Постанова

від 22.10.2020 по справі 640/12908/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12908/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Оксененка О.М, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Агропромінвест на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Агропромінвест до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, - Головне управління Держспоживслужби в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Агропромінвест (далі - ТОВ СП Агропромінвест ) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020 року у виконавчому провадженні №61435515.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки винесена на підставі виконавчого документа, оформленого з порушенням вимог законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, апелянт наголошує, що відповідач повинен був повернути виконавчий документ стягувану, з огляду на те, що такий не відповідав вимогам частини3 статті 4 Закону України Про виконавче провадження , оскільки суперечив вимогам пункту 3 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме - підписаний не уповноваженою особою.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві стосовно позивача складено Акт про результати проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів №3750-1 від 23.08.2019 року.

За результатами розгляду справи щодо додержання вимог законодавства про захист прав споживачів та на підставі Акта №3750-1 від 23.08.2019 року Головним управлінням Держпродспоживслужби прийнято Постанову №211 від 21.11.2019 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України Про захист прав споживачів та застосовано до позивача штраф у розмірі 221 000, 00 грн.

У зв`язку із невиконанням у добровільному порядку постанови №211 від 21.11.2019 року, Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві листом від 17.02.2020 року №06-5/2677 звернулось до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яким направило для примусового виконання Постанову №211 від 21.11.2019 року щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромінвест штрафу у розмірі 221 000, 00 грн.

04 березня 2020 року Державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петрухно С.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61435515 з примусового виконання Постанови №211 від 21.11.2019 року.

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 26 Закону №1404-VIІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 26 Закону України Про захист прав споживачів (далі - Закон №1023-XII) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону №1023-XII передбачено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №211 від 21.11.2019 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України Про захист прав споживачів , на підставі ст.ст. 23 і 26 Закону України Про захист прав споживачів та Порядку №1177, за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Агропромінвест застосовано штраф у розмірі 221 000, 00 грн. та зобов`язано ТОВ СП Агропромінвест у 15-ти денний термін з дня отримання постанови сплатити в установленому порядку штраф у зазначеному розмірі до Державного бюджету.

Частиною 3 статті 23 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що у разі невиконання в добровільному порядку суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження

У зв`язку із невиконанням позивачем вимог Постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України Про захист прав споживачів №211 від 21.11.2019 року, Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві звернулось з відповідною заявою до відповідача щодо її примусового виконання.

Апелянт наголошує, що зазначений виконавчий виконавчий документ не відповідає вимогам частини третьої статті 4 Закону України Про виконавче провадження , оскільки суперечить вимогам пункту 3 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1177 від 17.08.2002 року, а саме - підписаний не уповноваженою особою.

В свою чергу, постанова №211 від 21.11.2019 року підписана тимчасово виконуючим обов`язки заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві Карауловим В.Д.

Порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1177 від 17.08.2002 року (далі - Порядок №1177).

Пунктом 2 Порядку №1177 визначено, що на суб`єктів господарювання накладається стягнення у вигляді штрафу відповідно до статті 23 Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до пункту 3 Порядку №1177 накладати на суб`єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Порядку, мають право Голова Держпродспоживслужби, його заступники, начальники територіальних органів Держпродспоживслужби та їх заступники у межах їх компетенції.

Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 4 Закону №1404-VIІ, відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

За приписами частини третьої статті 4 Закону №1404-VIІ виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Судом встановлено, що постанова №211 від 21.11.2019 року містить всі необхідні реквізити та відповідає вимогам, встановленим частиною третьою статті 4 Закону №1404-VIІ.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції, що доводи позивача з приводу того, що виконавчий документ, а саме Постанова №211 від 21.11.2019 року оформлена з порушенням вимог Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, в межах даної справи дослідженню не підлягають, оскільки питання правомірності та законності зазначеної постанови є предметом розгляду в іншій справі (№640/25751/19).

В даній справі позивачем оскаржуються дії державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. При цьому, відповідач не наділений повноваженнями надавати оцінку правомірності винесення виконавчого документа. Відтак, судом не вбачається протиправності дій відповідача при винесенні оскаржуваної постанови.

Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права відхиляються судом за необґрунтованістю.

Так, судом першої інстанції виносилася ухвала про стягнення штрафу з керівника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яку було скасовано ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року.

Відповідно до частини 6 статті 149 КАС України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання про скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2020 року про застосування заходів процесуального примусу, суд зазначив, що оскільки відповідачем надіслано витребувані докази, разом із поясненнями, які дають підстави для висновку про поважність причин своєчасного невиконання ухвал про витребування доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали про накладення штрафу від 20.08.2020 року.

Дослідивши доводи апелянта з приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судового рішення з цих мотивів відсутні.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду попередньої інстанції та не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Агропромінвест залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.О.Аліменко

суддя О.М.Оксененко