Ухвала

від 22.10.2020 по справі 200/9749/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

22 жовтня 2020 р. Справа №200/9749/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ВЛАДАР до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу та припису про усунення виявлених порушень,-

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ВЛАДАР (далі Позивач) до Головного управління Держпраці у Київській області (далі відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень № КВ 856/1721/АВ/П від 20 серпня 2020 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість № КВ 856/1721/АВ/ТД/ФС-128 від 15 вересня 2020 року.

21 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову.

В обґрунтування вищевказаної заяви заявником зазначено, що з 06 серпня 2020 року по 19 серпня 2020 року інспектором праці Литвинюком Д.В. Головного управління Держпраці у Київській області було проведено інспекційне відвідування за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, будинок 9 Б, прим. д 5-11 за результатами якого було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № КВ 856/1721/АВ від 19 серпня 2020 року (надалі - Акт), у вказаному акті зазначено про порушення позивачем законодавства про працю України, а саме вимоги статей 43,46 Конституції України на статей 21-24 КЗпП України. На підставі вказаного Акту винесено Припис про усунення виявлених порушень № КВ 856/1721/АВ/П від 20 серпня 2020 року, яким зобов`язано керівника Позивача усунути виявлені порушення та про виконання припису надати письмове повідомлення до відповідача. 15 вересня 2020 року відповідачем винесено Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № КВ856/1721/АВ/ТД/ФС-128 від 15 вересня 2020 року, якою накладено штраф на позивача у розмірі 2 786 570 гривень. Не погоджуючись із вказаними рішеннями суб`єкта владних повноважень, вважаючи їх такими, що прийняті не у межах та не у спосіб передбачений чинним законодавством України, позивач звернувся до суду із позовом про оскарження Припису про усунення виявлених порушень № КВ 856/1721/АВ/П від 20.08.2020 та Постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № КВ856/1721/АВ/ТД/ФС-128 від 15 вересня 2020 року. Позивач зазначає, що оскарження постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № КВ856/1721/АВ/ТД/ФС-128 від 15 вересня 2020 року не зупиняє її дію. Позивач зазначає, що у разі не зупинення дії оскаржуваної постанови та відсутності заборони органам державної виконавчої служби проведення будь-яких виконавчий дій, спрямованих на примусове виконання постанови про накладення штрафу, заборони банківським установам виконання платіжних вимог органів державної виконавчої служби про примусове списання коштів з рахунків Позивача з метою примусового виконання постанови про накладення штрафу, Позивач має ризики щодо стягнення з останнього 3 065 234,70 грн. та накладення арешту на рахунки в банківських установах, що унеможливлює ефективний засіб юридичного захисту, та ускладнить поновлення порушених прав Позивача.

Просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом

- Зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № КВ856/1721/АВ/ТД/ФС-128 від 15 вересня 2020 року, якою накладено штраф на ТОВ ІЦ ВЛАДАР у розмірі 2 786 570 гривень.;

- Заборони органам державної виконавчої служби проведення будь-яких виконавчий дій, спрямованих на примусове виконання постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № КВ856/1721/АВ/ТД/ФС-128 від 15 вересня 2020 року.;

- Заборони банківським установам виконання постанов про накладення арештів та платіжних вимог органів державної виконавчої служби про примусове списання коштів з рахунків Позивача з метою примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № КВ856/1721/АВ/ТД/ФС-128 від 15 вересня 2020 року.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд зазначає наступне.

На підставі положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 3 ст. 150 КАС України, ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що останнім не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів та не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, однак заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України.

Одночасно суд зазначає, що однією із позовних вимог є визнання постанови відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № КВ856/1721/АВ/ТД/ФС-128 від 15 вересня 2020 року, якою накладено штраф на ТОВ ІЦ ВЛАДАР у розмірі 2 786 570 гривень протиправною та її скасування.

Тобто, предметом розгляду справи є встановлення законності та обґрунтованості даної постанови відповідача.

Також суд виходить з того, що забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам владних повноважень (органам виконавчої служби та банківським установам) вчиняти будь-які дії, призведе до порушення охоронюваних законом інтересів інших осіб, які не є учасниками судового процесу. Більш того, таке забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Приймаючи до уваги наведене, та враховуючи відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення будь-яких дій, та прийняття рішень з боку відповідачів, які спрямовані на примусове стягнення сум встановлених відповідачем, перевіривши зазначені у заявленому клопотанні доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та про відсутність підстав для його задоволення.

Разом з цим, певний негативний вплив рішення суб`єкта владних повноважень на права та інтереси позивача сам по собі не є підставою забезпечення позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстави для забезпечення позову, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ВЛАДАР про забезпечення позову по адміністративній справі №200/9749/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ВЛАДАР до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу та припису про усунення виявлених порушень - відмовити.

Ухвала постановлена та підписана 22 жовтня 2020 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя І.В. Шинкарьова