Постанова

від 20.10.2020 по справі 931/108/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 931/108/20 Головуючий у 1 інстанції: Кідиба Т. О. Провадження № 22-ц/802/1008/20 Категорія: 68 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей Локачинської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батьків у вихованні дитини, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 , поданої його представником ОСОБА_1 , на ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 20 серпня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей Локачинської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батьків у вихованні дитини.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 10 серпня 2020 року позов задоволено частково та призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 20 серпня 2020 року і встановлено позивачу строк у 5 днів для подання доказів щодо понесених судових витрат на правничу допомогу, оскільки у судовому засіданні представник позивача до закінчення судових дебатів у справі заявив усну заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з покликанням на те, що докази в підтвердження таких витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

17 серпня 2020 року представником позивача надано суду докази в підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката у даній цивільній справі.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 20 серпня 2020 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про розподіл витрат на правничу допомогу у даній цивільній справі відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 в інтересах позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу для прийняття додаткового рішення до суду першої інстанції.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Також вважає, що судом першої інстанції постановлено процесуальний документ, який не передбачено цивільним-процесуальним законодавством, тому ухвала є незаконною і відповідно підлягає скасуванню. Зазначає, що у даному випадку суд мав ухвалити додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.270 ЦПК України.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції подано не було.

08 жовтня 2020 року на адресу апеляційного суду від Служби у справах дітей Локачинської районної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника. Інші учасники справи повідомлені судом належним чином про час та місце судового розгляду, однак не з`явились в судове засідання.

Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду зміні на підставі наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, в тому числі і винагороди адвоката за надані послуги (гонорар успіху), мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме: договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору. Проте у цій справі такі докази представник позивача суду не надав, що позбавляє суд можливості встановити їх природу походження та реальність виплати.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду частково, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким вимогам ухвала суду в повній мірі не відповідає, з огляду на таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 10.08.2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей Локачинської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Луцької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батьків у вихованні дитини задоволено частково.

Представником позивача в судовому засіданні суду першої інстанції було заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Повноваження представника позивача на надання правової допомоги ОСОБА_2 у даній справі підтверджуються ордером серії ВЛ № 000064843, виданим на підставі договору №001 від 14.05.2019 про надання правової допомоги(а.с. 8).

Зі змісту позовної заяви позивача вбачається, що орієнтовний розмір витрат позивача на правничу допомогу становить 30000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду акт від 15.08.2020 приймання-передачі наданих послуг згідно з договором №001 про надання правової допомоги, в якому визначено вартість послуг в сумі 29600,00 грн. На підтвердження оплати послуг надано квитанції та меморіальні ордери (а.с.112-130).

Посилаючись на зазначене, представник позивача ОСОБА_1 вважав, що є підстави для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, оскільки доказами підтверджено надання професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі, а також здійснення позивачем оплати вказаних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ст.26 даного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Положеннями частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом даної справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи докази на підтвердження витрат, понесених ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Водночас, позивач ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні у наданий йому п`ятиденний строк після ухвалення рішення, а також і в судове засідання 20 серпня 2020 року при вирішенні питання про розподіл судових витрат, не подав суду договір про надання правової допомоги № 001 від 14 травня 2019 року, а тому суд був позбавлений можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру оплати та умов надання правничої допомоги у даній справі. Аналогічну правову позицію наведено у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19.

Разом з тим, судом правильно вказано, що надані суду інші докази понесених витрат не містять інформації, що вони стосуються саме даної справи.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вмотивовано зазначив, що вимога позивача про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 29600,00 грн є необґрунтованою.

Однак доводи апеляційної скарги щодо точності формулювання судового рішення, винесеного судом першої інстанції, заслуговують на увагу колегії суддів.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3, 4, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Отже, із зазначених норм процесуального закону слідує, що за наслідком розгляду заяви позивача суд першої інстанції 20 серпня 2020 року повинен би ухвалити додаткове рішення, якщо би дійшов висновку про її задоволення (повністю або частково), або ж постановити ухвалу про відмову у прийнятті додаткового рішення.

Оскільки суд правильно визначився щодо відсутності підстав для стягнення витрат за правничу допомогу, проте помилково в резолютивній частині ухвали сформулював своє рішення, зазначивши про відмову у задоволенні заяви представника позивача, що не у повній мірі відповідає формулюванню, вказаному у ч. 5 ст. 270 ЦПК України, тому абзац перший резолютивної частини оскаржуваної ухвали слід змінити, вказавши, що у прийнятті додаткового рішення у даній справі належить відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи те, що висновки суду по суті заявленого питання є законними та обґрунтованими, підстав для його скасування та направлення справи для продовження розгляду суд апеляційної інстанції не вбачає. Не може бути скасоване правильне по суті законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Тому з огляду на вимоги ч. 4 ст.376 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне ухвалу суду змінити в частині першого абзацу її резолютивної частини, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 270 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 20 серпня 2020 року в даній справі змінити, виклавши перший абзац її резолютивної частини в такій редакції:

Відмовити в прийнятті додаткового рішення за заявою представника ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 про розподіл витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей Локачинської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батьків у вихованні дитини.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий

Судді