Постанова

від 21.10.2020 по справі 640/5687/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5687/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Скидан С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року

у справі № 640/5687/19 (розглянуто у порядку письмового провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Асторі Груп

до відповідача Головного управління Держпраці у Київській області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправним та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Асторі Груп (надалі - позивач, ТОВ Асторі Груп ) з позовною заявою до Головного управління Держпраці в Київській області (надалі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просило суд, з урахуванням уточнень:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 37 від 04.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення про накладення штрафу з порушенням чинного законодавства, що підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Асторі Груп задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці в Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 37 від 04.01.2018.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом першої інстанції норм матеріального, що є підставою для скасування судового рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою доводи відповідача, що судову практику Верховного Суду, викладену у справах № 127/21595/16-ц, № 822/723/17. Так, у даних постановах міститься правова позиція про те, що предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт; основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату; підрядник, який працює згідно цивільно-правовим договором, на відмінну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. ГУ Держпраці також наголошує, що предметом укладеного договору позивача з фізичною особою - ОСОБА_1 , є процес праці, а не її кінцевий результат; працівник самостійно не організовував роботу, виконував її не на власний ризик та розсуд, підпорядковувався певним посадовим особам. Відповідач зазначає, що договір укладений позивачем з фізичною особою має ознаки трудового характеру, тому винесена постанова є правомірною.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. На адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 25.02.2019 року позивач дізнався, що на його рахунок НОМЕР_1 в ПАТ "КБ "Приват Банк" накладено арешт на підставі постанови про арешт коштів боржника державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 03.09.2018 року.

Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, в провадженні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 56009158, де боржником виступає позивач, а стягувачем відповідач.

Вказане підтверджується відповіддю (в № 376/13 від 11.03.2019 року) на адвокатський запит (№ 27/02-19 від 27.02.2019 року) заступника начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, яким позивача повідомлено про те, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий документ № 37 від 04.01.2018 року про стягнення штрафу у сумі 96000,00 з ТОВ "Асторі Груп" на користь ГУ Держпраці.

Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП № 56009158, представником позивача 20.03.2019 року було встановлено, що вказане виконавче провадження було відкрите на підставі постанови, винесеною відповідачем, про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 37 від 04.01.2018 року.

Відповідно до листа вих. № 44/2/19/3653 від 06.03.2019 року першого заступника начальника ГУ Держпраці, який надано у відповідь на адвокатський запит № 27/02-19 від 27.02.2019, позивачу було повідомлено про те, що 11.12.2017 у ТОВ "Асторі Груп" було проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено акт перевірки додержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 26-62/1384, протокол про адміністративне правопорушення № 26-62/923, винесення постанову про накладення штрафу № 37, яку направлено на виконання до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позивних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Асторі Груп , як суб`єкт господарської діяльності правомірно укладало цивільно-правові договори про виконання робіт з ОСОБА_1 (цивільно-правовий договір від 01.12.2017 № 011/1217). Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів на підтвердження обставин, що правочини носять трудові відносини між позивачем та вищевказаними особами.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (надалі - Закон №877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом №877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону №877-V, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.

Частиною 1 статті 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 4 статті 2 Закону України від 05.04.2007 №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

При цьому відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі статтею 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

У свою чергу процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (надалі - Порядок №295).

Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) (пункт 3 Порядку №295).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Наказом відповідача від 01.12.2017 року № 2981 та направлення на перевірку від 01.12.2017 року № 2565 у період з 11.12.2017 року по 18.12.2017 року, посадовою особою відповідача була проведена фактична перевірка позивача на предмет дотримання законодавства про працю.

За результатами вказаної перевірки посадовою особою відповідача було складено Акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 26-62/1384 (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску та загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у м. Києві від 22.11.2017 року № 19508/9/26-15-14-09-17 та акту (довідки) фактичної перевірки Головного управління ДФС у м. Києві від 20.11.2017 року № 2323/26/15/14/40143874 на момент перевірки за адресою: м. Київ, вул. Бальзака 83а стажером-паркувальником ТОВ "Асторі Груп" ОСОБА_1 здійснювались розрахункові операції за паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, яка з 13.11.2017 року допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску та загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пояснень наданих 11.12.2017 року при проведенні інспекційного відвідування за адресою: м. Київ, вул. Бальзака 83а посадовим особам Головного управління Держпраці у Київській області, починаючи з 13.11.2017 року ОСОБА_1 працює на посаді стажер-паркувальник у ТОВ "Асторі Груп" з графіком роботи з 08:00 до 20:00.

Відповідно до наданих "Асторі Груп" штатного розпису від 30.12.2016 року, табелів використання робочого часу з жовтня по листопад 2017 та розрахункової відомості за листопад 2017 прізвище ОСОБА_1 відсутнє.

Додатково ТОВ "Асторі Груп" надано пояснення за підписом директора ТОВ "Асторі Груп" ОСОБА_2 відповідно до якого з ОСОБА_1 укладено договір цивільно-правового характеру від 01.12.2017 року (надано цивільно-правовий договір від 01.12.2017 року № 011/1217).

Відповідач зазначає, що керівництвом ТОВ "Асторі Груп" відносно ОСОБА_1 порушено вимоги статті 15 та статті 18 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині не проведення нарахувань коштів соціального страхування."

Відповідачем 04.01.2018 року була винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 37, відповідно до якого на позивача було накладено штраф у розмірі 96000,00 грн.

Щодо посилання апелянта на те, що керівник позивача порушив вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України та фактично допустив до роботи без належного оформлення трудових відносин працівника, з якими уклав цивільно-правовий договір, замість належного оформлення трудових відносин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач зазначає, що позивачем порушено вимоги визначених частиною третьою статті 24 КЗпП України, згідно з якою працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачем винесено оскаржену постанову № 37 від 04 січня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 96000,00 грн.

При винесенні вказаної постанови відповідач керувався приписами абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

Отже основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, виконавець не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 червня 2019 року по справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), по справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), по справі №824/896/18-а (провадження №К/9901/10149/19) та від 3 березня 2020 року по справі №1540/3913/18 (провадження №К/9901/8967/19).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, що відповідно до пояснення, наданого 11.12.2017 року при проведенні інспекційного відвідування за адресою: м. Київ, вул. Бальзака 83а посадовим особам Головного управління Держпраці у Київській області ОСОБА_1, починаючи з 13.11.2017 ОСОБА_1 працює на посаді стажер - паркувальник у ТОВ "Асторі Груп" з графіком роботи з 08:00 до 20:00.

Відповідно до наданих "Асторі Груп" штатного розпису від 30.12.2016, табелів використання робочого часу з жовтня по листопад 2017 та розрахункової відомості за листопад 2017 прізвище ОСОБА_1 відсутнє.

Додатково ТОВ "Асторі Груп" надано пояснення за підписом директора ТОВ "Асторі Груп" ОСОБА_2 відповідно до якого з ОСОБА_1 укладено договір цивільно-правового характеру від 01.12.2017 (Договір від 01.12.2017 № 011/1217).

Проте, відповідачем, не дивлячись на надані вищезазначені документи під час проведення перевірки, зроблено висновок, що вищевказана цивільно-правова угода містить ознаки, притаманні трудовим відносинам.

Як вбачається із цивільно-правової угоди, укладеної позивачем з ОСОБА_1 (цивільно-правовий договір від 01.12.2017 року № 011/1217) 2018 року), який містяться в матеріалах справи, його предметом є кінцевий результат праці (стор. 40-42 том І).

Так, у відповідності до пп. 1.1- пп. 1.5 п. 1 Договору № 011/1217 Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи). Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку , а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали. Виконавець вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного виконання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців Виконавець оплачує за власний рахунок, згідно з домовленістю з даними особами. Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку Виконавця буде засвідчуватися Актами прийому наданих послуг (виконаної роботи) . Акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) підписується сторонами після надання послуги (виконання робіт) та є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно пп. 2.1 п. 2 Договору № 011/1217 предметом договорів є виконання певної роботи, а саме: Забезпечення безперебійної роботи паркувального комплексу організації; відстеження вільних місць на паркові; зустріч і супровід клієнтів організації на автомобілях; розподіл машино-місць на паркові; позначення конкретних паркувальних місць для автомобілів; надання допомоги клієнтам організації в правильній і безпечної парковці в строго відведені місця для стоянки, в переміщенні по парковці; забезпечення комфортного під`їзду, розміщення і виїзду клієнтів організації; здійснення контролю за паркуванням автомобілів у строго відведених місцях; ліквідація заторів на паркові; підтримка порядку на території парковки.

З аналізу матеріалів справи, колегія суддів доходить висновку, що ТОВ Асторі Груп укладало цивільно-правовий договір про виконання робіт з ОСОБА_1 (цивільно-правовий договір від 01.12.2017 року № 011/1217), а відповідачем, в свою чергу, не надано доказів на підтвердження трудових відносин між позивачем та вищевказаними особами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом до апеляційної скарги не надано письмових пояснень працівника ТОВ "Асторі Груп" - ОСОБА_1 , який зазначав, що перебуває в трудових відносинах з позивачем.

Враховуючи те, що укладена цивільно-правова угода жодним чином не місять ознак трудових договорів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення позивачем частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, зафіксовані в акті перевірки, є необґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржувана постанова № 37 від 04 січня 2018 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Так, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 13.06.2018 р. та 20.06.2018 р, оскільки на час прийняття рішення по даній справі наявна практика, яка підлягає застосуванню у постановах від 23.10.2019 року по справі №806/2064/18, від 23.04.2020 року по справі № 280/5473/18.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2020 року.