Постанова

від 21.10.2020 по справі 161/3323/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 161/3323/19 пров. № А/857/11061/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Савки С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 22 червня 2020 року (головуючого судді Адамчук Г.М. ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Горохів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) у справі №161/3323/19 провадження №2-а/155/14/20 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26.02.2019 звернулася в суд з позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби України в якому просить скасувати постанову №6271/20500/18 від 28.11.2018 по справі про порушення митних правил, за ст. 485 Митного кодексу України (далі - МК України) щодо неї, а справу закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 22 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції представник позивача Дзюрило Н.М. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07 вересня 2018 року Волинською митницею ДФС від Головного управління ДФС у Волинській області листом від 06 вересня 2018 року №5114/7/03-20-14-08-10 отримано інформацію про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ ВФК ЗАПЧАСТИНИ (попередня назва підприємства ТОВ ДФ АГРО ), (код ЄДРПОУ 32687916), вимог законодавства України в частині перевірки правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів щодо яких проведено митне оформлення за окремими деклараціями.

Перевіркою правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, за МД від 26 серпня 2016 року №305070000/2016/032037 (товар №54) та від 12 липня 2016 року №205070000/2016/025921 (товар№1).

Контроль правильності класифікації товару: Компресори об`ємні однороторні. Призначені для тиску хладогена та підтримання його руху в системі кондиціювання. Компресор арт.04437339/10 - 1 шт. Розміри: 150мм.х200мм., для перекачування охолоджуючої рідини по системі трактора. Робочий об`єм 7 см./куб. Потужність 1,2 кВт. Номінальний тиск 5-6 МПа, Частини до сільськогосподарського трактора марки Agrotron Х720. Торгівельна марка: DEUTZ-FAHR Виробник: SАМЕ DEUTZ-FAHR JAPAN., JP. імпортованих по МД від 26 серпня 2016 №205070000/2016/032037 та Компресори з кривошипно-шатунним механізмом, об`ємні з надлишковим робочим тиском. Продуктивністю не більш як 15 бар., та не більше як 60 м3 на годину, Арт.04437338 Компресор - 1 шт. Розміри: 350мм.х250мм., для створення тиску в системі кондиціювання трактора. Частини до сільськогосподарського трактора марки AGROFARM К430. Торговельна марка: DEUTZ-FAHR. Виробник: SАМЕ DEUTZ-FAHR JAPAN,, JP . імпортованих по МД від 12 липня 2016 №205070000/2016/025921, що перевіряються, здійснювався шляхом перевірки відповідності: - задекларованого в МД опису (найменування, опис, визначальні характеристики) товару та його код згідно з УКТ ЗЕД; - відомостей про товар зазначеним у матеріалах оформлення, шляхом перевірки дотримання вимог ОПІ УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗБД, відповідно до вимог статті 68 МКУ; - заявленого опису та коду товару відомостям, наведеним у інформаційних ресурсах ДФС зокрема з використанням даних АСМО Інспектор .

Перевіркою встановлено, що товар під №54 за МД від 26.08.2016 №205070000/2016/032037 та товар №1 за МД від 12.07.2016 №205070000/2016/025921 потрібно класифікувати як компресори, які використовують в холодильному обладнанні за кодом 8414308990 згідно УКТ ЗЕД у зв`язку з неправильною класифікацією товару встановлено порушення ТОВ ВФК ЗАПЧАСТИНИ : - Правила 1 та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), викладеній у додатку до ЗУ про Митний тариф України , частини 1 та пункту 5 частини 8 статті 257 МК України, що стосується неправильної класифікації товарів; - Пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податку на додану вартість на суму ввізного мита.

Дані порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 1252,64 гривень в тому числі: - ввізного мита на суму 1043,87 гривень, - податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів на суму 208,77 гривень.

Таким чином, внаслідок дій позивача ОСОБА_1 , яка на момент митного оформлення МД ІМ40ДЕ від 26 серпня 2016 року №205070000/2016/032037 та від 12 липня 2016 року №205070000/2016/025921 працювала на посаді директора ТОВ ВФК ЗАПЧАСТИНИ (попередня назва підприємства ТОВ ДФ АГРО ), у вказаних митних деклараціях заявлено неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, що спричинило несплату ТОВ ВФК ЗАПЧАСТИНИ до державного бюджету України митних платежів в сумі 1252,64 гривень, чим вчинено правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

28 листопада 2018 заступником начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. №6271/20500/18 було розглянуто матеріали справи про порушення митних правил розпочатої 19 жовтня 2018 року за ознаками вчинення громадянкою України ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України та прийнято постанову в справі про порушення митних правил №6271/20500/18, якою ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 3757,92 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача ОСОБА_1 подала позов до суду з вимогами про скасування постанови в справі про порушення митних правил №6271/20500/18.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з його не обґрунтованості та вказав про наявність в діях позивача ознак порушення митних правил.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Відповідно до положень статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 2 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Згідно частини 6 статті 264 МК України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Статтею 54 МК України передбачено, що органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини 1 статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Стаття 489 МК України встановлює, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави ля звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України.

Декларації подавались працівником ТОВ ГЛОРІЯ-ІМПЕКС , із яким було укладено договір №07/16 про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів від 01.04.2016, а пояснень представників даного підприємства до матеріалах справи про порушення митних правил не подано.

Доводи відповідача, що саме позивач заявив у митних деклараціях неправдиві відомості є необґрунтованими, оскільки не здобуто доказів прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України позивачкою, щодо подання нею відповідних документів брокерській фірмі, а тому оскільки достовірність поданих уповноваженою особою документів до митного оформлення не спростована належними доказами у справі, а відтак всі сумніви тлумачиться на користь особи, яку звинувачують у вчиненні неправомірних дій.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 15.05.2018 по справі №607/2400/17, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є підставними, оскільки суб`єктом владних повноважень не наведено належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та спростовують висновки суду першої інстанції, яким прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Згідно частин 1, 2 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За правилами частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги, то понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної фіскальної служби України в сумі 576,30 гривень сплаченого судового збору.

Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 22 червня 2020 року у справі №161/3323/19 провадження №2-а/155/14/20 - скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил - задовольнити.

Скасувати постанову в справі про порушення митних правил заступника начальника Волинської митниці ДФС Герман Василя Миколайовича №6271/20500/18 від 28.11.2018 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної фіскальної служби України (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, ЄДРПОУ 39472698) 576 (п`ятсот сімдесят шість) грн. 30 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк