних повноважень, є правообмежувальний характер. Завдання адміністративного судочинства у таких справах досягається шляхом усунення загрози необґрунтованого втручання та порушення прав з боку суб`єкта владних повноважень.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно у межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.

Логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 КАС України (у чинній редакції ст. 46, прим. суду) дозволяє колегії суддів дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб`єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Звернення до суду є способом здійснення повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень, під час якого суд здійснює попередній судовий контроль, перевіряючи наявність законних підстав для втручання суб`єкта владних повноважень (позивача), а отже запобігаючи можливим порушенням прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб. Звернення суб`єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання, та не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 09 жовтня 2012 року у справі № 21-177а12, 22 вересня 2015 року у справі № П/811/3781/14 та постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 826/7962/16, 06 червня 2018 року у справі № П/811/289/16, 13 червня 2018 року у справі № 815/332/17 та 22 серпня 2018 року у справі № 818/1735/17.

Звідси, суд робить висновок, що звернення до суду із позовом про застосування певного заходу реагування є способом реалізації владних управлінських функцій ГУ ДСНС у Донецькій області, водночас відповідні повноваження є дискреційними, оскільки закон наділяє правом саме ГУ ДСНС за результатами державного нагляду (контролю) на обрання заходу, який би був співмірним щодо встановлених порушень та звернутися до суду із відповідним позовом.

Суд у даному випадку, з одного боку не може втручатись у дискреційні повноваження, а з іншого - процесуальний закон не передбачає обрання іншого способу захисту у справах за позовами суб`єктів владних повноважень.

Водночас суд має здійснити превентивний контроль (як вказано вище) та перевірити на відповідність закону й фактичним обставинам захід реагування, що є предметом позову.

Отже, суд установив, що захід реагування реалізація якого відбувається шляхом заборони експлуатації КЦЗ України не передбачено, як і не передбачено це Законом № 877.

У цьому контексті потрібно наголосити, що виключно законами встановлюються: повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг (ч. 4 ст. 4 Закону № 877).

Захід реагування у вигляді повного зупинення роботи/експлуатації є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Позивач, звертаючись із цим позовом з урахуванням принципу співмірності не обґрунтував чи можливе застосування інших заходів реагування окрім повного зупинення експлуатації/роботи будівлі Амбулаторії №6 комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради , шляхом заборони експлуатації.

Окрім наведеного, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 7 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення від 19.10.2017 року (набрав чинності 30.01.2018 року) внесено зміни до таких законів України:

1) в Основах законодавства України про охорону здоров`я статтю 35-1 викладено у такій редакції:

"Стаття 35-1. Первинна медична допомога (наводиться у частині).

Первинна медична допомога - це медична допомога, що передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров`я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

Надання первинної медичної допомоги забезпечують заклади охорони здоров`я та фізичні особи - підприємці, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку.

Первинна медична допомога надається безоплатно в закладах охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, з якими головний розпорядник бюджетних коштів уклав договір про медичне обслуговування населення.

Первинна медична допомога може надаватися в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я".

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 19.03.2018 № 504 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 21.03.2018 за № 348/31800) затверджено Порядок надання первинної медичної допомоги.

Розділом I цього порядку визначено, що надавач ПМД - заклад охорони здоров`я будь-якої організаційно-правової форми, в тому числі комунальні некомерційні підприємства, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та забезпечують на її основі медичне обслуговування населення, безпосередньо пов`язане з наданням ПМД.

Головним завданням надавача ПМД є забезпечення населення комплексними та інтегрованими послугами зі всебічної, безперервної і орієнтованої на пацієнта ПМД, спрямованої на задоволення потреб населення у відновленні та збереженні здоров`я, попередження розвитку захворювань, зменшення потреби у госпіталізації та покращення якості життя.

Розділом IV вказаного порядку передбачено, що первинна медична допомога надається безперервно.

Окрім того, суд зазначає, що статтею 4 Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачено, що основними принципами охорони здоров`я в Україні є, зокрема, визнання охорони здоров`я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України.

Частиною першою ст. 12 вказаних Основ законодавства визначено, що охорона здоров`я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров`я в Україні та забезпечує її реалізацію.

Статтею 30 вказаних Основ законодавства передбачено, що держава забезпечує планомірне науково обґрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань.

Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою в разі потреби допомоги по соціальному страхуванню. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.

У разі загрози виникнення або поширення епідемічних захворювань Кабінетом Міністрів України у порядку, встановленому законом можуть запроваджуватися особливі умови і режими праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях, спрямовані на запобігання поширенню та ліквідацію цих захворювань.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування зобов`язані активно сприяти здійсненню протиепідемічних заходів.

Перелік особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань та умови визнання особи інфекційно хворою або носієм збудника інфекційного захворювання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я і публікуються в офіційних джерелах.

Частиною першою ст. 22 Закону України від 6 квітня 2000 року № 1645-III Про захист населення від інфекційних хвороб передбачено, що особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та бактеріоносії, які створюють підвищену небезпеку зараження оточуючих, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичному нагляду та обстеженням. Особи, які хворіють на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, є носіями збудників цих хвороб або перебували в контакті з такими хворими чи бактеріоносіями, а також хворі на інші інфекційні хвороби у разі, якщо вони створюють реальну небезпеку зараження оточуючих, підлягають лікуванню, медичному нагляду та обстеженням у стаціонарах відповідних закладів охорони здоров`я чи наукових установ.

Відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою установлено карантин на усій території України з 12 березня до 03 квітня 2020 року.

Дія карантину на території України продовжується до теперішнього часу.

Україна є членом Всесвітньої організації охорони здоров`я - спеціалізованої установи ООН, яка 12.03.2020 оголосила про початок пандемії COVID-19 (http://www.euro.who.int/ru/health-topics/health-emergencies/coronavirus-covid-19/news/news/ 2020/3/who-announces-covid-19-outbreak-a-pandemic).

У рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , введеному в дію Указом Президента України від 13.03.2020 № 87, констатовано, що епідемічна ситуація в Україні у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, набула надзвичайно загрозливого характеру.

Разом з тим, Верховним Суду у постанові від 21.10.2019 справа № 810/4274/17 зазначено: позовні вимоги заявлено щодо часткового зупинення діяльності медичного закладу районного рівня - центральної районної лікарні, що передбачає обмеження конституційного права громадян, передбаченого ст. 49 Конституції України та може вплинути на реалізацію обов`язків держави щодо створення умов для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. .

У свою чергу згідно зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Стаття 49 Конституції України. Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року справа № 1-11/2012 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Також суд вважає релевантним до даної справи висновок Конституційного Суду України, викладений у цьому ж рішення про те, що згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Отже, враховуючи прикріплену кількість населення до відповідача, а також зміст та обсяг первинної медичної допомоги, зокрема, у випадку необхідності направлення до вторинної ланки медичної допомоги таке направлення здійснюється виключно сімейним лікарем, ризик настання загрози життю та здоров`ю людини є ймовірнішим, а застосовні обмеження можуть потягнути непропорційно негативні наслідки.

Поряд із цим, у даній справі відсутні підстави вважати, що обмеження прав особи на доступ до медичного обслуговування будуть у належний спосіб компенсовані державою, що в умовах епідемії коронавірусної інфекції COVID-19 є абсолютно неприпустимим.

Необхідність врахування обставин, які існують на час розгляду справи підтверджена постановою Верховного Суду від 19.05.2020 року справа № 420/5156/18: … під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. .

Крім того, як вже зазначалось, суд враховує інформацію, викладену в декларації від 13 жовтня 2020 року №ДЦ101201013911, для амбулаторії №6 комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради готове та придатне до експлуатації приміщення за адресою: Донецька область, м. Українськ, вул. Ватутіна, 18.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування крайнього заходу реагування у вигляді зупинення роботи відповідача, виходячи з вимог принципу співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи.

Виходячи з вимог принципу співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також з огляду на те, що призначенням відповідача є забезпечення медичного обслуговування громадян, що є суттєвим в умовах карантину, установленого на усій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , та враховуючи зміну відповідачем міста розташування - суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 38652962, місцезнаходження: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 175) до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради (код ЄДРПОУ: 37791248, місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Черняховського, 48) про застосування заходів реагування - залишити без задоволення.

Рішення прийнято, складено у повному обсязі та підписане 19 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова