Рішення

від 19.10.2020 по справі 380/6492/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6492/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в Київській області про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в Київській області, в якій просить зобов`язати Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в Київській області скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст. 23 Закону України Про міліцію та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 та подати до Міністерства внутрішніх справ України цей висновок та документи щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ з 04.12.1992 по 20.12. 2006 та звільнений зі служби у запас згідно з ст. 63 п. б Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України через хворобу. Вказані обставини підтверджуються Довідкою Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області від 19.12.2006 №689. 10.03.2020 позивачу встановлено 3 групу інвалідності та 45 відсотків втрати працездатності, що настала внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України. Вказані обставини підтверджуються Випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 333615 та Довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12 ААА №011414. Позивач вважає, що встановлення 3 групи інвалідності дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю. Відповідні обставини зумовили звернення позивача 15.07.2020 до відповідача із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності. Проте, 23.07.2020 відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, що станом на 10.03.2020 Закон України Про міліцію втратив чинність, тому призначення та виплата одноразової грошової допомоги згідно з ст. 23 Закону України Про міліцію та відповідно до Порядку №850 не мають юридичного підґрунтя. Додатково відповідач вказав на те, що заява позивача не встановленого зразка та повернув документи. На переконання позивача відповідне рішення є протиправним, оскільки відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України Про міліцію , зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію . Таким чином, передбачені в Законі Про міліцію гарантії соціального та правового захисту для працівників міліції продовжують діяти та поширюються на колишніх працівників міліції, а порядок їх реалізації визначається Кабінетом Міністрів України. Позивач вказує на неналежний розгляд його заяви, оскільки повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, покладено обов`язок з проведення окремих процедурних дій щодо оформлення відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги, зокрема надання висновку про призначення одноразової грошової допомоги та в подальшому реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС). Окрім того, у пункті 14 Порядку № 850 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні і виплаті грошової допомоги. Звертає увагу, що його заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги відповідає встановленому зразку, наведеному в Додатку до Порядку, відтак не може бути підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги згідно з п. 14 Порядку. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що 21.07.2020 позивач звернувся до ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання в період проходження служби в органах внутрішніх справ у розмірі, передбаченому Порядком №850. 23.07.2020 позивачеві було відмовлено у прийнятті документів щодо призначення та виплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги. Так , відповідно до статті 23 Закону України Про міліцію , так і статті 97 Закону Про Національну поліцію право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з часу встановлення інвалідності. Відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень Закону України Про Національну поліцію право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України Про міліцію , зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію . З огляду на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з часу встановлення інвалідності, правила пункту 15 Прикінцевих положень Закону України Про Національну поліцію поширюються виключно на тих працівників поліції, яким інвалідність встановлена до 07.11.2015, тобто з часу набрання чинності Закону України Про Національну поліцію . Зважаючи на те, що інвалідність позивачу встановлена відповідно до акта огляду МСЕК з 10.03.2020 при визначенні права останнього на отримання одноразової грошової допомоги, норми Закону України Про міліцію та прийнятого на його виконання Порядку № 850 застосуванню не підлягають, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №357/1734/17. На підставі вищевикладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у встановлений судом строк подав відповідь на відзив, у які зазначив, що відзив на позов не спростовує доводи позивача наведенні у позовній заяві.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 18.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив з 04.12.1992 по 20.12.2006 службу в ОВС, у тому числі і в підрозділах державної служби охорони.

За результатами медичного огляду, Львівський обласний центр медико-соціальної експертної комісії №1 встановив ОСОБА_1 третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного в період проходження служби в органах внутрішніх справ, інвалідність встановлена на строк до 01.04.2021.

Обласною медико-соціальною експертною комісією №1 у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходження служби в органах внутрішніх справ визначено ОСОБА_1 45% ступеня втрати працездатності.

15.07.2020 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку скерував до голови ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області заяву/рапорт, у якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому третьої групи інвалідності, спричиненої захворюванням, пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

23.07.2020 Голова ліквідаційної комісії УДСО при ГУ МВСУ в Київській області скерував на адресу ОСОБА_1 лист №0-143/43/30/03-2020, у якому повідомив ОСОБА_1 , що Закон України Про міліцію втратив чинність на підставі Закону України Про Національну поліцію № 580-VIII від 02.07.2015. Відповідно до Виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією датою встановлення втрати працездатності є 10.03.2020. Тобто, станом на 10.03.2020 Закон України Про міліцію втратив чинність, тому призначення та виплата одноразової грошової допомоги згідно з ст.23 Закону України Про міліцію та відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015р. № 850 не мають юридичного підґрунтя. Зазначив, що заява ОСОБА_1 про виплату ОГД не встановленого зразка, повернув останньому пакет документів згідно з описом та відмовив у виплаті ОГД відповідно до ст. 23 Закону України Про міліцію та Порядку 850.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні ОГД, що зумовило звернення останнього до суду з відповідним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виплату одноразової грошової допомоги у разі каліцтва працівника міліції регламентував Закон України Про міліцію від 20.12.1990 №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ).

Відповідно до статті 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

З 07.11.2015 Закон України Про міліцію №565-ХІІ втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі - Закон №580-VІІІ).

Абзацом третім пункту 15 розділу XI Прикінцеві па Перехідні положення Закону №580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Таким чином, норми статті 23 Закону №565-ХІІ мають переважаючу дію, а колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію статті 23 Закону України Про міліцію Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України 21.10.2015 прийняв постанову № 850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пункт 8,9 Порядку №850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського регламентує статті 97 Закону №580-VІІІ. Відповідно до пункту 4) частини першої цієї статті одноразова грошова допомога в разі визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Частиною другою цієї статті визначено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського відповідно до статей 97-101 Закону №580-VІІІ наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4).

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІ Умови виплати ОГД днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Як визначено у пункті 3 розділу IIІ Оформлення документів для виплати ОГД заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби). У разі коли такий орган (заклад, установу) ліквідовано, заява подається до органу (закладу, установи) за місцем зберігання особової справи. Перелік документів, подання яких необхідно для виплати ОГД у разі визначення інвалідності наведено в пункті 5 розділу IIІ Порядку №4. Відповідно до пункту 1 розділу IV Призначення і виплата ОГД Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу. Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови (пункт 3 розділу IV Порядку №4).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує висновки Верховного Суду в складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 14.02.2019 у справі № 822/764/18:

[…] як Порядком №850, так і Порядком №4 регламентовано, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності подається за останнім місцем служби, виплата такої допомоги також проводиться за останнім місцем служби.

При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, відповідно до Порядку №850 - з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відповідно до Порядку №4 - з проходженням служби в поліції .

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 проходив службу в ОВС та звільнений з ОВС.

10.03.2020 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з проходженням служби в ОВС.

15.07.2020 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку скерував до голови ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області заяву/рапорт, у якому просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому третьої групи інвалідності, спричиненої захворюванням, пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

23.07.2020 Голова ліквідаційної комісії УДСО при ГУ МВСУ в Київській області скерував на адресу ОСОБА_1 лист №0-143/43/30/03-2020, у якому повідомив ОСОБА_1 , що Закон України Про міліцію втратив чинність на підставу Закону України Про національну поліцію № 580-VIII від 02.07.2015. Відповідно до Виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією датою встановлення втрати працездатності є 10.03.2020. Тобто, станом на 10.03.2020 Закон України Про міліцію втратив чинність, тому призначення та виплата одноразової грошової допомоги згідно з ст. 23 Закону України Про міліцію та відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015р. № 850 не мають юридичного підґрунтя. Зазначив, що заява ОСОБА_1 про виплату ОГД не встановленого зразка, повернув останньому пакет документів згідно з описом та відмовив у виплаті ОГД відповідно до ст. 23 Закону України Про міліцію та Порядку 850.

Суд, оцінюючи відмову відповідача у виплаті ОГД та повернені позивачу документів, з підстав, що датою набуття позивачем інвалідності є 10.03.2020, відтак норми Закону України Про міліцію та Порядку №850 не підлягають застосування до даних правовідносин, виходив з наступного.

Абзацом третім пункту 15 розділу XI Прикінцеві па Перехідні положення Закону №580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

У постанові від 05.05.2018 у справі №161/16343/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію"; обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Норми статті 23 Закону №565-ХІІ серед іншого визначають такі підстави для призначення та виплати працівнику/колишньому працівнику міліції одноразової грошової допомоги:

- поранення (контузія, травма або каліцтво), заподіяне працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності;

- отримання працівником міліції поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності

- інвалідність, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби;

- інвалідність, що настала пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ;

За такого правового регулювання цілком очевидно, що:

- визначальною умовою для визнання права колишнього працівника міліції на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності після спливу тримісячного строку після звільнення з ОВС є те, що ця інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження особою служби в органах внутрішніх справ;

- після спливу тримісячного строку, що обчислюється після дати звільнення особи з ОВС, конкретна дата встановлення особі інвалідності в контексті призначення допомоги з цієї підстави не має жодного значення.

З огляду на зазначене, з врахуванням позиції Верховного Суду, суд вважає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню саме Закон України "Про міліцію" та Порядок № 850, тому відхиляє вищезазначені доводи відповідача.

Не підлягає застосуванню до даних правовідносин практика Верховного Суду у справі № 357/1734/17, на яку посилається відповідач, оскільки така стосується призначення одноразової грошової допомоги особам, що проходили службу в ОВС, а у подальшому були переведені на службу в поліцію.

У даному випадку, ОСОБА_1 працював та був звільнений з ОВС, на службу в органах в поліції ніколи не приймався та не проходив, відтак положення Закону України "Про Національну поліцію" ніколи не розповсюджувалися.

Суд також враховує, що Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду вже висловила свою позицію щодо підстав застосування Порядку № 850 та Порядку № 4:

- право на отримання одноразової грошової допомоги обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, відповідно до Порядку №850 - з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відповідно до Порядку №4 - з проходженням служби в поліції;

- визнала законодавчою прогалиною ситуацію щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, які стосувалися виплати одноразової грошової допомоги особам, які після звільнення з органів внутрішніх справ продовжили службу в Національній поліції та яким інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, але під час служби в органах поліції або після звільнення з органів поліції.

ОСОБА_1 звільнений з ОВС до прийняття Закону №580-VІІІ; позивач не проходив службу в Національній поліції, відтак доводи відповідача щодо відсутності підстав для призначення та виплата одноразової грошової допомоги згідно з ст.23 Закону України Про міліцію та відповідно до Порядку № 850 є необґрунтованими.

Отже, на правовідносини щодо призначення та виплати позивачу як колишньому працівнику міліції одноразової грошової допомоги з огляду на встановлення інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження ним служби в ОВС, поширюються норми статті 23 Закону №565-ХІІ та Порядку №850.

Пункт 8,9 Порядку №850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Норми Порядку №850 (пункт 9) встановлюють, що прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги віднесено до компетенції МВС України, яке в місячний строк після надходження документів (висновку органу, в якому проходив службу заявник та наданих заявником документів) приймає одне з таких рішень:

1) про призначення грошової допомоги і надсилає його разом із документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги;

2) про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Як встановлено судом, відповідачем не було додержано вищезазначених норм, оскільки відповідач скерував на адресу позивача лист №0-143/43/30/03-2020, яким відмовив позивачу у призначенні ОГД та повернув документи, що свідчить про неналежну форму прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення та неналежний розгляд звернення позивача.

У даному випадку відповідач не наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про відмову у призначенні та виплаті ОГД, оскільки відповідні повноваження відносяться до компетенції МВС України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем не заявлено позовної вимоги про визнання протиправною відмови відповідача виплатити одноразову грошову допомогу, відтак для належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною відмови відповідача виплатити одноразову грошову допомогу позивачу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі Брайєн проти Об`єднаного Королівства (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі Путтер проти Болгарії (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву (рапорт) позивача про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Окрім того, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви (рапорту), відповідач в обов`язковому порядку повинен врахувати висновки цього судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 76 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.ст. 44, 77 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а відтак зобов`язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в Київській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в Київській області повторно розглянути заяву/рапорт про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 15.07.2020.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в Київській області (місцезнаходження: вул. Гайдара, 8, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ: 08596914) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2020.

Суддя Р.М. Брильовський