Постанова

від 21.10.2020 по справі 640/4956/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4956/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю С.ГРУП до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року ТОВ С.ГРУП звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальним правонаступником якого є Головне управління ДПС у м.Києві) №1062495/39170318 від 29 січня 2019 року;

- зобов?язати ДФС України зареєструвати податкову накладну №23 від 28 грудня 2018 року, складену ТОВ С.ГРУП , в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року вказаний адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що позивач не надав документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві від інших учасників справи до суду не надходив.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року - без змін, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ТОВ С.ГРУП , керуючись приписами п. 187.1 ст. 187, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України (щодо правила першої події ), виписало на адресу ПАТ Карлсберг Україна (отримувача) податкову накладну від 28 грудня 2018 року №23 на суму 66 758 грн 63 коп. (в т.ч. ПДВ 11 126 грн 44 коп.), де визначено номенклатуру послуг роботи на об?єкті будівництва, згідно із затвердженою проектною документацією .

З метою реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем направлено засобом електронного документообігу податкову накладну до контролюючого органу.

15 січня 2019 року ТОВ С.ГРУП отримало електронну квитанцію про те, що документ прийнято, реєстрація зупинена. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної позивача визначено: ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критерії ризиковості платника податку . У зв?язку з цим платнику було запропоновано подати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

26 січня 2019 року ТОВ С.ГРУП надіслало до органу ДФС України електронне повідомлення №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. Разом з таким повідомленням позивач надіслав копії договору генерального підряду №1750/17 від 19 червня 2017 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (за формою №КБ-3), акту приймання виконаних будівельних робіт №97 від 28 грудня 2018 року (за формою №КБ-2в). Крім того, в повідомленні позивач навів пояснення щодо здійснюваної ним господарської діяльності та про зміст господарської операції, за наслідками якої була виписана податкова накладна.

Комісією ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), прийнято рішення від 29 січня 2019 року №1062495/39170318, яким відмовлено ТОВ С.ГРУП у здійсненні реєстрації податкової накладної від 28 грудня 2018 року №23 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Комісією з питань розгляду скарг, створеній при ДФС України, прийнято рішення від 11 лютого 2019 року №8144/39170318/2 про залишення скарги ТОВ С.ГРУП на рішення Комісії без задоволення, а рішення від 29 січня 2019 року №1062495/39170318 - без змін.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Комісії, ТОВ С.ГРУП звернулося до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ С.ГРУП , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано контролюючому органу всі необхідні копії підтверджуючих документів, яких було цілком достатньо для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві стосуються виключно правомірності рішення Комісії від 29 січня 2019 року №1062495/39170318 про відмову у реєстрації податкової накладної від 28 грудня 2018 року №23.

Таким чином предметом апеляційного перегляду є рішення суду від 30 червня 2020 року в частині визнання протиправними та скасування рішення Комісії від 29 січня 2019 року №1062495/39170318 про відмову у реєстрації податкової накладної від 28 грудня 2018 року №23.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у зазначеній частині, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (тут та надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями пп. 3 п. 13 Порядку передбачено зазначення критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій .

Критерії ризиковості платника податку визначені у п. 1 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18, а критерії ризиковості здійснення операцій - у п. 2 зазначеного листа.

Згідно з п. 2 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18 податкові накладні / розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.

Отже, податкові накладні / розрахунки коригування перевіряються саме на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, перелічені у п. 2 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18.

Натомість на відповідність критеріям, передбаченим у п. 1 вказаного листа, перевіряються саме платники податку.

У свою чергу п. 1.6 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18 містить 7 критеріїв, за якими комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків.

Зазначені норми вказують на те, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є встановлення невідповідності: платника податку - критеріям ризиковості платника податку, а податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. У разі встановлення невідповідності платника податку одному з критеріїв, що перелічені у п. 1.6 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної необхідно зазначити, який саме із критеріїв було виявлено.

У квитанції від 15 січня 2019 року в якості підстав для зупинення реєстрації податкової накладної №23 від 28 грудня 2018 року зазначено: ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критерії ризиковості платника податку .

Таким чином, приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкових накладних контролюючий орган не виконав вимоги пп. 3 п. 13 Порядку, оскільки зазначені у квитанції від 15 січня 2019 року посилання на невідповідність податкової накладної критеріям, визначеним для перевірки ризиковості операцій - відсутні. Також відсутні посилання на те, який саме із семи передбачених п. 1.6 критеріїв було виявлено у даному випадку.

Таким чином, приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкових накладних, контролюючий орган не виконав вимоги пп. 3 п. 13 Порядку, оскільки зазначені у квитанції відомості не дають можливості однозначно встановити:

- які саме критерії ризиковості виявлено контролюючим органом: платника податків чи податкової накладної (операції);

- який саме із семи критеріїв, передбачених п. 1.6 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року, був виявлений під час реєстрації податкової накладної ТОВ С.ГРУП .

Додатково колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30 січня 2020 року у справі № 300/148/19, яка полягає у тому, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій нормативно-правовим актом визначені не були. Наказ Міністерства фінансів України Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13 червня 2017 року № 67 втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України 06 квітня 2018 року № 409 (дата набрання чинності 25 травня 2018 року).

Враховуючи вказану обставину, Верховний Суд прийшов до висновку, що за відсутності нормативно-правового акту, яким визначалися критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, зупинення реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, не мало правового підґрунтя.

Верховний Суд також зазначив, що вирішуючи питання щодо правомірності рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що це питання безпосередньо пов`язане з питанням щодо зупинення реєстрації цієї податкової накладної, як передумови прийняття зазначеного рішення.

У постанові від 21 травня 2020 року у справі № 560/391/19 Верховний Суд зазначив, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України. Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, є неправомірним.

Також Верховний Суд неодноразово під час вирішення тотожних спорів досліджував вплив якості оформлення квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної на можливість платника податків вірно визначити перелік документів, які необхідно надати для реєстрації податкової накладної

Згідно з постановою від 07 травня 2020 року у справі № 300/183/19 Верховний Суд неодноразово наголошував, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Контролюючий орган повинен конкретно зазначати відповідний підпункт, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної. Така вимога є обґрунтованою, з огляду на те, що: а) від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної; б) тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.

У відповідності до п. 14 Порядку перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до п. 21 Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

У рішенні Комісії від 29 січня 2019 року №1062495/39170318 про відмову у реєстрації податкової накладної від 28 грудня 2018 року №23 підставою його прийняття зазначено ненадання платником податків копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

При вирішенні справи колегія суддів виходить із того, що ненадання документів, передбачених п. 14 Порядку, може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної виключно за умови, що кожен з таких документів підлягав складенню згідно умов договору або вимог закону, а також перебував або повинен був перебувати у розпорядженні платника податків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у рішенні Комісії зазначено, що позивачем не надано розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених, який міститься у п. 14 Порядку, є загальним.

При визначенні переліку документів, які є об`єктивно необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісія зобов`язана була враховувати особливості господарської операції, у зв`язку з вчиненням якої складено податкову накладну та у кожному випадку застосувати індивідуальний підхід до вирішення питання про те, чи є надані платником податків документи достатніми для прийняття рішення.

Згідно з постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Отже, посилаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, Комісія зобов`язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів, можливість подання яких передбачена п. 14 Порядку, не є виконанням вимог закону щодо форми і змісту індивідуального акту.

Оцінюючи подібні за змістом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19 зазначив, що оскаржуване рішення є формальним, оскільки об`єктивно не містить чіткого визначення підстав та мотивів для його прийняття, так само як і мотивів прийняття чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а тому не може бути визнане законним та обґрунтованим.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що рішення Комісії від 29 січня 2019 року №1062495/39170318 про відмову у реєстрації податкової накладної від 28 грудня 2018 року №23 є необґрунтованим та незаконним і було правомірно скасоване судом першої інстанції.

Разом з тим, в апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної стало ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, а також розрахункових документів.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ С.Груп надіслало контролюючому органу електронне повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій.

Разом із таким повідомленням були надані пояснення по суті господарських операцій та копії договору генерального підряду №1750/17 від 19 червня 2017 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (за формою №КБ-3), акту приймання виконаних будівельних робіт №97 від 28 грудня 2018 року (за формою №КБ-2в).

Між ТОВ С.ГРУП (як генеральним підрядником) і ПАТ Карлсберг Україна (як замовником) укладено договір генерального підряду №1750/17 від 19 червня 2017 року. За умовами договору генерального підряду ТОВ С.ГРУП зобов?язується за завданням ПАТ Карлсберг Україна на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк закінчені роботи (об?єкт будівництва, визначення якого наведено у пп. 1.1.17 п. 1.1 ст. 1 цього договору) згідно із затвердженою проектною документацією (робочий проект 0927-12 ТОВ Проектний інститут Гіпробум ), кошторисною документацією та технічним завданням. Замовник зобов?язується надати генеральному підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти від підрядника закінчені роботи (об?єкт будівництва) і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором.

Згідно з п.п. 3.20 п. 3, п.п. 4.1 п. 4, п.п. 5.1 - 5.3 п. 5, п. 7 договору генерального підряду щомісячно сторонами підписуються акти виконаних робіт і на підставі цих актів здійснюється оплата згідно умов оплати зазначених в даному Договорі. Після закінчення робіт (етапу робіт) генеральний підрядник надсилає замовнику на погодження акт здачі-приймання виконаних робіт в електронному вигляді (формат АВК). За наслідками перевірки отриманого акта здачі-приймання виконаних робіт на відповідність кошторису та фактично виконаним обсягам робіт (етапу робіт) та, у випадку відсутності обґрунтованих зауважень, замовник зобов?язаний прийняти виконані роботи та підписати наданий генеральним підрядником погоджений акт здачі-приймання виконаних робіт.

Оплата здійснюється в порядку та у спосіб, встановлені п.п. 5.3 - 5.4 п. 5 зазначеного договору, на підставі актів виконаних робіт.

Загальна вартість (договірна ціна) робіт, що мають бути виконані за даним договором становить 28 080 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 680 000 грн.). Договірна ціна робіт (об?єкта будівництва) за цим договором, визначається у кошторисі (-сах), що оформлюються додатком 2 до даного договору. Сторони погодили, що виконання робіт за даним договором встановлюється тверда договірна ціна.

Оплата за даним Договором проводиться Замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Генерального підрядника у платіжні дні (на момент укладення договору платіжні дні - вівторок і четвер) наступним чином:

- 20% від загальної суми за Договором (4 680 000,00 грн без ПДВ (5 616 000,00 грн з ПДВ) оплата з відтермінуванням 3 (три) календарні дні з моменту підписання акту (-ів) виконаних робіт);

- 80% від загальної суми за Договором ( 18 720 000,00 без ПДВ (22 464 000,00 грн з ПДВ) з відтермінуванням платежу 45 (сорок п`ять) календарних днів з моменту підписання акту (-ів) здачі-приймання виконаних робіт.

Також сторони узгодили, що строк виконання робіт (будівництва об?єкта) за цим договором передбачено графіком проведення робіт (додаток 1) в якому визначаються дата початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів), робіт, передбачених договором.

В межах договору генерального підряду ТОВ С.ГРУП і ПрАТ Карлсберг Україна 28 грудня 2018 року погодили та підписали у грудні 2018 року довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт за № 97, всього на суму 66 758,63 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 126,44 грн.).

Тобто, відповідно до умов договору генерального підряду оплата етапу робіт здійснюється замовником вже після отримання підписаного сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт.

Відтак, на момент виписки податкової накладної №23 від 28 грудня 2018 року у ТОВ С.ГРУП були відсутні розрахункові документи на підтвердження оплати замовником відповідного етапу робіт, оскільки строки оплати не настали.

Податкова накладна виписана за правилом першої події , якою була передача робіт, а не їх оплата.

Розрахунки за роботи, що зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт №97 від 28 грудня 2018 року та передача замовнику яких стала підставою для складення податкової накладної №23 від 28 грудня 2018 року, не здійснювалися.

Натомість докази проведення оплати раніше виконаних робіт у рамках договору підряду № 1750/17 від 19 червня 2017 року були надані позивачем до контролюючого органу разом зі скаргою на рішення Комісії №1062495/39170318 від 29 січня 2019 року та до суду разом з позовною заявою.

Доводи про ненадання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування у рішенні Комісії від 15 січня 2019 року № №1062495/39170318 - відсутні. Посилання на таку обставину міститься лише в апеляційній скарзі.

Перевіряючи межі, в яких контролюючий орган досліджує надані платником податку документи та пояснення під час вирішення питання про реєстрацію чи про відмову в реєстрації податкових накладних, колегія суддів враховує, що згідно з пп. 4 п. 13 Порядку у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначається пропозиція щодо надання пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

У свою чергу п. 14 Порядку визначає узагальнений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Положення п. 21 Порядку пов`язують можливість прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування з тим, що платник податків не надав пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, не надав копій документів, передбачених пп. 4 п. 13 Порядку або ж із тим, що надані платником податку копій документів складені з порушенням законодавства.

За правилами п. 18 Порядку письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Проте чітких правил, за якими Комісія оцінює надані платником податків документи та пояснення, Порядок не визначає.

У зв`язку з цим колегія суддів під час розгляду і вирішення апеляційної скарги виходить із того, що в процесі прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування повноваження Комісії обмежуються перевіркою повноти наданих документів та відповідності їх змісту вимогам законодавства.

Натомість перевірка фактичного здійснення господарської операції, за підсумками якої складено податкову накладну і подано її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, виходить за межі повноважень Комісії.

Подібна за змістом правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 360/1776/19. У вказаному судовому рішенні зазначено, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 30 червня 2020 року та не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді Л.О.Костюк

Є.В. Чаку