Рішення

від 02.10.2020 по справі 374/224/20

РЖИЩІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суддя в суді І інстанції

Козіна С.М.

Єдиний унікальний № 374/224/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :

головуючої судді- Козіної С.М.,

за участі:

секретаря- Маламан Я.О.,

позивачки - ОСОБА_1 (не з`явилась),

представника відповідача - (не з`явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради Київської області, про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла вказана вище позовна заява. Позивачка мотивувала позовні вимоги тим, що вона є власником об`єкта нерухомого майна, що згідно договору дарування від 16 червня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1683 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.06.2010 № 26526921 іменується як квартира АДРЕСА_1 . Проте, визначення типу даного об`єкта житлової нерухомості як квартира є помилковим, насправді це є житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується проведеним його технічним обстеженням та виготовленим на підставі цього обстеження комунальним підприємством Ржищівської міської ради Бюро архітектурного проектування та технічної інвентаризації будівель і споруд технічним паспортом від 12 березня 2020 року та висновком директора даного підприємства від 25 червня 2020 року № 09/20. Крім того, земельна ділянка, на якій розміщений спірний об`єкт нерухомого майна, приватизована позивачкою за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у відповідності до вимог ст. 40 Земельного кодексу України. У разі, якби на даній земельній ділянці був розміщений багатоквартирний будинок, то цільове призначення такої ділянки було б визначене як земельні ділянки багатоквартирних будинків та належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності у відповідності до ст. 42 цього Кодексу. У зв`язку із допущеною помилкою в назві даного житлового об`єкта позивачка не може володіти та розпоряджатися у повній мірі своєю власністю, за таких обставин, єдиним способом захисту майнових прав позивачки є звернення до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок.

Але оскільки визнанню за позивачкою права власності на будівлю передує скасування права власності на спірну квартиру, то відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, вираженої у її постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, правильним способом захисту порушеного права, за таких обставин, буде подання позову про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України.

Позивачка просила скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5073348, що було зареєстроване на праві власності на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування від 16 червня 2010 року, посвідченого нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1683. Визнати за нею, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 1960 року побудови, загальною площею 63,0 кв.м., житловою (основною) площею 46,1 кв.м., допоміжною (підсобною) площею 16,9 кв.м.

У судове засідання позивачка не з`явились, подавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримувала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без участі представника Ржищівської міської ради Київської області.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно договору дарування квартири від 16 червня 2010 року ОСОБА_2 передала в дарунок, а ОСОБА_1 прийняла в дарунок квартиру АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями та спорудами (а.с. 7).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26526921 від 25 червня 2010 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 8).

Згідно довідки № 05-01-14/47 від 28 лютого 2020 року, виданої Відділом містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Ржищівської міської ради, нерухоме майно - домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі розпорядження міського голови від 19 лютого 2016 року № 81 "Про перейменування існуючих та найменування нових вулиць міста Ржищева Київської області" на даний час має нову адресу: АДРЕСА_3 (а.с. 9).

З копії технічного паспорта на індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 , виготовленого 12 березня 2020 року, вбачається, що житловий будинок побудовано в 1960 році (а.с. 10-15).

Згідно висновку № 09/20 від 25 червня 2020 року, виданого КП Ржищівської міської ради "Бюро архітектурного проектування та технічної інвентаризації будівель і споруд", домоволодіння по АДРЕСА_3 , має всі ознаки будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, самочинні будівництво та перепланування відсутні (а.с. 16).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3219670572020 від 1 липня 2020 року, власником земельної ділянки площею 0,0974 га, кадастровий номер - 3211300000:69:001:0100, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (а.с. 18).

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, що закріплено в ст. 321 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У постановах Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-1219цс16, від 24.05.2017 у справі № 6-1388цс16, від 26.10.2016 у справі № 6-1625цс16, від 13.09.2017 у справі № 761/32495/15-ц, від 12.10.2016 у справі № 6-504цс16 наведені висновки, що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. В усіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Крім того, Верховний Суд України у Постанові від 22.03.2017 року у справі № 522/12709/14-ц, 6-2967цс16 зазначив, що ст. 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна.

За змістом ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Керуючись ст. ст. 316, 321, 328, 392 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 81, 82, 128, 247, 258, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради Київської області про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5073348, що було зареєстроване на праві власності на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування від 16 червня 2010 року, посвідченого нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1683.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 1960 року побудови, загальною площею 63,0 кв.м., житловою (основною) площею 46,1 кв.м., допоміжною (підсобною) площею 16,9 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до Київського апеляційного суду через Ржищівський міський суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя