Постанова

від 22.10.2020 по справі 240/119/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/119/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

22 жовтня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Промкомплект" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Промкомплект" про стягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2020 року Головне управління ДПС у Житомирській області (далі ГУ ДПС у Житомирській області) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Промкомплект" (далі ТОВ "Житомир-Промкомплект"), в якому просило стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 45 855,45 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року, з урахуванням ухвали позов задоволено:

-стягнуто з ТОВ "Житомир-Промкомплект" на користь ГУ ДПС у Житомирській області податкову заборгованість в сумі 45 855 грн. 45 коп. з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги товариство посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Житомир-Промкомплект" перебуває на обліку в ГУ ДПС у Житомирській області.

Згідно акту перевірки №611/06-30-51-04 від 20.09.2019 контролюючим органом встановлено порушення відповідачем граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст. 201 та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 120-1.1 ст.120 ПКУ застосовано штрафну (фінансову санкцію) на суму 2 456,15 грн., про що винесено податкове повідомлення - рішення №013508512 від 17.10.2019.

Також, актом перевірки №1669/06-30-51-04 від 16.10.2019 встановлено порушення підприємством строку сплати суми грошового зобов`язання з ПДВ визначеного ст. 126 ПКУ та на підставі п. 54.1, 54.3 ст. 54 та 57.1, 57.3 ст. 57 застосовано штрафну (фінансову) санкцію та на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0149725112 від 07.11.2019 на суму 10 435,05 грн.

Згідно акту перевірки №1669/06-30-51-04 від 16.10.2019 встановлено порушення ТОВ "Житомир-Промкомплект" строку сплати суми грошового зобов`язання з ПДВ визначеного ст.126 ПКУ та на підставі п. 54.1, 54.3 ст. 54 та 57.1, 57.3 ст. 57 застосовано штрафну (фінансову санкцію), про що свідчить податкове повідомлення - рішення №0149735112 від 07.11.2019.

Згідно довідки ГУ ДПС у Житомирській області, за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 45 855,45 грн.

У зв`язку із несплатою ТОВ "Житомир-Промкомплект" податкового боргу у добровільному порядку, позивач у відповідності до вимог ПК України звернувся до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок готівки в примусовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими позивачем доказами доведено наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "Житомир-Промкомплект" податкового боргу у розмірі 45 855,45 грн. з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків у примусовому судовому порядку. З огляду на те, що на час розгляду справи заборгованість не сплачена суд вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі ПК України).

У пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України дано визначення, що грошове зобов`язання платника податків-сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 16 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 203 ПК України, передбачено порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість, згідно якої податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За змістом пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункті 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних зі днем такого узгодження.

Крім того, статтею 129 ПК України визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

У відповідності до положень статті 129 ПК України відповідачу також нараховано пеню у розмірі 432,35 грн..

Вказані вище суми податкового зобов`язання не були сплачені у строк визначений ПК України і тому згідно ст. 14.1.175 ПК України суми податкового зобов`язання визначені контролюючим органом набули статусу податкового боргу.

Абзацом першим пункту 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано податкові декларації з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), тобто самостійно визначено грошові зобов`язання, які не сплачено в строки, визначені ПК України, а тому дані зобов`язання мають статус податкового боргу, а саме: податкова декларація № 25676740 від 20.08.2019- несплачений залишок в сумі 5169,26 грн., податкова декларація №9216260589 від 20.09.2019-35 478,00 грн.

ГУ ДФС у Житомирській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Житомирській області, на виконання вимог статті 59 ПК України сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу "Ю" №213060-51 від 06 червня 2019 року, яку надіслано відповідачу та ним отримано.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України унормовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Позивачем на підтвердження суми заборгованості відповідача додано до позовної заяви зведений розрахунок сум податкового боргу, згідно з яким заборгованість відповідача складає 45 855,45 грн.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем, як суб`єктом владних повноважень, надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за ТОВ "Житомир-Промкомплект" рахується податкових борг в розмірі 45855,45 грн. В свою чергу, відповідачем не наведено аргументів на спростування доводів податкового органу. При цьому, обставини на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, жодним чином не підтверджені.

Стосовно посилання апелянта на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня така юридична особа як "Житомир-Продокомплект" (найменування відповідача зазначене в оскаржуваному судовому рішенні), натомість за критерієм пошуку за кодом ЄДРПОУ містяться відомості про юридичну особу "Житомир-Промкомплект", то колегія суддів звертає увагу, що як встановлено з матеріалів справи, в даному випадку має місце описка, як на суть судового рішення не впливає та не може бути підставою для його скасування.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Промкомплект" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.