Постанова

від 22.10.2020 по справі 2а/0470/15458/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 2а/0470/15458/11

адміністративне провадження № К/9901/45254/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів : Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольського регіонального управління водних ресурсів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 (головуючий суддя: Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (головуючий суддя: Дурасова Ю.В., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі №2а/0470/15458/11 за позовом Прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України до Нікопольського регіонального управління водних ресурсів, третя особа: Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження України по Дніпропетровській області про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України звернувся до суду з позовом до Нікопольського регіонального управління водних ресурсів (далі - відповідач), третя особа: Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження України по Дніпропетровській області, в якому просив стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України економічні санкції в розмірі 112 705,29 грн.

З посиланням на положення статті 36-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII Про прокуратуру (далі - Закон №1789-XII) прокурор вказав на порушення інтересів держави внаслідок протиправних дій відповідача щодо несплати в добровільному порядку економічних санкцій відповідно до постанови про застосування економічних санкцій від 27.04.2011 №15-5/3.12-46.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017, позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на статтю 72 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) виходив з того, що правомірність застосування до Нікопольського регіонального управління водних ресурсів економічних санкцій в заявленому до стягнення розмірі встановлена судовим рішенням у справі №2а/0470/6012/11, яке набрало законної сили.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначає, що судами при прийнятті рішень не врахований висновок електротехнічного дослідження від 31.07.2014 №5018, виконаний на замовлення відповідача Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, згідно якого розрахунки перевитрат електричної енергії по Нікопольському управлінню водних ресурсів, зроблені Державною інспекцією з енергозбереження у Дніпропетровській області та наведені у акті №15-5/3.21-54 від 27.04.2011, не відповідають діючим нормативно-технічним вимогам. На переконання скаржника, встановлені у ході експертного дослідження обставини спростовують правильність нарахування відповідачу заявлених у даній справі до стягнення економічних санкцій. Скаржник наполягає, що передбачене статтею 72 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 19.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової перевірки раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів на Нікопольському регіональному управлінні водних ресурсів, оформленої актом від 27.04.2011 №15-5/3.21-54, встановлено нераціональне використання відповідачем газу та інших паливно-енергетичних ресурсів за рахунок: недотримання технологічної дисципліни - незадовільний стан устаткування - перевитрати електроенергії в електричних мережах, за рахунок відхилення коефіцієнта потужності від величини нормативного (граничного) значення, чим порушено вимоги пункту е статті 11 Закону України від 01.07.1994 №74/94-ВР Про енергозбереження (далі - Закон №74/94-ВР), Постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 02.09.1993 Про заходи щодо ефективного використання газу та інших ресурсів в народному господарстві , Постанови Кабінету Міністрів України №935 від 22.10.2008 Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів .

На підставі висновків акту перевірки, посадовою особою Інспекції з енергозбереження територіального управління по Дніпропетровській області винесено постанову про застосування економічних санкцій за нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів №15-5/3.12-46 від 27.04.2011 у сумі 112 705,29 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку коштів у сумі 112 705,29 грн, прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (правонаступник Державної інспекції з енергозбереження та її територіальних підрозділів) звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону №74/94-ВР (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється Державною інспекцією з енергозбереження згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Державному контролю підлягає енергетичне господарство, що включає всі підприємства і установи по отриманню, переробці, перетворенню, транспортуванню, зберіганню, обліку та використанню паливно-енергетичних ресурсів, розміщених на території України, окремі споруди та інженерні об`єкти інших підприємств і установ, які використовуються для зазначених цілей.

Пунктом е частини першої статті 11 цього Закону визначено, що економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

Статтею 27 Закону №74/94-ВР передбачено, що порушення законодавства про енергозбереження тягне за собою встановлену цим Законом, а також чинним законодавством України дисциплінарну, адміністративну або цивільну відповідальність.

Розміри плати за газ, що тимчасово споживається на виробничі потреби понад встановлені середньодобові норми з дозволу газозбутових і газотранспортних організацій, а також у разі неефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів підприємствами (електростанціями) визначені постановою Уряду від 02.09.1993 № 699 Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві , де у розділі ІІ зазначено про те, що за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного його використання, виявлені органами Державної інспекції з енергозбереження, сплачується підвищена плата. Якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження.

Пунктами 8, 10-14 Порядку здійснення державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 №935 Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів передбачено, що у разі прийняття рішення про застосування економічних санкцій, передбачених Законом №74/94-ВР, та за наявності підстав для їх застосування, визначених зазначеним Законом, видається постанова, яка підписується начальником Інспекції або уповноваженим ним керівником її територіального органу.

Постанову може бути оскаржено в порядку, установленому Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Юридична особа повинна сплатити кошти в обсязі, визначеному постановою, не пізніше ніж протягом тридцяти днів після її надходження, а у разі оскарження - не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після прийняття рішення про залишення скарги без задоволення.

Юридична особа зобов`язана у п`ятиденний строк після внесення платежу письмово повідомити Інспекцію чи її територіальний орган про сплату коштів та подати копію платіжного доручення.

Постанова вважається такою, що виконана, після надходження інформації про зарахування коштів.

У разі несплати коштів у зазначений строк їх сума стягується в судовому порядку.

Зміст наведених норм права свідчить, що про те, що за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів суб`єкт господарювання несе відповідальність у вигляді економічних санкцій у підвищеному розмірі. Про застосування економічних санкцій видається постанова, яка підлягає виконанню шляхом сплати коштів. У разі несплати коштів добровільно їх сума стягується в судовому порядку.

Судами попередній інстанцій встановлено, що постанова про застосування економічних санкцій за нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів №15-5/3.12-46 від 27.04.2011, на підставі якої власне заявлено цей позов, була предметом судового розгляду у справі №2а/0470/6012/11, за результатами якого постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2015 - в задоволенні позовних вимог Нікопольського регіонального Управління водних ресурсів до Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області відмовлено.

У ході судового розгляду справи №2а/0470/6012/11 суди дійшли висновку про обґрунтованість застосування до Нікопольського регіонального Управління водних ресурсів підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів.

Згідно частини першої статті 72 КАС України (у редакції чинній на момент вирішення спору), яка кореспондується з частиною першою статті 78 КАС України (у редакції з 15.12.2017) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності стягнення в судовому порядку з відповідача коштів у сумі 112 705,29 грн.

Скаржник стверджує, що застосування до нього економічних санкцій у заявленому до стягнення розмірі є необґрунтованим. З цього приводу суд касаційної інстанції зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 138 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення суми санкцій, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення такої суми в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

Як встановлено вище, питання щодо правомірності постанови №15-5/3.12-46 від 27.04.2011 було предметом розгляду в іншій справі, за результатами розгляду якої у позові відмовлено, а тому у суду відсутні підстави аналізувати вказану постанову в рамках справи, що розглядається.

Кошти у сумі 112 705,29 грн відповідачем у добровільному порядку не сплачені, а отже наявні достатні правові підстави для стягнення економічних санкцій в судовому порядку.

Також не заслуговують на увагу доводи скаржника про необґрунтованість застосування до нього санкцій з посиланням на висновок електротехнічного дослідження від 31.07.2014 №5018, виконаний Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, з огляду на те, що відповідно до частини першої статті 71 КАС України та частини першої статті 72 КАС України, у наведеній вище редакції, обставини, встановлені судовим рішення в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також відповідно до положень статті 86 КАС України, у наведеній вище редакції, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Нікопольського регіонального управління водних ресурсів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі №2а/0470/15458/11залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа