Постанова

від 01.12.2020 по справі 580/4363/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4363/20 Головуючий у 1-й інстанції: Білоноженко М.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М .

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам`янського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ до Кам`янського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незакінченні виконавчого провадження № 62475773, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

- зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження № 62475773 від 06.07.2020, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та винести відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 позов задоволено частково: зобов`язано Кам`янський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження № 62475773 від 06.07.202., у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та винести відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (20800, Черкаська область, Черкаський район, м. Кам`янка, пров. Кудрі, буд.10; код ЄДРПОУ - 34978804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ (20822, Черкаська область, Кам`янський район, с. Жаботин, вул. Завадівська, буд.49, код ЄДРПОУ - 36543996) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 051, 00 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Кам`янський районний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2020 згідно вимоги ГУ ДПС у Черкаській області № Ю-171827-51У від 02.06.2020 про стягнення з ТОВ ЖКЗ ГАЙ-ДА-МАКИ ЄСВ у розмірі 2 130,16 грн., державним виконавцем Кам`янського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крупським В.І. відкрито виконавче провадження та стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 213, 02 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1 від 04.09.2020 позивачем сплачено заборгованість з ЄСВ згідно вимоги № Ю-171827-51 на суму 6 442, 16 грн.

Згідно інформації про виконавче провадження № 62475773 (а.с.17-18), останнє знаходиться в стані відкриття.

Вважаючи бездіяльність відповідача, щодо незакінчення виконавчого провадження № 62475773, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, протиправною, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо незакінчення виконавчого провадження № 62475773, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, оскільки факт виконання рішення органу владних повноважень було остаточно встановлено в ході розгляду даної справи, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. При цьому, оскільки позивачем виконано в повному обсязі вимогу № Ю-171827-51У, то відповідачем мають бути здійснені дії щодо закінчення виконавчого провадження № 62475773, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а тому позов у цій частині слід задовольнити. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що беручи до уваги, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу, з урахуванням наданих доказів, складає 4 500, сума документально підтверджених витрат на правову допомогу складає 3 000 грн., а також висновок суду про часткову обґрунтованість позовних вимог, то наявні достатні правові підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частини понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно частині задоволених позовних вимог, в розмірі 2 000, 00 грн.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначені Законом України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, приписами ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Підстави та порядок закінчення виконавчого провадження врегульовані статтею 39 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Як вже було зазначено вище, державним виконавцем відповідача 06.07.2020 відкрито виконавче провадження на підставі вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області № Ю-171827-51У від 02.06.2020 про стягнення з ТОВ "ЖКЗ "ГАЙ-ДА-МАКИ" заборгованості у розмірі 2 130, 16 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1 від 04.09.2020 (а.с. 27) позивачем сплачено заборгованість з ЄСВ на користь Головного управління ДПС у Черкаській області згідно вимоги № Ю-171827-51 від 04.08.2020 на суму 6 442, 16 грн.

Доказом сплати позивачем заборгованості згідно вищевказаного виконавчого документа слугують відомості інтегрованої картки платника, відповідно до якої 04.09.2020 до бюджету надійшли кошти у рахунок погашення податкового боргу/недоїмки із ЄСВ відповідно до платіжного доручення № 1 від 04.09.2020 та погашено недоїмку із ЄСВ на суму 2 130, 16 грн.

Обставина сплати позивачем заборгованості згідно вимоги № Ю-171827-51У також підтверджена поясненнями Головного управління ДПС у Черкаській області.

З вищевикладеного вбачається, що позивачем фактично виконано в повному обсязі вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області № Ю-171827-51У від 02.06.2020, що в свою чергу, у відповідності до вимог пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, має наслідком закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону № 1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Таким чином, беручи до уваги встановлену обставину фактичного виконання позивачем в повному обсязі вимоги № Ю-171827-51У, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем мають бути здійснені дії щодо закінчення виконавчого провадження № 62475773, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Щодо стягнення судом першої інстанції з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз положень ст. 134 КАС України дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Згідно до положень ч.ч. 1-6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 грн. представником позивача до позову та заяви додано: акт приймання-передачі наданих послуг від 19.10.2020, рахунок - фактура № 389/18/2 від 19.10.2020 на суму 3 000, 00 грн., детальний опис наданих послуг від 19.10.2020 на суму 3 000 грн., квитанції № 0.0.1876609305.1 від 19.10.2020 на суму 1 500 грн. та квитанції № 0.0.1876600914.1 від 19.10.2020 на суму 1 500, 00 грн.

Таким чином, розмір документально підтверджених витрат на правничу допомогу становить 3 000, 00 грн.

При цьому, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: …суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг .

Так, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу є 2 000, 00 грн.

Стосовно аргументів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 2 000, 00 грн., понесених у зв`язку із розглядом даної справи в апеляційній інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000, 00 грн. представником позивача суду апеляційної інстанції надано: акт приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2020, рахунок-фактура № 389/27/11 від 29.11.2020, детальний опис наданих послуг від 29.11.2020, квитанцію № від 29.11.2020 на суму 2 000 грн.

Отже, оскільки в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку із розглядом даної справи в апеляційній інстанції у розмірі 2 000 грн., то колегія суддів приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача.

При цьому, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів вважає, що сума 2 000, 00 грн., яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в апеляційній інстанції, є справедливою та співмірною.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову (правничу) допомогу, а саме, гонорару адвоката у розмірі 10 000, 00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що оскільки позивачем не надано доказів оплати такого гонорару, що, в свою чергу свідчить про відсутність фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, то такі витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кам`янського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (20800, Черкаська область, Черкаський район, м. Кам`янка, пров. Кудрі, буд. 10; код ЄДРПОУ - 34978804) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ (20822, Черкаська область, Кам`янський район, с. Жаботин, вул. Завадівська, буд. 49, код ЄДРПОУ - 36543996) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.