Постанова

від 19.10.2020 по справі 260/188/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/188/20 пров. № А/857/7751/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.

суддя Макарик В.Я.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача: Марченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року (головуючий суддя Дору Ю.Ю., м.Ужгород, проголошено 09:23:05, повне судове рішення складено 10 червня 2020 року) у справі №260/188/20 за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів (далі - позивач, ТзДВ Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів ) звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач, податковий орган, ГУ ДПС у Закарпатській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000112503 від 29.10.2019 про стягнення збільшеного розміру земельного податку та штрафних санкцій на загальну суму 537 063,76 (п`ятсот тридцять сім тисяч шістдесят три гривні 76 копійок) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач не мав правових підстав для збільшення позивачу податкового зобов`язання за податком на землю з огляду на те, що органом місцевого самоврядування не затверджувались зміни до нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту. Вважав, що саме, це відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України), і буде підставою для обов`язкового отримання позивачем нового витягу у зв`язку із зміною бази оподаткування, проведеної згідно чинного земельного та податкового законодавства України. Відтак стверджував, що зміна бази оподаткування не відбулось, а тому при обрахунку податку відповідач повинен був застосовувати величину нормативної грошової оцінки враховуючи дані витягу з технічної документації, поданої до податкового органу ще у 2012 році.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду Закарпатської області від 05 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзДВ Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права,просить суд скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції з огляду на те, що при прийняті рішення не враховано зміну бази оподаткування з податку на землю. В цілому ж доводи апеляційної скарги тотожні доводам адміністративного позову. Водночас, окремо позивач зазначає,що суд першої інстанції порушив процесуальні норми, оскільки розглянув справу без участі представника позивача, хоча останній просив про відкладення справи з огляду на введений на території України карантин.

У відповідь на подану апеляційну скаргу відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій заперечив проти доводів скарги, вважає вимоги апеляційної скарги необґрунтованими та просить у їх задоволенні відмовити. У відзиві зазначено, що відповідач правомірно встановив порушення позивачем пп.271.1.1 п.271.1 ст.271, п.286.2, п.286.4 ст.286 ПК України, оскільки останній застосував показник нормативно грошової оцінки земельної ділянки, який не відповідає вартості, яка визначена відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Держгеокадастру у Закарпатській області, внаслідок чого, безпідставно занизив податкові зобов`язання із земельного податку, за період що підлягав перевірці, на загальну суму 429 651,01 грн, в тому числі за 2017 рік у сумі 158 970,52 грн. та за 2018 рік у сумі 270 680,49 грн.

Представник апелянта у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримує, просить суд задовольнити її вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог скарги заперечує, просить у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін, враховуючи наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи за ТзДВ Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів , згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2103585662019, на підставі на підставі Державного акта від 31 січня 1995 року серія 1-ЗК № 001383 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2121210100:07:012:0154 за місцезнаходженням:Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Лейзмана, 27.

Головне управління ДПС у Закарпатській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку ТзДВ Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів з питань перевірки достовірності відображення даних у поданих Податкових деклараціях з плати за землю, за звітні податкові періоди 2017-2019 роки.

За результатами проведеної перевірки податковий орган склав акт перевірки від 04 жовтня 2019 року №51/07-16-14-02/00292706 та прийняв податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня2019 року №000112503 про збільшення суми грошового зобов`язання з земельного податку юридичних осіб на загальну суму 537 063,76 грн. (за податковими зобов`язаннями - 429 651,01 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 107 412,75 грн.)

З таким рішенням відповідач не погоджувався та звернувся в суд з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення з огляду на те, що встановлені та підтверджені відповідними доказами відхилення (заниження) показників нормативно грошової оцінки одиниці площі земельної ділянки позивача, який впливає на об`єкт оподаткування із земельного податку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступні міркування.

З урахуванням положень ст.ст. 269, 270, 271 ПК України платники земельного податку є землекористувачі, об`єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Базою такого оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, на підставі Державного акта від 31.01.1995 серія 1-ЗК № 001383, має право постійного користування земельною ділянкою за його місцезнаходженням: м. Виноградів, вул. Лейзмана, 27 , яка є об`єктом оподаткування відповідно до пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України.

Базою оподаткування земельного податку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно ст. 1 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно п. 289.1 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України Про оцінку землі витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Тобто у спорі,що розглядається таким органом є Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській у області з відділом у Виноградівському районі.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19 січня 2012 року №03-23186 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Виноградів, вул. Лейзмана, 27 становить 7 258 320,00 грн..

Відповідно до вказаного витягу коефіцієнт Кф-1,0, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки Кі - 1,0. Встановлено, що на підставі вказаного витягу, позивачем самостійно було проведено розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки до декларацій з плати за землю.

На запит відповідача від 15 серпня 2019 року за №17902/10/07-16-14-02 про надання витягів із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка перебуває у власності підприємства, Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області надано відповідь від 02 вересня 2019 року №11-7-0.4-6804/2-19 та надано витяги із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки позивача із показниками нормативно грошової оцінки на дату - 01 січня 2017 року, 01 січня 2018 року, 17 липня 2018 року та 01 січня 2019 року.

Згідно витягу від 23 серпня 2019 року №1061/0/195-19 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01 січня 2017 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки склала - 20777 091,06 грн.; коефіцієнт Кф - 2,0; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1,789.

Відповідно до витягу від 23 серпня 2019 року №1060/0/195-19 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01 січня 2018 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки склала 22 031 381,64 грн.; коефіцієнт Кф - 2,0; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1,897.

Згідно витягу від 23 серпня 2019 року №1062/0/195-19 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01 січня 2019 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 33 047 072,45 грн. коефіцієнт Кф - 3,0; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1,897.

Заперечуючи проти рішення відповідача позивач як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі зазначає, що він не був зобов`язаний подавати в силу положень статті 286 ПК України нову довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки пунктом 2 цієї статті чітко визнано, що така довідка подається у разі при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю), та у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Відтак вважає, що відповідач при розрахунку податку за землю мав користуватись показником нормативно грошової оцінки землі станом на 2012 рік.

Апеляційний суд не погоджується з такими доводами позивача та зазначає, що згідно норми ст. 286 ПК України законодавцем встановлено два можливих варіанти обчислення суми податку платником - юридичною особою (щорічний та щомісячний). При цьому обрання тієї чи іншої моделі та безпосередньо нарахування плати за землю він здійснює самостійно. Заповнення та подання декларації покладено на платника податкового платежу, до його обов`язків також віднесено надання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд наголошує на тому, що встановленню у цій справі підлягає саме правомірність податкового повідомлення рішення прийнятого щодо позивача, а не з`ясування питання щодо наявності у позивача обов`язку подавати витяги з технічної документації чи факт подачі такого витягу як такого. Обов`язок подання декларації у цьому спорі несе позивач. Він же відповідає за достовірність даних відображених у декларації.

В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель. Отже, зазначена величина є динамічною, а відтак підлягає з`ясуванню платником податку перед зазначенням її податковій декларації. Зрештою, долучений до декларації витяг з технічної документації є джерелом підтвердження поданої декларантом інформації, однак не визначальним, оскільки контролюючий орган може перевірити достовірність такої інформації шляхом взаємодії з органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення.

В частині решти доводів апеляційної скарги, а саме щодо розгляду справи без участі представника позивача то апеляційний суд зазначає наступне.

Ухвалою суду першої інстанції у цій справі від 23 січня 2020 року відкрито загальне позовне провадження за вказаним позовом. Ухвалою суду від 05 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Як підтверджується матеріалами справи розгляд неодноразово відкладався з об`єктивних причин, у тому числі за клопотанням учасників справи.

05 червня 2020 року представник позивача знову ж таки не з`явився в суд, за змістом свого клопотання просив суд відкласти розгляд справи, в чому йому було відмовлено з урахуванням достатності доказів наявних у матеріалах справи, відсутність необхідності допиту свідків.

Щодо цього колегія суддів зазначає, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 195 КАС України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус або Державною судовою адміністрацією України .

На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Отже, скаржник, як і решта учасників справи, не позбавлений права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 КАС України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі Шульга проти України ).

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними. Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах Скордіно проти Італії , Сюрмелі проти Німеччини ).

Також апеляційний суд враховує, що рекомендація Ради суддів України (лист № 9рс-186/20 від 16.03.2020р.) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим роботи судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.

В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути сприйнято як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи, що представник позивача не звертався до суду першої інстанції із заявою про участь у судовому засіданні дистанційно апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушення процесуальних прав позивача щодо забезпечення можливості його участі під час розгляду справи.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв оскаржене рішення з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 271, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року у справі №260/188/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року.