Рішення

від 19.10.2020 по справі 536/1345/19

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1345/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Колотієвського О.О.,

секретаря судового засідання - Пасєчнікової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Схід+ про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позов обґрунтовано тим, що Кременчуцьким районним судом Полтавської області 25 березня 2019 року у справі №536/1822/17 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Схід+" про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди було винесено рішення, яким:

- Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Схід+ про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

- Визнано дії Обслуговуючого кооперативу Схід+ в особі голови правління Крупченко О.М. з відключення електроенергії та виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу неправомірними.

- Зобов`язано Обслуговуючий кооператив Схід+ за власний рахунок відновити електропостачання до садового будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1 , що знаходиться у власності ОСОБА_1 .

- Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на користь ОСОБА_1 54525 гривень 73 копійки матеріальної шкоди,

- Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на користь ОСОБА_1 20000 гривень моральної шкоди,

- Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 768 гривень 40 копійок.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12.06.2019 року у справі №536/1822/17 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Схід+ задоволено частково. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 березня 2019 року змінено в частині стягнення з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, зменшивши останню з 54525,73 грн. до 13826,48 грн. та в частині стягнутої з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на ОСОБА_2 моральної шкоди, зменшивши її з 20000 грн. до 3000 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення суду стосовно відновлення електропостачання до садового будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1 добровільно не виконав. Лише втручання приватного виконавця Скрипника В.Л. зрушило вказане питання з мертвої точки.

Адже Приватний виконавець Скрипник В.Л. на адресу кооперативу направив Постанову ВП №59500978 від 23.07.2019 року про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення - 5100.00 грн.

Лише після цього голова кооперативу ОСОБА_3 27.07.2019 року збирає загальні збори кооперативу із розгляду питання денного щодо виконання рішення суду з підключення ОСОБА_1 до електричної енергії та виконання Інших питань судового рішення. При цьому, голова кооперативу добре обізнана про обов`язковість виконання судового рішення та про безпідставність його обговорення на загальних зборах. З приводу підключення до електричної енергії, а фактично відновлення її постачання зборами вирішено все таки виконати судове рішення, а з питання неправомірності виключення його з членів кооперативу та відновлення статусу члена кооперативу, загальні збори за ініціативи голови кооперативу ОСОБА_3 вирішили судове рішення не виконувати і проголосували за це 14 чоловік. На загальних зборах він намагався пояснити, що приймати його до членів кооперативу немає потреби, оскільки членом кооперативу він вже є, так як був прийнятий до кооперативу ще у серпні 2016 року і на підтвердження цього має членську книжку. Судове рішення №536/1822/17 стосується визнання неправомірним виключення його із членів кооперативу. Тобто рішення про його виключення із членів кооперативу судом визнано неправомірним і повинно бути відновлено статус сторін, який Існував до виключення ОСОБА_4 із членів кооперативу.

Щодо преюдиційних обставин.

Відповідно до ст.82 ЦПК України обставинами, що не підлягають доказуванню є обставини, які встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

При цьому, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в Іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, учасники процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Рішенням суду у справі за №536/1822/17 (набрання законної сили 12.06.19 року) встановлено:

1. Наявність земельної ділянки та садового будинку у позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Незаконне виключення ОСОБА_1 , з членів кооперативу.

3. Неправомірне відключення відповідачем електроенергії від садового будинку ОСОБА_1 .

4. Придбання та наявність генератора, який працює на бензині марки А-92 для забезпечення електроенергією садового будинку ОСОБА_1 .

5. Придбання пального для роботи генератора ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яким позивач забезпечував електропостачання до свого будинку.

6. Встановлено судом та визнано відповідачем те, що ОСОБА_1 забезпечував електроенергією свій садовий будинок за допомогою генератора.

7. ОК "Схід+» своїми неправомірними діями (виключення з членів кооперативу та відключення електроенергії) наніс ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду.

9. Визнання рішенням суду, яке набрало законної сили, достатніх правових підстав для стягнення з ОК "Схід+» на користь позивача моральної шкоди.

Стосовно стягнення із відповідача матеріальної шкоди, що заявляється у цьому позові зазначав наступне.

Із 21.03.2018 року і до примусового відновлення постачання електричної енергії до свого будинку позивач змушений був купувати бензин та масло для роботи електричного генератору та поніс витрати за цей період у сумі 38860,09 грн.

Документально підтверджені витрати додаються до позову у вигляді копій чеків, квитанцій на загальну суму 38860.09 грн., які позивач витратив станом з 21.03.2018 року по 28.07.2019 року.

Протиправні дії Відповідача - ОК Схід+ нанесли позивачу не лише матеріальну, але і значну моральну (немайнову) шкоду.

Голова правління ОСОБА_3 , правління та члени ОК Схід+ не визнають рішення суду та відмовляються його виконувати.

10.07.2019 р. приватним виконавцем Скрипником В.Л. за заявою ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОК Схід+ на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди та витрат пов`язаних з сплатою судового збору у цивільній справі №536/1822/17 на загальну суму 17500 грн. Також, приватний виконавець зобов`язав боржника ОК Схід+ на протязі 10 днів виконати вимогу немайнового характеру (підключення електроенергії до садового будинку ОСОБА_1 ). Голова правління ОСОБА_3 відмовилась навіть примусово виконувати вимогу немайнового характеру.

23.07.2019 р. приватним виконавцем Скрипником В.Л. було накладено штраф на боржника ОК Схід+ у розмірі 5100 грн за невиконання вимоги немайнового характеру у встановлений законом термін та надано ще 10 днів для його виконання (копія постанови додається). І тільки після того, як боржник був попереджений, про те, що після повторного невиконання вимоги на боржника ОК Схід+ буде накладено штраф у подвійному розмірі, а керівник ОСОБА_3 буде притягнута до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення - стягувану ОСОБА_1 , 28.07.2019р. було підключено електроенергію (через 47 днів після того, як рішення суду набрало законної сили).

Вимогу майнового характеру про сплату ОСОБА_1 17500 грн. ОК Схід+ не виконує ні добровільно, ні примусово, без поважних на те причин. Станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 не отримав від ОК Схід+ ніяких коштів взагалі. Крім того, голова кооперативу ОСОБА_3 умисно перешкоджає виконанню судового рішення та здійсненню виконавчих дій у виконавчому провадженні. А саме: постійно розповсюджує інформацію серед членів кооперативу про те, що ОК Схід+ є неприбутковою організацією, про те, що в кооперативу немає банківських рахунків, майна, касової книги, каси і у зв`язку із цим неможливо примусово стягти з кооперативу кошти, а тому рішення суду не треба виконувати.

Рішенням суду у цивільній справі №536/1822/17 було встановлено незаконним виключення ОСОБА_1 із членів ОК Схід+ . Але голова правління, члени правління та члени ОК Схід+ на загальних зборах, які відбулися 27.07.2019 р. відмовились визнавати ОСОБА_1 членом кооперативу та заявили про те, що вони відмовляються виконувати рішення суду; у кооперативу є свій статут і рішення суду їх не стосується, їм воно не подобається бо воно винесено не на їхню користь. Позивач був присутній на зборах 27.07.2019 року та неодноразово звертався з проханням зареєструвати його як члена кооперативу, який присутній на зборах. Але прохання було проігноровано головою правління, секретарем та членами кооперативу. У відповідь ОСОБА_1 було повідомлено, що він не член кооперативу з 18.06.2017 р. Більше того, після рішення суду, яким визнано ОСОБА_1 членом ОК Схід+ , на загальних зборах 27.07.19 р ставиться питання про прийняття чи неприйняття його в члени кооперативу. За результатами голосування 14 із 16 присутніх на загальних зборах членів ОК Схід+ проголосували проти членства позивача в кооперативі. ОСОБА_1 на загальних зборах не був зареєстрований як присутній член кооперативу, не зміг скористуватися своїми правами відповідно до Закону про Кооперацію та статуту ОК Схід+ , не зміг брати участь у голосуванні, вносити пропозиції, подавати заяви, ставити питання, отримувати відповіді і т.п.

11.07.2019 р. та 29.07.2019 р. ОСОБА_1 направив на адресу голови правління обслуговуючого кооперативу Схід+ Крупченко О.М. 2 цінних листи з описом вкладення та з повідомленням про вручення. Обидва листи ОСОБА_3 отримала, це підтверджується копіями повідомлень про вручення. В обох листах позивач поставив питання про те, які заходи вживаються ОК Схід+ для виконання рішення суду у цивільній справі №536/1822/17, а саме - виплати ОСОБА_1 коштів у сумі 17500 грн.

На лист від 11.07.2019р. позивач отримав відповідь від ОСОБА_3 згідно якого голова кооперативу повідомляє, що рішення суду ОК Схід+ не може виконувати, оскільки кооператив є неприбутковою організацією.

Але при цьому, цей же кооператив у суді першої інстанції та апеляційній інстанції у цивільній справі №536/1822/17 поніс витрати на суму 11000 грн.

Стосовно всіх інших питань голова правління повідомляє про те, що вона не може надати відповідь, оскільки позивач не є членом кооперативу. А те, що рішенням суду, яке набрало законної сили 12.06.19р. визнано незаконним виключення ОСОБА_1 із членів ОК "Схід+" і по суті ОСОБА_1 відновлено статус члена кооперативу просто відверто ігноруються головою правління.

Не надаючи відповідь на питання, що порушені у письмовому зверненні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 порушує ЗУ "Про звернення громадян", ЗУ "Про кооперацію" ст.12, відповідно до якої член кооперативу має право звертатись до органів управління кооперативу та отримувати відповіді на свої звернення. Також голова правління порушує при цьому п.7.14.2.6 та п.7.14.2.7 статуту ОК "Схід+", де прямо вказано про те, що правління зобов`язане розглядати заяви та надавати інформацію за письмовою вимогою - згідно ЗУ "Про звернення громадян".

На лист, який було відправлено позивачем 29.07.19 р. на ім`я ОСОБА_3 змістом якого поставлено ряд питань знову ж таки, які стосуються діяльності кооперативу, голова правління взагалі не надала відповіді.

Крім цього, відповідачем поставлена вимога про те, щоб ОСОБА_1 уклав договір на постачання електроенергії з ОК "Схід+", так як на думку правління та членів ОК "Схід+ позивач не є членом кооперативу. Оскільки позивачу відповідно до рішення суду у цивільній справі №536/1822/17, яке набрало законної сили 12.06.19 р., відновлено статус члена кооперативу, то він не зобов`язаний укладати договір на постачання електроенергії, а вимога голови кооперативу в черговий раз є незаконною.

Відповідно до вимог діючого законодавства України ніхто не зобов`язаний виконувати незаконні вимоги.

З огляду на вищезазначене позивач вважає, що своїми діями голова правління ОСОБА_3 , правління та члени ОК "Схід+ завдали та продовжують завдавати значної моральної шкоди ОСОБА_1 та членам його сім`ї: дружині та двом дітям, які теж постійно проживають разом з ним на території ОК "Схід+ протягом майже 3,5 років. Тобто продовжує існувати ситуація трирічної давнини.

Позивач та члени його сім`ї від таких дій постійно, практично кожного дня отримують негативні емоції, душевні хвилювання, неприємні відчуття, почуття тривоги, невпевненості, розгубленості, душевні та моральні страждання, що полягають у нервозності, депресії та відчаї (наявності факту невизначеності щодо подальшого існування такої ситуації з виконання судового рішення). Крім того, внаслідок обставин, описаних у позові, позивач досі відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення поведінкою відповідача, переживає щодо своєї соціальної репутації. Судове рішення щодо стягнення на користь позивача грошових сум відповідачем ігнорується і виконувати його відповідач не збирається.

На підставі вищевикладеного просив суд ухвалити рішення, яким:

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на користь позивача:

- Матеріальну шкоду у сумі 38860,09 грн.;

- Моральну (немайнову) шкоду у розмірі 50 000 грн.;

- Витрати по сплаті судового збору.

29 листопада 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, який обґрунтований тим, що згідно наданих фіскальних чеків на купівлю бензину марки А-92, витрачено 38 400,09 грн., та 460 грн. 00 коп. на масло.

Надані чеки на придбання палива марки А-92 та товарні чеки від 08.05.2018 р. та від 20.07.2018 р. б/н, то вони не містять ніякої ідентифікуючої інформації щодо особи, яка придбавала бензин, а відтак в розумінні вимог статей 77-79 ЦПК України не можуть бути беззаперечними доказами понесених саме позивачем витрат.

Вважає, що в рахунок відшкодування збитків на користь позивача витрати на придбання бензину відшкодуванню не підлягають. Також відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

09 липня 2020 року позивач надав суду відповідь на відзив, яку зокрема обґрунтував тим, що чеки на придбання палива відповідають формі установленій законом, а тому є належними доказом понесених витрат.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить наступного висновку.

Так, судом встановлено, що Кременчуцьким районним судом Полтавської області 25 березня 2019 року у справі №536/1822/17 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Схід+" про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди було винесено рішення, яким:

- Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Схід+ про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

- Визнано дії Обслуговуючого кооперативу Схід+ в особі голови правління Крупченко О.М. з відключення електроенергії та виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу неправомірними.

- Зобов`язано Обслуговуючий кооператив Схід+ за власний рахунок відновити електропостачання до садового будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1 , що знаходиться у власності ОСОБА_1 .

- Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на користь ОСОБА_1 54525 гривень 73 копійки матеріальної шкоди,

- Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на користь ОСОБА_1 20000 гривень моральної шкоди,

- Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 768 гривень 40 копійок.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12.06.2019 року у справі №536/1822/17 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Схід+ задоволено частково. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 березня 2019 року змінено в частині стягнення з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, зменшивши останню з 54525,73 грн. до 13826,48 грн. та в частині стягнутої з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на ОСОБА_2 моральної шкоди, зменшивши її з 20000 грн. до 3000 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

10.07.2019 р. приватним виконавцем Скрипником В.Л. за заявою ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОК Схід+ на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди та витрат пов`язаних з сплатою судового збору у цивільній справі №536/1822/17 на загальну суму 17500 грн. Також, приватний виконавець зобов`язав боржника ОК Схід+ на протязі 10 днів виконати вимогу немайнового характеру (підключення електроенергії до садового будинку ОСОБА_1 ).

23.07.2019 р. приватним виконавцем Скрипником В.Л. було накладено штраф на боржника ОК Схід+ у розмірі 5100 грн за невиконання вимоги немайнового характеру у встановлений законом термін та надано ще 10 днів для його виконання (копія постанови додається). І тільки після того, як боржник був попереджений, про те, що після повторного невиконання вимоги на боржника ОК Схід+ буде накладено штраф у подвійному розмірі. ОСОБА_1 , 28.07.2019р. було підключено електроенергію (через 47 днів після того, як рішення суду набрало законної сили).

З вищевикладеного вбачається, що відповідач знаючи про існування рішення, яким зобов`язано відновити підключення електроенергії, та про існування виконавчого провадження стосовно цієї вимоги, протягом 47 днів з дня набрання рішення суду чинності не підключив електроенергію.

В той час, доказів на підтвердження обставин, які унеможливлювали підключення електроенергії раніше відповідачем до суду не надавалися.

Так, позивач вказував, що із 21.03.2018 року і до примусового відновлення постачання електричної енергії до його будинку він змушений був купувати бензин та масло для роботи електричного генератору та поніс витрати за цей період у сумі 38860,09 грн.

Відповідач, заперечуючи проти цієї вимоги вказував, що надані чеки на придбання палива марки А-92 та товарні чеки від 08.05.2018 р. та від 20.07.2018 р. б/н не містять ніякої ідентифікуючої інформації щодо особи, яка придбавала бензин.

Суд, досліджуючи матеріали справи, позицію позивача та відповідача, приходить до висновку, що визначена ОСОБА_1 матеріальна шкода підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Ч.1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як встановлено судовими рішеннями, відповідачем протиправно відключено ОСОБА_1 від електромережі. Внаслідок таких протиправних дій, ОСОБА_1 , для відновлення свого порушеного оспорюваного права, для забезпечення нормального життєвого існування, вимушений був придбавати бензин та масло.

Порядок оформлення розрахункових документів при проведенні розрахункових операцій за готівку у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон про РРО). При цьому законодавчо визначено випадки звільнення продавця від обов`язкового надання покупцю складених за встановленою формою фіскальних чеків, надрукованих РРО, або розрахункових квитанцій, заповнених вручну.

За ст.2 Закону розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Водночас п. 15 ст. 3 Закону про РРО передбачено, що чеки, накладні та інші письмові документи, які засвідчують передачу права власності на товари (послуги) від продавця до покупця, повинні видаватись покупцю таких товарів (послуг) на його вимогу. Тобто такі документи видаються за вимогою покупця.

Отже, товарний чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товарів. Крім цього, з п. 15 ст. 3 Закону про РРО вбачається, що чеки видаються покупцю певних товарів (послуг) на його вимогу. Таким чином, враховуючи предмет позову та наявні у позивача чеки, то такі обставини свідчать про те, що саме позивачем, як покупцем, отримано право власності на певні товари від продавця, а тому підтверджують понесені витрати.

Так, досліджуючи чеки з метою встановлення обсягу понесених витрат, суд вважає доведеними витрати на суму 37 948,76 грн. Суд не врахував витрати на купівлю газу, оскільки ОСОБА_1 користується бензиновим генератором, також враховує 460 гривень на купівлю масла.

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, суд приходить такого висновку:

В обґрунтування моральної шкоди ОСОБА_1 зазначав, що моральна шкода полягає зокрема у наступному.

1. Невизнання ОСОБА_1 членом кооперативу.

2. Після ухвалення остаточного рішення ОК Схід+ тривалий час не виконували рішення щодо відновлення електропостачання;

3. Відповідач не виконує остаточне рішення суду в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, пояснюючи це тим, що вони не можуть його виконувати, оскільки кооператив є неприбутковою організацією.

Що стосується 1 пункту, суд зазначає, що таке питання вирішувалося судом за заявою ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення в частині того, чи є судове рішення в частині визнання неправомірними дії Обслуговуючого кооперативу Схід+ з виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу - підставою для відновлення статус у членах кооперативу?

Рішенням суду від 28 квітня 2020 року по справі № 536/1822/17, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 фактично просить доповнити рішення новими позовними вимогами, які не ставилися перед судом під час розгляду справи. Тобто не ставилося питання щодо скасування оспорюваного рішення чи питання про поновлення у членах кооперативу, а тому підстав для роз`яснення судового рішення в цій частині відсутні, оскільки рішення є чітко сформульованим та є зрозумілим в тій мірі в якій висувалися позовні вимоги на стадії розгляду справи.

Тобто в даному випадку моральна шкода відсутня, оскільки такі вимоги не заявлялися і членство не відновлювалося у передбачений законом спосіб.

Що стосується 2 пункту, як встановлено судом вище, відповідач знаючи про існування рішення, яким зобов`язано відновити підключення електроенергії, та про існування виконавчого провадження стосовно цієї вимоги, протягом 47 днів з дня набрання рішення суду чинності не підключив електроенергію.

В той час, доказів на підтвердження обставин, які унеможливлювали підключення електроенергії раніше відповідачем до суду не надавалися.

Що стосується 3 пункту, суд зазначає, відповідно до ст.19 ЗУ Про кооперацію для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.

Джерелами формування майна кооперативу є:

- вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї;

- майно, добровільно передане кооперативу його членами;

- кошти, що надходять від провадження господарської діяльності;

- кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій;

- грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

- інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Відповідно до ст.20 ЗУ Про кооперацію для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.

Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу.

Неподільний фонд створюється в обов`язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу.

Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків).

Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу.

Статтею 21 ЗУ Про кооперацію пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.

Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

Статтею 23 ЗУ Про кооперацію передбачено, що кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями діяльності, здійснює її планування.

Кооперативи самостійно розробляють програми і плани економічного та соціального розвитку, розглядають і затверджують їх на загальних зборах членів кооперативу.

Кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом.

Кооператив має право відкривати свої філії, відділення, представництва без створення юридичної особи.

Статтями 24, 25 ЗУ Про кооперацію передбачено, що кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами.

Кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

Дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників.

Дохід розподіляється на:

- сплату податків і зборів (обов`язкових платежів) до відповідних бюджетів;

- погашення кредитів;

- покриття збитків;

- проведення відрахувань до фондів кооперативу;

- кооперативні виплати;

- виплати на паї.

Статтею 27 ЗУ Про кооперацію визначено, що кооператив відповідає за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном. Порядок покриття завданих кооперативом збитків визначається його статутом.

Члени кооперативу відповідають за зобов`язаннями кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом кооперативу або законом.

Отже, з аналізу вищевказаних статей вбачається, що кооператив має право укладати різноманітні договори з іншими підприємствами, установами і громадянами щодо майна, що перебуває у власності кооперативу, зокрема договори оплачувані договори оренди, реалізовувати на договірних умовах матеріально-коштовні ресурси належних кооперативу, визначати розмір внесків, тощо для забезпечення виконання рішення суду щодо стягнення з кооперативу коштів за порушення останнім цивільних прав інших осіб, в даному випадку ОСОБА_1 .

В той час, неналежна організація діяльності кооперативу жодним чином не може бути підставою для невиконання рішення суду.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а судовий захист неможливо повноцінно здійснити без обов`язковості виконання судових рішень. Міжнародними актами передбачено право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення основних прав людини, наданих їй конституційними та законодавчими актами.

Відповідно до рішення КСУ № 3-рп/2003 від 3 січня 2003 р. правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах, яке неможливе без виконання судового рішення в різних видах судочинства.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі „Шмалько проти України від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Таким чином, поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

В даному випадку, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, ОК Схід+ ухиляється від виконання рішення суду, що полягає у бездіяльності, оскільки жодних із можливих дій, зокрема передбачених ЗУ Про кооперацію , на виконання рішення суду не здійснюється.

Згідно ст.3 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.95 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд враховує характер спірних правовідносин та те, що права позивача були порушені саме внаслідок протиправних дій відповідача, які після ухвалення остаточного рішення продовжували та продовжують порушуватися зокрема які полягають у недобровільному непідключені електроенергії тривалий час, та не відшкодування шкоди присудженої до стягнення, а тому суд вважає, що моральна шкода підлягає визначенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Верховний Суд України в п. 1 Постанови Пленуму Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року за №4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Згідно з ч. 2 п. 5 вказаної Постанови, доведенню підлягають:

- наявність моральної шкоди;

- протиправність діяння її заподіювача;

- наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;

- наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Пунктом 3 даної Постанови визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судом встановлено та підтверджується відповідними доказами, що позивач, його дружина та їх діти, внаслідок протиправних дій відповідача, втратили колишній усталений спосіб життя, в той час предметом спору в даних відносинах є протиправні дії відповідача, які виразилися в протиправному виключенні позивача, а як наслідок і його сім`ю з членів товариства, крім цього протиправно позивача було позбавлено можливості використовувати електромережу, та повинні були докладати зусиль для відновлення свого порушеного права відповідачем.

Період продовження існування порушеного права складає майже два роки, при цьому відповідач повністю заперечує проти позову, та не визнає порушення зі своєї сторони.

Враховуючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, беззаперечним для суду є те, що такі протиправні дії відповідача спричинили позивачу моральних страждань, які зокрема виразилися в тому, що позивач та члени його сім`ї від таких дій постійно, практично кожного дня отримують негативні емоції, душевні хвилювання, неприємні відчуття, почуття тривоги, невпевненості, розгубленості, душевні та моральні страждання, що полягають у нервозності, депресії та відчаї (наявності факту невизначеності щодо подальшого існування такої ситуації з виконання судового рішення). Крім того, внаслідок обставин, описаних у позові, позивач досі відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення поведінкою відповідача, переживає щодо своєї соціальної репутації. Судове рішення щодо стягнення на користь позивача грошових сум відповідачем ігнорується і виконувати його відповідач не збирається.

З врахуванням зазначених обставин, суд, оцінює завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Ст.133 ЦПК України визначено види судових витрат. Відповідно до ч.1 цієї статті - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ Про судовий збір , ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.

Керуючись ст. ст. 16, 22, 1167 ЦК України, ст. ст. 76, 82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 273, 287, 352 ЦПК України, ЗУ Про кооперацію -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Схід+ про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на користь ОСОБА_1 37 948 гривень 76 копійок матеріальної шкоди.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на користь ОСОБА_1 5000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Схід+ на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 840 гривень 80 копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський