Рішення

від 22.10.2020 по справі 340/1626/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1626/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Олтексхім» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення, просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №UA110310/2020/000004/1 від 24.04.2020.

Ухвалою судді від 09.06.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 10.07.2020 (а.с.60).

Ухвалою суду від 12.06.2020 задоволено клопотання про участь представника позивача - адвоката Міщенко О.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с.65-66).

26.06.2020 судом одержано відзив відповідача, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.83-93).

Ухвалою суду від 10.07.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04.08.2020 та витребувано додаткові докази (а.с.120-121).

Ухвалою суду від 04.08.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2020 (а.с.172).

В судовому засіданні 22.09.2020 представником позивача заявлено клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, проти чого не заперечував представник відповідача, у зв`язку з чим, з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, судом вирішено подальший розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження (а.с.174).

В обґрунтування позовних вимог представник позивач посилається на те, що надані товариством документи для митного оформлення товару, який ввозиться на мирну територію України, містять достатньо відомостей, які визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, з урахуванням визначених сторонами умов поставки, а відповідачем всупереч вимог законодавства, не враховано надані до митного оформлення документи, які чітко підтверджують ціну товару. Вказує, що разом з декларацією товариством подано до Дніпровської митниці: сертифікат якості №17827; сертифікат якості №17828; рахунок-фактура (інвойс) №РF-2020-032 від 07.04.2020, накладна УМВС № 28828251 від 07.04.2020, декларація про походження товару №РF-2020-032 від 07.04.2020, некласифікований комерційний документ invoice №70026877 від 27.03.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № PFO-18-S від 16.10.2018, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 31.10.2018, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №11 від 06.04.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 20.05.2019, договір про надання послуг митного брокера №15 від 15.11.2016, копія митної декларації країни відправлення №10418010/060420/0094226 від 06.04.2020, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA110310/2020/000791 від 16.04.2020. На переконання позивача зазначені документи в повній мірі підтверджують задекларовану ним митну вартість товару у розмірі 63719,04 доларів США. Також, позивач посилався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17, згідно якої Суд дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації проте, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить не правильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача в судовому засіданні та відзиві на позовну заяву (а.с.83-93) зазначав, що рівень заявленої декларантом митної вартості «Ізобутилового спирту технічного» (код товару згідно УКТЗЕД 2905149000 ) - 535 дол. США/т, що є значно нижчим ніж рівні всіх митних вартостей на товар «Ізобутиловий спирт технічний» . Крім того, в поданих до митного оформлення та додатково наданих документах, відсутня інформація щодо ціноутворення від виробника товару при продажу його компанії « Vitol SA» (Швейцарія), при тому що у відкритому доступі мережі Інтернет наявна цінова інформація з офіційного сайту виробника товару ООО "ГАЗПРОМ НЕФТЕХИМ САЛАВАТ" на «Ізобутиловий спирт технічний» на квітень 2020 року рівень якої значно відрізняється від заявленої митної вартості. Також, вказав, що у відповідності до положень ст.ст.54, 55 Митного кодексу України, на підставі інформації, яка міститься в ПІК "Інспектор" та враховуючи встановлену ст.57 Митного кодексу України послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно статті 60 Митного кодексу України з урахуванням положень статті 61 Митного кодексу України за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів на рівні 595,00 EUR за тонну, що станом на 24.04.2020 відповідає 641,8 Дол. США. Для визначення митної вартості використані відомості з МД від 10.04.2020 №UА110310/2020/000761 за якою здійснено митне оформлення товару - Ізобутиловий спирт, технічний, МВМВ І умови поставки DАР ст.Тополі, країна походження та відправлення товару - РФ. Крім того, зазначав, що митним органом було проведено аналіз інформації в мережі Інтернет. На сайті виробника товару ООО "ГАЗПРОМ НЕФТЕХИМ САЛАВАТ" розміщено прайс - лист на спирти на квітень 2020 року, згідно з яким відпускна вартість спирту ізобутилового з податками становить - 51350 Рос.Руб./тону, що станом на 23.04.2020 відповідає еквіваленту 674,45 Дол.США. Згідно інвойсу від 27.03.2020 №ІNVОІСЕ №70026877 від виробника товару ООО "ГАЗПРОМ НЕФТЕХИМ САЛАВАТ" ізобутиловий спирт був проданий за 420,0 Дол.США на комерційних умовах поставки СРТ Соловей, тобто на 37,7 % нижче ніж ціна згідно з прайсом, хоч і з врахуванням внутрішніх податків, але без вартості транспортних витрат, надбавок посередників. Декларантом ТОВ «Богуслава» 24.04.2020 було направлено лист згідно з якими, зазначено, що інших додаткових документів надати не має можливості (окрім раніше направлених, за результатом розгляду яких, митницею було направлено повідомлення №2 до декларанта).

Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій останній вказує, що у накладній УМВС від 07.04.2020 №2882851 в графі 25 вказано, що вантаж є власністю ТОВ ВФ Олтексхім згідно контракту з SIA PAULINA FONS №PFO-18-S від 16.10.2018. У МД країни відправлення (РФ) №10418010/060420/0094226 від 06.04.2020, що є документом за яким здійснюється декларування товару в країні відправлення, зазначено, що отримувачем є ТОВ Експіойл , з яким позивачем укладено договір №41/ЕКСПІ від 18.08.2017 про організацію перевезення небезпечних вантажів, копія якого була надана відповідачу для підтвердження відповідних господарських взаємовідносин. Крім того, вказує, що законодавством України не обмежується кількість посередників, які можуть приймати участь в ланцюгу поставки товару, до того ж, митному органу позивачем було надано лист від 22.04.2020 з поясненнями щодо формування ціни на спирт ізобутиловий технічний, що був придбаний у кількості 119,101 т. На думку представника позивача, товариством при поданні до митного оформлення документів були подані усі обов`язкові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Також зазначає, що оскаржуване рішення не містить посилання на те, які саме дані вказані у контракті №8584835 від 26.03.2020 укладеного між компанією SIA PAULINA FONS та « Vitol SA» (Швейцарія) необхідно було перевірити або підтвердити, щоб надавати даний документ у перекладі на українську мову. Крім того, представник позивача вказував, що ТОВ ВФ Олтексхім придбавався спирт ізобутиловий технічний, а не вихідна сировина з якої виготовляється задекларований товар, тому вимога відповідача про надання котирувань вказаної речовини на міжнародному ринку, на його думку є необґрунтованим (а.с.110-114).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 16.10.2018 між ТОВ «ВФ «Олтексхім» (Покупець) та SІА « PAULINA FONS» (Латвія) (Продавець) було укладено контракт №РFО-18-S, відповідно до п.1.2. якого та Додаткової угоди №11 від 06.04.2020 Продавець продав, а Покупець придбав ізобутиловий спирт технічний в кількості 120 т (+/- 5% в опціоні Продавця) (а.с.18-22). Пунктом 2.1. Додаткової угоди №11 від 06.04.2020 до даного договору було визначено вартість товару, на умовах поставки СРТ Соловей (Інкотермс 2010), 535,00 доларів США за одну метричну тону. Пунктом 3.2 Додаткової угоди №11 передбачено, що оплата за товар здійснюється у розмірі 100% вартості товару банківським перерахуванням згідно виставленого Продавцем інвойсу в доларах США, протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження (а.с.24-25).

На виконання даного договору ТОВ «ВФ «Олтексхім» отримано інвойс від SІА « PAULINA FONS» PF-2020-032 від 07.04.2020 р. на суму 63719,04 доларів США із розрахунку кількості фактично відвантаженого товару - 119,101 мт. (а.с.15).

Товар було доставлено залізничним транспортом, перевезення на замовлення ТОВ «ВФ «Олтексхім» організовувало ТОВ «Експіойл» , про що свідчить договір №41/ЕКСПІ від 18.08.2017 (а.с.29-36).

16.04.2020 ТОВ «Богуслава» , в інтересах ТОВ «ВФ «Олтексхім» , подано до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UА110310/2020/000791, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: спирт ізобутиловий технічний (моноспирт ациклічний, насичений) - 119,101 тон (а.с.42).

Як з`ясовано судом у вказаній митній декларації крім іншого, зазначено у графі 43 позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 63719,04 доларів США - графа 42 митної декларації.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано: сертифікат якості №17827; сертифікат якості №17828; рахунок-фактура (інвойс) №РF-2020-032 від 07.04.2020, накладна УМВС №28828251 від 07.04.2020, декларація про походження товару №РF-2020-032 від 07.04.2020 р., некласифікований комерційний документ invoice №70026877 від 27.03.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №PFO-18-S від 16.10.2018, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 31.10.2018, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №11 від 06.04.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 20.05.2019, договір про надання послуг митного брокера №15 від 15.11.2016, митну декларацію країни відправлення №10418010/060420/0094226 від 06.04.2020, листи від 22.04.2020 (а.с.13-28, 37-41).

Як зазначив позивач, згідно вказаних документів митна вартість товару становила 63719,04 доларів США.

Відповідачем розпочато процедуру консультацій із позивачем, зокрема, з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - за наявності, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також декларанту було повідомлено що, у відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, для обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, та відповідно до положень статті 254 Митного кодексу України, з метою перевірки заявлених у поданій в МД відомостей, необхідно надати переклади на українську мову документів, які містять відомості про вартість товару. Згідно п.6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк подання документів 10 днів. Про відмову від подання додаткових документів або про бажання надати додаткові наявні у декларанта документи, митний орган просив повідомити шляхом надіслання електронного повідомлення.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що декларантом ТОВ «Богуслава» 23.04.2020 було направлено додаткові документи з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості товару, що не заперечувалося відповідачем та зазначено в оскаржуваному рішенні.

Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №UА110310/2020/000791 від 16.04.2020 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості №UA110310/2020/000004/1 від 24.04.2020, яким вартість задекларованого позивачем Спирту ізобутилового технічного визначена у розмірі 76439,02 доларів США на підставі ст.60 МК України - за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів на рівні 595 EUR за тонну, що станом на 24.04.2020 відповідає 641,8 доларів США (а.с.11-12).

Не погоджуючись із такими висновками щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування прийнятого відповідачем рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України).

За приписами ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію..

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого позивачем товару, що вказана позивачем у митній декларації №UА110310/2020/000791 від 16.04.2020, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідачем проведено у зв`язку з неможливістю надати запропоновані у запиті митного органу додаткових документів.

Однак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.

Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року по справі №1140/3242/18.

Отже, суд не приймає посилання відповідача на неможливість підтвердження митної вартості придбаного позивачем спирту ізобутилового технічного.

За змістом п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий товар.

Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару суд зазначає також.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що митну вартість товару визначено згідно ст.60 МК України - метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (а.с.11-12).

Крім того, суд зауважує, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування другорядних методів можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування основного.

Щодо твердження відповідача про відсутність у товаросупровідних документах, а саме накладній УМВС від 07.04.2020 №28828251 та МД країни відправлення від 06.04.2020 №10418010/060420/0094226 інформації про компанію SIA PAULINA FONS .

Так, у накладній УМВС від 07.04.2020 №28828251 (а.с.16) у графі 25 зазначено, що вантаж є власністю ТОВ ВФ Олтексхім згідно контракту з SIA PAULINA FONS №РFО-18-S від 16.10.2018.

У МД країни відправлення від 06.04.2020 №10418010/060420/0094226, зазначено, що отримувачем є ТОВ Експіойл , із яким позивачем укладено договір №41/ЕКСПІ від 18.08.2017 про організацію перевезення небезпечних вантажів, копія якого також надавалася відповідачу.

Отже, вказані доводи відповідача не приймаються судом до уваги.

Щодо посилання відповідача на наявність здійснених операції між посередниками, що унеможливлює дослідити фактори (зв`язок), які впливають на формування та складові митної вартості задекларованого товару.

Так, законодавством України не обмежується кількість посередників, які можуть приймати участь в ланцюгу поставки товару. До того ж, позивачем митному органу були надані листи від 22.04.2020 (а.с.38, 40).

У листі №22/04-1 SIA PAULINA FONS зазначено, що товар вироблено - ТОВ Газпром Нафтохім Салават , вантажовідправник - ТОВ Підприємство промислового залізничного транспорту , вантажоотримувач - ТОВ Експіойл , вантажовласник - ТОВ ВФ Олтексхім .

У листі ТОВ ВФ Олтексхім надано пояснення щодо формування ціни на спирт ізобутиловий технічний, що був придбаний у кількості 119,101 т.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.53 МК України у відповідача є право витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за першим методом - за ціною договору, тільки тоді коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі №826/5868/16.

З цих підстав суд не погоджується і з доводами відповідача щодо ненадання позивачем перекладу на українську мову контракту №8584835 від 26.03.2020, укладеного між компаніями SIA PAULINA FONS (Латвія) та « Vitol SA» (Швейцарія)

Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості спирту ізобутилового технічного з використанням відомостей, які містяться в митній декларації від №UА110310/2020/000761 від 10.04.2020 щодо митного оформлення подібного товару за ціною угоди у сумі 35652,4 Євро (а.с.132).

Суд звертає увагу на відмінність умов поставки товару, задекларованого позивачем, від умов поставки товару згідно митної декларації від №UА110310/2020/000761 від 10.04.2020. Зокрема, на те, що згідно даної митної декларації поставка товару здійснюється на умовах DАР Інкотермс 2020 (продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначений пункт призначення). При цьому, згідно митної декларації позивача, останнім було придбано товар на умовах поставки - СРТ Інкотермс 2020 (продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки товару тоді, коли передав товар, випущений в митному режимі експорту, своєму перевізнику для перевезення до місця призначення).

Окрім того, ТОВ «ВФ «Олтексхім» було придбано в два рази більшу кількість товару, в порівнянні із кількістю, що була розмитнена за митною декларацією від 10.04.2020 №UА110310/2020/000761. Так, позивачем було придбано 119101 кг ізобутилового спирту технічного, а за митною декларацією від 10.04.2020 №UА110310/2020/000761 підприємством придбано 59920 кг зазначеного товару.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується позивачем. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Отже, висновки Дніпровської митниці Держмитслужби про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 76439,02 доларів США внаслідок проведеного коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем на територію України, за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Тому, з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У судовому засіданні представником позивача було заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат: судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, представник позивача повідомив, що остаточний розрахунок понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу можливо буде надати лише після вирахування фактично витраченого часу адвокатами для надання такої допомоги та такі докази будуть надані у відповідності до ч.3 ст.143 КАС України. Отже, питання щодо стягнення з відповідача суми витрат на правничу допомогу, станом на день розгляду справи в суді не вирішується.

Зважаючи на задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 5193,93 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Олтексхім» (28110, Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул.Сухомлинського, 6, ЄДРПОУ 37467948) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110310/2020/000004/1 від 24.04.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Олтексхім» (ЄДРПОУ 37467948) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 5193,93 (п`ять тисяч сто дев`яносто три гривні дев`яносто три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43350935) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина