ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19708/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач Шурко О.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сертифікації "Центротест" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сертифікації "Центротест" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0037051404 від 13.07.2018, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Центротест звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2018 №0037051404.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі зазначено, що відповідачем не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у ТОВ Центр сертифікації Центротест чи його контрагента, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад їх фіктивність , взаємовідносини з іншими контрагентами) не впливають та не можуть впливати на господарську діяльність ТОВ Центр сертифікації Центротест та не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно з ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, стосується істотних обставин у справі та підтверджує їх повне дослідження та зазначив, що первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ Атрибут компані підписані директором останнього, яка заперечує свою причетність до здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 06.03.2018 № 380/26-15-14-04-04 виданого ГУ ДФС у м. Києві, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціального аудиту Департаменту аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, інспектором податкової та митної справи IV рангу Дабіжею Дмитром Васильовичем на підставі пп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями, далі - ПК України) та наказу ГУ ДФС у м. Києві від 05.03.2018 № 3491 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Центр сертифікації Центротест з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ Атрибут Компані за травень, червень, липень, серпень 2015 року.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 19.06.2018 № 608/26-15-14-04- 04/38405971 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Центротест (код 38405971) за висновком якого, встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 72356,00 грн., в т.ч. за травень 2015 року у сумі 1600 грн., червень 2015 року у сумі 32950 грн., липень 2015 року у сумі 29070 грн., серпень 2015 року у сумі 8736 грн.
Із висновками щодо порушення норм податкового законодавства, викладеними в Акті перевірки, ТОВ Центр сертифікації Центротест не погодилось та у порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 ПК України подало до ГУ ДФС у м. Києві заперечення.
Листом від 10.07.2018 № 32066/10/26-15-14-04-04, ГУ ДФС у м. Києві повідомило ТОВ Центр сертифікації Центротест про результати розгляду заперечення, а саме - висновок в Акті перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
Водночас, ГУ ДФС у м. Києві винесло податкове повідомлення - рішення від 13.07.2018 № 0037051404 форми Р , яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 70 756 грн. за основним платежем та на суму 35 378 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними у листі 10.07.2018 № 32066/10/26-15-14-04-04 та винесеним з урахуванням результатів розгляду заперечення податковим повідомленням-рішенням від 13.07.2018 № 0037051404, ТОВ Центр сертифікації Центротест 10 серпня 2018 року звернулося зі скаргою до Державної фіскальної служби України, за результаттами якої, Державна фіскальна служба України 24.09.2018 прийняла рішення про результати розгляду скарги № 31011/6/99-99-11-01-01-25, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 № 0037051404, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що під час розгляду справи позивачем не доведено фактичного виконання саме контрагентами спірних операцій та не підтверджено у цьому контексті наявності у контрагентів ресурсів та можливостей, необхідних для здійснення господарської діяльності та спірних операцій.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).
Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
З акту перевірки позивача вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про документальне не підтвердження господарських операцій між позивачем та з ТОВ Атрибут Компані , порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.
За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
Судом першої інстанції встановлено, що на спростування висновків Акту перевірки та на підтвердження реального характеру господарських операцій з ТОВ Атрибут компані позивачем надано копії документів:
- договору №7 від 12.05.2015, укладеного між ТОВ Атрибут компані , як виконавцем, та ТОВ Центр сертифікації Центротест , як замовником, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з розробки та розміщення рекламних матеріалів замовника в мережі інтернет на веб-сайтах, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в строки та на умовах, передбачених цим договором;
- договору №18 від 02.06.2015, укладеного між ТОВ Атрибут компані , як виконавцем, та ТОВ Центр сертифікації Центротест , як замовником, за умовами якого замовник доручає виконавцю надання комплексу послуг, що можуть включати: підготовку та передачу до випробувальної лабораторії МОЗ України документації для отримання та передачі замовнику, зареєстрованих у Державному реєстрі МОЗ України, висновків санітарно-епідеміологічної експертизи; підготовку та передачу до органів сертифікації та випробувальних лабораторій уповноважених органів УКРСЕПРО документації для отримання та передачі замовнику сертифікатів та декларацій відповідності; підготовку та передачу до органів сертифікації та випробувальних лабораторій УКРСЕПРО документації для отримання та передачі замовнику довідок або рішень щодо необхідності сертифікації;
- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000038 від 10.06.2015, №ОУ-0000049 від 18.06.2015, №ОУ-0000060 від 23.06.2015, №ОУ-0000062 від 24.06.2015, №ОУ-0000078 від 25.06.2015, №ОУ-0000082 від 26.06.2015, №ОУ-0000132 від 30.06.2015, №ОУ-0000097 від 01.07.2015, №ОУ-0000136 від 02.07.2015, №ОУ-0000150 від 07.07.2015, №ОУ-0000151 від 07.07.2015, №ОУ-0000159 від 09.07.2015, №ОУ-0000163 від 10.07.2015, №ОУ-0000170 від 13.07.2015, №ОУ-0000183 від 17.07.2015, №ОУ-0000190 від 22.07.2015, №ОУ-0000197 від 24.07.2015, №ОУ-0000201 від 27.07.2015, №ОУ-0000202 від 27.07.2015, №ОУ-0000207 від 27.07.2015, №ОУ-0000208 від 27.07.2015, №ОУ-0000218 від 30.07.2015, №ОУ-0000227 від 31.07.2015, №ОУ-0000233 від 05.08.2015, №ОУ-0000239 від 06.08.2015, №ОУ-0000275 від 26.08.2015, №ОУ-0000290 від 31.08.2015;
- рахунків-фактур: №СФ-000288 від 31.08.2015, №СФ-000273 від 26.08.2015, №СФ-0000239 від 06.08.2015, №СФ-000235 від 05.08.2015, №СФ-000229 від 31.07.2015, СФ-000222 від 30.07.2015, СФ-000212 від 27.07.2015, СФ-000211 від 27.07.2015, СФ-000205 від 27.07.2015, СФ-000206 від 27.07.2015, СФ-000198 від 24.07.2015, СФ-000193 від 22.07.2015, СФ-000187 від 17.07.2015, СФ-000174 від 13.07.2015, СФ-000167 від 10.07.2015, СФ-000163 від 09.07.2015, СФ-000140 від 02.07.2015, СФ-000110 від 01.07.2015, СФ-000138 від 30.06.2015, №СФ-000097 від 26.06.2015, №СФ-000095 від 25.06.2015, №СФ-000090 від 24.06.2015, №СФ-000079 від 23.06.2015, №СФ-000055 від 18.06.2015, №СФ-000048 від 10.06.2015, №СФ-000036 від 04.06.2015, №СФ-000035 від 04.06.2015;
- податкових накладних: №37 від 29.05.2015, №11 від 08.06.2015, №12 від 08. 06.2015, №19 від 09.06.2015, №24 від 10.06.2015, №41 від 18.06.2015, №66 від 23.06.2015, №69 від 24.06.2015, №70 від 24.06.2015, №80 від 26.06.2015, №86 від 30.06.2015, №85 від 30.06.2015, №95 від 25.06.2015, №100 від 30.06.2015, №1 від 01.07.2015, №5 від 02.07.2015, №28 від 09.07.2015, №32 від 10.07.2015, №39 від 13.07.2015, №52 від 17.07.2015, №56 від 20.07.2015, №70 від 27.07.2015, №71 від 27.07.2015, №60 від 22.07.2015, №62 від 24.07.2015, №76 від 27.07.2015, №77 від 27.07.2015, №87 від 30.07.2015, №95 від 31.07.2015, №22 від 06.08.2015, №9 від 05.08.2015, №118 від 26.08.2015, №151 від 31.08.2015;
- а також платіжних доручень: №995 від 29.05.2015, №1023 від 09.06.2015, №1053 від 24.06.2015, №1101 від 19.07.2015, №1020 від 08.06.2015, №1021 від 08.06.2015, №1026 від 11.06.2015, №1045 від 18.06.2015, №1062 від 26.06.2015, №1064 від 26.06.2015,№1069 від 30.06.2015, №1070 від 30.06.2015, №1074 від 01.07.2015, №1079 від 07.07.2015, №1080 від 07.07.2015, №1081 від 07.07.2015, №1102 від 19.07.2015, №1103 від 19.07.2015, №1104 від 19.07.2015, №1105 від 19.07.2015, №1111 від 27.07.2015, №1112 від 27.07.2015,№1119 від 30.07.2015, №1120 від 30.07.2015, №1121 від 30.07.2015, №1122 від 30.07.2015, №1123 від 30.07.2015, №1134 від 06.08.2015, №1151 від 18.08.2015, №1152 від 18.08.2015, №1166 від 02.09.2015.
Колегія суддів підкреслює, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт / послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.
Втім, як зазначено у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року №П/811/217/17, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
Так, з матеріалів справи та з Акту перевірки вбачається, що відповідальним за фінансово-господарську діяльність ТОВ Атрибут Компані в період взаємовідносин з ТОВ ЦС ЦЕНТРОТЕСТ одноособово була гр. ОСОБА_2 , щодо якої було порушено кримінальну справу №32017100040000008 від 21 січня 2017 року за фактом скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, а саме: вчинення фіктивного підприємства, тобто створення суб`єкта підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності. В ході досудового розслідування встановлено, що гр. ОСОБА_2 , будучи власником та учасником ТОВ Атрибут Компані (код ЄДРПОУ 39651100) в період часу з лютого 2015 року, в денний час доби, знаходячись на Дарницькій площі у м.Києві зустрілась з невстановленою слідством особою з приводу створення (реєстрації) на її ім`я в органах державної влади, за грошову винагороду, суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Атрибут Компані (код ЄДРПОУ 396511000), з метою прикриття незаконної діяльності.
Вказане підтверджується наявною у матеріалах справи ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2018 у справі № 755/4729/18, з якої вбачається, що ОСОБА_2 свою вину в правопорушенні, в якому її підозрюють, визнала. ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинила фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкта підприємницької діяльності (ТОВ Атрибут Компані ) з метою прикриття незаконної діяльності. Водночас, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Крім того, у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебувала справа № 826/10677/18 за позовом ТОВ Гарант-Асістанс до ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, з якої вбачається, що ОСОБА_2 підтверджує у повному обсязі викладені в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2018 обставини, встановлені при розгляді справи № 755/4729/18.
Апелянтом доводами апеляційної скарги не спростовується той факт, що саме директором ТОВ Атрибут Компані - ОСОБА_2 підписані документи, подані на спростування висновків Акту перевірки та на підтвердження реального характеру господарських операцій з ТОВ Атрибут компані .
При цьому, у постанові Верхвоного Суду № 2а-1870/5800/12 від 23.01.2018 зазначено, що фіктивність створення Товариства з моменту його державної реєстрації доводить відсутність законодавчо передбаченої мети створення суб`єкта господарювання, внаслідок чого, господарські операції позивача з його контрагентом не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов`язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.
Колегія суддів підкреслює, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.
Водночас, Верховним Судом у постанові №2а-7792/11/2670 від 21 травня 2018 року зазначено, що наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за умови, якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.
Апелянт також зазначає, що жодних належних доказів щодо відсутності у ТОВ Атрибут Компані матеріальних ресурсів в акті перевірки не надано, а відсутність основних засобів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей та фактичних дій на виконання своїх зобов`язань, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ними договорах.
Втім, як вбачається з Акту перевірки, та не спростовується апелянтом, під час проведеного аналізу наявних трудових ресурсів ТОВ Атрибут Компані встановлено незначну кількість працюючих (1 особа) та наявність значного обсягу оформлених документально ТОВ Атрибут Компані операцій з надання послуг на адресу ТОВ Центр сертифікації Центротест , які передбачають значно більшого обсягу трудовитрат та особистої участі персоналу.
При цьому, ТОВ Атрибут Компані не здійснювалось залучення стороннього трудового ресурсу - третіх осіб. Інформація про основні засоби для здійснення господарських операцій відсутня, а сторонні послуги з експлуатації основних засобів не придбавалися.
Окрім того, відповідно до ЄРПН ТОВ Атрибут Компані за період з 01.05.2015 по 31.08.2015 зареєстровано 246 податкових накладних щодо реалізації товарів (миючих засобів, канцелярського приладдя, електроніки, тощо) та послуг (консультаційні, письмового перекладу; організація конференцій, організація розміщення в готелях, тощо) контрагентам-покупцям по всій території України, що передбачають значно більшого обсягу трудовитрат та особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями, аніж ті, які є у штаті ТОВ Атрибут Компані , яка налічує 1 особу.
Відповідно до АІС Податковий блок , Автоматизованої системи співставлення та Єдиного реєстру податкових накладних, відповідачем встановлено, що за період з 01.05.15 по 31.08.15 у ТОВ Атрибут Компані відсутнє залучення третіх осіб для надання послуг, які у подальшому реалізовано для ТОВ Центр сертифікації Центротест .
Колегія суддів підкреслює, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
З наведеного вбачається, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальника послуг, враховуючи відсутність в останнього достатніх трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів) для проведення відповідної господарської діяльності, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з вказаним контрагентом.
З огляду на викладене, позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ Атрибут Компані носять реальний характер, а придбані послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою, що і було вірно встановлено судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сертифікації "Центротест" - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.10.2020 |
Оприлюднено | 23.10.2020 |
Номер документу | 92357589 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Шурко Олег Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні