Постанова

від 03.03.2021 по справі 640/12673/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12673/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електробудсервіс до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Електробудсервіс звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 року №0020051404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Позов обґрунтовано тим, що взаємовідносини між ТОВ Електробудсервіс та ТОВ Айррон Ельянс мали реальний характер, висновки акту перевірки від 19.03.2019 року №286/26-15-14-04-05/32826354 не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому, позивач вказує, що акт перевірки не містить жодних доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям і завданням статутної діяльності ТОВ Електробудсервіс , незвичність цих операцій, їх збитковість чи фіктивність, або про інші обставини, які б окремо чи в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність цих господарських операцій з діяльністю ТОВ Електробудсервіс .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 року №0020051404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Електробудсервіс суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 55 645, 83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 13 911, 46 грн.

В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 №0020051404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві залишено без змін.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не було надано жодних звітів про виконані маркетингові дослідження, та згідно актів здачі-прийняття робіт визначити які саме послуги були надані - неможливо.

Крім того, апелянт відповідач звертає увагу на те, що до перевірки не було надано калькуляцій із зазначенням робіт, витрат та ресурсів, у яких би зазначалось про використання саме трудових ресурсів, часу, обсягу та місця надання, виду наданих послуг, завірених відповідальними особами та особами.

Також податковий орган зазначає, що відсутня інформація про підтвердження кваліфікації працівників при виконанні зазначених послуг необхідні спеціальні знання високого рівня та значна кількість працівників.

При цьому, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_1 , який значився директором ТОВ Айррон Ельянс , останній заперечував причетність до фінансово-господарської діяльності такого підприємства, як наслідок слід викликати таку особу у якості свідка та допитати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що твердження податкового органу про позбавлення позивача на пожатковий кредит є безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам справи.

Як вказує позивач, щодо контрагента ТОВ Айррон Ельянс відсутні будь-які вироки, всі отримані послуги підтверджуються випискою по рахунку товариства, яку було надано до суду першої інстанції.

Крім того, позивач звертає увагу на неправомірність рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 311 КАС України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Електробудсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Айррон Ельянс за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року та лютий 2018 року показників декларації з податку на додану вартість, за наслідком якої складено акт перевірки від 19.03.2019 року №286/26-15-14-04-05/32826354.

У відповідності до вказаного Акту перевірки позивачем порушено податкове законодавство, а саме: пункт 44.1 статті 44, пункт 185.1 статті 185, пункт 198.1, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 147970 гривень, в тому числі: травень 2017 року - 16 383 гривень; липень 2017 року - 2 902 гривень; вересень 2017 року - 54 443 гривень; жовтень 2017 року - 25 134 гривень; листопад 2017 року - 486 гривень; грудень 2017 року - 38 614 гривень; лютий 2018 року - 10 008 гривень.

У подальшому, 19.04.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0020051404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 147 970 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 36 993 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 24.06.2019 року №28628/6/99-99-11-04-02-25 скаргу ТОВ Електробудсервіс на спірне рішення залишено без задоволення, а останнє без змін.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем підтверджено належними та достатніми первинними документами реальне виконання ТОВ Айррон Ельянс договорів про надання послуг №162 від 04.05.2017, від 03.07.2017 №201, від 01.09.2017 №260, від 20.09.2017 №295, відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 55 645, 83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 13911, 46 грн.

Однак, у зв`язку із тим, що ТОВ Електробудсервіс не надано належних та первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ Айррон Ельянс щодо фактичного та реального виконання договорів про надання маркетингових послуг від 17.04.2017 №124, від 04.09.2017 №265, від 01.08.2017 №154, від 15.10.2017 №210, від 01.11.2017 №250, від 20.11.2017 №275, від 01.12.2017 №294, від 01.02.2018 №54, тому податкове повідомлення рішення в цій частині щодо нарахування податкових зобов`язань по таким договором є правомірним.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Айррон Ельянс , з яким було укладено наступні договори:

1) договір №124 щодо надання маркетингових послуг від 17.04.2017, у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту шинопроводу виробництва ЕАЕ .

У відповідності до пункту 1.2 вказаного договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати пошук нових покупців шинопроводу виробництва ЕАЕ.

Згідно із пунктом 2.1 договору №124 територія проведення досліджень - Україна - Тернопільська область.

Пунктом 4.1 договору №124 визначено, що маркетингові дослідження здійснюються за наступними напрямками: можливості та перспективи ведення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних покупців; загальна характеристика умов роботи покупців, визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів; загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.); ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв`язки та ін.); ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники); попит на продукцію, перспективи його розвитку; можливість; доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; стан і практика застосування господарського законодавства.

Загальна сума вказаного договору у відповідності до пункту 5.1 договору складає 98300,00 грн, в т.ч. ПДВ 16383,33 грн.

Виконавець, в силу вимог положень пункту 6.1 договору повинен надати результати досліджень у міру їхньої появи; надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень; навести в результатах досліджень адреси, приклади розрахунків, схеми та ін.; у випадку залучення до проведення досліджень третіх осіб забезпечити повну конфіденційність отриманої від замовника інформації.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано лише акт №ОУ-0000225 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2017 року та звіт про виконання зобов`язань згідно договору про надання послуг №124 від 14.04.2017 року складений 16.05.2017 року.

2) договір №162 про надання послуг від 04.05.2017, у відповідності до умов якого агент у порядку та на умовах визначених цим договором власними силами чи/або із залученням третіх осіб зобов`язується за плату виконаними агентські послуги - дії з пошуку замовників (покупців) на продукцію (шинопровід виробництва ЕАЕ) замовника.

Згідно пункту 1.2 договору послуги надаються агентом у сфері купівлі-продажу електротехнічних виробів виробничого призначення (шинопровід), надалі - продукція.

Відповідно до пункту 2.1 договору агент зобов`язаний: вивчати територію з метою виявлення замовників на продукцію Замовника; формувати інформаційний банк даних щодо наявних замовників на продукцію Замовника; інформувати Замовника про необхідність проведення переговорів із замовниками; організовувати зустрічі та переговори між представниками Замовника та замовниками (покупцями) продукції; виконувати інші дії необхідні для виконання умов даного Договору.

Пунктом 2.2 договору визначено обов`язок агента надавати замовнику звіти про надання послуг та акти здачі-приймання наданих послуг.

Орієнтована сума договору складає 100 000 (сто тисяч гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ 20% (п. 4.1 договору).

Згідно пункту 4.2 вказаного договору винагорода агента визначається у специфікаціях до даного договору, що є його невід`ємними частинами та остаточно визначається в акті здачі-приймання послуг наданих

На підтвердження виконання договору сторонами складено специфікацію №1 від 17.05.2017 року на сплату агенту 11% від суми 495539,13 грн., що складає 54 509,30 грн., у тому числі ПДВ 9084,88 грн. по факту відвантаження продукції замовником, покупцям знайденим агентом - ТОВ Діалог-Плюс , акт №ОУ-0000360 здачі-приймання робіт (надання послуг) та звіт №1 про виконання зобов`язань від 17.06.2017.

У свою чергу, позивачем надано до суду договір поставки №17/05-1 від 17.05.2017 року, укладений з ТОВ Діалог-Плюс щодо передачі системи шинопроводів виробництва заводу ЕАЕ (Туреччина), та відповідно специфікацію №1 і накладну №К-270-1.

3) договір №201 про надання послуг від 03.07.2017, у відповідності до якого агент у порядку та на умовах визначених цим договором власними силами чи/або із залученням третіх осіб зобов`язується за плату виконати агентські послуги - дії з пошуку замовників (покупців на продукцію (шинопровід виробництва ЕАЕ).

Вказаний договір за своїм змістом та умовами є аналогічним договору договір №162 про надання послуг від 04.05.2017.

На виконання вказаного договору сторонами складено та підписано специфікацію №1 від 20.07.2017 на сплату агенту 11% від суми 635747,23 грн., що складає 63574,72 грн., у тому числі ПДВ 10595,79 грн. по факту відвантаження продукції замовником, покупцям знайденим агентом - ТОВ Фірма Промгазтехнологія ; акт №ОУ-0000495 здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіт про виконання зобов`язань від 06.09.2017.

У свою чергу, позивачем надано до суду договір поставки №20/07-1 від 20.07.2017 року, у відповідності до якого він передає у власність ТОВ Фірма Промгазтехнологія товар - система шинопроводів заводу ЕАЕ (Туреччина).

4) договір про надання маркетингових послуг №154 від 01.08.2017, із територією проведення - досліджень - Україна - Київська область, який є є ідентичним договору №124 щодо надання маркетингових послуг від 17.04.2017 року.

На виконання вищевказаного договору позивачем надано до суду лише акт №ОУ-0000339 здачі-приймання робіт (надання послуг) та звіт №1 про виконання зобов`язань від 01.08.2017 року згідно договору про надання послуг №151 від 17.04.2017.

5) договір про надання послуг №260 від 01.09.2017, у відповідності до умов якого агент у порядку та на умовах визначених цим договором власними силами чи/або із залученням третіх осіб зобов`язується за плату виконаними агентські послуги - дії з пошуку замовників (покупців) на продукцію (шинопровід виробництва ЕАЕ) замовника.

На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ Електробудсервіс надано до суду: специфікацію №1 від 29.09.2017 до договору, акт №ОУ-0000540 здачі-прийняття робіт (надання послуг), договір поставки №25/09/17-1 від 25.09.2017, специфікацію №1 до договору №25/09/17-1 від 25.09.2017, накладну №К-492-1, довіреність №617 від 13.11.2017.

6) договір про надання маркетингових послуг №265 від 04.09.2017 згідно з яким замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту шинопроводу виробництва ЕАЕ .

На виконання вказаного договору позивачем надано: акт №ОУ-0000581 здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт про виконання зобов`язань від 13.10.2017 згідно договору про надання послуг №265 від 04.09.2017, листи-№17/10/17-1 від 17.10.2017; №03/11/17-1 від 03.11.2017, №15/11/17-1 від 15.11.2017.

7) договір про надання послуг №295 від 20.09.2017, на виконання якого позивачем укладено надано: специфікацію №1 від 31.10.2017 до договору про надання послуг №295 від 20.09.2017, рахунок-фактуру №СФ-0000620 від 31.10.2017, акт №ОУ-0000620 здачі-прийнятті робіт (надання послуг) від 31.10.2017, звіт про виконання зобов`язань від 31.10.2017 року згідно договору про надання послуг №295 від 20.09.2017, договір поставки №22/09/17-1 від 22.09.2017, специфікацію №1 від 22.09.2017 до договору №25/09/17-1 від 22.09.2017, специфікацію №2 від 03.10.2017 до договору №25/09/17-1 від 22.09.2017, накладну №К-508-1, довіреність №358 від 14.11.2017 року, накладну №К-496-1 від 16.11.2017, довіреність №357 від 14.11.2017.

8) договір про надання маркетингових послуг №210 від 04.09.2017 у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту шинопроводу виробництва ЕАЕ , на виконання якого ТОВ Електробудсервіс надано: рахунок-фактуру №СФ-0000642 від 13.11.2017, акт №ОУ-0000642 здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт про виконання зобов`язань від 15.11.2017 згідно договору про надання послуг №210 від 15.10.2017.

9) договір про надання маркетингових послуг №250 від 04.09.2017, згідно з яким замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту світильників виробництва ЕАЕ .

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: акт №ОУ-0000705 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звіт про виконання зобов`язань від 18.12.2017 згідно договору про надання послуг №250.

10) договір про надання маркетингових послуг №275 від 20.11.2017, згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту шинопроводу виробництва ЕАЕ , на виконання ТОВ Електробудсервіс надано до суду: акт №ОУ-0000375 здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт №1 від 18.12.2017 про виконання зобов`язань згідно договору про надання послуг №275 від 20.11.2017.

11) договір про надання маркетингових послуг №294 від 20.11.2017, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту шинопроводу виробництва ЕАЕ .

На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ Електробудсервіс надано до: акт №ОУ-00000777 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звіт №1 від 21.12.2017 року про виконання зобов`язань згідно договору про надання послуг №294 від 01.12.2017 року.

12) договір про надання маркетингових послуг №54 від 01.02.2018? у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень на тему Дослідження ринку України на предмет потреби та сбуту шинопроводу виробництва ЕАЕ , на виконання якого ТОВ Електробудсервіс надано: акт №ОУ-00000099 здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт №1 від 28.02.2018 про виконання зобов`язань згідно договору про надання послуг №54 від 01.02.2017.

Також ТОВ Електробудсервіс надано до суду виписки по особовому рахунку.

Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами, судом першої інстанції вірно відзначено, що наявні у матеріалах справи лише по договорам №162 від 04.05.2017, від 03.07.2017 №201, від 01.09.2017 №260, від 20.09.2017 №295 дають змогу визначити, які саме роботи виконувалися, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання робіт у власній господарській діяльності позивача та їх обліку.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював замовлення послуг у ТОВ Айррон Ельянс для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції по зазначеним договорам є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Разом з тим, надані до договорів від 17.04.2017 №124, від 04.09.2017 №265, від 01.08.2017 №154, від 15.10.2017 №210, від 01.11.2017 №250, від 20.11.2017 №275, від 01.12.2017 №294, від 01.02.2018 №54 акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції, відсутня деталізована інформація про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів.

У даному випадку, головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку, та підтвердженням зв`язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб`єкта господарювання можуть бути такі документи:

- наказ по підприємству, в якому потрібно обґрунтувати необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наприклад, у зв`язку з виходом на ринок нового виду продукції), зазначивши період їх проведення, територію, назву виду продукції, категорію потенційних споживачів тощо. Водночас разом з наказом можна розробити план заходів з розповсюдження такого виду продукції, в якому передбачити укладення договору на проведення маркетингових досліджень;

- договір на проведення маркетингових досліджень, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. У розділі Предмет договору потрібно зазначити конкретний вид маркетингових досліджень, мету їх проведення, регіон тощо. При цьому в такому договорі потрібно зазначити напрями та об`єкти маркетингових досліджень, зокрема: дослідження попиту на дану продукцію і відомостей про можливих споживачів; вивчення потенційних можливостей здійснення операцій з купівлі-продажу об`єкта маркетингових досліджень на певній території, дослідження необхідного обсягу продажу і пошук покупців, вивчення потреб та ефективності проведення рекламної кампанії щодо даної продукції. Водночас у договорі слід передбачити умову про те, що результат маркетингових досліджень оформляється актом приймання-передачі послуг та письмовим звітом.

Підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

У свою чергу, акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження.

Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку на прибуток мають право віднести витрати на маркетинг до складу податкових витрат. Всі первинні документи, пов`язані з відповідними операціями, зокрема накладні, роздавальні відомості, акти списання запасів тощо, також дадуть можливість підтвердити понесення таких витрат.

Однак, не зважаючи на викладене, як вірно відзначено судом першої інстанції, позивачем не обґрунтовано виробничої необхідності в отриманих послугах, як і не обґрунтовано економічної доцільності в укладенні таких договорів.

Окрім цього, надані ТОВ Електробудсервіс по договорам від 17.04.2017 №124, від 04.09.2017 №265, від 01.08.2017 №154, від 15.10.2017 №210, від 01.11.2017 №250, від 20.11.2017 №275, від 01.12.2017 №294, від 01.02.2018 №54 звіти про виконання зобов`язань згідно умов укладених договорів про надання маркетингових послуг містять в собі лише перелік юридичних осіб та зазначено про проведення дослідження та переговори з ним.

Однак, такі звіти не містять в собі інформації, які дослідження були проведені, в розрізі конкретного підприємства, які та у якій формі були проведені переговори, не містять в собі конкретизації щодо необхідності та використання ними у господарської діяльності шинопроводу виробництва ЕАЕ.

Звіти фактично дублюють зміст договорів про надання маркетингових послуг, що, в свою чергу, унеможливлює встановити, які саме маркетингові послуги були надані та в чому їх зміст в кожному конкретному випадку. У звітах також не зафіксовано інформації, яка передбачена умовами пункту 4.1 договорів про надання маркетингових послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ Електробудсервіс не доведено фактичне та реальне виконання договорів про надання маркетингових послуг від 17.04.2017 №124, від 04.09.2017 №265, від 01.08.2017 №154, від 15.10.2017 №210, від 01.11.2017 №250, від 20.11.2017 №275, від 01.12.2017 №294, від 01.02.2018 №54.

Лише зміст первинних документів, складених за договорами №162 від 04.05.2017, від 03.07.2017 №201, від 01.09.2017 №260, від 20.09.2017 №295 дають підстави для висновку про їх реальне виконання, оскільки в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують отримання результату від надання таких послуг ТОВ Айррон Ельянс , а саме укладення ТОВ Електробудсервіс договорів постачання товарів юридичним особам, пошук яких здійснив ТОВ Айррон Ельянс .

У свою чергу, посилання апелянта на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів для надання таких послуг суд вважає безпідставними, оскільки оскільки інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

При цьому, первинні документи свідчать, що агентські послуги надавались безпосередньо директором ТОВ Айррон Ельянс .

Окрім того, як на підставу нереальності вчинення господарських операцій податковий орган посилається на те, що ТОВ Айррон Ельянс є фігурантом кримінального провадження, однак, вказані доводи апелянта колегія суддів оцінює критично, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які вироки суду щодо посадових осіб контрагентів позивача, ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, та які відповідно приписів до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України були б обов`язковими для адміністративного суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.12.2019 у справі №440/3732/18.

Крім того, суд позбавлений можливості встановити факт дослідження та оцінки господарських операцій безпосередньо позивача та ТОВ Айррон Ельянс у такому кримінальному провадженні.

Твердження апелянта щодо необхідності допиту у судовому засіданні у якості свідка директора ТОВ Айррон Ельянс колегія суддів не приймає до уваги, так як зв`язок вказаної особи з розслідуванням певних кримінальних проваджень та/або предметом спору у даній справі зважаючи на вищевикладені обставини документально не підтверджено.

У свою чергу, інформація, викладена у протоколі допиту директора, не носить преюдиційного характеру та не може бути підставою для визначення правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в розумінні ст. 83 ПК України.

З урахуванням інформації, викладеної в такому протоколі для підтвердження невідповідності податкових накладних вимогам законодавства необхідним є проведення експертизи, на вирішення якої повинно бути поставлено питання про здійснення ідентифікації особи, яка вчинила підпис виданих податкових накладних, відсутність такого висновку не дає підстави вважати, що підписи на податкових накладних, виданих позивачу, були оформлені неналежним чином і, як наслідок, позивач не мав права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Враховуючи, що відповідач не довів суду документально факт отримання копії такого протоколу в офіційному порядку, та відповідно не обґрунтував наявність підстав для врахуванням судом таких протоколів як доказу у справі, відтак клопотання апелянта щодо необхідності допиту ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 20.09.2019 у справі № 826/7946/14.

У свою чергу, причетність певних осіб до певної незаконної діяльності не може свідчити про безтоварність господарських правовідносин, в даному випадку між позивачем та його контрагентом, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

Посилання апелянта на отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди щодо спірних операцій колегія суддів оцінює критично з огляду на не надання жодних належних та достовірних доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Доводи контролюючого органу про відсутність надання позивачем калькуляцій із зазначенням робіт, витрат та ресурсів, у яких би зазначалось про використання саме трудових ресурсів, часу, обсягу та місця надання, виду наданих послуг, завірених відповідальними особами та особами, колегія суддів відхиляє, оскільки ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.

Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 825/1391/17.

При цьому, контролюючий орган в акті перевірки обмежився лише опосередкованою оцінкою умов договорів про надання послуг №162 від 04.05.2017, від 03.07.2017 №201, від 01.09.2017 №260, від 20.09.2017 №295, в яких відсутня інформація щодо дослідження ним результатів виконання таких договорів.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Таким чином, з урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження належними та достатніми первинними документами реальне виконання ТОВ Айррон Ельянс договорів про надання послуг №162 від 04.05.2017 року, від 03.07.2017 року №201, від 01.09.2017 року №260, від 20.09.2017 року №295 та отримання в результаті позивачем реальної економічної вигоди шляхом постачання товару юридичним особам, пошук яких здійснено агентом - контрагентом, що свідчить про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов`язання у сумі - 55 645, 83 грн, та за штрафними санкціями - 13 911, 46 грн. (55645,83х25%).

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук