Рішення

від 21.10.2020 по справі 640/12673/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м. Київ № 640/12673/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОБУДСЕРВІС" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Електробудсервіс (далі - позивач та/або ТОВ Електробудсервіс ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДПС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 року №0020051404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві та стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що взаємовідносини між ТОВ Електробудсервіс та ТОВ "АЙРРОН ЕЛЬЯНС" мали реальний характер, висновки акту перевірки від 19.03.2019 року №286/26-15-14-04-05/32826354 не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому, позивач вказує, що акт перевірки не містить жодних доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям і завданням статутної діяльності ТОВ Електробудсервіс , незвичність цих операцій, їх збитковість чи фіктивність, або про інші обставини, які б окремо чи в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність цих господарських операцій з діяльністю ТОВ Електробудсервіс .

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначається про правомірність прийнятого рішення та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Так, у відзиві на позовну заяву контролюючий орган, серед іншого, вказує про ненадання позивачем звітів про виконанні маркетингово дослідження, а згідно актів прийому-передачі неможливо встановити, які послуги були надані, відсутні калькуляції з зазначенням витрат та ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів надання, виду наданих послуг, завірених відповідальними особами та особами, які їх надавали та іншими, що унеможливлює встановити якої якості та хто саме є виконавцем відповідних послуг.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому наведено доводи щодо спростування висновків контролюючого органу.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Електробудсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року та лютий 2018 року показників декларації з податку на додану вартість, за наслідком якої складено акт перевірки від 19.03.2019 року №286/26-15-14-04-05/32826354 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки вказано про наступні порушення позивачем податкового законодавства, а саме: пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 147 970 гривень, в тому числі:

травень 2017 року - 16 383 гривень;

липень 2017 року - 2 902 гривень;

вересень 2017 року - 54 443 гривень;

жовтень 2017 року - 25 134 гривень;

листопад 2017 року - 486 гривень;

грудень 2017 року - 38 614 гривень;

лютий 2018 року - 10 008 гривень.

Тут і надалі висновки акту перевірки.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких листом від 16.04.2019 року №71247/10/26-15-14-04-05 повідомлено ТОВ Електробудсервіс про залишення останніх без змін.

19.04.2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0020051404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 147 970 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 36 993 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 24.06.2019 року №28628/6/99-99-11-04-02-25 скаргу ТОВ Електробудсервіс на спірне рішення залишено без задоволення, а останнє без змін.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 ПК України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що вимоги, які пред`являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлені ті реквізити, які мають бути обов`язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію.

Отже, первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв`язку з конкретним постачальником.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як слідує зі змісту акту перевірки контролюючим органом ставиться під сумнів господарські операції ТОВ Електробудсервіс з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС .

Перевіряючи надані позивачем документи по взаємовідносинам із ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС суд звертає увагу на наступне.

Між позивачем та ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС укладено договір №124 щодо надання маркетингових послуг від 17.04.2017 року, у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту шинопроводу виробництва ЕАЕ (далі - договір №124).

У відповідності до пункту 1.2 вказаного договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати пошук нових покупців шинопроводу виробництва ЕАЕ.

Згідно із пунктом 2.1 договору №124 територія проведення досліджень - Україна - Тернопільська область.

Пунктом 4.1 договору №124 визначено, що маркетингові дослідження здійснюються за наступними напрямками: можливості та перспективи ведення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних покупців; загальна характеристика умов роботи покупців, визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів; загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.); ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв`язки та ін.); ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники); попит на продукцію, перспективи його розвитку; можливість; доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; стан і практика застосування господарського законодавства.

Загальна сума договору складає 98300,00 грн, в т.ч. ПДВ 16383,33 грн (п. 5.1 договору №124).

Виконавець, в контексті положень пункту 6.1 договору №124. повинен надати результати досліджень у міру їхньої появи; надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень; навести в результатах досліджень адреси, приклади розрахунків, схеми та ін.; у випадку залучення до проведення досліджень третіх осіб забезпечити повну конфіденційність отриманої від замовника інформації.

Відповідно до пункту 8.3 договору №124 при здачі результатів досліджень сторони укладають у 2-х примірниках акт здачі-приймання роботи, по одному примірнику якого зберігається у сторін.

Положеннями пунктів 9.1, 9.2 договору №124 встановлено, що виконавець сплачує винагороду протягом 15 календарних днів від дати акту виконаних робіт. Підставою для оплати є рахунок-фактура.

На виконання договору №124 позивачем надано до суду акт №ОУ-0000225 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2017 року, звіт про виконання зобов`язань згідно договору про надання послуг №124 від 14.04.2017 року складений 16.05.2017 року. Інших документів, які стосуються виконання умов договору №124 ТОВ Електробудсервіс до суду не надано.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС укладено договір №162 про надання послуг від 04.05.2017 року (далі - договір №162), у відповідності до якого агент у порядку та на умовах визначених цим договором власними силами чи/або із залученням третіх осіб зобов`язується за плату виконаними агентські послуги - дії з пошуку замовників (покупців) на продукцію (шинопровід виробництва ЕАЕ) замовника.

Згідно пункту 1.2 договору №162 послуги надаються агентом у сфері купівлі-продажу електротехнічних виробів виробничого призначення (шинопровід), надалі - продукція.

Відповідно до пункту 2.1 договору № 162 агент зобов`язаний: вивчати Територію з метою виявлення замовників на продукцію Замовника; формувати інформаційний банк даних щодо наявних замовників на продукцію Замовника; інформувати Замовника про необхідність проведення переговорів із замовниками; організовувати зустрічі та переговори між представниками Замовника та замовниками (покупцями) продукції; виконувати інші дії необхідні для виконання умов даного Договору.

Пунктом 2.2 договору №162 визначено обов`язок агента надавати замовнику звіти про надання послуг та акти здачі-приймання наданих послуг.

Орієнтована сума договору складає 100 000 (сто тисяч гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ 20% (п. 4.1 договору №162).

Винагорода агента визначається у специфікаціях до даного договору, що є його невід`ємними частинами та остаточно визначається в акті здачі-приймання послуг наданих послуг (п. 4.2 договору №162).

Замовник здійснює оплату згідно підписаних сторонами актів здачі-приймання наданих послуг, протягом 30 календарних днів з дня підписання вказаних актів 9п. 4.5 договору №162).

На виконання договору №162 сторонами складено та підписано специфікацію №1 від 17.05.2017 року на сплату агенту 11% від суми 495539,13 грн., що складає 54 509,30 грн., у тому числі ПДВ 9084,88 грн. по факту відвантаження продукції замовником, покупцям знайденим агентом - ТОВ Діалог-Плюс ; акт №ОУ-0000360 здачі-приймання робіт (надання послуг); звіт №1 про виконання зобов`язань від 17.06.2017 року.

Окрім цього, позивачем надано до суду договір поставки №17/05-1 від 17.05.2017 року, укладеного ним з ТОВ Діалог-Плюс щодо передачі системи шинопроводів виробництва заводу ЕАЕ (Туреччина), специфікацію №1, накладну №К-270-1.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС укладено договір №201 про надання послуг від 03.07.2017 року, у відповідності до якого агент у порядку та на умовах визначених цим договором власними силами чи/або із залученням третіх осіб зобов`язується за плату виконати агентські послуги - дії з пошуку замовників (покупців на продукцію (шинопровід виробництва ЕАЕ). Даний договір за змістом і умовам є аналогічний договору №162 (далі - договір №201).

На виконання вказаного договору сторонами складено та підписано специфікацію №1 від 20.07.2017 року на сплату агенту 11% від суми 635747,23 грн., що складає 63574,72 грн., у тому числі ПДВ 10595,79 грн. по факту відвантаження продукції замовником, покупцям знайденим агентом - ТОВ Фірма Промгазтехнологія ; акт №ОУ-0000495 здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіт про виконання зобов`язань від 06.09.2017 року.

Також позивачем надано до суду договір поставки №20/07-1 від 20.07.2017 року, у відповідності до якого він передає у власність ТОВ Фірма Промгазтехнологія товар (система шинопроводів заводу ЕАЕ (Туреччина), специфікацію до договору №20/07-1 від 20.07.2017 року.

Разом з цим, судом встановлено, що між ТОВ Електробудсервіс та ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС укладено договір про надання маркетингових послуг від 01.08.2017 року, із територією проведення - досліджень - Україна - Київська область.

Всі інші умови договору є ідентичними умовами договору №124 щодо надання маркетингових послуг від 17.04.2017 року.

На виконання вищевказаного договору позивачем надано до суду акт №ОУ-0000339 здачі-приймання робіт (надання послуг), звіт №1 про виконання зобов`язань від 01.08.2017 року згідно договору про надання послуг №151 від 17.04.2017 року .

01.09.2017 року позивачем укладено з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС договір про надання послуг №260, у відповідності до якого у відповідності до якого агент у порядку та на умовах визначених цим договором власними силами чи/або із залученням третіх осіб зобов`язується за плату виконаними агентські послуги - дії з пошуку замовників (покупців) на продукцію (шинопровід виробництва ЕАЕ) замовника та на виконання його ТОВ Електробудсервіс надано до суду: специфікацію №1 від 29.09.2017 року до договору про надання послуг №260 від 01.09.2017 року, акт №ОУ-0000540 здачі-прийняття робіт (надання послуг), договір поставки №25/09/17-1 від 25.09.2017 року, специфікацію №1 до договору №25/09/17-1 від 25.09.2017 року, накладну №К-492-1, довіреність №617 від 13.11.2017 року.

04.09.2017 року позивачем укладено з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС договір про надання маркетингових послуг №265, у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту шинопроводу виробництва ЕАЕ , на виконання якого ТОВ Електробудсервіс надано до суду: акт №ОУ-0000581 здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт про виконання зобов`язань від 13.10.2017 року згідно договору про надання послуг №265 від 04.09.2017 року, листи-№17/10/17-1 від 17.10.2017 року; №03/11/17-1 від 03.11.2017 року, №15/11/17-1 від 15.11.2017 року.

20.09.2017 року позивачем укладено з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС договір про надання послуг №295, на виконання якого надано до суду: специфікацію №1 від 31.10.2017 року до договору про надання послуг №295 від 20.09.2017 року, рахунок-фактуру №СФ-0000620 від 31.10.2017 року, акт №ОУ-0000620 здачі-прийнятті робіт (надання послуг) від 31.10.2017 року, звіт про виконання зобов`язань від 31.10.2017 року згідно договору про надання послуг №295 від 20.09.2017 року, договір поставки №22/09/17-1 від 22.09.2017 року, специфікацію №1 від 22.09.2017 року до договору №25/09/17-1 від 22.09.2017 року, специфікацію №2 від 03.10.2017 року до договору №25/09/17-1 від 22.09.2017 року, накладну №К-508-1, довіреність №358 від 14.11.2017 року, накладну №К-496-1 від 16.11.2017 року, довіреність №357 від 14.11.2017 року.

15.10.2017 року між позивачем укладено з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС договір про надання маркетингових послуг №210, у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту шинопроводу виробництва ЕАЕ , на виконання якого ТОВ Електробудсервіс надано до суду: рахунок-фактуру №СФ-0000642 від 13.11.2017 року, акт №ОУ-0000642 здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт про виконання зобов`язань від 15.11.2017 року згідно договору про надання послуг №210 від 15.10.2017 року.

01.11.2017 року між позивачем укладено з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС договір про надання маркетингових послуг №250, у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту світильників виробництва ЕАЕ , на виконання якого ТОВ Електробудсервіс надано до суду: акт №ОУ-0000705 здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт про виконання зобов`язань від 18.12.2017 року згідно договору про надання послуг №250.

20.11.2017 року між позивачем укладено з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС договір про надання маркетингових послуг №275, у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту шинопроводу виробництва ЕАЕ , на виконання якого ТОВ Електробудсервіс надано до суду: акт №ОУ-0000375 здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт №1 від 18.12.2017 року про виконання зобов`язань згідно договору про надання послуг №275 від 20.11.2017 року.

01.12.2017 року між позивачем укладено з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС договір про надання маркетингових послуг №294, у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту шинопроводу виробництва ЕАЕ , на виконання якого ТОВ Електробудсервіс надано до суду: акт №ОУ-00000777 здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт №1 від 21.12.2017 року про виконання зобов`язань згідно договору про надання послуг №294 від 01.12.2017 року.

01.02.2018 року між позивачем укладено з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС договір про надання маркетингових послуг №54, у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту шинопроводу виробництва ЕАЕ , на виконання якого ТОВ Електробудсервіс надано до суду: акт №ОУ-00000099 здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт №1 від 28.02.2018 року про виконання зобов`язань згідно договору про надання послуг №54 від 01.02.2017 року.

Також ТОВ Електробудсервіс надано до суду виписки по особовому рахунку.

Проаналізувавши надані позивачем документи суд з приводу укладених ТОВ Електробудсервіс з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС договорів про надання маркетингових послуг звертає увагу на наступне.

На підтвердження виконання договорів про надання маркетингових послуг від 17.04.2017 року №124, від 04.09.2017 року №265, від 20.09.2017 року №295, від 01.11.2017 року №250, від 20.11.2017 року №275, від 01.12.2017 року №294, від 01.02.2018 року №54 не надано до суду рахунків-фактури, які, в свою чергу, є первинним документом в розумінні положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і які є підставою для оплати за надані послуги відповідно до умов наведених вище договорів.

Рахунок-фактуру надано позивачем тільки до договору від 15.10.2017 року №210.

Між тим, надані ТОВ Електробудсервіс акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції, відсутня деталізована інформація про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів. Також, в ході перевірки, а так само до суду позивачем не надана будь-яка інформація щодо того, де саме відбувалась маркетингові дослідження.

Суд зазначає, що головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

Підтвердженням зв`язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб`єкта господарювання можуть бути такі документи:

- наказ по підприємству, в якому потрібно обґрунтувати необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наприклад, у зв`язку з виходом на ринок нового виду продукції), зазначивши період їх проведення, територію, назву виду продукції, категорію потенційних споживачів тощо. Водночас разом з наказом можна розробити план заходів з розповсюдження такого виду продукції, в якому передбачити укладення договору на проведення маркетингових досліджень;

- договір на проведення маркетингових досліджень, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. У розділі "Предмет договору" потрібно зазначити конкретний вид маркетингових досліджень, мету їх проведення, регіон тощо. При цьому в такому договорі потрібно зазначити напрями та об`єкти маркетингових досліджень, зокрема: дослідження попиту на дану продукцію і відомостей про можливих споживачів; вивчення потенційних можливостей здійснення операцій з купівлі-продажу об`єкта маркетингових досліджень на певній території, дослідження необхідного обсягу продажу і пошук покупців, вивчення потреб та ефективності проведення рекламної кампанії щодо даної продукції. Водночас у договорі слід передбачити умову про те, що результат маркетингових досліджень оформляється актом приймання-передачі послуг та письмовим звітом.

Підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи:

- акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг;

- звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження.

Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку на прибуток мають право віднести витрати на маркетинг до складу податкових витрат. Всі первинні документи, пов`язані з відповідними операціями, зокрема накладні, роздавальні відомості, акти списання запасів тощо, також дадуть можливість підтвердити понесення таких витрат.

Згідно з підпунктом 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

При цьому, позивачем не обґрунтовано виробничої необхідності в отриманих послугах, як і не обґрунтовано економічної доцільності.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що надані ТОВ Електробудсервіс звіти про виконання зобов`язань згідно умов укладених договорів про надання маркетингових послуг містять в собі лише перелік юридичних осіб та зазначено про проведення дослідження та переговори з ним. Між тим, такі звіти не містять в собі інформації, які дослідження були проведенні, в розрізі конкретного підприємства, які та у якій формі були проведені переговори, не містять в собі конкретизації щодо необхідності та використання ними у господарської діяльності шинопроводу виробництва ЕАЕ. Звіти фактично дублюють зміст договорів про надання маркетингових послуг, що, в свою чергу, унеможливлює встановити, які саме маркетингові послуги були надані та в чому їх зміст в кожному конкретному випадку. У звітах також не зафіксовано інформації, яка передбачена умовами пункту 4.1 договорів про надання маркетингових послуг.

Варто також відмітити, що позивачем не надано до суду жодних документів, у тому числі договір, які укладались чи могли бути укладені, проте не укладені внаслідок не досягнення згоди із юридичними особами, які зафіксовані у відповідних звітах. З урахуванням наведеного не можливо встановити економічний результат від надання таких послуг.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що ТОВ Електробудсервіс не надано належних та первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС щодо фактичного та реального виконання договорів про надання маркетингових послуг від 17.04.2017 року №124, від 04.09.2017 року №265, від 20.09.2017 року №295, від 15.10.2017 року №210, від 01.11.2017 року №250, від 20.11.2017 року №275, від 01.12.2017 року №294, від 01.02.2018 року №54.

Що ж стосується укладених договорів про надання послуг суд звертає увагу на наступне.

Так, позивачем надано належні та первинні документи на виконання договорів про надання послуг №162 від 04.05.2017 року, від 03.07.2017 року №201, від 01.09.2017 року №260, від 20.09.2017 року №295. Зміст первинних документів, складених за наведеними договорами дають суду підстави для висновку про їх реальне виконання, оскільки, в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують отримання результату від надання таких послуг ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС , а саме укладення ТОВ Електробудсервіс договорів постачання товарів юридичним особам, пошук яких здійснив ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС .

Інформація зафіксована в акті перевірки щодо відсутності у ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС трудових ресурсів для надання таких послуг суд вважає безпідставними, оскільки первинні документи свідчать, що агентські послуги надавались безпосередньо директором ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС . Також, суд акцентує увагу на тому, що посилання в акті перевірки на матеріали кримінальної справи №757/41497/18-к не можуть достовірно підтверджувати факт невиконання договорів про надання послуг №162 від 04.05.2017 року, від 03.07.2017 року №201, від 01.09.2017 року №260, від 20.09.2017 року №295, оскільки вирок в межах такої справи не винесено.

Додатково суд звертає увагу на те, що контролюючий орган в акті перевірки обмежився опосередкованою оцінкою умов договорів про надання послуг №162 від 04.05.2017 року, від 03.07.2017 року №201, від 01.09.2017 року №260, від 20.09.2017 року №295, відсутня інформація щодо дослідження ним результатів виконання таких договорів.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд вважає підтвердженими належними та достатніми первинними документами реальне виконання ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС договорів про надання послуг №162 від 04.05.2017 року, від 03.07.2017 року №201, від 01.09.2017 року №260, від 20.09.2017 року №295 та отримання в результаті позивачем реальної економічної вигоди шляхом постачання товару юридичним особам, пошук яких здійснено агентом - контрагентом.

Між тим судом встановлено, що загальна сума ПДВ згідно договору №162 від 04.05.2017 року - 9084,88 грн.

Загальна сума ПДВ згідно договору від 03.07.2017 року №201 - 10595,79 грн.

Загальна сума ПДВ згідно договору від 01.09.2017 року №260 - 30831,24 грн.

Загальна сума ПДВ згідно договору від 20.09.2017 року №295 - 5133, 92 грн.

Звідси слідує, що загальна сума ПДВ - 55 645, 83 грн.

Штрафна санкція - 13 911, 46 грн. (55645,83х25%).

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що відповідач в порядку частини 2 статті 77 КАС України частково довів правомірність прийнятого ним спірного рішення. В той же час, в ході розгляду справи судом встановлено протиправність прийнятого ГУ ДФС у місті Києві оскаржуваного рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 55 645, 83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 13 911, 46 грн. Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Сума майнових вимог - 184 963 грн.

Сума задоволених майнових вимог - 55645,83+13911,46=69557,29 грн.

Сума сплаченого судового збору - 2774,45 грн.

Сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача - 1 043, 36 грн. (69557,29х2774,45/184963).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Електробудсервіс (01103, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18/7, к. 9, код ЄДРПОУ 32826354) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 року №0020051404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Електробудсервіс суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 55 645, 83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 13 911, 46 грн.

3. В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 року №0020051404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без змін.

4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Електробудсервіс (01103, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18/7, к. 9, код ЄДРПОУ 32826354) судовий збір у розмірі 1 043 (одна тисяча сорок три) грн. 36 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева