Рішення

від 21.10.2020 по справі 580/4363/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року справа № 580/4363/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Білоноженко М.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Хіврич В.В.,

представника позивача - Запорожець В.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ до Кам`янського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління ДПС у Черкаській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ (20822, Черкаська обл., Кам`янський р-н., с. Жаботин, вул. Завадівська, буд.49; далі - позивач) до Кам`янського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (пров. Кудрі, 10, м. Кам`янка, Черкаська обл., 20801, далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, далі третя особа), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не закінченні виконавчого провадження №62475773, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

- зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження №62475773 від 06.07.2020р., у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та винести відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог, зазначено, що відповідачем відкрито виконавче провадження №62475773 про примусове виконання вимоги №Ю-171827-51У від 02.06.2020 року виданої ГУ ДПС у Черкаській області про стягнення з ТОВ "ЖКЗ "ГАЙ-ДА-МАКИ" боргу у розмірі 2130,16 грн., та стягнення з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 213,02 грн. При цьому зазначено, що позивачем вказану вимогу самостійно виконано у повному обсязі, про що свідчать відповідні платіжні доручення, а відтак така податкова вимога вважається відкликаною. Разом з тим, позивач вказує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки, станом на час звернення позивача до суду виконавче провадження №62475773 не закінчено.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.10.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи на 16.10.2020р.

15.10.2020р. згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі Розпорядження ЧОАС №210 від 15.10.2020р., дану справу передано для розгляду судді - Білоноженко М.А.

16.10.2020р. відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши при цьому, що в ході виконавчого провадження №62475773, до відповідача від сторін виконавчого провадження жодних доказів сплати боргу за вимогою №Ю-171827-51У від 02.06.2020р. надано не було. Крім того, залишаються несплаченими суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, в зв`язку із чим заявлені позовні вимоги вважає безпідставними.

16.10.2020р. ухвалою суду оголошено перерву у розгляді справи до 20.10.2020р.

20.10.2020р. в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.

20.10.2020р. представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій, серед іншого, звернув увагу, що відповідачем у відзиві на позов не зазначено доказів та обгрунтованих аргументів щодо підстав сплати позивачем виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Також зазначено, що відповідачем протягом трьох місяців здійснення виконавчого провадження не здійснено жодних заходів щодо отримання інформації про виконання виконавчого документа боржником.

Крім того, позивачем подано клопотання про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

20.10.2020р. ухвалою суду оголошено перерву у розгляді справи до 21.10.2020р.

20.10.2020р. до суду надійшли пояснення Головного управління ДПС у Черкаській області, відповідно до яких, позивачем самостійно сплачено заборгованість по ЄСВ, відповідно до платіжного доручення №1 від 04.09.2020р. на суму 6442,16 грн., у зв`язку із чим вимога №Ю-171827-51У від 02.06.2020р. вважається відкликаною у зв`язку із самостійним погашенням заборгованості.

Також 20.10.2020р. від відповідача надійшла заява, в якій просив розгляд справи, призначений на 21.10.2020р., здійснити без його участі. Крім того, зазначив про необгрунтованість заявленого розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки розмір витрат не підтверджено згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги, а також те що даний спір є справою незначної складності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.07.2020р., згідно вимоги №Ю-171827-51У від 02.06.2020 року виданої ГУ ДПС у Черкаській області про стягнення з ТОВ "ЖКЗ "ГАЙ-ДА-МАКИ" ЄСВ у розмірі 2130,16 грн., державним виконавцем Кам`янського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крупським В.І. відкрито виконавче провадження та стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 213,02 грн.

Відповідно до платіжного доручення №1 від 04.09.2020р. позивачем сплачено заборгованість з ЄСВ згідно вимоги №Ю-171827-51 на суму 6442,16 грн.

Згідно інформації про виконавче провадження №62475773 (а.с.17-18), останнє знаходиться в стані відкриття.

Вважаючи бездіяльність відповідача, щодо незакінчення виконавчого провадження №62475773, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, протиправною, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, приписами ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Підстави та порядок закінчення виконавчого провадження врегульовані статтею 39 Закону №1404-VIII.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ч.ч.2,3 ст. 39 Закону №1404-VIII, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, державним виконавцем відповідача 06.07.2020р. відкрито виконавче провадження, на підставі вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області №Ю-171827-51У від 02.06.2020р. про стягнення з ТОВ "ЖКЗ "ГАЙ-ДА-МАКИ" заборгованості у розмірі 2130,16 грн.

Відповідно до платіжного доручення №1 від 04.09.2020р. (а.с.27), позивачем сплачено заборгованість з ЄСВ на користь Головного управління ДПС у Черкаській області згідно вимоги №Ю-171827-51 від 04.08.2020р. на суму 6442,16 грн.

Доказом сплати позивачем заборгованості згідно вищевказаного виконавчого документа слугують відомості інтегрованої картки платника, відповідно до якої 04.09.2020р. до бюджету надійшли кошти у рахунок погашення податкового боргу/недоїмки із ЄСВ відповідно до платіжного доручення №1 від 04.09.2020р. Та погашено недоїмку із ЄСВ на суму 2130,16 грн.

Обставина сплати позивачем заборгованості згідно вимоги №Ю-171827-51У також підтверджена поясненнями Головного управління ДПС у Черкаській області.

Таким чином, судом вбачається, що позивачем фактично виконано в повному обсязі вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області №Ю-171827-51У від 02.06.2020р., що в свою чергу, у відповідності до вимог пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, має наслідком закінчення виконавчого провадження.

Оцінюючи обгрунтованість позовної вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною, суд зазначає наступне.

Представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні - 20.10.2020р. зазначив, що в ході виконавчого провадження №62475773, до Кам`янського районного відділу від сторін виконавчого провадження жодних доказів сплати боргу за вимогою №Ю-171827-51У від 02.06.2020р. надано не було.

З даного приводу суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів щодо направлення відповідачу належних доказів щодо сплати заборгованості згідно вимоги №Ю-171827-51У, до дати звернення із даним позовом до суду.

Натомість позивачем вказано, що державним виконавцем мали вчинятися дії (направлятися запити до ГУ ДПС, до позивача щодо встановлення факту оплати ЄСВ, несплата якої стала предметом податкової вимоги Ю-171827-51У, а також накладатися арешт на рахунку, арешт на який раніше накладено не було).

При цьому суд зазначає, що приписами п.п. 1,3 ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

З аналізу вказаних положень, вбачається право, а не обов`язок державного виконавця постійно (з певною періодичністю) проводити перевірку виконання боржниками рішень, в тому числі щодо направлення запитів для з`ясування їх виконання. При цьому, положеннями Закону №1404-VIII не встановлено вимог щодо періодичності направлення таких запитів. Крім того, як встановлено судом в ході розгляду даної справи, державним виконавцем накладався арешт на окремі рахунки боржника в рамках іншого виконавчого провадження, про що свідчить лист позивача на адресу відповідача від 01.09.2020р. (а.с.132), проте Законом №1404-VIII не встановлено обов`язку додаткового накладення арешту на інші рахунки боржника у зв`язку із відкриттям іншого виконавчого провадження.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження №62475773, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом протиправною, оскільки факт виконання рішення органу владних повноважень було остаточно встановлено в ході розгляду даної справи.

Разом з тим, згідно ч.2 ст. 39 Закону №1404-VIII, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Таким чином, беручи до уваги, встановлену в ході розгляду даної справи, обставину фактичного виконання позивачем в повному обсязі вимоги №Ю-171827-51У, суд доходить висновку що відповідачем мають бути здійснені дії щодо закінчення виконавчого провадження №62475773, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Щодо посилання відповідача, що станом на час розгляду справи залишаються несплаченими суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, суд зазначає, що постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, а також постанови про стягнення витрат виконавчого провадження є у відповідності до ст. 3 Закону №1404-VIII виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню. Таким чином, обставина несплати позивачем виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій може бути підставою для відкриття виконавчих проваджень за даними постановами, однак, не може слугувати підставою для не закінчення виконавчого провадження №62475773, оскільки виконавчий документ, на підставі якого відкрито вищевказане виконавче провадження у повному обсязі виконано, а відтак закінчення виконавчого провадження №62475773 є обов`язком державного виконавця у відповідності до ст. 39 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені обставини справи та аналіз чинного законодавства, суд доходить висновку, що позивачем частково обгрунтовано позовні вимоги, з огляду на що їх належить задовольнити частково.

Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 2102,00 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 07.09.2020р. №N0IUZ5217M, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 1051,00 грн.

Частиною 1 статті 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. представником позивача до позову та заяви додано: Акт приймання-передачі наданих послуг від 19.10.2020р., рахунок - фактура №389/18/2 від 19.10.2020р. на суму 3000 грн., детальний опис наданих послуг від 19.10.2020р. на суму 3000 грн., квитанції №0.0.1876609305.1 від 19.10.2020р. на суму 1500 грн. та квитанції №0.0.1876600914.1 від 19.10.2020р. на суму 1500 грн.

Також надано договір про надання правової допомоги №389 від 28.07.2020р., Додаткову угоду №7А до договору №389 про надання правової допомоги від 28.07.2020р., Додаткову угоду №8А до договору №389 про надання правової допомоги від 28.07.2020р. Акт приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2020р. на суму 1500 грн., детальний опис наданих послуг від 30.09.2020р. на суму 1500 грн., рахунок - фактура №389/17 від 28.09.2020р. на суму 1500 грн.

При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Суд зазначає, що позивачем підтверджено повноваження Рясенчук Т.М., як представника позивача у відповідності до договору про надання правової допомоги №389 від 28.07.2020р., Акт приймання-передачі наданих послуг від 19.10.2020р., рахунок - фактура №389/18/2 від 19.10.2020р. на суму 3000 грн., детальний опис наданих послуг від 19.10.2020р. на суму 3000 грн. обумовлюють вартість юридичних послуг, а сплата коштів за правничу допомогу адвоката підтверджується квитанціями від 19.10.2020р. №0.0.1876609305.1 та №0.0.1876600914.1 на суму 1500 грн. кожна. Вказані квитанції містять необхідні реквізити, вказано номер справи, в якій надавалась правнича допомога.

Разом з тим, суд зазначає, що надані докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу щодо складання позовної заяви на суму 1500 грн. не містять доказів сплати позивачем коштів за правничу допомогу у цій частині.

Таким чином, розмір документально підтверджених витрат на правничу допомогу становить 3000 грн.

Згідно частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу, з урахуванням наданих доказів, складає 4500, сума документально підтверджених витрат на правову допомогу складає 3000 грн., а також висновок суду про часткову обгрунтованість позовних вимог, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частини понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно частині задоволених позовних вимог, в розмірі 2000 грн.

Зазначений висновок суду щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у обсязі пропорційному частині задоволених позовних вимог відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 15.09.2020р. у справі №460/37/19.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що клопотання представника позивача належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 12, 72-77, 242- 243, 245-246, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Кам`янський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №62475773 від 06.07.2020р., у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та винести відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (20800, Черкаська область, Черкаський район, м. Кам`янка, пров. Кудрі, буд.10; код ЄДРПОУ - 34978804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ (20822, Черкаська область, Кам`янський район, с. Жаботин, вул. Завадівська, буд.49, код ЄДРПОУ - 36543996) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя М.А. Білоноженко